Рішення № 102714409, 18.01.2022, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/1535/21

Провадження № 2/685/50/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Самойловича А.П.,

за участі секретаря Казмірчук І.Ю.,

позивача ОСОБА_1 та

представника відповідача Герасімюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Базалійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Теофіпольської селищної ради, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Теофіпольської селищної ради, про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до виконання посадових обов`язків та зобов`язання виплати заробітної плати за час відсторонення від роботи,

В С Т А Н О В И В :

08 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточненим до початку розгляду справи по суті, заявивши вимоги визнати незаконним та скасувати наказ директора Базалійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Теофіпольської селищної ради від 15 листопада 2021 року № 122, яким позивачку було відсторонено від роботи на посаді вчителя інформатики цієї школи через відмову надати медичну документацію на підтвердження щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі по тексту - COVID-19), допустити її до виконання своїх посадових обов`язків на займаній посаді, а також зобов`язати відповідача виплатити заробітну плату за час відсторонення позивачки від роботи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ виданий з грубим порушенням норм національного та міжнародного законодавства, конституційних прав позивача, тому підлягає скасуванню, а саме:

1.) Оскаржуваний наказ місить ознаки дискримінації за принципом наявності або відсутності профілактичного щеплення від COVID-19, що заборонено Констицією України та Кодексом законів про працю.

2.) Стаття 46 КЗпП України, на яку посилається відповідач у спірному наказу, не містить правових підстав для відсторонення працівника від роботи черзе відсутність профілактичного щеплення від COVID-19.

3.) Відповідач, вимагаючи зробити щеплення від COVID-19 як обов`язкову умову для можливості продовжувати роботу, фактично змінив істотні умови праці, в тому числі і щодо оплати праці, без дотримання встановленого статтею 32 КЗпП України двомісячного строку повідомлення про зміни істотних умов праці.

4.) Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників Базалійської ЗОШ І-ІІІ ступенів, посадова інструкція вчителя, а також інші документи, що укладені з роботодавцем і стосуються сфери трудового права, не містять обов`язку позивача роботити час від часу профілактичні щеплення від COVID-19 та будь-яких обмежуючих або заборонних заходів або умов, включаючи невиплату заробітної плати, у зв`язку з відсутністю таких щеплень.

5.) Відповідачем грубо порушено вимоги статті 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» щодо таємниці про стан здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз та відомості, одержані при медичному обстеженні.

6.) Щеплення проти COVID-19 не віднесено до переліку обов`язкових відповідно до статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 27 Закону України «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення» та Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595.

Натомість Дорожня карта впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках, затверджена наказом МОЗ України від 24 грудня 2020 року № 3018, вакцинація від COVID-19 є рекомендованою щодо цільових та пріоритетних груп та добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

7.) Відповідачем було проігноровано вимоги ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо вжиття організаційних заходів для отримання працівниками профілактичного щеплення проти COVID-19, а саме, здійснення медичного огляду особи, який має передувати такому щепленню. Роботодавцем не було видано наказу про направлення позивачки, як працівника школи, у робочий час та із збереженням за ним цього дня середнього заробітку до медичного закладу для проходження медичного огляду перед проведенням профілактичного щеплення проти COVID-19.

8.) Відсторонення позивачки від роботи було здійснене без наявності подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

9.) Частиною 6 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено проведення профілактичних щеплень після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. При цьому згода або відмова надається особою не роботодавцю, а лікарю відповідного медичного закладу, до якого відповідач мав би направити позивача у робочий час та зі збереженням за ним цього дня середнього заробітку для проведення попередного медичного огляду, після чого щеплення проти COVID-19.

10.) Спірний наказ виданий відповідачем завідомо безпідставно, так як не може вважатися законним відстороненням працівника від роботи в разі, якщо роботодавець не вжив організаційних заходів для отримання профілактичного щеплення проти COVID-19, оскільки цей наказ виданий без вжиття організаційних заходів для отримання працівниками щеплень, без наявності документально підтвердженого висновку про відсутність у позивача медичних протипоказань до щеплення, не маючи фактично підтвердженої інформації про відсутність або наявність щеплення, за відсутності результатів медичного огляду з висновком лікаря про можливість проведення щеплення від COVID-19, за відсутності належним чином задокументованої лікарем обгрунтованої відмови позивача від проведення щеплення, за відсутності доказів необгрунтованої відмови та за відсутності подання посадової особи державної санепідемслужби.

