Рішення № 102724377, 11.01.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2022 р. Cправа № 902/1108/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Пшегорської О.Я.,

представника позивача - Турченка Є.І.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул. Машинобудівників, 4В, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162)

до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська зоря" (вул. Мічуріна, 20, с. Руданське, Шаргородський район, Вінницька область, 23515)

про стягнення 264581,16 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" подано позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська зоря" про стягнення 264581,16 грн.

Ухвалою від 15.11.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1108/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.11.2021.

Під час підготовчого провадження у справі учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 39-49, том 1); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 52-59, том 1).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 11.01.2022.

На визначену дату та час у судове засідання з`явився представник позивача, відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався. При цьому представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином під розписку від 14.12.2022, яка міститься у матеріалах справи.

Разом з тим 11.01.2022 на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська зоря" Чоловського О.М. про відкладення розгляду справи, яке повернуто заявнику без розгляду в порядку ст. 170 ГПК України, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі, оскільки у справі відсутні докази на підтвердження повноважень цього представника.

Окрім того, протокольною ухвалою від 11.01.2022 відхилено як необґрунтоване клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, яке надійшло через канцелярію суду 11.01.2022.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №2018Іл/35 від 05.03.2018 в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" заявлено до стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська зоря" 264581,16 грн заборгованості, з яких: 13606,99 грн - основного боргу (курсової різниці); 16068,49 грн - інфляційних втрат; 55336,71 грн - 48% річних; 22755,85 грн - пені та 156813,12 грн - штрафу.

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до безпідставності стягнення інфляційних втрат, враховуючи усталену практику Верховного Суду. При цьому відповідач вважає, що одночасне стягнення пені, 48 % річних, штрафу створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача.

Окремо слід зазначити, що до відзиву на позовну заяву додано заяву про застосування строку позовної давності, однак згодом відповідачем подано заяву (вх. №01-34/11040/21 від 13.12.2021) про залишення без розгляду заяви про застосування строку позовної давності від 29.11.2021, внаслідок чого така заява не розглядається.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що ним дотримано вимог Закону "Про індексацію грошових доходів населення", а також постанови ВГСУ від 01.03.2017 у справі №761/1617/15-ц, позаяк:

- ст. 1 Закону "Про індексацію грошових доходів населення" не визначає знецінення саме національної валюти;

- позивач не ставить вимоги стягнути з відповідача суму в іноземній валюті, або суму в гривнях еквівалентну іноземній валюті.

Прив`язку до іноземної валюти стосувалася лише остаточного розрахунку, внаслідок якого відповідачем не доплачено позивачу відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. Договору 13 606,99 грн. В подальшому всі розрахунки штрафних санкцій здійснювалися внаслідок заборгованості саме в гривнях.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

05.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська зоря" укладено Договір поставки №2018Іл/35 (Договір), відповідно до предмету якого в терміни визначені Договором Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором.

Порядок розрахунків за поставлений Товар визначається в Додатках до даного Договору (п. 3.1. Договору).

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що в тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення Додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С =А1:А2хВ, де С - сума належної оплати; В - ціна товару на момент підписання додатку, А1 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного додатку.

При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов частини 1 цього пункту.

Відповідно до п. 3.3. всі платежі за цим Договором здійснюються Покупцем з врахуванням п. 3.2 Договору. На підтвердження виконання Покупцем зобов`язань з оплати товару з врахуванням п. 3.2. даного Договору, Сторони впродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним Додатком або Договором в цілому, підписують "Акт звіряння взаємних розрахунків". Ініціатива звіряння взаємних розрахунків покладається на Покупця.

Згідно із п. 3.4. Договору при відсутності підписаного сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків, зобов`язання Покупця щодо повної оплати вартості отриманого Товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами Договору.

Відповідно до підп. 7.1.1. п. 7.1. Договору сторони дійшли згоди, що за несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

За умовами пункту 7.7. Договору у разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору Покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

В разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого Товару (п. 7.8. Договору).

Згідно із пунктом 7.9. Договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п.11.2. Договору).

Додатками №1 від 05.03.2018 та №2 від 14.05.2018 до Договору поставки №2018Іл/35 від 05.03.2018 погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості товару, умови поставки та порядок розрахунків за товар, що поставляється. Додатками визначено офіційний курс долара США щодо гривні станом на день складання кожного з Додатків, та погоджено, що оплата вартості товару, зазначеного в Додатках, здійснюється покупцем в національній валюті України (гривня), виходячи із курсу продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 942 410, 68 грн за наступними документами:

- згідно із Додатком №1 від 05.03.2018 до Договору на суму 640659,60 грн за видатковою накладною №1366 від 05.04.2018 та довіреністю №17 від 30.03.2018. За умовами п. 3 даного додатку відповідач зобов`язався здійснити оплату 20% вартості товару в сумі 128 131,92 грн в строк до 08.03.2018; 80% вартості товару в сумі 512 527, 68 грн - в строк до 15.10.2018; курс валют на дату поставки товару згідно із Додатком №1 визначено - 26,31 грн за 1 долар США;

- згідно із Додатком №2 від 14.05.2018 до Договору на суму 301 751,08 грн за видатковою накладною №4837 від 21.05.2018 та довіреністю №35 від 21.05.2018. За умовами п. 3 даного додатку відповідач зобов`язався здійснити оплату 10% вартості товару в сумі 30 170,88 грн в строк до 15.05.2018; 90% вартості товару в сумі 271 537,92 грн - в строк до 15.10.2018; курс валют на дату поставки товару згідно із Додатком №2 визначено - 31,3183 грн за 1 Євро;

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, останній здійснював оплату поставленого Товару таким чином:

- 07.03.2018 на суму 128 131,92 грн;

- 16.05.2018 на суму 30 175,08 грн;

- 14.11.2018 на суму 184 103,68 грн;

- 16.11.2018 на суму 200 000 грн;

- 20.11.2018 на суму 200 000 грн;

- 27.11.2018 на суму 200 000 грн.

Оскільки остаточний розрахунок за поставлений товар відповідачем було здійснено без врахування зміни курсу іноземної валюти, з порушенням строків передбачених Додатками до Договору, за розрахунком позивача станом на 27.11.2018 у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська зоря" виникла заборгованість у вигляді курсової різниці в сумі 13606,99 грн, що слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" із даним позовом до суду. При цьому, окрім 13606,99 грн основного боргу (курсової різниці), позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 16068,49 грн - інфляційних втрат; 55336,71 грн - 48% річних; 22755,85 грн - пені та 156813,12 грн - штрафу внаслідок прострочення виконання зобов`язання за Договором.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовується факт прострочення виконання зобов`язання за Договором, при цьому основний борг відповідача (визначений у гривні без врахування курсової різниці) за Договором відсутній.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

Відповідно до п. 3.2. Договору поставки №2020Іл/25 від 30.01.2020 сторони домовились, що у тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення Додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу : С =А1:А2*В, де С - сума належної оплати; В - ціна товару на момент підписання додатку, А1 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного додатку.

При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов частини 1 цього пункту.

Відповідно до п. 3.3. всі платежі за цим Договором здійснюються Покупцем з врахуванням п. 3.2. Договору. На підтвердження виконання Покупцем зобов`язань з оплати товару з врахуванням п. 3.2. даного Договору, Сторони впродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним Додатком або Договором в цілому, підписують "Акт звіряння взаємних розрахунків". Ініціатива звіряння взаємних розрахунків покладається на Покупця.

Згідно з п. 3.4. Договору при відсутності підписаного сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків, зобов`язання Покупця щодо повної оплати вартості отриманого Товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору.

Оскільки, нарахування курсової різниці здійснено у порядку та розмірі визначених Договором (враховуючи, що остаточну оплату поставленого Товару здійснено 27.11.2018, застосовано курс валют напередодні дати оплату Товару - станом 26.11.2018 в розмірі 28,1 грн за 1 долар США), суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині повністю в сумі 13606,99 грн.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до підп. 7.1.1. п. 7.1. Договору сторони дійшли згоди, що за несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення. При цьому згідно із п. 7.8. Договору в разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого Товару.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.9. Договору сторони погодили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України продовжується до 3 (трьох) років.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.7. Договору сторони дійшли згоди, що у разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Перевіркою правильності здійсненого позивачем нарахування штрафу в сумі 156 813,12 грн (512 527,68 грн х 20% + 271 537,92 грн х 20%) відповідно до п. 7.8. Договору помилок не виявлено.

