Рішення № 102709798, 11.01.2022, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/2276/21

2/180/54/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.

з секретарем судового засідання Лебедєвою К.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Гончаренка О.О. звернулася до суду з позовною заявоюдо ОСОБА_2 про поділ майна, обґрунтовуючи позов тим, що 26 грудня 1998 року ОСОБА_1 уклала шлюб із відповідачем. Під час шлюбу, 02 серпня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу подружжям було набуто у власність будинок АДРЕСА_1 загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 57,9 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами. Право власності на майно зареєстроване за ОСОБА_2 25 липня 2019 року шлюб між сторонами було розірвано. З приводу майна виник спір, який в позасудовому порядку вирішити не передбачилося можливим. Вказаний будинок сторони придбали під час шлюбу, тому це майно є спільною сумісною власністю, їх частки є рівними і тому майно підлягає поділу у рівних частках.

Просить суд поділити між позивачкою та відповідачем майно, що є спільною сумісною власністю, визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 , а Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 залишити у власності ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З матеріалів справи вбачається, що сторони з 26 грудня 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 липня 2019 року. Рішення суду набрало законної сили 29 серпня 2019 року (а.с.11-13).

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 02 серпня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу Єрьоменко Р.П., р. № 3221, ВЕВ №169303, ОСОБА_2 є власником домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 57,9 кв.м., згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.19-23).

Згідно звіту про оцінку майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,5 кв.м., житловою площею 57,9 кв.м., його вартість складає 71400 гривень.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Враховуючи те, що спірний будинок був набутий сторонами під час перебування в шлюбі, він є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому, виходячи з правила рівності часток подружжя в спільному майні, підлягає поділу між сторонами шляхом визнання за кожним із співвласників права власності на 1/2 частину.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідач визнав позов в повному обсязі, про що надав суду відповідну заяву, визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. У зв`язку з цим, позов підлягає задоволенню.

Враховуючи положення ст.ст.141, 142 ЦПК України позивачці необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 454 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 142, 206, 263-265, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, що є спільною сумісною власністю, а саме: будинок АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 .

Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 залишити у власності ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 454,00 гривень.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету (отримувач коштів ГУК у Дніпропетровській області/ОТГ Марганець/ 22030101; код за ЄДРПОУ 37988155; банк отримувача Казначейство України (ел.адм.податок); МФО 899998; рахунок UA828999980313111206000004565; код класифікації доходів бюджету 22030101) 50 відсотків судового збору, сплаченого 17 вересня 2021 року за квитанцією № 0.0.2269269094.1 через АТ КБ ПриватБанк, а саме 454,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 18 січня 2022 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна