Ухвала суду № 102708098, 20.01.2022, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа № 270/6720/13-ц

У Х В А Л А

20 січня 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.

секретаря Теліціної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка Донецької області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс»про відновлення втраченого судового провадження у справі за позовом Публічного акціонерного комерційного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» звернулося до суду з заявою про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 270/6720/13-ц за позовом Публічного акціонерного комерційного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності. В обґрунтування заяви заявник зазначив, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 31 березня 2014 року врахунок погашення заборгованості у розмірі 39493,57 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 315672,1 грн. за договором про надання споживчого кредиту № 11215016000 від 13 вересня 2007 року, укладеним між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру загальною площею 45,05 кв. м.; житловою площею 30,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством «Дельта банк». 16 вересня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» укладено Договір № 2305/к/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11215016000 від 13 вересня 2007 року та за договором іпотеки б/н від 13 вересня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Макіївського нотаріального округу Донецької області Косарєвою Т.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2719, перейшло до ТОВ «ФК «Юніко Фінанс». На даний час у заявника виникла необхідність у відновленні втраченого провадження з метою заміни сторони у виконавчому провадженні та звернення судового рішення до виконання. На підставі викладеного просить відновити втрачене судове провадження у цивільній справі № 270/670/13-ц за позовом Публічного акціонерного комерційного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності – в частині судового рішення від 31 березня 2014 року.

Представник заявника – ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» – в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив заяву про відновлення втраченого судового провадження розглянути за його відсутності; заявлені вимоги підтримав.

Заінтересовані особи – представник ПАТ «Дельта Банк» та відповідач ОСОБА_1 – в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили, про дату, час і місце проведення судового розгляду були повідомлені належним чином.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Відповідно до ст. 490 ЦПК України, заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Якщо місцевий суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то відновлення втраченої справи здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно зі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» або ст. ст. 1, 3 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» та розпорядження ВССУ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 «Про визначення підсудності справ» визначено територіальну підсудність Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області у зв`язку із проведенням антитерористичної операції – до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

Проте, цивільні справи, що перебували в архіві Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області, у зв`язку із дією розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 27/0/38-14 від 02 вересня 2014 року щодо зміни територіальної підсудності справ (зі змінами), на зберігання до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області не надходили.

Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному законодавству, суд за таких обставин вважає обґрунтованим висновок про можливу втрату судового провадження в цивільній справі № 270/6720/13-ц за позовом Публічного акціонерного комерційного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності.

З матеріалів заяви про відновлення втраченого судового провадження вбачається, що 16 вересня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» укладено Договір № 2305/К/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступив шляхом продажу ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» належні банку, а ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» набув права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до договору, зокрема права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 11215016000 від13 вересня 2007 року та за іпотечним договором б/н від 13 вересня 2007 року (а.с. 41-46).

Тобто, ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» є правонаступником ПАТ «Дельта Банк» за вище вказаними договорами.

Стаття 55 ЦПК України передбачає процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір. При цьому суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу, а усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Як встановлено судом, метою відновлення втраченого судового провадження є заміна стягувача у виконавчих листах його правонаступником.

Заявник надав суду такі документи як: копія договору про надання споживчого кредиту № 11215016000 від 13 вересня 2007 року (а.с. 3-7), копія іпотечного договору від 13 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області Косарєвою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2719 (а.с. 8-10), електронна копія рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 31 березня 2014 року у цивільній справі № 270/6720/13-ц, роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с. 11-14).

З метою відновлення втраченого судового провадження у справі № 270/6720/13-цсудом використанні також процесуальні документи, одержані з електронної бази даних (програми Д-3) Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області, доступ до якої наданий Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області, зокрема ухвалу судді Центрально-міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 06 грудня 2013 року про відкриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного комерційного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 33), рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 31 березня 2014 року у справі № 270/6720/13-ц за позовом Публічного акціонерного комерційного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності (а.с. 34-36).

Крім того, в програмі Д-З Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області міститься обліково-статистична картка на цивільну справу (позовне провадження), з якої вбачається, що позовна заява ПАТ «Дельта Банк» надійшла до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області 27 листопада 2013 року, де було заведено обліково-статистичну картку на цивільну справу (позовне провадження), справа № 270/6729/13-ц, провадження по справі № 2/270/313/2014, в якій відображено рух цивільної справи, зокрема суть позову зазначено – про звернення стягнення на предмет іпотеки, дата набрання рішенням законної сили – 22 квітня 2014 року (а.с. 32).

У відповідності до ч. 1 ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Згідно ч. 1 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Враховуючи вищенаведене та мету відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» та часткового відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 270/6720/13-ц за позовом Публічного акціонерного комерційного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності – в частині судового рішення від 31 березня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 488-495 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс»про відновлення втраченого судового провадження у справі за позовом Публічного акціонерного комерційного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності – задовольнити.

Відновити втрачене судове провадження у цивільній справі № 270/6720/13-ц за позовом Публічного акціонерного комерційного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності – в частині змісту рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 31 березня 2014 року.

Вважати встановленим зміст відновленого рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 31 березня 2014 року у справі № 270/6720/13-ц (повний текст) в наступній редакції:

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/6720/13-ц

Провадження № 2/270/313/2014

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі

головуючого судді Суханової А.В.

при секретарі Лоппа А.Ю.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Макіївки цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства “Дельта банк” до ОСОБА_1 , Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності,-

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ “Дельта банк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності, мотивуючи свої вимоги наступним. 13.09.2007 року між АКІБ “Укрсиббанк” та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11215016000. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 25000,00 дол. США, який зобов`язувався повернути у повному обсязі в строк до 14.09.2037 року або достроково зі сплатою 11,30 % річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним Договором про надання споживчого кредиту іпотекодавець ОСОБА_1 передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 45,05 кв. м.; житловою площею 30,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 13 вересня 2007 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Косаревой” Т. В. за реєстровим № 2715. Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано Банком у порядку, передбаченому законом у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек. На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ “Укрсиббанк” змінило назву на ПАТ “Укрсибабанк”, яке є правонаступником усіх прав та зобов`язань АКІБ “Укрсиббанк”. 08 грудня 2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору у Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, останнім передано Публічному акціонерному товариству “Дельта банк”, що підтверджується Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року. Через неналежне виконання умов Договору про надання споживчого кредиту у позичальника станом на 26.06.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 39493,57 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 315672,1 грн., яка складається з: 24027,7 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 192053,4 грн. - заборгованість за кредитом; 15465,87 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 123618,7 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Звертають увагу, що в разі задоволення даного позову, право власності колишнього власника залишається не скасованим. Наявна реєстрація права власності за іпотекодавцем є перешкодою у здійсненні позивачем права власності та може стати відмовою у реєстрації права власності за позивачем Державною реєстраційною службою. З метою усунення перешкод у здійсненні права власності Позивачем, з метою надання документу до реєстраційної служби, який підтверджує припинення прав колишнього власника на предмет іпотеки та у зв`язку із зверненням стягнення право власності Іпотекодавця слід визнати припиненим на підставі ст. 346 ЦК України. Через припинення права власності існують всі підстави для визнання припиненим також прав іпотекодержателя щодо володіння, користування та розпорядження предметом іпотеки з підстав, передбачених ст.ст.317,346, 386 ЦК України. У зв`язку із втратою усіх прав колишнім власником, зайняття ним приміщення вважається самоправним, а тому існують всі підстави для його виселення. Звертають увагу, що житлове приміщення, яке є предметом іпотеки призначено для задоволення вимог іпотекодержателя та для передачі його у власність позивача. В той же час, мешканці приміщення використовують його не за призначенням, добровільно приміщення не передають, постійно поживають у ньому, чинять перешкоди у доступі, що також є підставою для виселення усіх мешканців на підставі ст. 116 ЖК України. Відповідно до ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним використовують житлове приміщення не за призначенням виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Відповідно до ст.814 ЦК України, у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права наймодавця. Крім того, відповідно до ст.39 ЗУ “Про іпотеку”, одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Відповідно до ст.109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Відповідно до вимог законодавства, позивач направив письмову вимогу про усунення порушень та виконання зобов`язання, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимогу про виселення усіх мешканців, надання доступу до майна для проведення оцінки та огляду покупцем, зняття з реєстраційного обліку та з вимогою передати ключі, правовстановлюючі документи та технічний паспорт. Вимоги позивача не виконано, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Просили суд в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 39493,57 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 315672,1 грн. за Договором про надання споживчого кредиту № 11215016000 від 13.09.2007 року, укладеним між АКІБ “Укрсиббанк” та ОСОБА_1 , звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартира: загальна площа: 45,05 кв. м.; житлова площа: 30,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ “Дельта банк” на підставі Іпотечного договору № б/н від 13.09.2007 року, укладеного між АКІБ “Укрсиббанк” та ОСОБА_1 . Зобов`язати Державну реєстраційну службу України здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру: загальна площа: 45,05 чв. м.; житлова площа: 30,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ “Дельта банк”. Припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_1 в тому числі право володіння, користування та розпорядження квартирою: загальна площа: 45,05 кв. м.; житлова і лоша: 30,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Припинити право користування житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Виселити з квартири яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 іпотекодавця ОСОБА_1 та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою. Стягнути на користь ПАТ “Дельта банк” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3156,72 гри. з ОСОБА_1 .

