Рішення № 102707221, 13.01.2022, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/781/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2022 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне Товариство «Українська залізниця»

вимоги позивача: про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи та витрат на спорудження надгробного пам`ятника

представник позивача: адвокат Таргоній В.М.

представник відповідача: Кучер М.М.

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

23 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь 200000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди та стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь 23800 грн.

Позов обґрунтований наступним.

10 жовтня 2019 року поїзд №2232, локомотив серії ВЛ80к-140, сполученням Жмеринка - Козятин, під управлінням машиніста ОСОБА_3 , рухаючись біля перону, посту Сальницький, Калинівського району, Вінницької області, в напрямку ст. Калинівка, скоїв наїзд на гр. ОСОБА_4 , який внаслідок отриманих травм помер.

10 жовтня 2019 року за вищезгаданим фактом ДТП уповноваженими органами було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020160000484 та розпочато досудове розслідування.

Постановою слідчого від 13.12.2019 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019020160000484, було закрито. Позивач вказує, що згідно зазначеної постанови факт наїзду було встановлено в ході досудового розслідування кримінального провадження, та між наїздом на ОСОБА_4 поїздом №2232, локомотив серії ВЛ80к-140, сполученням Жмеринка - Козятин (тобто джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України) та смертю останнього, наявний причинно-наслідковий зв`язок.

Власником локомотиву серії ВЛ80к-140, поїзда №2232, сполученням Жмеринка - Козятин є виробничий підрозділ «Локомотивне депо Козятин», регіональної філії «Південно - Західна залізниця», Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син загиблого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача, втратив рідного батька. Внаслідок смерті батька позивач позбавлений можливості отримувати допомогу та підтримку від батька, матеріальну допомогу, що відновлені у будь який спосіб бути не можуть. Крім цього, він втратив і можливість тривалого життєвого зв`язку з одним із батьків протягом майбутнього життя. Позивача й загиблого об`єднували тісні сімейні зв`язки, в зв`язку зі смертю батька вимушені зміни в житті є тяжкими. Страждання позивача пов`язані зі смертю ОСОБА_4 є не «одномоментними», а «триваючими». Позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої йому моральної шкоди у грошовому еквіваленті - 200000 гривень.

Позивач поклав на себе всі витрати пов`язані зі спорудженням надгробного пам`ятника для свого батька. 23 лютого 2021 року ОСОБА_1 поніс витрати в сумі 23800 гривень.

У зв`язку із розглядом справи в суді, позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу до 25000 гривень.

23 липня 2021 року відповідачем подано до суду відзив, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Відзив мотивовано наступним.

Відповідач вказує, що згідно постанови слідчого від 13.12.2019 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019020160000484, було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях машиніста. Встановлено, що до смерті ОСОБА_4 призвели дії самого потерпілого.

Володілець джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності коли доведе, що шкоду було заподіяно внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач вказує, що ОСОБА_4 до наїзду на нього електропоїзду стояв на краю перону. Також потерпілий не міг не помітити електропотяг, що наближається у світлу пору доби, отже він усвідомлював, що перебування на краю платформи при наближенні потягу матиме наслідком наїзд на нього. Таким чином, в діях ОСОБА_4 є наявність інтелектуальної ознаки умислу. Також ОСОБА_4 був тверезий на момент смерті, що свідчить що він усвідомлював свої дії та свідомо допускав настання шкідливого результату. Таким чином в поведінці ОСОБА_4 вбачається непрямий умисел.

Відповідач зазначає, що позивачем не доведено факту моральних страждань та душевних переживань, наявність втрат немайнового характеру.

Відповідач також посилається на перевищення позивачем граничної вартості стандартних пам`ятників, встановлену для даної місцевості на підставі додатку до постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 жовтня 2008 року № 45 «Про витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», яким для Вінницької області встановлена гранична вартість пам`ятника у розмірі 3000 грн. Заявлена позивачем сума відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 23800 грн. є необґрунтованою та істотно перевищує межу розумності.

Також відповідач наголошує, що позивач не довів що він здійснив господарську операцію.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 25 червня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 13 вересня 2021 року.

23 липня 2021 року відповідачем подано до суду відзив.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 13 вересня 2021 року підготовче засідання відкладено на 11 жовтня 2021 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 11 жовтня 2021 року підготовче засідання відкладено на 05 листопада 2021 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 05 листопада 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 09 грудня 2021 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 09 грудня 2021 року розгляд справи відкладено на 13 січня 2022 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Таргоній В.М. позов підтримав за обставин, викладених у позовній заяві, попросив його задовольнити, зазначив, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» Кучер М.М. у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на обставини викладені у відзиві. Вказала, що позивач заявляючи вимоги про стягнення моральної шкоди не звільняється від обов`язку доказування, окрім того, смерть покійного настала в результаті порушення ним правил безпеки громадян на залізничному транспорті. Вини в діях машиніста немає.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Згідно з ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.(а.с.13)

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 13 грудня 2019 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020160000484 від 10.10.2019 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях машиніста ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 276 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що потяг № 2232 сполученням «Жмеринка - Козятин», рухаючись біля перону посту «Калинівка - 1 » збив ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав на АДРЕСА_1 . Від отриманих травм ОСОБА_4 загинув на місці пригоди. В ході проведення досудового розслідування проведено всі необхідні слідчі дії, здійснено заходи забезпечення кримінального провадження, результати яких дозволяють дійти висновку, що смерть покійного ОСОБА_4 настала в результаті порушення ним Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 54 від 19.02.98 року та винних в його смерті немає. Причиною смерті ОСОБА_4 є сполучна травма тіла. При судово - токсикологічній експертизі крові та сечі від трупа ОСОБА_4 етилового спирту та його ізомерів не виявлено, що свідчить про тверезий його стан при настанні смерті.

Відповідно до п.2.1.-п.2.3. Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України затверджено наказом транспорту України № 54 від 19.02.1998 року, пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики "Перехід через колії".

Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні поїзда до перону або платформи громадяни повинні стежити за звуковими сигналами, що подаються з локомотива, моторвагонного рухомого складу та іншого спеціального самохідного рухомого складу, уважно слухати оповіщення, що передаються по гучномовному зв`язку.

При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід.

Відповідно до п.2.5.-п.2.6. Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України затверджено наказом транспорту України № 54 від 19.02.1998 року пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів. Переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.

Згідно довідки № 1334 від 04 червня 2021 року виробничого підрозділу локомотивне депо Жмеринка регіональної філії «Південно - Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», ОСОБА_3 , дійсно з «4» листопада 2011 року, згідно наказу від 03.11.2011 року № 170/ос працює в виробничому підрозділі локомотивне депо Жмеринка регіональної філії «Південно - Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» і з 08.09.2016 року за наказом від 08.09.2016 року №156/ОС по теперішній час займає посаду машиніста електровоза дільниці експлуатації локомотивів.(а.с.12)

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26 грудня 1988 року, батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вказано ОСОБА_4 (а.с. 14)

Відповідно до довідки Вапнярської селищної ради №684 від 11.05.2021 року ОСОБА_1 1988 року народження на день смерті батька, ОСОБА_4 1949 року народження входив в склад його сім`ї. (а.с.15)

Згідно товарного чеку від 23 лютого 2021 року, виготовлення та спорудження надгробного пам`ятника відносно померлого ОСОБА_4 складає 23800 гривень. (а.с.18).

Відповідно до акту прийому - передачі виконаних робіт (надання послуг) ФОП ОСОБА_5 , ціна виготовлення гранітного пам`ятника складає 18900 гривень, ціна спорудження пам`ятника складає 4900 гривень, разом 23800 гривень, замовником є ОСОБА_1 (а.с.19)

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця № 381071, ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , 11.07.2007 року зареєстрована у виконавчому комітеті Вінницької міської ради

Відповідно до п.9 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Враховуючи, що обставин непереборної сили або умислу потерпілого не встановлено, смерть ОСОБА_4 наступила внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, позивач є сином загиблого ОСОБА_4 , а тому моральна шкода заподіяна позивачам смертю його батька підлягає відшкодуванню.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керується положеннями ч.3 ст.23 ЦК України, згідно з якою враховується характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інші обставини, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ч.2. ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховує, що шкода позивачу завдана смертю його батька, що спричинило та буде спричиняти позивачу протягом усього життя душевні страждання, зазначені обставини істотно змінюють життя позивача, тягнуть за собою зараз та потягнуть у подальшому з віком додаткові зусилля з його боку на організацію свого життя та матеріальне його забезпечення. Відновити становище, яке існувало до смерті батька у житті позивача не можливо. За наслідками смерті позивач позбавлений матеріальної та моральної підтримки з боку померлого у житті в майбутньому.

При цьому суд також враховує, що смерть батька позивача настала в результаті порушення ним Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, померлий не перебував в стані алкогольного сп`яніння, винних у смерті ОСОБА_4 немає.

Враховуючи, що позивач просить стягнути на відшкодування моральної шкоди 200000 грн. та з урахуванням зазначених вище обставин суд приходить до висновку, що стягненню підлягає сума у розмірі по 50000 грн. на користь позивача, що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.

Щодо витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника, суд виходить з того, що відповідно до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно до положення ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6 визначено, що у разі смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу», суб`єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов`язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством.

На підтвердження понесених витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, позивачем подано товарний чек та акт прийому передачі виконаних робіт видану ФОП ОСОБА_5 , з яких вбачається розмір витрат на поховання складають витрати на виготовлення гранітного пам`ятника та спорудження надгробного пам`ятника та становлять 23800 грн.

Відповідач у своєму відзиві посилається на перевищення позивачем граничної вартості стандартних пам`ятників, встановлену для даної місцевості на підставі додатку до постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 жовтня 2008 року № 45 «Про витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», Однак, у справі, яка розглядається, особа загинула внаслідок залізничної травми, яка не є нещасним випадком на виробництві в розумінні Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Отже до спірних правовідносин не застосовуються положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 жовтня 2008 року № 45 «Про витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», якими передбачено розмір витрат на поховання залежно від регіону України, встановлено на випадки смерті від нещасного випадку на виробництво та при професійному захворюванні та на виниклі в даній справі правовідносини не поширюються.

Отже, вимоги про стягнення витрат на встановлення надгробного пам`ятника в сумі 23800 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного вище, враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, пов`язаних із втратою батька, їх тривалість та наслідки, істотність вимушених змін у його житті та житті його рідних, пов`язані з цим його моральні переживання, неможливість відновлення понесеної втрати, та оскільки відповідачем не доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, суд дійшов висновку, що наявні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 50000 грн., завданої загибеллю батька та стягнення витрат на поховання в сумі 23800 грн., а тому позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Згідно п.п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява підлягала оплаті судовим збором у розмірі 1 відсоток ціни позову 223800 грн., але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, тобто 2238 грн. (223800 грн. х 1% = 2238 грн.). Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір за у розмірі 738 грн. (2238 грн. х 33% = 738 грн.)

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 993, 1167,1168, 1187, 1193, 1201 ЦК України, ст. ст.2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 133, 137, 141, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи та витрат на спорудження надгробного пам`ятника задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 50000 грн. (п`ятдесят тисяч гривень) в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 23800 грн. (двадцять три тисячі вісімсот гривень) в якості відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» в дохід держави 738 грн. ( сімсот тридцять вісім гривень) судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 28 лютого 2005 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ: 40075815, адреса: 03680, м.Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5.

Повний текст рішення виготовлено: 21.01.2022 року

Суддя: О. В. Пилипчук