Разом з тим дослідивши здійснений позивачем розрахунок 48% річних, судом встановлено безпідставність визначення позивачем початку періоду прострочення з 15.10.2018, позаяк нарахування здійснено на залишковий основний борг в сумі 784 103,68 грн, а остаточний розрахунок згідно із Додатками 1 та 2 до Договору обумовлено в строк до 15.10.2018, то датою виникнення прострочення виконання зобов`язання є 16.10.2018.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 48% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" (за період прострочення з 16.10.2018 по 31.102021 з урахуванням здійснених відповідачем проплат) суд дійшов висновку, що така складова заборгованості є обґрунтованою в сумі 54 555,46 грн, що на 781,25 грн є меншою, аніж заявлено позивачем, та в цій частині не підлягає задоволенню.

Окрім того, здійснивши перерахування пені за допомогою того ж функціоналу "LІGA 360" в межах заявлених позовних вимог за період з 01.11.2018 по 31.10.2021, судом також встановлено, що відповідний розрахунок позивача в сумі 22 755,85 грн перебуває в межах розрахунку суду, який підтверджується у більшому розмірі, аніж заявлено позивачем.

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Окрім того, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Таким чином, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені, штрафу і процентів річних.

При цьому суд враховує:

- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- ступінь виконання основного зобов`язання, тобто відсутність основного боргу у гривневому еквіваленті станом на день розгляду справи;

- встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафу, пені і процентів річних, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки і процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір штрафу, пені та процентів річних на 50 %.

Отже, враховуючи вищенаведене, окрім суми основного боргу (13606,99 грн курсової різниці) стягненню з відповідача підлягають 27 277,73 грн - 48% річних; 11 377,93 грн - пені та 78 406,56 грн - штрафу.

Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення 28 058,98 грн - 48% річних; 11 377,92 грн - пені та 78 406,56 грн - штрафу слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 16 068,49 грн інфляційних нарахувань, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Вказаний висновок суду викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц.

Отже, захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару.

Тому, враховуючи зміст договірних відносин та правову позицію Верховного Суду інфляційні втрати у даному випадку стягненню не підлягають.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо зменшення суми пені, штрафу, процентів річних, а також безпідставності стягнення інфляційних втрат та неправильного нарахування 48% річних. При цьому доводи відповідача в заперечення позову спростовуються вищенаведеними мотивами в частині задоволення позову.

Окремо слід зазначити, що матеріали справи не містять підписаного сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків, за відсутності якого відповідно до п. 3.4. Договору зобов`язання Покупця щодо повної оплати вартості отриманого Товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами Договору. При цьому згідно з п. 3.3. Договору ініціатива підписання Акту звіряння взаємних розрахунків покладається на Покупця.

В силу приписів ч. 1. ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому такий розподіл судових витрат є обґрунтованим лише в частині покладення на позивача безпідставно заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 16 068,49 грн та 48 % річних в сумі 781,25 грн. В частині зменшення суми неустойки та обґрунтованих процентів річних витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Окрім того, з урахуванням заявлення представником позивача до закінчення судових дебатів про надання доказів понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку про встановлення 5-ти денного строку для подання таких доказів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення, з призначенням судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська зоря" (вул. Мічуріна, 20, с. Руданське, Шаргородський район, Вінницька область, 23515; код ЄДРПОУ 03728200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул. Машинобудівників, 4В, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162; код ЄДРПОУ 30048570) 13 606,99 грн - курсової різниці; 27 277,73 грн - 48% річних; 11 377,93 грн - пені; 78 406,56 грн - штрафу та 3 715,97 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні 28 058,98 грн - 48% річних; 11 377,92 грн - пені; 78 406,56 грн - штрафу та 16 068,49 грн - інфляційних втрат відмовити, при цьому витрати на сплату судового збору в сумі 252,75 грн залишити за позивачем.

4. Відповідно до ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати, пов`язані з розглядом справи, призначити судове засідання на 26.01.2022 о 09:30 год. в приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, зал № 8 (4-й поверх).

5. Для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу встановити позивачу строк - п`ять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення. Зобов`язати позивача у цей же строк надіслати належним чином завірені копії вказаних доказів відповідачу.

6. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відповідні адреси електронної пошти: представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повне рішення складено 19 січня 2022 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Машинобудівників, 4В, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162;

3 - відповідачу - вул. Мічуріна, 20, с. Руданське, Шаргородський район, Вінницька область, 23515.