Ухвала суду № 102716336, 20.01.2022, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

20.01.2022

Справа № 642/3057/21

Провадження № 2-др/642/32/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Ленінський районний суд міста Харкова в складі:

Головуючого судді Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря Бочарнікової І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги - залишено без розгляду.

Представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по вказаній цивільній справі, в якій просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп.

В судове засідання сторони не з*явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, представник відповідача заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала та просила суд її задовольнити, позивач заперечувала проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, оскільки відсутній факт зловживання нею своїми процесуальними правами.

Дослідивши матеріали справи із наявними у ньому заявою та судовим рішенням, суд приходить до висновку про відмову в задоволення вказаної заяви про винесення додаткового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення не ухвалено рішення; 2) суд вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках встановлених ст. 430 цього Кодексу.

У разі невирішення судом питань стосовно якої-небудь позовної вимоги, слід враховувати, що вимогами, щодо яких може виноситись додаткове рішення, можуть бути вимоги позивача, вимоги за зустрічним позовом або вимоги третіх осіб із самостійними вимогами. Як правило, з цих підстав виноситься додаткове рішення, якщо розглядається багато питань, які часто бувають взаємопов`язаними. Важливо, щоб з питання, стосовно якого виноситься додаткове рішення, висувалися позовні вимоги, подавалися докази, тобто судовий розгляд давав можливість прийняти рішення у справі. Винесення додаткового рішення не повинно змінювати ті рішення, які були прийняті судом раніше.

Частиною 2 цієї статті визначено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до нього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

За ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених ст. ст 43, 49 ЦПК України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Диспозитивність (від лат. Dispono – розпоряджаюся) – це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Зміст принципу диспозитивності перш за все розкривається через положення “хто хоче здійснити свої права, має сам потурбуватися про це”. Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом подати заяву про залишення позову без розгляду.

Згідно п. 5 ст. 257 ЦПК України в разі, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, оскільки це його право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень у його реалізації. А звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

У Постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 148/312/16-ц). зазначено, що з аналізу статті 89 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду питання про компенсацію витрат) для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується

Суд зазначає, що відповідно до поточної редакції статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з частиною 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надала заяву про залишення позову без розгляду, тобто скористалася своїм процесуальним правом, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника відповідача з огляду на те, що судом не встановлено підстав, передбачених ч. 5 ст. 142 ЦПК України та не встановлені необґрунтовані дії позивача, як підстава для стягнення витрат, пов*язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити представникові відповідача в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі, оскільки вказана заява не вказує на наявність підстав для винесення додаткового рішення в розумінні ст.270 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259, 260, 270, 353 ЦПК України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 20.01.2022

Головуючий суддя: В.Г. Пашнєв