В ході судового розгляду позивачка свої вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково пояснила, що сам карантин встановлений з порушенням встановленого чинним законодавством порядку його встановлення, тому всі обмеження, пов`язані з карантином, в тому числі і відсторонення від роботи за відсутності щеплення, є незаконними.

Від відповідача Базалійської ЗОШ І-ІІІ ступенів Теофіпольської селищної ради надійшов письмовий відзив на позов, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову через його безпідставність та необгрунтованість.

Зокрема, відповідач зазначає, що необхідність проходження вакцинації в розумінні ч. 3 ст. 32 КЗпП не є змінами в організації виробництва і праці, а лише умовою, з дотриманням якої працівник може бути допущений до виконання своїх трудових обов`язків.

Зазначає, що директором школи 01 листопада 2021 року було надане письмове повідомлення щодо запровадження обов`язкового щеплення проти COVID-19 для працівників школи, а також про відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року за відсутності такого щеплення, з чим ознайомилася позивачка, тобто виданню наказу про відсторонення передувало роз`яснення керівництва закладу.

Також відповідач зазначає, що відсторонення позивачки було здійснене відповідно до ст. 46 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та затвердженого МОЗ України Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, оскільки позивачка не надала керівнику школи відомстей про проведену вакцинацію та доказів наявності перешкод для вакцинування. При цьому керівник школи діяла відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно якого саме на керівника покладаються обов`язки контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками, які підлягають таким щепленням, а також відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких щеплень.

В ході судового розгляду представник відповідача, директор школи Герасимюк І.В. позовних вимог не визнала та просила відмовити у позові.

Додатково пояснила, що для того, щоб мати можливість працювати школі в нормальному, а не дистанційному режимі, всі вчителі та працівники школи пройшли вакцинацію від COVID-19, оскільки вимога для такого режиму роботи є 100-відсоткове отримання щеплення. Позивачка відмовилася вакцинуватися, тому її відповідно до встановлених вимог було відсторонено від роботи.

Зазначила, що відсторонення було здійснено після закінчення дистанційного навчання в школі.

Від третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Теофіпольської селищної ради надійшла письмова відповідь, згідно якої просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини, аналогічні зазначеним відповідачем.

Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до наказу від 01 вересня 2017 року № 75 позивач ОСОБА_1 переведена на посаду вчителя інформатики Базалійської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Пунктами «а», «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері здоров`я, зокрема, піклуватися про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законом випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Підстави для відсторонення працівника від роботи передбачені у статті 46 Кодексу законів про працю України, зокрема, відсторонення допускається в разі: появи працівника на оботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичнх оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, встановлених законодавством.

До інших, передбачених статтею 46 КЗпП України випадків, належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодаством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає у тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Разом з тим, частиною другою цієї статті передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджений Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до пункту 3 цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форм власності.

Законом чітко визначено, як має називатися перелік професій, вищезазначений наказ названий відповідно до вказаних вимог, тому твердження позивачки на необхідність у переліку професій також посилання на Класифікатор професій ДК 003-2010 не заслуговує на увагу.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, саме на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ і організацій покладено обов`язок забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена вищезазначеним Переліком згідно Наказу МОЗ України № 2153, забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) таких працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, здійснюючи відсторонення шляхом видання наказу або розпорядження з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються, строк відсторонення при цьому встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Жодних вимог щодо відсторонення за таких умов лише за наявності подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби вищезазначеними нормативними актами не передбачено.

Директором Базалійської ЗОШ І-ІІІ ступенів 01 листопада 2021 року було направлено вчителю інформатики ОСОБА_1 лист за вихідним номером 87 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», відповідно до якого їй доведено до відома обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 для працівників школи з 08 листопада 2021 року, з проханням надати до 05 листопада 2021 року документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Цим же листом було попереджено про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати за відсутності вищезазначених документів.

05 листопада 2021 року ОСОБА_1 надала директору школи письмову відповідь про відсутність підстав для її відсторонення, обгрунтовуючи свою позицію частково тими ж підставами, якими обгрунтовує даний позов.

15 листопада 2021 року був виданий спірний наказ № 122, згідно якого ОСОБА_1 , вчительку інформатики, відсторонено від роботи з 15 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Позивачкою не наведено жодних обставин щодо якихось обмежень зі сторони роботодавця на проходження нею медичного огляду, який передує профілактичному щепленню, про що вона зазначала у своїй позовній заяві, а саме, не вжиття організаційних заходів для отримання працівниками щеплень.

Таким чином, відсторонення позивачки від роботи було здійснено відповідно до вимог законодавства, оскільки нею не було надано відомостей про отримання профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до проведення такого щеплення.

В ході судового засідання вона також підтвердила про відсутність у неї на час розгляду справи щеплення проти COVID-19 або протипоказань до такого щеплення.

Статтею 32 КЗпП України передбачено, що зміна істотних умов праці пов`язана із змінами в організації виробництва і праці. Обов`язкова вакцинація жодним чином не пов`язана зі змінами в організації навчального процесу у школі, тому не може вважатися зміною істотних умов праці, у зв`язку з чим відсутні підстави для попередження про їх зміну.

Вимога пройти обов`язкову вакцинацію також не може бути розцінена як порушення права позивачки на медичну таємницю, оскільки фактично потрібно було надати відомості про проведення такої вакцинації, розкриття інформації, яка становить медичну таємницю, у цьому випадку не відбувається, ознак втручання в особисте та сімейне життя.

Посилання позивачки на статтю 2 Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенції про права людини і біомедицину від 04 квітня 1997 року, якою передбачено, що інтереси та благополуччя окремої людини превалюють над виключними інтересами всього суспільства або науки, є некоректним, оскільки зазначена Конвенція регулює відносини між закладами охорони здоров`я та пацієнтами.

Можливість продовження роботи на посаді вчителя лише за умови проходження вакцинації від COVID-19 не може вважатися дискримінацією по відношенню до працівників за критерієм наявності або відсутності вакцинації. Вимога проходження вакцинації фактично є лише однією з вимог для зайняття тієї чи іншої посади поряд з іншими вимогами, до яких також відносяться, в залежності від виду посади, наявність профільної освіти, стажу роботи, проходження медичного огляду, досягнення певного віку тощо. Для прикладу, неможливість зайняття посади водія особою без водійського посвідчення не може вважатися дискримінацією по відношенню до такої особи за ознакою наявності або відсутності посвідчення водія.

Судом не вбачається ознак порушення конституційних прав та свобод позивачки. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає або на яку вільно погоджується. Разом з тим, згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпеки визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не робота, а саме життя, здоров`я і безпека людини визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Тому, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя і здоров`я людини над правом на роботу, яку вона обирає. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплення проти COVID-19 особа не може бути допущена до роботи на посаді вчителя, не тільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників в школі, а й захищає таким чином і самого працівника, який не отримав профілактичного щеплення.

Вакцинація від COVID-19 і, як складова частина, її обов`язковість для осіб певних професій, навіть під загрозою відсторонення від роботи, не може вважатися примушуванням до вакцинації або катуванням, як стверджує позивачка, оскільки фактично у даному випадку є особа, яка займає посаду вчителя, постає перед вибором - вакцинуватися і продовжувати роботу або слідчуючи своїм переконанням відмовитися від вакцинації, але в такому випадку бути відстороненою від посади, щоб не наражати на небезпеку учнів, своїх колег та й саму себе, оскільки посада вчителя передбачає велику кількість контактів.

Твердження позивачки у позовній заяві, що жодна вакцина в світі від коронавірусної хвороби не завершила повний цикл клінічних випробувань, тому її застосування має бути виключно добровільним, а примус до її застосування є проведенням незаконного медичного експерименту на людях, є аморальним і неправомірним діянням, судом до уваги не приймається, оскільки в суді не знайшов свого підтвердження факт примусу до проведення вакцинації.

Варто зазначити, що відсутність вакцинації є перешкодою і в інших сферах суспільного життя, зокрема, обмеження відвідування розважальних закладів, торгових центрів, закладів громадського харчування тощо.

Таким чином, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов переконання, що спірний наказ про відсторонення позивачки від роботи був прийнятий у повній відповідності до законодавства, тому підстав для його визнання незаконним та скасування немає, як і підстав для допуску позивачки до роботи на займаній посаді вчителя та стягнення заробітної плати за час відсторонення, у зв`язку з чим позов не може бути задоволений.

Керуючись ст.ст. 3, 43 Конституції України, ст. 46 КЗпП України, пунктами «а», «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», пунктом 3 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, ст.ст. 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_1 у визнанні протиправним та скасуванні наказу Базалійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Теофіпольської селищної ради від 15 листопада 2021 року № 122, допуску до виконання своїх посадових обов`язків на займаній посаді вчителя інформатики та у виплаті заробітної плати за час відсторонення від роботи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Теофіпольський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 січня 2022 року.

Суддя А.П. Самойлович