Представник позивача до судового засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку. Суд відповідно до ст. 224 ЦПК України дійшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.

Представник Державної реєстраційної служби України до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. З поданих письмових заперечень вбачається, що останні позов в частині вимог до Державної реєстраційної служби України не визнають, оскільки зобов`язання органа державної реєстрації прав зареєструвати за ПАТ “Дельта банк” право власності на нерухоме майно є передчасним, бо договори укладені у встановленому законом порядку та/або рішення суду, інші документи, є підставою для державної реєстрації речових прав. Позовні вимоги є безпідставними оскільки Укрдержреєстр не приймає рішень про реєстрацію та не може втручатись у прийняття будь-яких рішень держреєстратором.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

13.09.2007 року між АКІБ “Укрсиббанк” та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11215016000. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 25000,00 дол. США, який зобов`язувався повернути у повному обсязі в строк до 14.09.2037 року або достроково зі сплатою 11,30 % річних за користування кредитом /а.с. 12-37/.

Згідно договору купівлі-продажу прав вимоги укладеного 08.12.2011 року між ПАТ “Укрсиббанк” та ПАТ “Дельта банк”, до ПАТ “дельта банк” перейшло право вимоги за спірним кредитним договором /а.с. 66-69/.

Положеннями ч.2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Як встановлено в судовому засіданні, 13 вересня 2007 року між сторонами був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого, відповідач ОСОБА_1 у забезпечення виконання зобов`язання за вище вказаним кредитним договором з повернення кредиту, надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 45,05 кв. м.; житловою площею 30,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 13 вересня 2007 року, посвідченого Косарєвою Т.В. приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу за реєстровим № 2715. Сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 126250,00грн. Загальна вартість предмету іпотеки складає 10962,00 грн. згідно витягу № 15800006 з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 04.09.2007’ року КП БТІ м. Макіївки. Відповідно до умов вище вказаного договору іпотекою забезпечуються в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця /а.с.38-42/. У зв`язку з посвідченням договору іпотеки, нотаріусом накладена заборона відчуження зазначеного у договорі майна, що належить ОСОБА_1 , до повернення позики в повному обсязі /а.с.56/.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Закону сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору, як зазначено у ст. 628 ЦК України становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено ст. 629 ЦК України. Як встановлено судом, кредитний договір та іпотечний договір, що укладені між сторонами, підписані уповноваженою на це особою АКІБ “Укрсиббанк” та особисто відповідачем ОСОБА_1 .. Договір іпотеки посвідчений у нотаріальному порядку.

Таким чином, на підставі наданих належних письмових доказів судом встановлено, що між сторонами були укладені вище вказані договори, відповідно до умов яких, сторонами були прийняті на себе взаємні права та обов`язки.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до наданої позивачем виписки по кредитному договору та довідки від 26.06.2013 року підтверджений факт наявності заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11215016000 від 13.09.2007 року і загальна сума заборгованості за цим кредитним договором складає 39493,57 долара США, що в перерахунку в національну валюту за офіційним курсом НБУ станом на 26.06.2013 року складає 315672,10 грн., з яких: 24027,70 доларів США - заборгованість за кредитом; 15465,87 доларів США - заборгованість по процентам за користуванням кредитом /а.с.45-55/.

Згідно ч.1,2 ст.35 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення основного зобов`язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом порушених прав до суду у встановленому порядку.

З повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки та добровільне виселення № 8955016 від 15.10.2013 року вбачається, що позивач відповідно до умов кредитного договору вимагав від позичальника у строку протягом 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, достроково повернути кредит в повному обсязі, а також сплатити нараховані проценти за користування кредитом і штрафні санкції. Також додатково зазначено, що ПАТ “Дельта Банк” прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності, у разі невиконання або неналежного виконання порушеного зобов`язання та вимагав згідно до вимог ст. 40 Закону України “Про іпотеку”, добровільно звільнити квартиру, що є предметом іпотеки разом із усіма членами сім`ї та іншими мешканцями /а.с.59-62/.

Згідно ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, позивачем заявлена вимога щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотеко держателю вказаного предмету іпотеки у власність.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України “Про іпотеку”, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України “Про іпотеку” договір про задоволення вимог іпотекодаржателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку”.

Розділом 5 іпотечного договору передбачено, що у разі настання обставин зазначених в п. 4.1 цього іпотечного договору, іпотеко держатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотеко держателя. В повідомленні іпотекодержатель зазначає який зі способів задоволення вимог іпотеко держателя , що передбачені ч.3 ст. 36 Закону України “Про іпотеку”, застосовується іпотеко держателем для задоволення своїх вимог /а.с.41/. Як вбачається з копії повідомлення, яке у встановленому договором порядку було направлене ОСОБА_1 , банком був зазначений спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, а саме передача предмету іпотеки у власність /а.с. 59-60/.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України “Про іпотеку” іпотеко держатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України “Про іпотеку” не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотеко держателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено і підтверджено наданими позивачем письмовими доказами, що відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобо`язання за укладеним кредитним договором, в зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Позовні вимоги щодо припинення права власності іпотекодавця ОСОБА_1 в тому числі право володіння, користування та розпорядження спірною квартирою не підлягають задоволенню з тих підстав, що у разі набуття права власності і після її реєстрації ПАТ “Дельта банк” припиняється право власності попереднього власника, отже на терешній час права та інтереси банку не є порушеними.

Стосовно позовних вимог про припинення права користування спірною квартирою усіх мешканців, які в ній зареєстровані, вони також не підлягають задоволенню, оскільки виходячи з норм ст..ст. 395, 405 ЦК України позивач має право вимагати припинення права користування спірним житловим приміщенням після зміни його власника, а саме після реєстрації права власності ПАТ “Дельта банк” у встановленому законом порядку. Отже, такі вимоги є передчасними. Крім того, слід зазначити, що позивач не вказує відносно кого саме припинити право користуванням спірним приміщенням, що є недопустимим, вимоги мають бути заявлені до кожної окремої особи, а не взагалі.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання Державну реєстраційну службу України здійснити державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки права позивача в цій частині не порушені на час звернення до суду, тож такі вимоги є передчасними.

Згідно ч.2 ст. 39 Закону України “Про іпотеку” одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

При вирішенні позовних вимог в частині виселення відповідача ОСОБА_1 з квартири, розташованої за вище вказаною адресою та припинення права користування спірною квартирою усіх мешканців, які в ній зареєстровані, суд керується ч. 3 ст. 109 ЖК України, відповідно до якої звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Разом з тим, відповідно до роз`яснень, що містяться в п.43 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року, згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України “Про іпотеку” виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців з цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Таким чином, на підставі вище викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині виселення відповідача з квартири не можуть бути в даний час задоволені судом, оскільки вони заявлені передчасно.

У відповідності зі ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких, позивачеві відмовлено. Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 3156,72 грн.

Керуючись ст.ст. 395, 405, 525, 526,1050,1054, 554, ч.3 ст. 549 ЦК України, ст.33,35,36,37, 39 Закону України “Про іпотеку”, ст. ст. 10,11,60,88, 209, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства “Дельта банк” задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості у розмірі 39493,57 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 315672,1 грн. за договором про надання споживчого кредиту № 11215016000 від 13.09.2007 року, укладеним між АКІБ “Укрсиббанк” та ОСОБА_1 , звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру загальною площею 45,05 кв. м.; житловою площею 30,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством “Дельта банк”.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Дельта банк” судовий збір у розмірі 3156,72 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ “Дельта банк” відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом шляхом подання письмової заяви відповідачем до районного суду протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо сторони не були присутні при оголошенні рішення – може бути оскаржено протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в 1-му екземплярі.

Суддя А.В. Суханова

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: