Рішення № 102715905, 21.01.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4390/20

Провадження № 2/638/942/22

РІШЕННЯ

іменем України

21.01.2022 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - Штих Т.В.,

за участі секретарки - Овчаренко К.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуна та стягнення аліментів,-

встановив:

27.03.2020 позивачка ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду міста Харкова суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуна та стягнення аліментів. У позовній заяві позивачка просила позбавити батьківських прав відповідачку ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити опіку щодо неповнолітньої дитини, призначивши опікуном ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі ј частки з усіх видів доходів щомісячно, аде не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімумі для дитини відповідного віку на користь опікуна з дати пред`явлення позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка вказала, що відповідачка ОСОБА_2 є її донькою, а ОСОБА_3 - є її внуком. Звернення з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав- є захистом інтересів ОСОБА_3 , так як відповідачка веде непристойний спосіб життя, знущається та жорстоко поводить себе з сином. Ухиляється від виконання материнських обов`язків. Так з 31 грудня 2019 року внук ОСОБА_3 мешкає разом з бабусею, так як в той день зі слів ОСОБА_3 його побила матір, перебувала в стані алкогольного сп`яніння, була агресивною, тому ОСОБА_3 забрала його сестра і привезла до позивачки. Позивачка зазначає, що за час мешкання із відповідачкою ОСОБА_3 не систематично відвідував школу, змушений був лагодити дома поламані меблі та сантехнику. Сам собі готував їжу. Мати про нього зовсім не турбувалась. Всі ці обставини і стали підставою для звернення позивачки з відповідним позовом.

Відповідно до розпорядження № 02-06/192 від 30 червня 2020 року вказана справа передана на розгляд судді Штих Т.В.

Ухвалою від 24 липня 2020 року провадження у справі відкрите.

15 жовтня 2020 року відповідачка звернулась з зустрічним позовом та просила відмовити у задоволенні позовних вимог по первинному позову, повернути ОСОБА_3 на місце мешкання до матері ОСОБА_2

23 жовтня 2020 року надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 2007 року народження.

09 лютого 2021 року відповідачка звернулась з відзивом.

09 лютого 2021 року відповідачка попросила до вирішення питання по суті об`єднання в одне провадження первинного позову та зустрічного позову, повернути зустрічний позов.

20 квітня 2021 року закрите підготовче судове засідання, справа призначена до розгляду.

У відзиві, поданому 09 лютого 2021 року відповідачка просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування заперечень відповідачка вказала, що вона турбується про сина, відвідує з ним лікарні, готує йому їжу, піклується про його освіту та відвідування музичної школи. Вказала, що працевлаштована, за місцем роботи має позитивні характеристики, не перебуває на обліку щодо вживання алкогольних напоїв, не має наркотичної залежності. Не спростовувала наявності деяких непорозумінь з сином, проте вказала, що всі вони виникали на підґрунті підліткового віку ОСОБА_3 та її намаганні виховувати його та переконувати в необхідності відвідання школи та навчанні. Вказала, що жодним чином не ухиляється від виховання сина, намагається його відвідувати в школі.

В судове засідання позивачка з?явилась, просила позовні вимоги задовольнити. Вказала на те, що дитина мешкає разом з нею, а відповідач не цікавиться долею дитини, не забезпечує дитину, не проводить з нею час.

Представники позивачки вказали на відсутність контактів відповідачки та сина, на необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідачка в судове засідання з?явився, заперечувала проти позовних вимог, зазначила, що вона неодноразово звертався до позивачки з метою провести час з дитиною, проте вона під будь яким приводом уникає можливості надати дитину. Зазначив, що позивачка зловживає своїми правами, звертається до правоохоронних органів, з метою притягнути її до кримінальної відповідальності. Натомість вона належним чином виконувала та намагається виконувати обов`язки матері, цікавиться дитиною, намагається їй надати виховання та забезпечити матеріально.

Предстаник третьої особи - Департаменту Служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання з?явилася, просила задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з таких мотивів.

Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 має доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та онука ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 28 грудня 2007 року народження батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Відповідно до звернення ОСОБА_3 до служби у справах дітей від 17 січня 2020 року він вказував, що хоче тимчасово проживати у бабусі ОСОБА_1 до моменту поки мама- ОСОБА_2 не змінить відношення до нього.

17 січня 2020 року мати ОСОБА_2 надала згоду на те, щоб син ОСОБА_3 тимчасово мешкав з бабусею- ОСОБА_1 до вирішення побутових проблем.

17 січня 2020 року ОСОБА_1 надала згоду на тимчасове мешкання онука ОСОБА_3 в її родині.

У подальшому бабуся розпочала процедуру позбавлення батьківських прав відповідачку.

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 грудня 2018 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька задоволено та виключені відомості про батьківство ОСОБА_7 з актового запису № 745 від 28 грудня 2007 року.

Відповідно до вироку від 27 лютого 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова визнавав ОСОБА_2 винною за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України з визначенням штрафу.

Відповідно до довідки МВС України, станом на 12 вересня 2020 року ОСОБА_2 на території України до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.

Відповідно до довідки від 08 вересня 2020 року ОСОБА_2 на наркологічному обліку не перебуває, ознак наркотичної патології не виявлено.

Відповідно довідки про доходи ОСОБА_2 працює ПП « Українська продуктова мережа» за основним місцем працевлаштування.

Відповідно д довідки від 21 січня 2020 року № 3 Дитячої музичної шкоди № 7 ім. М.П. Мусоргського ОСОБА_3 відвідує вказаний заклад у супроводі матері, вона сплачує навчання та допомагає йому у виготовлення домашнього завдання.

До матеріалів справи долучені копії листів звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо повернення дитини- сина ОСОБА_3 , з метою медичного огляду та продовження лікування.

ОСОБА_2 за місцем роботи характеризується позитивно.

Відповідачка ОСОБА_2 зверталась до органів поліції та служб у справах дітей з метою посприяти повернути до себе сина.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що є чоловіком старшої доньки відповідачки. Вказав що 31 грудня 2019 року його дружині потелефонував ОСОБА_3 та просив його забрати так як його ображає мама. Коли свідок приїхав, він побачив, що ОСОБА_2 женеться за ОСОБА_3 та кричить. ОСОБА_3 плакав. Свідок прийняв рішення забрати дитину та відвіз до бабусі. Характеризував ОСОБА_2 , як особу, яка ображає сина, вживає спиртні напої.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_9 повідомила, що увечері 31 грудня 2019 року до неї телефонував ОСОБА_3 , плакав, просив його забрати, так як мама випила три пляшки шампанського і пляшку горілки, вона відправила свого чоловіка, а той забрав ОСОБА_3 і відвіз до бабусі. Повідомила. що ОСОБА_3 їй розповідав, що мати його сварила, не завжди кормила.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 повідомив, що він не бажає жити з мамою, бо вона нецензурно лається, часто вживає спиртні напої. Бувають часті сварки, причинами яких може стати розбитий посуд, а у випадку, коли він не виконує її вказівок, кричить та зазначає, що вона у всьому права. ОСОБА_3 зазначає, що матір відбирала телефон та закривала дома. З мамою їв лапшу, пюре та бутерброди. Вказав, що боїться матері. Зараз п`ять днів на тиждень мешкає у школі, а потім ночує у бабусі.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_10 повідомила, що працювала з ОСОБА_3 , як вихователь та класний керівник. Не змогла чітко сформувати ставлення до позовних вимог. Характеризувала ОСОБА_3 , як розумного хлопця та зі слів ОСОБА_3 повідомила, що у нього з матір`ю непрості стосунки. Всю іншу інформацію повідомляла зі слів родичів ОСОБА_3 .

