Рішення № 10271707, 31.03.2010, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 2-405/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2010 року м. Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Непоради М.,

при секретарі - Єрьоменко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного банку «ПОРТО-ФРАНКО» до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії та зняття арешту та заборони,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2009 року позивач АКБ «ПОРТО-ФРАНКО» звернувся до суду із зазначеним позовом до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії та зняття арешту та заборони, обгрунтуючі свої вимоги тим, що 10 березня 2006 року між АКБ «ПОРТО-ФРАНКО» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 419/1-06, відповідно до якого позивач надав позичальнику ОСОБА_3 кредит в сумі 155000,00 грн. під 19% річних строком до 09 березня 2010 року на придбання автобусу БАЗ-А079.04 «Елатон» 2006 р.в.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком 10 березня 2006 року між позивачем та заставодавцем було укладено договір застави № 146/1-06, відповідно до якого позичальник ОСОБА_3 передала у заставу банку пасажирський автобус марки БАЗ А079.04, 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію ТЗ РСА № НОМЕР_3, видане МРЕВ-1 ДАІ ГУМВС України в Одеській області 9 березня 2006 року.

У зв'язку зі зміною свідоцтва про реєстрацію ТЗ РСА № НОМЕР_3 на свідоцтво про реєстрацію ТЗ РСА № НОМЕР_4 та реєстраційного номеру НОМЕР_1 на реєстраційний номер НОМЕР_2, 14.09.2009 року між АКБ «ПОРТО-ФРАНКО» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду по договору застави, в якій відображено зазначені зміни.

Також позивач зазначив, що третя особа ОСОБА_2 є поручителем ОСОБА_3 згідно договору поруки № 10-03-06/3 від 10.03.2006 року і має право керувати предметом застави, про що міститься відмітка у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

У вересні 2009 року до позивача звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та повідомили позивача, про те, що на предмет застави другим Київським відділом державної виконавчої служби ОМУЮ накладено арешт та оголошено заборону його відчуження згідно постанови від 02.03.2009 року, винесеної державним виконавцем Кіптіковим І.О. на виконання судового наказу № 2-Н-2496, винесеного на користь АБ «Український комунальний банк». Згідно постанови від 02.03.2009 року оголошено розшук транспортних засобів, зокрема пасажирського автобусу БАЗ А079.04, реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходиться у заставі АКБ «ПОРТО-ФРАНКО».

Позивач вказує, що ОСОБА_3 повідомила позивача, про те, що зазначений транспортний засіб у неї вилучено та поміщено на арешт майданчик.

Позивач ввжає, що відповідач, виносячи постанову від 02.03.2009 року на накладаючи арешт із забороною відчуження пасажирського автобусу БАЗ А079.04, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заставодержателем якого є позивач, порушив його права та інтереси, що випливають із цивільних правовідносин банку та позичальника.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини.

Представник відоповідача - Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження від 02.03.2009 року була винесена по зверненні до виконання судового наказу № 2-Н-2496, виданого 17.12.2008 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь АБ «Україниський комерційний банк» грошової суми та також 2 березня 2009 року була винесена постанова № В-9/153 про розшук майна боржника, а саме було оголошено розшук майна транспортних засобів, серед яких був транспортний засіб пасажирський автобус БАЗ А079.04, державний номер НОМЕР_2. При відкритті вказаних постанов він керувався нормами чинного законодавства та ЗУ «Про виконавче провадження», та порушень законодавства з його сторони не було. Відомостей щодо перебування вищевказаного транспортного засобу під заставою у нього не було. Виконавче провадження було закінчено на підставі п. 10 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», а виконавчий документ направлено за належністю для подальшого виконання до відділу ДВС Біляївського РУЮ в Одеській області.

Також представник відповідача - Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції пояснив, що орган ДАІ ГУМВС України в Одеській області не сповістив ДВС про те, що спірний автомобіль був поставлений на арешт майданчик, та про те, що він не скасував арешт та заборону на відчуження, так як була здійснена зміна державного номеру. Виконавче провадження було закрито в червні 2009 року.

Представник відповідача ВДВС Біляївського районного управління юстиції в Одеській області вирішення спору залишили на розсуд суду та пояснила, що дійсно на виконанні ВДВС Біляївського РУЮ в Одеській області знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 грошової суми. Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зверталися до ВДВС Біляївського РУЮ в Одеській області із заявою про видачу копії постанови про накладення арешту, але їм було відмовлено, так як у виконавчому провадженні відсутня постанова про накладення арешту, та третім особам було запропоновано звернутися до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиці. Також представник відповідача пояснила, що її відділ ДВС не може скасувати зазначену постанову, так як арешт був накладений державним виконавцем Другого Київського ВДВС ОМУ під своїм номером та кодом, та тільки він зможе зняти арешт та заборону із реєстру.

