Постанова № 1027104, 09.10.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2007 № 21/196

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів:

За участю представників:

від позивача - Зязіна Ю.О., Бабич Т.Г., Негрієнко Т.В.

від відповідача 1 - Жаднов В.О., Міщенко П.В.

від відповідача 2 - Дуплій Н.А.

від прокуратури - Бузицька Г.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.07.2007

у справі № 21/196

за позовом ЗАТ "Інтертранс"

до Державної адміністрації залізничного транспорту України

Державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень"

про визнання недійсним додатків до договору та стягнення суми боргу - 3717158,75 грн.

за зустрічним позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"

до ЗАТ "Інтертранс"

третя особа Державне підприємство "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень"

про визнання недійсним додатків та договору та стягнення збитків у розмірі 444 273 610, 50 грн.

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Інтертранс» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про визнання недійсними додатків №№ 1,2 до договору № 1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 р. та стягнення з ДП «Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень» 37 137 158,75 грн. боргу.

Під час розгляду справи у місцевому господарському суді позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої збільшено позовні вимоги в частині стягнення суми боргу до 109 431 976, 42 грн., що складається з 106 644 722,55 грн. боргу, 2 145 351, 65 грн. збитків, 518 915, 06 грн. упущеної вигоди, річних в сумі 122 937, 13 грн. Також позивач просить зобов'язати ДП «Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень» перерахувати зазначену суму на картку обліку ЗАТ «Інтертранс» для оплати за майбутні перевезення.

Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця» подала до суду зустрічний позов про стягнення з ЗАТ «Інтертранс» збитків в розмірі 444 273 610, 5 грн. та визнання недійсними додатків №1, 2 до договору №1-349-06-ЦЮ.

В подальшому Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця» подала заяву про уточнення позовних вимог по зустрічному позову, згідно із якою позов заявлено про визнання недійсними додатків №1,2 до договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.06р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2007 позовні вимоги задовольнені частково, визнано недійсними додатки №1 та №2 до договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 року, укладеного між Державною адміністрацією залізничного транспорту України «Укрзалізниця» та Закритим акціонерним товариством «Інтертранс», зобов'язано Державне підприємство «Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень» перерахувати на картку обліку Закритого акціонерного товариства «Інтертранс» борг в сумі 106644772,58 грн.для оплати за майбутні перевезення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ЗАТ «Інтертранс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змітити в частині задоволення позову, зобов’язати Державне підприємство „Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” перерахувати на картку обліку Закритого акціонерного товариства „Інтертранс” борг в сумі 129595735,88 грн. для оплати за майбутні перевезення, скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі №21/196 від 16.07.07 в частині відмови в позові, стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України „Укрзалізниця” та Державного підприємства „Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” на користь Закритого акціонерного товариства „Інтертранс” збитки в сумі 2689701,06 грн., упущену вигоду в сумі 651739,98 грн. та річні в сумі 122 937,13 грн.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема заявник посилається на те, що суд порушив ст.623 Цивільного кодексу України та ст.47 Господарського кодексу України, відповідно до яких боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Такими збитками є відсотки в сумі 2689701,06 грн., які сплачені Позивачем по кредитних договорах. Судом порушено ст.22 ЦК України, відповідно до якої збитками також є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), оскільки Цивільним кодексом України не заборонено одночасне стягнення суми реальних збитків та упущеної вигоди. Упущеною вигодою апелянт вважає різницю між відсотками за кредит та можливими відсотками за депозит в сумі 651739,98 грн. Також апелянт вважає, що судом не застосовано ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Три проценти річних за період з 01.06.2007р по 22.06.2007р. від суми боргу 106644772,58 грн. складають 122 937,13 грн.

На думку апелянта, судом зроблений неправильний висновок щодо суми зарахування на облікову картку позивача боргу - 106644772,58 грн., оскільки позивачем збільшено позовні вимоги на суму боргу за червень 2007 року та надано всі необхідні докази, тобто сумою позову є 129595735,88 грн. (заява №04-05/783 від 06.07.2007р. одержана судом 10.07.2007р).

Заступником прокурора міста Києва до Київського апеляційного господарського суду внесене апеляційне подання №05/2-7602-07 від 06.08.2007р., в якому просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.07.07р. у справі №21/196 в частині зобов’язання ДП „Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” перерахувати на картку обліку Закритого акціонерного товариства „Інтертранс” борг в сумі 106644772,58 грн. та задовольнити зустрічний позов в частині стягнення з ЗАТ „Інтертранс” на користь Державної адміністрації залізничного транспорту України „Укрзалізниця” 444273610,50 грн. збитків.

Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця» також подала апеляційну скаргу у якій просить змінити рішення в частині задоволення первісного позову, відмовивши у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та апеляційного подання, колегія суддів встановила наступне.

Згідно змісту позовних вимог підставою для визнання додатків №№ 1, 2 до договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.06 р. недійсними є їх укладення на підставі тарифів на транзитні перевезення, що прийняті Укрзалізницею як некомпетентним органом.

Господарським судом м. Києва розглянуто справи щодо встановлення компетентного органу, уповноваженого затверджувати тарифи на залізничні перевезення.

Так, постановою по справі №21/119-А від 18.05.07 р. позовні вимоги в частині визнання нечинним наказу Укрзалізниці №473-Ц від 30.11.06 р. «Про введення в дію Тарифної політики залізниць України на 2007 рік», визнання нечинними та прийнятими з порушенням вимог суду та перевищенням повноважень рішення відповідача у вигляді протоколів тарифної комісії від 01.12.06 р. та 20.12.06р., що стосуються встановлення тарифів на транзитні перевезення задоволені.

Постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.07 р.

Згідно даної постанови оскаржувані акти прийняті відповідачем на порушення судової заборони, встановленої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.06р. та від 19.12.06р. по адміністративній справі №20/586-А, що набрала законної сили негайно, та залишені в силі ухвалами Київського апеляційного суду від 21.11.06р. та від 27.02.07 р. відповідно, тобто, на порушення законодавства України.

Крім того, постановою господарського суду від 26.02.07р. по адміністративній справі №21/410-А, що набула законної сили 13.04.07р., залишені в силі норми постанови КМУ від 06.06.06 р. №789 «Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України» в частині виконання функцій Адміністрації залізничного транспорту України в частині тарифної політики Міністерством транспорту та зв'язку України.

Висновки, яких дійшов суд до справі №21/410-А, є обов'язковими при розгляді даної справи в силу положень ст. 35 ГПК України.

Таким чином, твердження позивача про те, що оскаржувані додатки №№1,2 до договору №1-349/06-ІДЮ від 27.11.06 р. укладені з застосуванням тарифів, в тому числі, рівня коефіцієнтів до базових ставок Тарифної політики на 2007 фрахтовий рік, що затверджені Укрзалізницею на порушення законодавства в частині компетенції на прийняття таких рішень, відповідають дійсності.

Відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є, в тому числі, недодержання вимоги, згідно якої волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.З ст. 203 ЦК України).

Укрзалізниця є суб'єктом природних монополій в сенсі ст. 5 Закону України «Про природні монополії», тому позивач не мав змоги вільно обрати контрагента при укладенні договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 p., a також не міг відмовитися від укладення додатків №№1,2 до договору з фактично встановленими, а не погодженими коефіцієнтами до базових ставок.

Між тим, якщо зазначені коефіцієнти до базових ставок були встановлені на підставі актів, що визнані недійсними, позивач не позбавлений права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсними зазначених додатків до договору, які формально є окремими правочинами.

З огляду на вищенаведене не можуть бути прийняті до уваги посилання Укрзалізниці на ст. 627 ЦК України, так як в даному випадку вільне ціноутворення не має місця.

Статтею 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення» чітко зазначено, що до державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на послуги, відносяться послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище, яким є перевезення вантажів залізничним транспортом згідно Закону України «Про природні монополії».

Також суд зазначає, що фіксованою ціною є затверджена ціна, яка залишається незмінною, тобто загальний рівень тарифів, а регульованою ціною є надання коефіцієнтів знижок, але тільки в межах законодавства, а не за волевиявленням сторін.

Твердження відповідача про те що він діяв в правовому полі згідно міжнародного договору України спростовується висновками рішень судів по справі №21/410-А, №48/66-А та №21/119-А, тому не приймаються до уваги.

Окремо суд відзначає, що предметом домовленості згідно додатків №№1,2 є не власне базові тарифи, а рівень коефіцієнтів до базових ставок тарифної політики на 2007 p., тому заперечення Укрзалізниці, яка, заперечуючи позов, зазначає, що тарифи встановлено на рівні міжнародного договору, не приймаються до уваги. Рівень коефіцієнтів до базових ставок встановлюється компетентними органами країни, а не на міжнародному рівні.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про визнання недійсними додатків №1 та №2 до договору №1-349/06-ЦЮ між Укрзалізницею та ЗАТ «Інтертранс» від 27.11.06 р. підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Ухвалою ВАС України від 12.06.2007р. продовжено з 01.01.07р. термін дії рішення Тарифної комісії Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця» від 01.12.05 р. щодо встановлення тарифів на транзитні перевезення вантажів (з врахуванням коефіцієнтів знижок та положень листа Укрзалізниці від 31.05.06 р. №ЦЗМ-12/984). Позивач надав розрахунки вартості перевезень за вищезазначеними тарифами.