Допитані у судовому засіданні сусіди ОСОБА_2 - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 характеризували ОСОБА_2 позитивно, вказали, що вона охайна, дбає про житло, виховує належним чином сина. Конфліктів між матір`ю та сином не чули і не бачили.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України матір, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх зобов`язань по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року по справі № 752/16443/16-ц.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 проявляє зацікавленість в розгляді справи щодо позбавлення її батьківських прав та інтерес до життя сина, працевлаштована, цікавиться станом здоров?я дитини, всіляко намагається приймати участь у вихованні і спілкуванні з дитиною. Суд звертає увагу, що відповідачка звернулася з власної ініціативи до органів поліції та служб у справах дітей. а також до суду про усунення першкод у спілкуванні з дитиною, можливості проживання сина з нею.

Стосовно аргументів позивачки щодо конфліктних ситуацій та скандалів між матірю та сином, суд зазначає, що з огляду на матеріали справи ОСОБА_2 не притягувалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за зазначені вище діяння. Також з приводу аргумента позивачки щодо зловживання відповідачкою алкогольних напоїв суд зазначає, що відповідно до довідки про проходження профілактичного наркологічного огляду у ОСОБА_2 ознак наркологічних захворювань не виявлено. Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Враховуючи викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов висновку про те, що позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на відповідача.

Встановивши відсутність протиправної поведінки та свідомого нехтування відповідачкою своїх материнських обов`язків, а також те що, мати дитини бажає жити та виховувати сина, проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Згідно висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 жовтня 2020 № 511 відповідачка самоухилиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання та матеріального утримання дитини, що обговорювалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради. Позбавлення її батьківських прав є доцільним і таким, що відповідає інтересам дитини.

Проте з даним висновком погодитися суд не може.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування ґрунтується на обставинах, встановлених виключно Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради.

З вказаного висновку суд не вбачає, чи приймалися заходи щодо виклику та з`ясування обставин виховання дитини відповідачкою.

Висновок носить формальний характер та не враховує безліч обставин у справі. Висновок є необґрунтованим. Висновок містить лише дослідження щодо ОСОБА_1 - потенційного опікуна, дані зі школи та дані щодо місця мешкання відповідачки. Інших даних щодо ОСОБА_2 не зібрано та не проаналізовано.

У судовому засіданні представник служби у справах дітей також не надала інформації щодо необхідності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 .

У відповідності до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Таким чином, національне законодавство України встановлює рівні права та обов`язки батьків щодо дитини.

За вказаних обставин суд вважає недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 .

Крім того суд акцентує увагу на фразу позивачки після судових дебатів, де вона зазначила, що їй не потрібні аліменти на утримання ОСОБА_3 . Всі ці фрази та вислови ОСОБА_3 свідчать про те, що він і ОСОБА_1 не в повному обсязі розуміють що вирішується при розгляді вказаної справи. Позивачка навіть у судових дебатах зазначала, що вона не хоче, щоб ОСОБА_3 проживав з матір`ю, вона жодним чином не висловлювалась про позбавлення батьківських прав щодо ОСОБА_2 .

Окремо суд звертає увагу на те, що між сторонами існують ще інші цивільно правові спори, в тому числі і майнові з приводу порядку користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 , де зараз проживає ОСОБА_3 в ті дні та ночі, коли не мешкає у школі. Вказані факти можуть свідчити про неприязні стосунки сторін та намагання позивачки ОСОБА_1 впливати на ОСОБА_2 і в такий спосіб, з метою задоволення інших майнових позовних вимог.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд враховує відмову в задоволенні позову в повному обсязі і відповідно судовий збір сплачений позивачкою при поданні позову у розмірі 840,80 грн. з відповідачки на користь позивачки не підлягає стягненню.

На підставі ст. 145, 150, 164, 166, 180, 182 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуна та стягнення аліментів - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у сумі 840 гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення складений 24 січня 2022 року.

Суддя: ШТИХ Т.В.