Вирок № 102709426, 24.01.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа №212/5588/21

1-кп/212/196/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Дехта Р.В., за участю секретаря судового засідання Зюркевич В.В., прокурора Унжакова Б.М., захисника - адвоката Бондаренко С.О., розглянувши в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області в залі судових засідань у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021041730000413 від 16.06.2021 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Кривого Рогу, громадянин України, не одружений, неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не має, освіта повна середня, офіційно не працевлаштований, інвалідом не являється, зареєстрований та мешкає: АДРЕСА_1 , раніше судимий, останній раз: 30 листопада 2021 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.15, - ч.2 ст.185 КК України до 6 місяців арешту, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 Кримінального кодексу України, внесеному в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №№12021041730000413 від 16.06.2021 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приблизно в серпні 2020 року ОСОБА_1 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, діючи всупереч вимогам ст.ст. 112, 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, в порушення ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»,п.п. 11.23, 11.25 ДБН Б.2.5-39:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди», п. 6.3.7 Наказу №71 «Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж» Міністерства палива та енергетики України, та достовірно знаючи, про заборону будівництва у зв`язку з тим, що обізнаний про відсутність права власності або користування на земельну ділянку, розташовану поруч із житловим будинком АДРЕСА_2 , що належить на праві власності територіальній громаді, самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 8.75 м? шляхом розміщення металевого контейнера, розмірами 2,5 м на 3,5 м, який використовував як гараж для власних потреб, в охоронній зоні на відстані 2,5 м від траси прокладання теплової мережі, та за відсутності вчиненого правочину щодо неї та державної реєстрації, чим саме порушив вимоги ст.ст. 112, 116, 122-126 Земельного кодексу України щодо обмеження у використанні земельних ділянок у охоронних зонах.

Безпосередньо під земельною ділянкою, щодо якої ОСОБА_1 здійснив самовільне зайняття, проходить траса прокладання теплової мережі діаметром 273 мм від теплової магістралі №10, інвентарний номер №130340301, що знаходиться на балансі АТ «Криворізька теплоцентраль», ідентифікаційний код юридичної особи 00130850, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Електрична, 1.

Відповідно до п.п. 11.23, ДБН Б.2.5-39:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди» охоронні зони теплових мереж встановлюються вздовж траси прокладання теплової мережі у вигляді земельних ділянок шириною, яку визначають кутом схилу, але не менше ніж 3 м у кожний бік від краю будівельних конструкцій у разі канального прокладання теплотрас або від зовнішньої поверхні теплоізольованого теплопроводу при безканальному прокладанні та згідно з Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж.

Відповідно до п. 6.3.7 Наказу №71 «Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж» Міністерства палива та енергетики України у місцях прокладання трубопроводів теплових мереж забороняється спорудження будівель, розміщення автозаправних станцій, гаражів, ринків, стоянок, складування, насадження дерев і багаторічних кущів у межах охоронних зон на віддалі менше ніж 3м від проекції на поверхню землі краю будівельних конструкцій теплової мережі підземної канальної прокладки та повітряної прокладки або від проекції на землю краю трубопроводів теплових мереж безканальної прокладки.

Таким чином, ОСОБА_1 , приблизно в серпні 2020 року, діючи умисно, в порушення вищезазначеного законодавства, не маючи жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку та жодних дозволів на здійснення будівельних робіт на земельній ділянці в охоронній зоні, самостійно здійснив самовільне зайняття земельної ділянці розміром приблизно 8.75 м?, шляхом розміщення металевого контейнера, розмірами 2,5 м на 3,5 м, який використовував як гараж для власних потреб, поруч із житловим будинком АДРЕСА_2 , що належить на праві власності територіальній громаді, в охоронній зоні, а саме під якою проходить траса прокладання теплової мережі діаметром 273 мм від теплової магістралі №10, інвентарний номер №130340301, що знаходяться на балансі АТ «Криворізька теплоцентраль». Своїми умисними діями ОСОБА_1 створив загрозу пошкодження траси прокладання теплової мережі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України визнав повністю та суду пояснив, що все зачитане прокурором в обвинувальному акті це правда. Додатково обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що на земельній ділянці постановив металевий гараж та використовував гараж для власних потреб. На даний час гараж продав іншій особі. Просить суд жорстко не карати та не позбавляти волі. Кається у скоєному.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому, згідно ст.337 КПК України розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах висунутого йому обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Показання обвинуваченого дані під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї вини у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об`єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 , слід кваліфікувати за ч.2 ст.197-1 Кримінального кодексу України, за ознаками: самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 , є його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння в розкриті злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд не встановив.

Приймаючи до уваги всі обставини справи, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, за наявності обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також те, що ОСОБА_1 на час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувалася загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, і беручи до уваги з`ясоване у сукупності, суд прийшов до висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 потрібно призначити покарання за кримінальне правопорушення в межах санкції статті, враховуючи можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання, на підставі ст..75 КК України від відбування призначеного основного покарання обвинуваченому ОСОБА_1 потрібно звільнити з випробуванням, з випробуваним строком з покладанням на обвинуваченого, відповідно до ст..76 КК України певні обов`язки.

Відповідно до частини 2 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зазначено коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Відповідно до частини 4 статті 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 засуджений ч.2 ст.15, - за ч.2 ст.185 ст.71 ч.4 КК України до 6 місяців арешту. Кримінальне правопорушення за ч.2 ст.197-1 Кримінального кодексу України за яке засуджується за цим вироком, він скоїв в серпні 2020 року, судом призначено покарання у виді обмеження волі, та звільнений від відбування покарання з випробуванням, таким чином суд вважає за необхідне виконувати самостійно цей вирок та вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року про засудження ОСОБА_1 , враховуючи правила складання покарань, відповідно до статті 72 КК України.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

Жоден захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 на дату винесення вироку по справі не діяв, клопотань про застосування не надходило.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вирішує в порядку передбаченому ст..100 КПК України, в разі їх наявності та подання сторонами відповідних доказів.

Судові витрати по справі розподіляються в порядку передбаченому ст.124 КПК України в разі їх наявності та подання сторонами відповідних доказів.

Керуючись ст.ст. 366-368, 369, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення в пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.197-1 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.197-1 Кримінального кодексу України у виді 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного йому основного покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком 1 (Один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 листопада 2021 року про засудження ОСОБА_1 за ст.185 ч.2 ст.71 КК України до 6 місяців арешту, виконувати самостійно.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, з урахуванням положення, передбачений частиною 2 статті 394 КПК України.

Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Р. В. Дехта