Рішення № 102711538, 17.01.2022, Старобільський районний суд Луганської області

17.01.2022

Справа 431/4762/20

Провадження 2/431/31/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

судді Колядова В.Ю.,

за участі секретаря Петренко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Старобільського районного суду Луганської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що 11.11.2010 року ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, підписав заяву №б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6000 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України.Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, Договору, на підставі яких відповідач при укладені Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. На підставі п.2.1.1.12.9 «Правил користування платіжною карткою», Боржник доручає списування з будь якого рахунку відкритого в банку в тому числі з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов`язань. Згідно п. 2.1.1.3.3 «Умов та правил надання банківських послуг» клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами, в межах платіжного ліміту картрахунку. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 30.09.2020 року має заборгованість у розмірі: 12071 гривня 18 копійок, з яких: 8574,54 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 3496,64 гривень - заборгованість за простроченими відсотками. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням прав та інтересів Банку. У зв`язку з чим Банк просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 12071 гривня 18 копійок та судові витрати 2102 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, повідомлялася належним чином на офіційному сайті «Судова влада» та поштовим повідомленням, у зв`язку з чим суд відповідно до ч.2 чт.130 ЦПК України вважає відповідача повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

У судове засідання представник позива не з`явився, в позові вказав про розгляд справи за їх відсутності, не заперечує проти винесення заочного рішенння.

У звязку з чим відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності позивача.

17 січня 2022 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у позові доводи, повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд приходить до наступних висновків.

11.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 300 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно наданого Банком розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором б/н від 11.11.2010 станом на станом на 30.09.2020 року становить: 12071 гривня 18 копійок, з яких: 8574,54 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 3496,64 гривень - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування ОСОБА_1 , 01.02.2013 року був збільшений кредитний ліміт у розмірі 1600 грн., 23.06.2016 року кредитний ліміт був встановлений до 6000 гривень.

Відповідно до наданого позивачем витягу з карткового рахунку ОСОБА_1 станом на 30.09.2020 рік, відповідач останній раз користувався кредитною карткою 24.03.2018 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 викладена правова позиція, яка зводиться до того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору між сторонами АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII (в редакції станом на час підписання відповідачем анкети-заяви), в аспекті повідомлення споживача про зміст конкретних Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору, зі складовими якого він взагалі не був ознайомлений.

Тобто, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не є частиною укладеного між сторонами договору.

Проте, як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року по справі № 414/496/20 вказано, що спростовуючи доводи позивача щодо розмірів заборгованості за кредитом та відмовляючи у задоволенні позову про стягнення непогашеного кредиту (тіло кредиту), суд з наданого розрахунку встановив, що відповідач отримувала кредитні кошти та користувалася ними, при цьому фактично сплачена сума коштів на погашення боргу склала 10657,58 грн., тоді як банк просив стягнути заборгованість за непогашеним кредитом у розмірі 5675,04 грн.

Однак, спростовуючи доводи позивача в цій частині, суди попередніх інстанцій вийшли за межі вимог частин першої, другої, п`ятої статті 12, частин першої, сьомої статті 81 ЦПК, оскільки відповідач участі у справі не брала і будь-яких заперечень щодо вимог позивача про стягнення суми боргу не подавала.

Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, наявні правові підстави для стягнення суми непогашення тіла кредиту.

Із урахуванням правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку про те, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не є частиною укладеного між сторонами договору.

Разом з тим, підписавши анкету-заяву та паспорт споживчого кредиту відповідач ОСОБА_1 добровільно погодився на умови договору, яким сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок, строк повернення коштів, строк кредитування, та взяв на себе відповідні зобов`язання.

Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. На підставі вищевказаної заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку.

З виписки по рахунку відповідача, а також зі змісту банківського розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що відповідач після отримання картки неодноразово здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, так й частково погашав заборгованість по кредиту.

Доказів неправильності або неточності банківського розрахунку до суду надано не було.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в загальній сумі 12071,18 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням від 08.10.2020 про сплату судового збору в сумі 2102 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2102 грн.

Керуючись ст.ст.1046, 1047, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст.11-13,141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Старобільським РВ УМВС України в Луганській області 01.08.2000 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 11.11.2010 у вигляді заборгованості за кредитом у розмірі 12071 гривня 18 копійок, з яких: 8574,54 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 3496,64 гривень - заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Старобільським РВ УМВС України в Луганській області 01.08.2000 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відповідач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Луганського апеляційного судду шляхом подання апеляційної скарги на рішення в 10-денний строк з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя В. Ю. Колядов