Рішення № 102709243, 24.01.2022, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 24.01.2022

Справа № 334/8055/21

Провадження № 2/334/780/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Мазаєвій Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Левицької Юлії Василівни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року позивачка в особі представника адвоката Левицької Ю.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в обґрунтування якого зазначила, що їй на праві власності належить 31/100 частка квартири спільного заселення АДРЕСА_1 , які вона придбала у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.2020.

Всупереч умовам договору та закону, колишній власник ОСОБА_2 не знімається з реєстраційного обліку за вказаною адресою, а також залишається зареєстрованим ОСОБА_3 , який був зареєстрований у квартирі колишнім власником ОСОБА_2 .

Реєстрація відповідачів у квартирі створює для позивачки перешкоди у вільному володінні та розпорядженні своїм майном, обмежує у здійсненні права власності щодо нерухомого майна в повному обсязі, позивачка не має можливості вільно розпоряджатись належним їй майном.

У позові просить усунути їй перешкоди у користуванні 31/100 часткою квартири спільного заселення АДРЕСА_1 та визнати відповідачів такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщенням.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторони повідомлені про дату розгляду справи та наданий час для подання відзиву та заперечень.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Левицька Ю.В. позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав, не заперечував проти його задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно, належним чином, згідно вимог ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд приходить до наступних висновків.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.7 ст. 319 ЦК України)

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Отже власник майна, здійснює право власності за своєю волею, а тому може вчиняти щодо майна будь-які дії. Власник вправі розпоряджатися належним йому майном в абсолютний спосіб, за своєю волею, яка обмежується тільки законом, оскільки суб`єктивне право власності є абсолютним.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, яке належить йому на праві власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності 31/100 частка квартири спільного заселення АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.2020, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Щербиною В.С., зареєстрованого за р. №915, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Пунктом 5 зазначеного договору передбачено, що продавець зобов`язався передати частку квартири покупцю для вільного користування і безперешкодного володіння нею у стані, що відповідає санітарним та технічним нормам щодо житлового приміщення, зобов`язався знятися з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою у строк до 12.12.2020.

Всупереч умовам договору, продавець, а також зареєстрований ним у спірному приміщенні ОСОБА_3 , з реєстраційного обліку не знялися. Вказані обставини підтверджуються відомостями Департаменту реєстраційних послуг ЗМР щодо реєстрації відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 , та визнаються відповідачем ОСОБА_2 .

Тобто, у зазначеному житловому приміщенні зареєстровані колишній власник житлового приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який був зареєстрований ОСОБА_2 у спірному приміщенні до того, як ОСОБА_1 набула право власності на вказану частку квартири спільного заселення.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час (Постанова ВС від 25 липня 2018 року справа № 638/13030/13-ц. провадження № 61-20713св18).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

З аналізу даних норм права, враховуючи, що реєстрація відповідачів в квартирі обмежує позивачку у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, остання як власник квартири має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття осіб з реєстрації місця проживання, пред`явивши вимогу про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку.

Враховуючи, що відповідачі втрачають право користування жилим приміщенням внаслідок припинення права власності попереднього власника, самостійного права на житло при новому власникові з підстав, передбачених законом, не набули, вони не є членами сім`ї власника житла (згідно ст.156 ЖК України), договір найму з власником не укладали (ст.158 ЖК України), власник житла не надає згоду на їх проживання в квартирі (ст.383 ЦК України, ст.161 ЖК України), відповідачі підлягають визнанню такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у зв`язку з визнанням позову відповідачем ОСОБА_2 до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову щодо відповідача ОСОБА_2 , тобто 454,00 грн., в іншій частині судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 27, 76-81, 141, 142, 258-259, 263, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Левицької Юлії Василівни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування 31/100 часткою квартири спільного заселення АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування 31/100 часткою квартири спільного заселення АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% судового збору, сплаченого за подання позову, що становить 454,00 грн.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м.Запоріжжя Запорізької області повернути з державного бюджету ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання позову, у сумі 454,00 грн. згідно квитанції №55946184 від 20.10.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплаченого за подання позову, у сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Турбіна Т. Ф.