Рішення № 102715391, 18.01.2022, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2837/21

Провадження № 2/548/203/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.01.2022 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання Скрипніченко М.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про встановлення факту належності спадкодавцю спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувя до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначає, що він ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є чоловіком ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 22 червня 2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла в м. Хорол Хорольського району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть Серія НОМЕР_2 від 16 січня 2019 року.

Згідно з довідкою виданою виконавчим комітетом Хорольської міської ради Полтавської області № 8544/03-18 від 20 вересня 2021 року, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 з нею були зареєстровані : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13.12.2021 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з"явився, але в позовній заяві прохав суд провести розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника міської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

З повідомлення Хорольської державної нотаріальної контори № 1496/01-16 від 17.11.2021 року слідує, що спадкова справа до майна ОСОБА_2 не відкривалася. Позивач, ОСОБА_1 , чоловік спадкодавця, проживали та були зареєстровані на час відкриття спадщини після ОСОБА_2 з нею удвох за однією адресою, тому, відповідно до ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу Украіни, позиач вважається таким, що прийняв спадщину.

Позивач, ОСОБА_1 , чоловік спадкодавця є спадкоємцем першої черги за законом, і станом на 17.11.2021 року є єдиним спадкоємцем який набув право на оформлення спадщини.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з довідкою виданою Виконавчим комітетом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області № 11/15.02-11 від 20.10.2021 слідує, що згідно запису погосподарської книги справа № 02-18 том №5 на 2011-2015 рр по с. Козубівка, номер обєкта погосподарського обліку 0351, голова господаства за адресою : АДРЕСА_2 значиться : ОСОБА_2 .

Довідка № 2107 від 23.09.2021 року видана Комунальним підприємством «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризаціі» слідує, що станом на 29.12.2012 р. житловий будинок за адресою : АДРЕСА_2 , в КП «Лубенське МБТІ» не зараєстровано.

Отже ОСОБА_2 володіла житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами, розташованим за адресою : АДРЕСА_2 , даний факт повністю підтверджується довідкою виданою Виконавчим комітетом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області № 11/15.02-11 від 20.10.2021, однак відсутні правовстановлюючі документи які б підтверджували право власності ОСОБА_2 на даний житловий будинок, оскільки спадкодавець за життя не зареєструвала права власності на вище вказане нерухоме майно.

Згідно рішення Андріівської сільської ради Хорольського району Полтавської області №-74 від 24.12.1993 року «Про безоплатну передачу в приватну власність громадянам земельних ділянок.» слідує, що ОСОБА_2 було передано в приватну власність земельну ділянку площею 0, 25 га для ведення підособного господарства, місце знаходження земельної ділянки с.Козубівка Хорольський район Полтавська область .

Даний факт підтверджується архівним витягом № 07-02 /C-157 від 4.11.2021 виданий архівним відділом Лубенської районної державної адмністрації Полтавської області, та рішенням виконавчого комітету Андріївської сільської ради народних депутаті Хорольського району Полтавської області від 24.12.1993 року № 74 «Про безоплатну передачу в приватну власність громадянам земельних ділянок».

Отже згідно рішення виконавчого комітету Андріївської сільської ради народних депутатів Хорольського району Полтавської області від 24.12.1993 року № 74, ОСОБА_2 було передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га на територіі села Кузубівка Хорольського району Полтавської області.

17.11.2021р. позивач звернувся до Хорольської державної нотаріальної контори для оформлення спадкового майна, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у звязку з тим, що право власності на вищевказані земельну ділянку та житловий будинок не було зареєстровано померлою за життя належним чином. Нотаріусом позивачу роз`яснено, що він має право звернутись до суду для визнання права власності у порядку спадкування на житловий будинок та земельну ділянку.

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 3ст. 13 ЦПК Україниучасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 328ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст.392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідност. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідност.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином,під способамизахисту суб`єктивнихцивільних прав/інтересіврозуміють закріпленізаконом матеріально-правовізаходи примусовогохарактеру,за допомогоюяких проводитьсяповновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Уточнений позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання : АДРЕСА_1 ) до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області(адреса: вул. 1 Травня, 4, м. Хорол, Лубенський район Полтавської області, поштовий індекс: 37800, код ЄДРПОУ:22528612) про встановлення факту належності спадкодавцю спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-задовольнити.

Встановити факт належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 спадкового майна, а саме:

- житловаго будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;

- права власності на земельну ділянку площею 0,25 умовних кадастрових гектар, яка розташована за адресою с.Козубівка Лубенський район Полтавська область;

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 право власності на житловий будинок з погосподарськими, побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_2 та складається з житлового будинку А-1,а загальною площею 59,2 кв.м., житлова площа 33,1 кв.м., сарай - Б, сарай - В, в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 право на земельну ділянку площею 0,25 умовних кадастрових гектар,яка розташована за адресою с.Козубівка Лубенський район Полтавська область право на яку мала дружина ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18.01.2022 року.

Суддя : О.В. Коновод