Ухвала суду № 102712854, 24.01.2022, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/3778/20

провадження №4-с/489/1/22

УХВАЛА

24 січня 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Єлишевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі – державний виконавець) щодо не зняття арешту з майна боржника та зобов`язання вчинити певні дії

встановив:

У грудні 2021 року боржник ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката – Петренка А.П., звернувся до суду зі скаргою в якій просив визнати неправомірною з 03.12.2021 бездіяльність державного виконавця, яка полягає у не знятті арешту з майна та зобов`язати вчинити дії із зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні № 65029996.

На обґрунтування скарги вказано, що 05.04.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якому присвоєно реєстраційний № 6502996, з виконання виконавчого листа № 489/3778/20 Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19.03.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

29.06.2021 на підставі заяви стягувача державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 .

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби, що полягала у не знятті арешту з майна боржника. Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07.09.2021, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 02.11.2021, в задоволенні скарги відмовлено.

Залишаючи без змін судове рішення першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що заявником не були надані ні державному виконавцю ні суду докази наявності в нього щомісячного доходу, грошових коштів, достатніх для виконання рішення суду про сплату аліментів, а тому відсутні підстави для зняття арешту на підставі пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

29.11.2021 ОСОБА_1 направив державному виконавцю заяву в якій вказав, що сплачує аліменти в повному обсязі на рахунок державної виконавчої служби та заборгованість по яким відсутня. Крім того повідомив, що офіційно працевлаштований в ПРАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», адреса: м.Київ, вул. Електронна, 8, код ЄДРПОУ 00017733, і його щомісячний дохід достатній для виконання рішення суду, а тому його виконання може бути забезпечене в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Заява ОСОБА_1 була перевірена, що підтверджується відповіддю ДФС наданої на запит державного виконавця. Тому подальше збереження арешту є порушенням прав боржника, так як виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб.

17.01.2022 до суду державний виконавець надав відзив на скаргу в якому просив в задоволенні скарги відмовити, оскільки накладення арешту на майно боржника відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а підстави для його скасування відсутні. Вказав, що накладення арешту на майно боржника здійснено на підставі заяви стягувача, яка вказала, що ОСОБА_1 сплачує аліменти не щомісячно та несвоєчасно та в останнє їх сплата проведена ним 29.06.2021.

ОСОБА_1 жодного разу письмово не повідомляв відділ державної виконавчої служби про сплату аліментів, а лише направляв на особистий номер державного виконавця за мобільним додатком Viber квитанції про часткову сплату аліментів. Незважаючи на отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 не надав декларації про доходи та майно боржника та на виклик державного виконавця до відділу виконавчої служби не з`явився, а під час телефонної розмови надав недостовірну інформацію щодо місця свого працевлаштування, що було встановлено після винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 31.05.2021.

Наведе свідчить про невиконання боржником своїх обов`язків, а також ухилення від виконання рішення щодо сплати аліментів.

18.08.2021, 10.09.2021, 25.10.2021, 03.12.2021 на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби надійшли кошти від ОСОБА_1 в сумі 12700,00 грн.

06.12.2021 на адресу відділу державної виконавчої служби надійшла заява ОСОБА_1 у якій він повідомив, що офіційно працевлаштований у ПРАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» та 15.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено для виконання до ПРАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», відповіді на яку не отримано.

Оскільки стягнення аліментів проводиться до досягнення дитиною повноліття, арешт накладений на майно є доцільним, так як боржник отримує дохід від здачі в оренду земельної ділянки, а його офіційне працевлаштування не є засобом забезпечення реального виконання рішення. Крім того, станом на 01.01.2022 декларацію про доходи та майно боржник не надав.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином.

Представник боржника надав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності, яку просив задовольнити.

Стягувач ОСОБА_2 в заяві від 20.01.2022 просила скаргу розглянути за її відсутності та відмовити в задоволенні скарги через несвоєчасну і неповну виплату аліментів боржником, незважаючи на його офіційне працевлаштування. Крім того, через працевлаштування боржника очікується перерахунок аліментів з урахуванням нового його місця роботи.

Державний виконавець причини неявки суду не повідомив, що з огляду на наданий ним відзив та додані до нього матеріали виконавчого провадження не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги та цивільної справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з серпня 2006 року, який розірвано рішенням Ленінського районного суду від 13.03.2017.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05.12.2016 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти у розмірі 800,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, який рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18.01.2021 задоволено та змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05.12.2016 по справі №489/5491/16-ц, відкликано виконавчий лист, виданий Ленінським районним судом міста Миколаєва по справі №489/5491/16-ц на підставі рішення суду від 05.12.2016.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення нею повноліття, допущено негайне виконання рішення в розмірі суми платежу за один місяць.

19.03.2021 на підставі вищезазначеного рішення Ленінським районним судом міста Миколаєва видано виконавчий лист №489/3778/20, а 05.04.2021 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження №65029996.

В рамках вказаного виконавчого провадження, за заявою стягувача ОСОБА_2 29.06.2021 державний виконавець, виніс постанову якою наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Із матеріалів цивільної справи встановлено, що не погодившись із наведеною постановою у липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця, вказавши на відсутність в нього заборгованості по аліментам та існування переплати, а накладення арешту порушує його право власності, зокрема неможливість розпорядитися земельною ділянкою з кадастровим номером 4824883400:05:000:0060 площею 0,04 га, для ведення садівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07.09.2021 в задоволенні скарги було відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 02.11.2021 наведена ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що до винесення постанови про арешт майна боржником ні державному виконавцю ні суду доказів наявності в нього щомісячного доходу, грошових коштів, достатніх для виконання рішення суду про сплату аліментів надано не було. При цьому факт погашення боржником заборгованості з аліментів не є відповідно до положень статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття арешту з майна виконавцем.

Крім того апеляційним судом встановлено, що отримавши усну інформацію від боржника про його місце роботи ТОВ «ПІРС», державний виконавець виніс постанову від 31.05.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка була направлена зазначеній юридичній особи. Проте за інформацією ТОВ «ПІРС» ОСОБА_1 на цьому підприємстві не працює і ніколи не працював. Такі дії боржника свідчать про надання недостовірної інформації щодо його працевлаштування та джерела отриманих доходів. Також ОСОБА_1 не виконав вимоги державного виконавця щодо надання декларації про доходи та майно боржника. Отже, на час винесення постанови про арешт майна боржника, виконання судового рішення не могло бути забезпечено в інший спосіб, ніж арешт належного йому майна.

При повторному зверненні із скаргою ОСОБА_1 вказав на відсутність заборгованості по аліментам та надав докази працевлаштування в ПРАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот».

Так, із доданої до скарги довідки від 08.12.2021 № 5-3-1-21/26 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працює в ПРАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на посаді капітана теплохода «Эрнст Кренкель» з 11.09.2021 (наказ № 243/к від 21.09.2021).

Офіційне працевлаштування боржника підтверджується відповіддю ДФС України від 03.12.2021, отриманої на запит державного виконавця.

У підтвердження отримання реального доходу боржник надав розрахунковий лист за листопад 2021 року, згідно якого його нарахована заробітна плата склала 70001,72 грн.

Із матеріалів скарги вбачається, що 29.11.2021 боржник ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про зняття арешту з майна, посилаючись на своє працевлаштування. Проте, відповіддю державного виконавця йому було відмовлено з тих підстав, що офіційне працевлаштування не є засобом забезпечення реального виконання рішення, а тому до 01.12.2021 немає підстав для зняття арешту державним виконавцем.

15.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуте стягнення на доходи ОСОБА_1 в ПРАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» у розмірі ј частини від його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Як вбачається із відзиву на скаргу після звернення стягнення на заробітну плату боржника державний виконавець відповіді із місця роботи ОСОБА_1 не отримував.

Згідно розрахунку заборгованості державного виконавця, станом на 01.12.2021 нараховано аліменти в сумі 29239,76 грн., з яких сплачено боржником 29700,00 грн., переплата складає 463,24 грн.

Із розрахунку вбачається, що хоча заборгованість на вказану дату відсутня, але сплата боржником аліментів здійснювалася нерегулярно та не в повному розмірі в залежності від місяця погашення.

Державним виконавцем також заначено, що після отримання інформації про середньомісячну заробітну плату по Бориславському району за 4 квартал 2021 року буде проведено перерахунок аліментів, які нараховувалися відповідно до статистичних даних 3 квартала 2021 року у зв`язку з відсутністю статистичних даних за 4 квартал 2021 року.

Вирішуючи скаргу суд виходить з наступного правового регулювання.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закон № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 18 Закон № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною другою статті 71 Закон № 1404-VIII передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до статті 48, 56 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону № 1404-VIII постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Частинами четвертою, п`ятою статті 59 Закон № 1404-VIII передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Із аналізу наведеної норми Закон № 1404-VIII слідує, що підставою для зняття державним виконавцем раніше накладеного арешту на майно боржника є, зокрема, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

За змістом цієї норми таке забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним.

Виходячи з принципу та презумпції обов`язковості для виконання судових рішень, що набрали законної сили (частина перша статті 18 ЦПК України), саме на боржнику лежить тягар доведеності того, що виконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінюючи наявні у справі докази суд не вбачає підстав для задоволення скарги, оскільки як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи боржник офіційно працевлаштувався в ПРАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» з 11.09.2021. При цьому, лише 03.12.2021 повідомив державного виконавця про своє працевлаштування. Після перевірки відомостей боржника шляхом направлення відповідного запиту до ДФС України, 15.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено до виконання до ПРАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», відповідь на яку, як слідує з відзиву на скаргу, державним виконавцем поки що не отримано.

Крім того, хоча на дату звернення боржника із скаргою до суду заборгованість по аліментам відсутня та наявна незначна переплата в сумі 463,24 грн., проте, як слідує із розрахунку, державним виконавцем заборгованість проведена виходячи із середньомісячної заробітної плати по регіону за 3 квартал 2021 року та після отримання середньомісячної заробітної плати за 4 квартал заборгованість підлягає перерахунку.

При цьому суд зазначає, що так як боржник працевлаштований з вересня 2021 року, відповідно з цього часу розрахунок аліментів має здійснюватися відповідно до рішення суду виходячи із урахуванням заробітку (доходу) ОСОБА_1 , отриманого ним за місцем роботи, що з огляду на наданий боржником розрахунковий лист за листопад 2021 року істотно вплине на місячний розмір аліментів, який станом на 01.12.2021 згідно розрахунку держаного виконавця складає 2644,50 грн.

За такого, факт погашення боржником заборгованості з аліментів не є відповідно до положень статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття арешту з майна виконавцем.

Також, суд враховує, що ОСОБА_1 не виконано вимоги державного виконавця щодо надання декларації про доходи та майно боржника.

За встановлених обставин суд приходить до висновку про недоведеність боржником неправомірності бездіяльності державного виконавця щодо не зняття арешту з майна боржника, оскільки ОСОБА_1 не доведено реального забезпечення виконання рішення суду про стягнення аліментів, реальний розмір яких державний виконавець позбавлений можливості визначити до отримання відповіді з місця роботи боржника.

Керуючись статями 447 - 451 ЦПК України, суд

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі – державний виконавець) щодо не зняття арешту з майна боржника та зобов`язання вчинити певні дії

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 24.01.2022.

Суддя І.В. Коваленко