Відповідно до п. 3.5. Договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 р. відповідач-2 відкриває картку обліку з наданням відповідного номера і здійснює облік коштів Замовника (позивача). Відповідно до п.3.10. вищезазначеного договору у разі виявлення переборів провізних платежів Розрахунковий центр (відповідач-2) здійснює перерахунок і надлишок стягненої суми перераховує на картку обліку Замовника як оплату за майбутні перевезення.

Враховуючи зазначене вимога щодо перерахування боргу в сумі 106 644 772, 58 грн. на картку обліку позивача підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявою №04-05/783 від 06.07.2007р. збільшено позовні вимоги на суму боргу за червень 2007 року, таким чином розміром позовних вимог є сума 129595735,88 грн. Таке право надано позивачу ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Всі докази на обґрунтування цієї суми позивачем надані та знаходяться в матеріалах справи. Однак, судом першої інстанції не надано оцінки цієї заяви, тобто не враховано під час прийняття рішення, і в резолютивній частині рішення зазначено про зобов’язання перерахування на картку обліку позивача 106644772,58 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про розмір суму позову. Тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність зміни рішення в частині задоволення позову та про зобов’язання Державного підприємства „Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” перерахувати на картку обліку позивача борг в сумі 129595735,88 грн. для оплати за майбутні перевезення.

Щодо вимог позивача про зобов’язання ДП „Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” перерахувати на картку обліку ЗАТ «Інтертранс» збитки у сумі 2689701,06 грн., упущену вигоду у сумі 651739,98 грн. та річні в сумі 122937,13 грн. судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зарахувати на картку обліку можливо лише суми, що раніше були перераховані на картку самими позивачем, тоді як суми, що на картці відсутні, зарахувати в рахунок майбутніх платежів неможливо. Вимоги про стягнення вказаних сум з відповідача на користь позивача останнім заявлені у Господарському суді м. Києва не були.

При цьому колегія суддів зважає також на те, що в силу ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність вимог зустрічного позову, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2007р. продовжено з 01.01.07 р. термін дії рішення Тарифної комісії Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця» від 01.12.05 р. щодо встановлення тарифів на транзитні перевезення вантажів (з врахуванням коефіцієнтів знижок та положень листа Укрзалізниці від 31.05.06 р. №ЦЗМ-12/984). Таким чином, розрахунок за договором №1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 року має здійснюватись з врахуванням коефіцієнтів знижок та положень листа Укрзалізниці від 31.05.06 р. №ЦЗМ-12/984.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2007 року у справі № 21/196 підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Змінити рішення господарського суду міста Києва по справі № 21/196 від 16.07.2007 р. та викласти його в наступній редакції:

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати недійсними додатки № 1 та № 2 до договору № 1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 р., укладеного між Державною адміністрацією залізничного транспорту України «Укрзалізниця» та Закритим акціонерним товариством «Інтертранс».

Зобов’язати Державне підприємство „Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” (м. Київ, вул. Уманська, 5, код 20078961) перерахувати на картку обліку Закритого акціонерного товариства „Інтертранс” (м. Київ, вул. Фурманова, 1/7, код 32461684) борг в сумі 129595735,88 грн. для оплати за майбутні перевезення.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України „Укрзалізниця” (м. Київ, вул. Тверська, 5, код 14306033) на користь Закритого акціонерного товариства „Інтертранс” (м. Київ, вул. Фурманова, 1/7, код 32461684) 25500,00 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державного підприємства „Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” (м. Київ, вул. Уманська, 5, код 20078961) на користь Закритого акціонерного товариства „Інтертранс” (м. Київ, вул. Фурманова, 1/7, код 32461684) 85,00 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України „Укрзалізниця” (м. Київ, вул. Тверська, 5, код 14306033) на користь Закритого акціонерного товариства „Інтертранс” (м. Київ, вул. Фурманова, 1/7, код 32461684) 5737,73 грн. державного мита за перегляд рішення в апеляційному порядку.

Стягнути з Державного підприємства „Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” (м. Київ, вул. Уманська, 5, код 20078961) на користь Закритого акціонерного товариства „Інтертранс” (м. Київ, вул. Фурманова, 1/7, код 32461684) 5737,73 грн. державного мита за перегляд рішення в апеляційному порядку.

Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови.

Головуючий суддя

Судді

11.10.07 (відправлено)