Ухвала суду № 102709217, 09.12.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/8909/20

Номер провадження 1-кп/201/564/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18 а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

суддів - Батуєва О.В., Ткаченко Н.В.,

при секретарі судового засідання – Горностаєвої О.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Очеретяного Д.А.,

представника потерпілих – Мельничук О.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Плотниченка Д.Г., Клименка О.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Слєпухи С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду питання доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження, відомості про яке 14 березня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000611 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Донецької області, м. Єнакієво, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3, 5 ст. 27, п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 14 березня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000611 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3, 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою до спливу двомісячного терміну.

Прокурор Очеретяний Д.А. вважав за доцільне продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в рамках вказаного кримінального провадження, строком на 60 діб.

В обґрунтування своїх доводів прокурор посилалася на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п. 1, п. 5, п. 6, п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років або довічне позбавлення волі, а тому продовжують існувати враховані при обранні та подальшому продовженні останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_1 може переховуватись від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованого злочину, незаконно впливати на свідків та потерпілих, які ще не допитані в суді та які в ході досудового розслідування безпосередньо вказують на обвинуваченого, а також можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки в провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням останнього, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

При цьому, прокурор зазначив, що наведені ним ризики, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_1 є недоцільним і не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого на 60 днів.

Окрім того, в обґрунтування своїх доводів прокурор Очеретяний Д.А. посилався на те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п. 1, п. 5, п. 6, п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років або довічне позбавлення волі, а тому продовжують існувати враховані при обранні та подальшому продовженні останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_2 може переховуватись від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованого злочину, незаконно впливати на свідків та потерпілих, які ще не допитані в суді та які в ході досудового розслідування безпосередньо вказують на обвинуваченого, а також можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки в провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням останнього, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

При цьому, прокурор зазначив, що наведені нею ризики, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_2 є недоцільним і не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просила продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого на 60 днів.

Представник потерпілих Мельничук О.О. підтримала у повному обсязі позицію сторони обвинувачення та вважала за доцільне продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Плотниченко Д.Г. у судовому засіданні заперечував проти продовження його підзахисному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність заявлених прокурором ризиків. При цьому, зауважив на тому, що ОСОБА_1 хворіє на хронічний туберкульоз, має серйозні проблеми з нирками та потребує обслідування та госпіталізації, що підтверджується наданими ним медичними довідками, у зв`язку з чим просив змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт з можливістю відвідування медичних закладів з дозволу суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Клименко О.І. підтримав доводи захисника Плотниченка Д.Г., зазначивши, що це є спільною позицією сторони захисту та просив змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Слєпуха С.М. у судовому засіданні заперечував проти продовження його підзахисному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість підозри, недоведеність заявлених прокурором ризиків, а також зауважив про формальний підхід сторони обвинувачення до вирішення питання про продовження запобіжного заходу та дублювання попередніх клопотань. Просив не продовжувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно його підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника – адвоката Слєпухи С.М.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів приходить до наступного.

Разом із цим, виходячи з положень ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, під час розгляду клопотання встановлено, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження на підставі ухвал слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений ухвалами Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2021 року відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосований під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений строком на 60 днів, до 06 березня 2021 року включно, який в подальшому був неодноразово продовжений.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених ризиків, колегія суддів приходить до висновку, що враховані при обранні та подальшому продовженні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Поряд із цим, колегією суддів приймається до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, направленого проти життя осіб та вчиненого способом небезпечним для життя багатьох осіб, судовий розгляд по якому не призначений і докази не досліджені, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Водночас, колегією суддів враховуються і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу.

При цьому, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» (W. v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

А отже, наведені обставини та дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_1 переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків, ступень яких є досить високою.

Таким чином, колегія суддів погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Крім того, колегія суддів також погоджується із заявленими прокурором додатковим ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність існування цього ризику доведеним у повній мірі, оскільки відповідно до інформації наданої прокурором та інформації, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, в провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що вказує на те, що останній схильний до вчинення злочинів.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених ризиків, колегія суддів приходить до висновку, що враховані при обранні та подальшому продовженні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися і продовжують існувати, оскільки обвинувачений обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3, 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Поряд із цим, колегією суддів приймається до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, направленого проти життя осіб та вчиненого способом небезпечним для життя багатьох осіб, судовий розгляд по якому не призначений і докази не досліджені, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Водночас, колегією суддів враховуються і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу.

При цьому, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» (W. v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

А отже, наведені обставини та дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_2 переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків, ступень яких є досить високою.

Таким чином, колегія суддів погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Крім того, колегія суддів також погоджується із заявленими прокурором додатковим ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність існування цього ризику доведеним у повній мірі, оскільки відповідно до інформації наданої прокурором та інформації, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, в провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що вказує на те, що останній схильний до вчинення злочинів.

З урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інкримінованого правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочину, тяжкості покарання, що загрожує останнім, у разі визнання їх винуватими, колегія суддів приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальнодоступних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тому саме такий запобіжний захід є співмірним у вказаному кримінальному провадженні.

Колегія суддів не може врахувати і такі посилання захисника Плотниченка Д.Г. на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_1 , як на підставу для зміни запобіжного заходу, оскільки, по-перше, наявність в обвинуваченого певних хронічних захворювань, на переконання колегії суддів, не зменшує ступень існуючих ризиків і не може слугувати підставою для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, а, по-друге, стороною захисту не надані відповідні медичні документи на підтвердження того, що наявні у обвинуваченого хронічні захворювання унеможливлюють його перебування в умовах слідчого ізолятора.

Отже, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 10 грудня 2021 року, вважає за доцільне продовжити тримання останніх під вартою строком на 60 днів до 06 лютого 2022 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 369-372 КПК України, –

ПОСТАНОВИВ:

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 06 лютого 2022 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою, є 06 лютого 2022 року.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 06 лютого 2022 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою, є 06 лютого 2022 року.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 14 годині 30 хвилин 10 грудня 2021 року.

Головуючий суддя: І.Г. Ополинська

Суддя: О.В. Батуєв

Суддя: Н.В. Ткаченко