Рішення № 102705856, 18.01.2022, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/474/21

Провадження № 2/177/50/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 січня 2022 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Данилової А. А.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Голівер П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлівські мінерали», Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в особі Центру надання адміністративних послуг Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання виключення даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом 09.04.2021, уточнивши який просив суд визнати припиненими з 25.03.2021 трудові відносини між ним - ОСОБА_1 , як генеральним директором, та ТОВ «Павлівські мінерали», у зв`язку зі звільненням його з посади генерального директора на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України. Також просив суд зобов`язати Криворізьку РДА Дніпропетровської області, в особі Центру надання адміністративних послуг Криворізької РДА, виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців запису про ОСОБА_1 у графі: «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» ТОВ «Павлівські мінерали». Судові витрати по справі просив стягнути з ТОВ «Павлівські мінерали».

В обґрунтування позову вказував, що ТОВ «Павлівські мінерали» діє на підставі статуту, що затверджений загальними зборами учасників товариства. Вищим органом товариства є Загальні збори учасників. Засновниками ТОВ «Павлівські мінерали» є ОСОБА_3 з розміром в статутному капіталі 500000 грн., ОСОБА_5 з розміром внеску в статутному капіталі 190000 грн., а також ОСОБА_4 з часткою внеску в статутному капіталі 10000 грн.

До виключної компетенції Загальних зборів Учасників товариства належить, зокрема призначення та звільнення з посади Генерального директора товариства.

Протоколом № 1 від 30.04.2014 загальних зборів учасників товариства прийнято рішення про призначення його на посаду генерального директора Товариства. Наказом № 1 від 23.05.2014 ОСОБА_1 призначений на посаду генерального директора ТОВ «Павлівські мінерали» та внесено відомості про нього як директора (керівника) товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснено запис до трудової книжки.

Позивач вказував, що його трудові відносини з ТОВ «Павлівські мінерали» ґрунтуються на нормах трудового законодавства, а відповідно не могли бути припинені автоматично, а припинення трудового договору, в тому числі на підставі рішення загальних зборів, вимагало оформлення відповідно до вимог КЗпП, з виданням відповідного наказу, розпорядження про звільнення.

Бажаючи припинити свої трудові відносини з Товариством, він 05.03.2021 направив шляхом поштових відправлень та відправлень електронною поштою, учасникам товариства заяву про звільнення з посади генерального директора товариства та повідомив про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Павлівські мінерали», які мали відбутися 25.03.2021 о 14:00 год, при цьому серед питань порядку денного визначено питання про звільнення генерального директора Товариства та призначення нового складу виконавчого органу Товариства.

Однак, у заплановану дату 25.03.2021 загальні збори учасників товариства не відбулися у зв`язку з неявкою на них усіх учасників Товариства, окрім позивача, відповідно питання про його звільнення не було вирішено.

Посилаючись на ст. 43 Конституції України, яка передбачає вільний вибір роботи, яку особа вільно обирає чи на яку погоджується, положення ч.1 ст. 38 КЗпП України, вказував, що він будучи генеральним директором товариства, як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, відповідно до норм КЗпП України. Оскільки рішення загальних зборів по його звільнення відсутнє, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівник має право звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Реалізуючи право на звільнення з займаної посади позивач звернувся до суду з вказаним позовом, при цьому окрім визнання трудових відносин припиненими, просив суд зобов`язати центр надання адміністративних послуг Криворізької РДА скасувати відомості про нього як керівника в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, вважаючи це способом повного захисту його порушеного права, припинити свою діяльність як керівника даного підприємства.

В ході судового засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Представник позивача не надала згоду на розгляд справи в заочному порядку, а тому за відсутності згоди позивача на заочний розгляд справи, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України, розглядає справу в порядку звичайного спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Відповідач ТОВ «Павлівські мінерали» повідомлялося судом про дату, час та місце розгляду справи у визначеному законом порядку, за зареєстрованим місцем заходженням юридичної особи (а.с. 12-15), однак судові повістки поверталися до суду з відмітками «не вірно вказана адреса», «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 148, 165, 192, 227, 263). Після повідомлення позивачем, що вказана в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців адреса є орендованим приміщенням, строк договору оренди якого припинено, але відповідні відомості до реєстру не внесено, місце фактичного знаходження підприємства не відомо, судом вживалися заходи для повідомлення ТОВ «Павлівські мінерали» шляхом розміщення інформації на сайт суду, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с. 238, 243, 261). Крім цього, судом залучено до участі у справі засновників товариства в якості третіх осіб, а тому суд приходить до висновку, що відповідач ТОВ «Павлівські мінерали» було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, але участь представника у розгляді справи не забезпечило, про причини неявки представника не повідомило, відзиву чи заяв з процесуальних питань до суду не подано.

Відповідач Криворізька РДА Дніпропетровської області, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, участь представника у розгляді справи не забезпечила, відзиву не подано, але на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника (а.с. 245).

Третя особа ОСОБА_4 повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи в порядку визначеному законом, за місцем реєстрації вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, де внесено відомості про нього як засновника ТОВ «Павлівські мінерали», а також за даними наявними в реєстрі адвокатів України, але він в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, правом на подання письмових пояснень не скористався, своєї позиції щодо позову не висловив (а.с. 198, 243, 249).

Третя особа ОСОБА_3 , який є одним з засновників ТОВ «Павлівські мінерали», повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явився, забезпечивши участь у судовому засіданні представника - адвоката Голівер П.В.

Представник третьої особи ознайомившись з матеріалами справи, надав суду письмові пояснення, в яких просив суд у позові відмовити. Зазначав, що ОСОБА_3 проживає за кордоном, за адресою місця проживання вказаною в реєстрі не проживає протягом кількох років, що відомо позивачу, який направив заяву про звільнення саме за вказаною адресою, а тому вважав неправдивим відомості позивача про направлення заяви про звільнення та проведення позачергових зборів товариства на адресу ОСОБА_3 .

Вказував, що про бажання ОСОБА_1 звільнитися з займаної посади ОСОБА_3 знав ще в 2020 році, фактично не заперечував проти цього, але як основний учасник товариства, вимагав щоб перед звільненням була проведена незалежна аудиторська перевірка підприємства, виключно обраним ним аудитором, та наданий звіт про його фінансове становище. Зазначав про факти розкраданням грошових коштів та майна підприємства позивачем, доведення товариства до стану банкрутства. Вказував, що аудиторська перевірка не проведена, а позивач самоусунувся від виконання обов`язків генерального директора, а тому вважав, що в даному випадку має місце прогул генерального директора без поважних причин, позивач має бути звільнений на підставі п. 4 ч.1 ст. 40 або на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України (а.с. 239-242, 252).

В ході судового засідання представник третьої особи - адвокат Голівер П.В. просив суд відмовити в задоволенні позову з вказаних підстав, а також у зв`язку з пред`явленням позову до неналежних відповідачів, вважаючи, що позовні вимоги в частині припинення трудового договору мали б бути пред`явлені до засновників (учасників) товариства, як осіб уповноважених у складі Загальних зборів звільняти керівника, а вимоги до Криворізької РДА вважав необґрунтованими, пред`явленими до неналежного відповідача у зв`язку з тим, що вказана юридична особа не порушувала права позивача.

Вислухавши пояснення позивача, представників позивача та третьої особи ОСОБА_3 , дослідивши письмові матеріали по справі, встановивши характер спірних правовідносин та норму права, яка підлягає застосуванню до них, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В порядку цивільного судочинства, відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з нормою ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлівські мінерали» (далі за текстом ТОВ «ПМ»), є юридичною особою, засновниками якої є ОСОБА_4 з розміром внеску до статуного капіталу 10000 грн., ОСОБА_1 з розміром внеску до статутного фонду 190000 грн, а також ОСОБА_3 з розміром внеску до статутного фонду 500000 грн, кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_3 , що слідує з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «ПМ». Вказаний реєстр містить дані щодо юридичної адреси підприємства, на яку судом надсилалися судові повістки-повідомлення, адресу засновників, а також дані про те, що керівником товариства є ОСОБА_1 (а.с. 12-15).

За положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду ОСОБА_1 значився на посаді генерального директора ТОВ «ПМ», а його факт перебування у трудових відносинах з вказаним товариством підтверджується копією трудової книжки останнього (а.с. 163) та не заперечувалося представником третьої особи.

Відповідно до статуту ТОВ «ПМ» його учасниками є його засновники ОСОБА_3 з часткою в статутному капіталі - 71,43%, ОСОБА_1 - 27,14 % та ОСОБА_4 - 1,43 % (п. 1.3 статуту). Учасники товариства мають право брати участь в управлінні Товариством (п. 5.1.1), висувати на розгляд органів управління товариства пропозиції з питань його діяльності (п. 5.1.5), обирати та бути обраним до органів управління Товариства (п. 5.1.6) (а.с. 16-47).

Відповідно до розділу 12 статуту товариства вищим органом Товариства є Загальні збори Учасників. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До виключної компетенції Загальних зборів Учасників, серед інших, належить призначення та звільнення Генерального директора товариства, головного бухгалтера (п. 12.3.8), при цьому генеральний директор може бути призначений з числа учасників Товариства (п. 12.11). Відповідно до п. 12.5.2 у випадку призначення Учасника до виконавчого, контролююючого органу або ревізійної комісії, такий учасник в голосуванні по цьому питанню участі не приймає. Статутом визначено принцип голосування: один відсоток у статутному капіталі - один голос.

Відповідно до п. 12.5.5, 12.5.7 Учасник Товариства може взяти участь у Загальних зборах Учасників шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у письмовій формі (заочне голосування) у порядку, визначеному чинним законодавством, за одночасного перебування учасників в одному місці, або шляхом участі в режимі відеоконференції, особисто, або через представників (а.с. 40).

Відповідно до п. 12.6.1 статуту, Загальні збори учасників скликаються, в тому числі, Генеральним директором, рішенням учасників котрі у сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, у випадках, передбачених чинним законодавством та статутом, а також на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Розділом 18 статуту визначено порядок побудови взаємин Товариства з працівниками, зокрема визначено, що Товариство будує свої відносини з працівниками на основі трудового договору (контракту, угоди), або інших форм, які регулюють трудові відносини працівників з підприємтвом. Трудовий колектив становлять усі громадни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (п.18.7.1 статуту).

Відповідно до ч. 12- 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників. Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Беручи до уваги вищевикладені положення закону, статуту, наявність запису в трудовій книжці ОСОБА_1 , про укладення трудового договору між ТОВ «ПМ» та ОСОБА_1 , який 19.05.2014 прийнятий на посаду генерального директора ТОВ «ПМ» на підставі наказу № 1 від 19.05.2014, що підтверджено копією трудової книжки та не заперечувалося представником третьої особи, суд приходить до виснвоку що трудові відносини склалися саме між ОСОБА_1 та ТОВ «ПМ» (а.с. 163), а отже на ОСОБА_1 в питаннях його прийняття на роботу, звільнення, поширюються положення трудового законодавства.

Суд погоджується з позивачем, що спірні правовідносини сторін регулюються ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 1 ст. 23, ч. 4 ст. 24, п. 4 ч. 1 ст. 36, ст. 38 КзпП України, оскільки між сторонами існували трудові правовідносини, що підтверджено копією трудової книжки.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основополодних свобод, заборонена примусова праця. Визначено, що ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Заборона примусової праці закріплена й у національному законодавстві України.

Так, ст. 43 Конституції України гарантує, що використання примусової праці забороняється. Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Згідно зі ст. ст. 2, 5-1 КЗпП України, право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності.

Окрім того, за приписами ст. 22 Кодексу законів про працю України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Відповідно до ст. 36 КЗпП однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Так, відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання припиненими трудових відносин. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18), від 17.02.2021 у справі № 390/1449/19.

Реалізуючи своє трудове право на припинення трудового договору з ТОВ «ПМ» щодо зайняття посади генерального директора вказаного товариства, ОСОБА_1 05.03.2021 подав учасникам товариства, які входячи до загальних зборів товариства уповноважені на прийняття рішення про його звільнення з займаної посади, заяву про звільнення з посади генерального директора з 25.03.2021 за вих. № 01. Просив звільнити його з займаної посади генерального директора на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України з 25.03.2021, а також просив призначити нового керівника ТОВ «Павлівські мінерали» або визначити відповідальну особу, якій він міг би передати бухгалтерську, податкову та іншу документацію товариства та печатку товариства (а.с. 48).

Питання звільнення його з посади генерального директора було включено до порядку денного Загальних зборів учасників ТОВ «ПМ», які призначалися на 25.03.2021, про що було складено повідмолення учасникам ТОВ «ПМ» за вих. 2 від 05.03.2021 (а.с. 49).

Заява про звільнення та повідомлення про проведення загальних зборів учасників ТОВ «ПМ» № 2 від 05.03.2021, разом з копією аудиторського звіту від 18.01.2021 надсилалися на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується даними описів цінних листів та поштовими квитанціями (а.с. 50-53).

Крім цього, як слідує з листів електронної пошти, наданих ОСОБА_3 , заява ОСОБА_1 про його звільнення та решту вище вказаних документів, направлялися ним й на електронні адреси засновників 05.03.2021, зокрема ОСОБА_3 отримав таке повідомлення та надав на нього відповідь, зазначивши що питання про звільнення ОСОБА_1 він вирішуватиме самостійно, вказавши на обстаивни, які на його переконання, перешкоджали звільненню ОСОБА_1 , як то необхідність проведення перевірки активів та розслідування причин їх зникнення, у разі їх зникнення (а.с. 79).