Третя особа ОСОБА_2 пояснив суду, що він згоден сплатити витрати по знаходженню транспортного засобу на арешт майданчику.

Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши і з'ясувавши обставини по справі, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 10 березня 2006 року між АКБ «ПОРТО-ФРАНКО» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 419/1-06, відповідно до якого позивач надав позичальнику ОСОБА_3 кредит в сумі 155000,00 грн. під 19% річних строком до 09 березня 2010 року на придбання автобусу БАЗ-А079.04 «Елатон» 2006 р.в.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком 10 березня 2006 року між позивачем та заставодавцем було укладено договір застави № 146/1-06, відповідно до якого позичальник ОСОБА_3 передала у заставу банку пасажирський автобус марки БАЗ А079.04, 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію ТЗ РСА № НОМЕР_3, видане МРЕВ-1 ДАІ ГУМВС України в Одеській області 9 березня 2006 року.

У зв'язку зі зміною свідоцтва про реєстрацію ТЗ РСА № НОМЕР_3 на свідоцтво про реєстрацію ТЗ РСА № НОМЕР_4 та реєстраційного номеру НОМЕР_1 на реєстраційний номер НОМЕР_2, 14.09.2009 року між АКБ «ПОРТО-ФРАНКО» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду по договору застави, в якій відображено зазначені зміни.

ОСОБА_2 є поручителем ОСОБА_3 згідно договору поруки № 10-03-06/3 від 10.03.2006 року і має право керувати предметом застави, про що міститься відмітка у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

02.03.2009 року другим Київським відділом державної виконавчої служби ОМУЮ накладено арешт та оголошено заборону на виконання судового наказу № 2-Н-2496, винесеного на користь АБ «Український комунальний банк».

Згідно постанови від 02.03.2009 року оголошено розшук транспортних засобів, зокрема пасажирського автобусу БАЗ А079.04, реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходиться у заставі АКБ «ПОРТО-ФРАНКО».

Відповідно вимог ст. 1 ЗУ «Про заставу» кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченного заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставного майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

В наступний час, як позивачальник (ОСОБА_3.) так і поручитель (ОСОБА_2.) не виконують зобов'язання перед позивачем, та це не заперечувалося третіми особами, та суд вважає, що позивач набув право звернення стягнення на предмет застави, а саме реалізувати спірний пасажирський автобус та спрямувати кошти від реалізації на погашення виниклої заборгованості.

Суд вважає, що накладений арешт із забороною відчуження предмету застави, а також його вилучення, перешкоджають реалізації позивачу законних прав та інтересів.

Згідно ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідач зобов'язаний був при примусовому виконанні рішення, неупереджено, своєчасно та повно вчинити виконавчі дії та користуватися правами наданими йому законом.

Суд доходить до висновку, що перед накладенням арешту на предмет застави, згідно до п. 5.1.1 та 5.3.9 Інструкції «Про порядок проведення виконавчих дій», затвердженої Мінюстом України від 15.12.1999 року за № 74/5, відповідач мав направити запити як до органів ДАІ, з метою виявлення майна, що належить боржнику, та і до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, з метою отримання інформації щодо обтяження рухомого майна, однак цього відповідачем зроблено не було, що привело до порушення Інструкції та ЗУ «Про виконавче провадження».

Суд вважає, що протиправні дії відповідача щодо накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження на все майно, що належить ОСОБА_3 та оголошення розшуку майна боржника, встановлені у судовому засіданні, дає підстави для задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 400, 572, 589, 590 ЦК України, ЗУ «Про заставу», ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст.4-8, 11, 15, 88, 79, ч.3 ст.208, ст.ст.209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного комерційного банку «ПОРТО-ФРАНКО» до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії та зняття арешту та заборони - задовольнити.

Зобов'язати Другий Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції вилучити пасажирський автобус марки БАЗ А079.04, 2006 року випуску, об'єм двигуна 5675 куб.см. D, шасі (кузов, рама, коляска) к. № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ РСА № НОМЕР_4, видане РЕВ 1-го МРВ ДАІ ГУМВС України в Одеській області 27 вересня 2006 року з арешт майданчику та передати його Акціонерному комерційному банку «ПОРТО-ФРАНКО» (МФО 328180, ідентифікаційний код 13881479, м. Одеса, вул. Пушкінська, 10)

Зняти арешт та заборону на відчуження пасажирського автобусу марки БАЗ А079.04, 2006 року випуску, об'єм двигуна 5675 куб.см. D, шасі (кузов, рама, коляска) к. № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ РСА № НОМЕР_4, видане РЕВ 1-го МРВ ДАІ ГУМВС України в Одеській області 27 вересня 2006 року, який був накладений Другим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції згідно постанови від 2 березня 2009 року, винесеної державним виконавцем Кіптіковим І.О. на виконання судового наказу № 2-Н-2496, винесеного Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь АБ «Український комунальний банк» грошової суми.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис Непорада М.П.