Ухвала суду № 102710204, 21.01.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1000/22

Провадження № 1-кс/344/474/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2022 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Мелещенко Л.В., за участю секретаря Дементьєвої А.О., прокурора Марчук С.В., слідчого Андрейчука Д.П.., захисника Міськів О.Т., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12022091010000094 від 20 січня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259, ч.1 ст.129 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що 20 січня 2022 року близько 01 години 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, спілкуючись по мобільному телефону в режимі відеозв`язку зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 , бажаючи продемонструвати свою зверхність та нехтування нормами моралі, приклав предмет, ззовні схожий на ніж, до життєво-важливої ділянки тіла своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що його поведінка може викликати у малолітньої потерпілої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у її матері ОСОБА_2 побоювання за життя малолітньої ОСОБА_3 , і, бажаючи цього, почав словесно погрожувати вбивством малолітній ОСОБА_3 шляхом застосування ножа.

При цьому, враховуючи виниклу обстановку, малолітня потерпіла ОСОБА_3 та її мати ОСОБА_2 сприйняли вказану погрозу як реальну загрозу життю малолітньої ОСОБА_3 , маючи достатньо підстав для побоювання її виконання, так як ОСОБА_1 приставив ніж до шиї потерпілої.

Таким чином, ОСОБА_1 була здійснена реальна погроза вчинити вбивство та у малолітньої потерпілої ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_2 були об`єктивні підстави вважати, що ця погроза може бути реалізована, так як вчинення протиправних дій відбувалось неочікувано для потерпілої шляхом демонстрації ножа, що сприймався потерпілою як зброя, за допомогою якої може бути реалізовано умисел на позбавлення життя з врахуванням агресивної поведінки нападника.

Також встановлено, що ОСОБА_1 20 січня 2022 року приблизно о 02 годині 04 хвилини, знаходячись у приміщенні квартири

АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, використовуючи мобільний телефон марки «Redmi Go», ІМЕІ: НОМЕР_1 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_2 , що належить його малолітній дочці ОСОБА_3 , яка також перебувала в приміщенні вищевказаної квартири, здійснив дзвінок до екстреної служби 102.

У ході спілкування із оператором екстреної служби, ОСОБА_1 висунув вимогу щодо забезпечення протягом п`ятнадцяти наступних хвилин доставлення його колишньої дружини ОСОБА_2 за адресою його проживання, а саме: АДРЕСА_2 .

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на порушення громадської безпеки шляхом надання недостовірної інформації про загрозу злочинних посягань та поширення неправдивих відомостей, використовуючи мобільний телефон марки «Redmi Go», ІМЕІ: НОМЕР_1 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_2 , що належить його малодітній дочці ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками, повідомив оператора екстреної служби про замінування квартири АДРЕСА_1 .

За неправдивими повідомленнями ОСОБА_1 про замінування вказаної вище квартири працівниками вибухово-технічного відділу ГУ НП в Івано-Франківській області з метою виявлення та знешкодження вибухових речовин, вибухових пристроїв та інших загроз 20 січня 2022 року проведено обстеження приміщення квартири.

За результатами відповідних обстежень будь-яких вибухово-технічних пристроїв не виявлено, що підтверджує неправдивість здійсненого ОСОБА_1 повідомлення про замінування.

У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець та житель АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, розлучений, раніше не судимий.

20 січня 2022 року ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259, ч. 1 ст. 129 Кримінального кодексу України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, що містяться в протоколі огляду місця події, протоколі допиту малолітньої потерпілої, протоколі допиту законного представника малолітнього потерпілого, протоколі огляду відеозапису, а також іншими доказами в їх сукупності, що містяться у матеріалах кримінального провадження.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 259 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , вчинений проти громадської безпеки та відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, відповідно до

ч. 1 ст. 259 Кримінального кодексу України, передбачено покарання у виді позбавлення волі від двох до шести років; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 129 Кримінального кодексу України, вчинене проти життя та здоров`я особи та є кримінальним проступком.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених частиною першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- пункт 1 - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років та усвідомлює неминучість покарання за вчинення злочину;

- пункт 3 - незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні, оскільки вона є його рідною малолітньою дочкою. Також ОСОБА_1 може впливати на законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_2 , яка є його колишньою дружиною.

Застосування м`якшого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистої поруки чи особистого зобов`язання не забезпечить належне виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні, оскільки такий вид запобіжного заходу не виключатиме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та впливати на потерпілу.

З урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , вчинені із погрозою застосування насильства, неможливо визначати розмір застави.

Таким чином, є достатні підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутні підстави обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини, просили клопотання задовольнити.

У судовому засіданні захисник підозрюваного клопотання заперечила, посилаючись на те, що прокурором не доведено ризики, просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.

Підозрюваний свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, просив застосувати щодо нього домашній арешт.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю зазначити наступне.

У ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- пункт 1 - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, та усвідомлює неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень;

- пункт 3 - незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні, яка є його рідною малолітньою дочкою. Також ОСОБА_1 може впливати на законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_2 , яка є його колишньою дружиною.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець та житель АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, розлучений, раніше не судимий.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».

Обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: а саме: відомостями, що містяться у протоколі огляду місця події, протоколі допиту малолітньої потерпілої, протоколі допиту законного представника малолітнього потерпілого, протоколі огляду відеозапису, а також іншими доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до статті 29 Конституції України, статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 pоку, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та відповідних положень низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства, кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Застосування до неї як до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжних заходів є істотним обмеженням цього права, а тому можливе лише у виняткових випадках, за наявності передбачених законом підстав і в передбаченому законом порядку.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, належить до категорії тяжких, за вчинення якого відповідно до ч. 1 ст. 259 Кримінального кодексу України, передбачено покарання у виді позбавлення волі від двох до шести років; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 129 Кримінального кодексу України, вчинене проти життя та здоров`я особи та є кримінальним проступком.

Згідно зі змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Частиною першою статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини другої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вбачається, що застосування запобіжних заходів вже можливо за наявності ризиків. Ризик - це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, передбачених у пунктах 1, 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які на даний час існують.

Щодо доводів сторони захисту, що слід обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби, то слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень саме за місцем свого проживання та реєстрації у нічний час, за даною адресою також зареєстрована і малолітня потерпіла особа ОСОБА_3 .

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, місцем проживання ОСОБА_2 в тому числі є АДРЕСА_2 .

За таких обставин суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, передбачених у пункті 1 та пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, дані ризики наявні, не зменшилися і не зникли.

Доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному м`якшого запобіжного заходу і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, то слідчий суддя доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження, і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.

Обрання інших, більш м`якших запобіжних заходів також є неможливим в силу того, що їх реалізація передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного і в даному конкретному випадку буде не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує і превентивний характер такого запобіжного заходу, тяжкість злочину, міцність соціальних зв`язків підозрюваного та характеризуючи його особу дані, стан здоров`я, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, та відтак приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризику, який зазначений у клопотанні та наведений у судовому засіданні застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання згаданих ризиків і є співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

В той же час обставини, що зазначені захисником підозрюваного, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, і не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного з огляду на конкретні обставини справи.

Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).

Розмір застави, у відповідності до пункту 2 частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 Кримінального процесуального кодексу України), зважаючи на обставини кримінальних правопорушень, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному та його наслідки, характеристику підозрюваного та його майновий і сімейний стан, наявність місця роботи та стан здоров`я, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, передбачений для даної категорії злочинів в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99240 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) гривень.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Підсумовуючи все вищенаведене слідчий суддя вважає, що поза розумним сумнівом більш м`які запобіжні заходи не зможуть в повній мірі запобігти наведеним ризикам, що не зменшилися, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, тому клопотання підлягає до задоволення.

За змістом частини другої статті 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Таким чином строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту взяття під варту, а саме з 20 січня 2022 року.

Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 березня 2022 року включно в межах строку досудового розслідування..

Тримання під вартою ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).

Розмір застави визначити в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99240 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в національній грошовій одиниці (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, що підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Строк дії ухвали до 19 березня 2022 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений 24 січня 2022 року.

Слідчий суддя Мелещенко Л.В.