Постанова № 102715810, 24.01.2022, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/38/22

провадження №3/619/34/22

ПОСТАНОВА

іменем України

24 січня 2022 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення у відношенні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1631 КУпАП,

установив:

12 листопада 2021 року головним державним інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області Смольняковою Т.О. за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ГРАНД МАРИН» було складено протокол № 3229/20-40-07-30 про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , згідно якому остання будучи головним бухгалтером ТОВ «ГРАНД МАРИН» вчинила правопорушення ведення податкового обліку з порушенням встановленого законом порядку, а саме порушення: п.44.1,44.2, ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п.140.5.4, п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, ст. 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.3 П(С)БО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну України від 07.02.2013 № 73 та зареєстрованого в Мінюсті України 28.02.2013 за № 336/22868, п.5 П(С)БО № 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 № 20 та зареєстрованого в Мінюсті України 11.02.2000 за № 85/4306, п.15 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Мінюсті України 14.12.1999 за № 860/4153, п. 6, п. 9 П(С)БО 16 «Витрати» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1301 790, 00грн; п. 189.1. ст. 189, п.п.гп. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, п. 5 ст. 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку па додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, із змінами та доповненнями (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за № 159/28289), що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду), що лічиться по (ряд. 21) декларації з ПДВ за червень 2021 року (від 20.07.2021 № 9198795249) в сумі 377 170,00 грн; п.109.1 ст.109. п.1201.2 ст.1201 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, ТОВ «ГРАНДМАРИН» не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 377 170,00 грн.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, її представник – адвокат Черняк І.Ю. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування клопотання зазначив, що єдиним доказом наданим до матеріалів справи є Акт № 20164/20-40-07-04- 08/31632468. Проте, як вбачається із наявних у матеріалах справи копій аркушів Акту № 20164/20-40-07-04-08/31632468 сам акт складено на 83 аркушах, але долучено тільки перших три аркуші та два останніх. Зі змісту зазначених аркушів неможливо з`ясувати - у чому саме полягало порушення ведення податкового обліку ОСОБА_1 . Таким чином, Акт № 20164/20-40-07-04-08/31632468 від 12.11.2021, вибіркові аркуші якого додані до протоколу № 3229/20-40-07-30 від 12.11.2021 року, не має документального підтвердження обставин, які в ньому викладені, тому не може бути покладений в основу визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення. З Актом № 20164/20-40-07-04-08/31632468 ТОВ «ГРАНД МАРИН» не згодне, у зв`язку з чим були подані відповідні заперечення, які 15.12.2021 були відхилені та прийнято податкові повідомлення-рішення. Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «ГРАНД МАРИН» оскаржило їх до Державної податкової служби України. Так, 28.12.2021 на адресу Державної податкової служби України була направлена Скарга на податкові повідомлення-рішення № 00298160704 від 15.12.2021, № 00298170704 від 15.12.2021, № 00298180704 від 15.12.2021 (в порядку, встановленому ст. 56 Податкового кодексу України), яка була отримана адресатом (Державною податковою службою України) 04.01.2022. На теперішній час відомості про стан розгляду скарги ТОВ «ГРАНД МАРИН» відсутні. Крім того, ОСОБА_1 про складання Протоколу № 3229/20-40-07-30 належним чином не повідомлялася, примірник Протоколу № 3229/20-40-07-30 під розписку їй не вручався. Також просив справу розглядати у його відсутність.

На підставі наданих матеріалів провадження та доводів сторін, оцінивши в сукупності всі обставини, суддя дійшов висновку про задоволення клопотання адвоката з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, тобто – норми кримінального процесуального законодавства.

У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Частиною 1 статті 1631 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Зазначена норма закону є бланкетною, тобто такою, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність, а тому у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначена відповідна стаття певного нормативного акту (частина, пункт) та має бути викладено їх зміст.

Протокол про адміністративне правопорушення № 3229/20-40-07-30 від 12.11.2021 складений стосовно головного бухгалтера ТОВ «ГРАНД МАРИН» ОСОБА_1 про порушення порядку ведення податкового обліку.

Вказаний протокол ґрунтується на акті «Про результати документальної планової перевірки ТОВ «ГРАНД МАРИН» від 12.11.2021 № 20164/20-40-07-04- 08/31632468 за період з 01.04.2019 по 30.06.2021. При цьому, до протоколу № 3229/20-40-07-30 від 12.11.2021 долучені тільки копії кількох аркушів Акту № 20164/20-40-07-04-08/31632468, зокрема: аркушів 1, 2, 3, 82, 83, в той час, як сам Акт складено на 83 аркушах. Будь-які інші докази, окрім зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення та копій вибіркових аркушів Акту № 20164/20-40-07-04-08/31632468 в матеріалах справи відсутні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ГРАНД МАРИН»у встановленому порядку оскаржило до ДПС України податкові повідомлення-рішення № 00298160704 від 15.12.2021, № 00298170704 від 15.12.2021, № 00298180704 від 15.12.2021.

Відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

За таких обставин висновки про порушення головним бухгалтером ТОВ «ГРАНД МАРИН»порядку ведення податкового обліку є передчасними, оскільки податкове зобов`язання до теперішнього часу не узгоджено, що не позбавляє права органи податкової служби вирішити питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 після прийняття остаточного рішення уповноваженим органом.

Отже, матеріали справи не містять достатніх доказів, які вказували б на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1631 КУпАП.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).

Гарантії статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включають зобов`язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (Н. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхню справу було ретельно розглянуто.

Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов`язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суомінен проти Фінляндії), § 36).

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не мас: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Отже, суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1631 КУпАП, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 2 ст. 284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 247 ч. 1 п. 1, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1631 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Є. А. Болибок