Ухвала суду № 102719110, 20.01.2022, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/3161/21

н/п 1-кп/766/383/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2022 року м.Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Дорошинської В.Е.,

за участю секретаря Сиротової В.О.,

прокурора Куцевол О.О.,

захисника: Магди М.А.,

під час відкритого судового засідання в залі суду в м.Херсоні з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №22015230000000011 від 12.03.2015 р., про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Жовті Води, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 109, ч.1 ст.258-3, ч.1 ст. 332-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01.03.2021 р. до Херсонського міського суду Херсонської області (в провадження судді Дорошинської В.Е.,.) надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №22015230000000011 від 12.03.2015 по обвинуваченню ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч.1 ст.258-3, ч.1 ст. 332-1 КК України.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.03.2021 р. зазначене кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.05.2021 року матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , 21.04.1974 направлено до Херсонського апеляційного суду для внесення подання в порядку передбаченому ч.3 ст.34 КПК України до Касаційного кримінального суду Верховного Суду для вирішення питання визначення підсудності.

Ухвалою Верховного суду Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 26.05.2021 постановлено - залишити без задоволення подання Херсонського апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів та повернуто 02.06.2021 справу до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду.

Кримінальне провадження №22015230000000011 від 12.03.2015 р., про обвинувачення ОСОБА_1 призначалося до підготовчого розгляду неодноразово. Обвинувачений ОСОБА_1 в судове засідання на неодноразові виклики не з`явився.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.12.2021 зазначене кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснити спеціальне судове провадження стосовно ОСОБА_1 .

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що судом здійснюється судовий розгляд кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №22015230000000011 від 12.03.2015 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч.1 ст.258-3, ч.1 ст. 332-1 КК України. Ухвалою суду від 02.12.2021 надано дозвіл на здійснення спеціального судового провадження стосовно за обвинуваченого ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч.1 ст.258-3, ч.1 ст. 332-1 КК України.

Прокурор вказує, що досудове розслідування кримінального провадження здійснювалось у спеціальному порядку на підставі ухвали слідчого судді, за результатами проведеного досудового розслідування та на підставі зібраних доказів, органом досудового розслідування вжито передбачених законом заходів для їх відкриття та з метою забезпечення права підозрюваного на захист, вони відкриті стороні захисту.

При цьому, за наслідками вжитих органом досудового розслідування заходів, а саме згідно отриманих відповідей ОСОБА_1 27.01.2015 року виїхав з території України та до цього часу не повертався, останнім відомим місцем його перебування є ТОТ АР Крим, 14.12.2015 ОСОБА_1 оголошено у розшук.

Під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 неодноразово викликався у судові засідання, в тому числі через засоби масової інформації загальнодержавного значення, однак жодного разу не з`явився.

Прокурор зазначає, що відомостями про точне місцеперебування ОСОБА_1 на даний час сторона обвинувачення не володіє.

В обґрунтування необхідності обрання запобіжного заходу прокурор зазначає про наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує на ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків.

Прокурор просив обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та розглянути це клопотання за відсутності останнього в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України.

Захисник Магда М.А. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував. Вважає клопотання необґрунтованим та передчасним.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розділ II Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч.1 ст.258-3, ч.1 ст. 332-1 КК України, за одне з яких, можливе призначення покарання у виді позбавлення волі до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, що відповідає законодавчо передбаченим підставам для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно із частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

З огляду на те, що прокурор звернувся із клопотанням про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України за відсутності обвинуваченого, суд має перевірити наявність підстав передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України та наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Згідно долучених до клопотання матеріалів, вбачається, що ОСОБА_1 27.01.2015 року виїхав з території України та до цього часу не повертався, останнім відомим місцем його перебування є ТОТ АР Крим, 14.12.2015 ОСОБА_1 оголошено у розшук, досудове розслідування кримінального провадження здійснювалось у спеціальному порядку на підставі ухвали слідчого судді.

На підтвердження умислу ОСОБА_1 , спрямованого на переховування від органів слідства та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, згідно доводів, наведених у клопотанні, свідчить той факт, що він був обізнаний про здійснення досудового розслідування щодо нього.

На даний момент ОСОБА_1 перебуває за межами України майже сім років.

Крім того, під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 неодноразово викликався у судові засідання, в тому числі через засоби масової інформації загальнодержавного значення, однак жодного разу не з`явився.

Відтак, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 повинен був знати про розпочате кримінальне провадження відносно нього, він тривалий час переховується від органу слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебуває у розшуку.

Отже, з огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_1 оголошений у розшук та виїхав з території України, судом встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності обвинуваченого, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.

На даному етапі кримінального провадження суд не вправі давати оцінку обґрунтованості підозри та пред`явленого обвинувачення, оскільки вказані обставини будуть досліджуватися судом в ході судового розгляду та за результатами чого буде прийнято остаточне рішення у справі.

Щодо ризиків кримінального провадження.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні.

Заявлені ризики заслуговують на увагу.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч.1 ст.258-3, ч.1 ст. 332-1 КК України, за одне з яких, можливе призначення покарання у виді позбавлення волі до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

У ст. 5 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, який інкримінується обвинуваченому.

27.01.2015 обвинувачений покинув територію України та до сьогоднішнього дня не повертався. Обізнаність ОСОБА_1 щодо проведення досудового розслідування та судового розгляду, раптове залишення ним свого постійного місця проживання в Україні, пов`язані з цим розрив усіх соціальних та інших зв`язків, зміна звичного способу життя, що мали місце безпосередньо під час досудового розслідування, у достатній мірі свідчать про те, що справжньою причиною його виїзду за межі території України є необхідність переховування від органів слідства та суду.

Наявні обставини свідчать про можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки наразі, знаючи про кримінальне провадження та пред`явлене обвинувачення, обвинувачений переховується.

Ризик незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження.

Ризик незаконного впливу на свідків та інших осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

За вищенаведених обставин суд дійшов висновку, що на час розгляду клопотання, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення у поданому клопотанні.

Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків встановлених у судовому засіданні, суд повинен оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей (ст. 178 КПК України).

Відповідно до наведеної норми, суд враховує, що інкримінований, зокрема, але не виключно, ОСОБА_1 злочин належить до категорії особливо тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої; доведення існування декількох ризиків, в т. ч. і ризик переховування; вік обвинуваченого; одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючий, має зареєстроване місце проживання, однак не проживає там, не судимий.

Зважаючи на вищевикладені обставини у своїй сукупності, суд переконаний, що прокурором під час розгляду такого клопотання доведено необхідність обрання до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже з урахуванням тяжкості злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , доведення стороною обвинувачення наявності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а отже клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Разом з цим, суд при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193-194, 196, 205, 331, 376, 395 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Жовті Води, Дніпропетровської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 109, ч.1 ст.258-3, ч.1 ст. 332-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до його затримання і доставки до місця кримінального провадження та розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу судом за участю обвинуваченого або зміну обраного запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід.

Роз`яснити, що у відповідності до вимог ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження суд за участю обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена захисником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали, безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

СуддяВ. Е. Дорошинська