Рішення № 102707157, 20.01.2022, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 134/586/19

Номер провадження 2/142/46/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 січня 2022 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі:

Головуючого судді Щерби Н. Л.,

за участю секретаря судового засідання Ласки Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому судовому засіданні в смт. Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Київської місцевої прокуратури №7 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

10 лютого 2020 року до Піщанського районного суду Вінницької області з Крижопільського районного суду Вінницьої області на підставі розпорядження в.о. голови Крижопільського районного суду Вінницьої області Зарічанського В.Г. "Про передачу справи на розгляд іншого суду" від 04 лютого 2020 року надійшла цивільна справа № 134/586/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Київської місцевої прокуратури № 7 про відшкодування шкоди.

Відповідно до ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 січня 2020 року в даній цивільній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Враховуючи, що провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Київської місцевої прокуратури №7 про відшкодування шкоди було відкрито відповідно до ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 січня 2020 року, розгляд даної справи по суті розпочато не було, ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 11 лютого 2020 року дану справу прийнято до розгляду, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін зі стадії розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України та Київської місцевої прокуратури № 7 про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 14 грудня 2016 року та 20 квітня 2017 року, в порядку ст.60, 214 КПК України, позивач звернувся до відповідача із заявами про вчинення злочину, але отримав від Київської місцевої прокуратури № 7 відповіді про те, що відомості про злочин за його заявами не були внесені до ЄРДР, а були скеровані до Подільського УП ГУ НП в місті Києві. В зв`язку з чим 20 січня 2017 року та 01 червня 2017 року позивач був вимушений звернутись до Подільського районного суду м.Києва із скаргами на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей за його заявами про злочин до ЄРДР, які відповідно ухвалами від 09 березня 2017 року та 02 червня 2017 року були задоволені. Вважає, що його витрати на переїзд потягом з місця проживання у Вінницькій області та проживання в готелі у Києві для розгляду слідчим суддю його скарг у розмірі 766 грн. 29 коп., відповідно до ст.56 Конституції України, мають бути відшкодовані відповідачем. Стверджує, що незаконною бездіяльністю відповідача, яка полягає у невнесенні відомостей за його заявами про злочин до ЄРДР, йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у 12767 грн. 45 коп.

Враховуючи вищевикладене, просив суд відшкодувати йому матеріальну шкоду у розмірі 766 грн. 29 коп. та моральну шкоду у розмірі 12767 грн. 45 коп.

11 лютого 2020 року на адресу суду від відповідача по справі Київської місцевої прокуратури № 7 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що 26 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Київської місцевої прокуратури № 7 про відшкодування шкоди. Позов обгрунтовано тим, що 14 грудня 2016 року та 20 квітня 2017 року, позивач звертався до Київської місцевої прокуратури № 7 з повідомленнями про вчинення злочину. Оскільки зазначені матеріали відповідачем було передано Подільському управлінню поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві і відомостей щодо їх розгляду до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено, 20 січня 2017 року та 01 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва зі скаргами на бездіяльність прокурора. Ухвалами слідчих суддів від 09 березня 2017 року та 02 червня 2017 року скарги ОСОБА_1 задоволено, а прокурора зобов`язано вчинити певні дії. Посилаючись на те, що через неправомірні дії відповідача йому було завдано майнову шкоду, оскільки під час розгляду цих справ він поніс витрати, пов`язані з розглядом справи, просив суд стягнути з Київської місцевої прокуратури № 7 матеріальну шкоду у розмірі 766 грн. 29 коп. та моральну шкоду у розмірі 767 грн. 45 коп. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 06 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року. Ухвалою Верховного Суду України від 22 березня 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено. Таким чином, на момент звернення ОСОБА_1 у квітні 2019 року до Крижопільського районного суду Вінницької області, 14 лютого 2019 року набрало законної сили рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 липня 2018 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих питань. Відповідач зазначає, що тотожними визнаються заяви, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет заяви, тобто коли заяви повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обгрунтовують звернення до суду. Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом України у Постанові від 21 жовтня 2015 року у спрві № 6-113цс15. Отже, підставою для закриття провадження у справі є таке, що набрало законної сили рішення, яким вирішено тотожну заяву.

13 березня 2020 року на адресу суду від відповідача по справі Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що необхідною підставою для виникнення права на відшкодування шкоди, спричиненої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є відповідне судове рішення, що набрало законної сили та яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Позивачем не надано жодного належного, допустимого, достовірного доказу щодо наявності неправомірної поведінки відповідачів та спричиненої моральної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та шкодою, що в свою чергу виключає цивільну відповідальність за заподіяну моральну шкоду та вказує про відсутність підстав для її відшкодування. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Київської місцевої прокуратури №7 про відшкодування шкоди, є безпідставними та необгрунтованими.

В судове засідання 20 січня 2022 року позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак в попередніх судових засіданнях заявленні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справі докази.

Представник відповідача Київської місцевої прокуратури № 7 в судове засідання 20 січня 2022 року не з`явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання 20 січня 2022 року не з`явився, разом з тим у відзиві на позовну заяву, вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Київської місцевої прокуратури № 7 про відшкодування шкоди, є безпідставними та необгрунтованими, в задоволенні позову просив відмовити.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, відзиви на позовну заяву та долучені до них матеріали, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 14 грудня 2016 року та 20 квітня 2017 року, ОСОБА_1 звертався до Київської місцевої прокуратури № 7 з повідомленнями про вчинення злочину. В зв`язку з тим, що відомості стосовно кримінального злочину не було внесено до ЄРДР протягом доби, 20 січня 2017 року та 01 червня 2017 року він звернувся до Подільського районного суду м. Києва з двома скаргами щодо невнесення відповідачем відомостей до ЄРДР.

Ухвалами Подільського районного суду м. Києва від 09 березня 2017 року та 02 червня 2017 року скарги ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано прокурора вчинити певні дії.

26 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Київської місцевої прокуратури № 7 про відшкодування шкоди. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене вище судове рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

06 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року. Ухвалою Верховного Суду України від 22 березня 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Крижопільського районного суду Вінницьої області з позовом до Державної казначейської служби України та Київської місцевої прокуратури № 7 про відшкодування шкоди.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд керується наступним.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приписами статті 56 Конституції України регламентовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свохї повноважень.

Відповідно до ст.1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, що завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Приписами ст.1176 ч.2 ЦК України визначено, що право на відшкодування шкоди, заданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодуються на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Фактичною підставою для застосування таких видів відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьом,у в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Позивач пов`язує заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди постановленням слідчими суддями ухвали, якими була підтверджена бездіяльність прокурора щодо не розгляду у встановленому законом порядку його заяв про вчинення кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення. Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Згідно ст. 3 у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Статтею 4 вищевказаного Закону визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

А відтак, правових підстав, встановлених законом, для відшкодування шкоди відповідачем, судом не встановлено. За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вимоги позивача є безпідставними та не заснованими на законі.

На підставі викладеного, ст. 56 Конституції України, ст. ст.1166, 1167, 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Київської місцевої прокуратури № 7 про відшкодування шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 ;

відповідач: Державна казначейська служба України, що знаходиться за адресою: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ - 37567646, адреса для листування: 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29;

відповідач: Київська місцева прокуратура № 7, що знаходиться за адресою: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 19Б.

Суддя: