Рішення № 102711938, 12.01.2022, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1589/21

Провадження № 2/438/103/2022

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 січня 2022 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши в м. Бориславі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») подав до суду позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.09.2010 в розмірі 27479,25 грн станом на 17.08.2021 та судові витрати в розмірі 2270 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», підписала заяву б/н від 07.09.2010, згідно з якою відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, відповідачу надано в користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшено до 12000 грн. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку» становить договір про надання банківських послуг (далі - Договір). При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. Заявою відповідача підтверджується, що вона була поінформована про умови кредитування, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. 09.09.2010 відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій відповідач підтвердила, що «з фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений». Позивач свої зобов`язання за Договором виконав: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме: щомісячними платежами в розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно з п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язується сплатити заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84 % - для картки «Універсальна голд». Станом на 17.08.2021 заборгованість відповідача становить 27479,25 грн, яка складається з: 21513,97 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 21513,97 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 5965,28 грн - борг за простроченими відсотками, 0,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн - нарахована пеня, 0,00 грн - комісія. На підставі наведеного позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою судді від 17.11.2021 відкрито провадження у справі. Враховуючи наявність відповідного клопотання представника позивача, розгляд справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, та роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи, наслідки їх неподання, строки подання клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу про відкриття провадження у справі з позовною заявою та доданими до неї документами, надіслану відповідачу за зареєстрованою адресою її проживання, відповідач не отримала. Проте за змістом ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вищевказані документи вважаються врученими відповідачу. Відповідач, належним чином повідомлений про судовий розгляд справи та строк подання відзиву на позовну заяву, не подав відзив до суду або інформацію про поважність причин неподання відзиву. У матеріалах справи відсутні також клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, - сторони не викликались.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.ст.12, 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч.1, 2 ст.1069 ЦК України).

Згідно з ст.1050 та ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Суд установив, що 07 вересня 2010року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст.ст.526, 530 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З моменту укладення договору відповідачу видано кредитні картки, строк дії останньої - до березня 2021 року, що стверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача: 09.09.2010 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 250 гривень; з 12.07.2016 - 12000 гривень, з 18.07.2018 - 0,00 гривень.

Судом установлено, що позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами.

Проте відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконувала. Зокрема, з виписки про рух коштів за договором б/н станом на 19.08.2021 встановлено, що відповідач з моменту оформлення кредитної картки користувалася нею, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах, проте не вчасно та не в повному обсязі погашала заборгованість, у зв`язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) в сумі 21513,97 грн.

Згідно з наданим банком розрахунком, позивач нарахував відповідачу заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 17 серпня 2021 року в загальному розмірі 27479,25 грн.

При цьому, Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) в розмірі 21513,97 грн, стягнути складові його повної вартості, зокрема, 5965,28 грн заборгованість за простроченими відсотками.

Розглядаючи вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 07.09.2010, підписаній сторонами, відсутні умови договору щодо строку дії кредитного ліміту, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

У анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг», Пам`яткою клієнта, Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині (про стягнення заборгованості за простроченими відсотками), в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, послався на вказаний Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг», що розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору

Також позивач послався на долучену ним довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписану позичальником ОСОБА_1 , в якій вказано деякі умови кредитування. Зокрема, у цій довідці зазначено про базову процентну ставку в місяць за користування кредитом (2,5%), розмір та строк внесення щомісячного платежу (7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця наступного за звітним), процентна ставка на місяць на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 3,75%, розмір комісії за зняття готівкових коштів, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафи та ін.

Проте наданий позивачем суду Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису позичальника (відповідача). Відтак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими документами відповідач ознайомився та погодився з такими, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків та, зокрема, саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.09.2010 шляхом підписання анкети-заяви.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

У вказаному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин положення ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (07.09.2010) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Отже суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, що є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Щодо посилання позивача на вказану вище довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», суд зазначає наступне.

Зі змісту вказаної довідки від 09.09.2010 року випливає, що вона стосується договору SAMDN55000035219033, проте позовні вимоги у даній справі заявлено за договором про надання банківських послуг від 07.09.2010 що не має присвоєного номеру договору, за яким відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що є предметом спору у даній цивільній справі. Отже, вказана довідка не стосується кредитного договору б/н від 07.09.2010, заборгованість за яким позивач просить стягнути в даній справі. Тому такий доказ суд не вважає належним та допустимим.

Зважаючи на вказане, довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55днів пільгового періоду», що долучена до позовної заяви, не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості зі сплати процентів.

Крім цього, згадана довідка містить підпис особи без ініціалізації, не зазначено прізвище, ім`я та по батькові підписанта, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.09.2010, шляхом підписання анкети-заяви. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № № 207/345/20, провадження № 61-18547св20.

Крім цього, у позовній заяві банк просив стягнути відсотки, розраховані не з 30 % річних (2,5 % в місяць -базова ставка), як це передбачено умовами долученої позивачем копії довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55днів пільгового періоду», а в розмірі 40,80 - 80 %, виходячи з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що також вбачається з розрахунку заборгованості.

Проте зазначені Умови та Правила не є частиною договору, укладеного між сторонами, про що судом зазначено вище. Будь-яких доказів про те, що Банк повідомляв відповідача про зміну (збільшення) процентної ставки та він визнавав таку зміну та у будь-якій формі погоджувався та сплату таких відсотків матеріали справи не містять.

Оскільки за положеннями ч.5 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тому суд не приймає надані позивачем довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55днів пільгового періоду», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як підставу нарахування та стягнення заборгованості за простроченими відсотками у вказаному позивачем розмірі.

Крім цього, суд звертає увагу, що згідно розрахунку заборгованості позивач нарахував та просить стягнути заборгованість за відсотками також за період після спливу передбаченого договором строку кредитування (з квітня 2021 року по серпень 2021 року), що не відповідає вимогам законодавства. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що термін дії платіжної картки, оформленої на відповідача ОСОБА_1 сплив у березні 2021 року. Таким чином, суд вважає, що позивач не може нараховувати передбачені договором проценти після спливу визначеного договором строку кредитування до повного погашення заборгованості за кредитом.

При цьому, суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, що є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно нарахування суми заборгованості в частині прострочених відсотків слід вважати здійсненою без дотримання вимог закону та умов, погоджених з відповідачем.

Таким чином, у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками слід відмовити, оскільки позивач належним чином не обґрунтував позовні вимоги в цій частині та не надав суду доказів на підтвердження обґрунтованості вказаних позовних вимог.

При цьому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 21513,97 грн, відтак позов в цій частині підлягає до задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1777,22 грн, що були сплачені позивачем при зверненні з вказаним позовом до суду, тобто пропорційно сумі задоволених позовних вимог (21513,97 х 2270 / 27479,25).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 07 вересня 2010 року в розмірі 21513 гривень 97 копійок, що становить заборгованість за простроченим тілом кредиту.

У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 5965 гривень 28 копійок заборгованості за простроченими відсотками - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 1777 гривень 22 копійки.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження юридичної особи: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя А.Т.Слиш