Вказане, на переконання суду, свідчить про обізнаність учасників товариства про проведення загальних зборів 25.03.2021 та питань поставлених на вирішення зборами, зокрема питання звільнення генерального директора за власним бажанням, оскільки належних та допустимих доказів протилежному не надано.

Зокрема ОСОБА_4 будучи обізнаним про розгляд справи до суду не з`явився, вкзаані обставини не заперечив, а твердження представника ОСОБА_3 - адвоката Голівера П.В. щодо надіслання вказаних документів на адресу за якою ОСОБА_3 фактично не проживає, проживаючи за кордоном, суд розцінює критично, оскільки заява про звільнення та повідомлення про порядок денний загальних зборів надсилалися на адресу ОСОБА_3 наявну в Єдиному реєстрі юридичних осіб, даних щодо іншої адреси ОСОБА_3 та обізнаності про це позивача, суду не надано. При цьому, судом встановлено, що позивач надіслав вище вказану заяву про звільнення та порядок денний загальних зборів товариства й на електронні адреси учасників, ОСОБА_3 отримав таке повідомлення та відповів на нього, а отже був обізнаний про бажання позивача звільнитися з займаної посади та вирішити це питання в порядку визначеному законом, шляхом проведення загальних зборів.

Факт того, що ОСОБА_3 був обізнаний про заплановані збори та питання винесені на них, його представник в судовому засіданні не заперечував, вказував, що останній міг взяти відпустку та прийняти участь у Загальних зборах, але все одно не надав би згоди на звільнення ОСОБА_1 до проведення аудиту.

Твердження ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_3 не прибув на загальні збори, не прийняв на них участь у звязку з тим, що погоджувався на звільнення ОСОБА_1 лише після надання йому результатів аудиторської перевірки, яку мав надати ОСОБА_1 , оскільки вважав, що генеральний директор збанкрутував товариство, вчиняв протиправні дії, тощо (а.с. 63-64, 66, 80-84, 169-170, 242), суд розцінює критично, оскільки вказані осбтавини не прешкоджали звільненню генерального директора як за його заявою, або ж за ініціативою загальних зборів товариства за наявності до того підстав, та призначення на вказану посаду іншої особи, притягнення генерального директора до відповідальності.

При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_3 який володів 71,43 % статутного капіталу товарисвта, відповідно до статуту (п. 12.6.1) мав право скликати загальні Збори товариства, ініціювати перевірку діяльності генерального директора та інших осіб товариства (п. 12.16), укласти договір про проведення аудиту (п. 14.1-14.2), а у разі звільнення генерального директора вимагати передання йому - ОСОБА_3 документації, печаток та штампів товариства (п. 12.22) та рішенням загальних зборів Учасників покласти виконання обовязків Генерального директора товариства на одного з учасників товариства, без укладення трудового договору та нарахування заробітної плати (п. 12.25).

Більш того, як слідує з матеріалів справи, звіт аудиторської перевірки ТОВ «ПМ» засновникам надсилався (а.с. 50, 53, 67-78), а у разі незгоди з ним, ОСОБА_3 не був позбавлений можливості укласти договір на здійснення аудиторської перевірки з іншою особою. Твердження ОСОБА_9 щодо відсутності у ОСОБА_3 документації для цього, суд розцінює критично, оскільки він як основний засновник, мав право вимагати надання такої документації, згідно зі статутом. Будь-яких доказів реалізації такого права та перешкод в цьому ОСОБА_1 суду не надано.

Будучи обізнаним про проведення загальних зборів та питання винесенні на їх розгляд, засновник ОСОБА_3 вище вказані права не реалізував, не з`явився на збори, участь свого представника не забезпечив, право на участь у зборах в режимі відеоконференції не реалізував, що фактично призвело до не проведення цих зборів та не вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 , що є його конституційним правом - правом вільно обирати собі роботу на яку він вільно погоджується та не бути примушеним виконувати роботу, яку він не бажає виконувати. У разі наявності в його діях, як генерального директора, певних порушень чинного законодавства, вони могли бути підставою для його звільнення за ініціативою загальних зборів, притягнення його до різних видів відповідальності, але навіть наявність таких порушень не може порушувати право особи на звільнення. Не надано суду доказів вжиття таких заходів й після звернення позивача до суду з вказаним позовом, на час розгляду справи, зокрема рішення загальних зборів про звільнення позивача з інших підстав.

Твердження ОСОБА_9 що у разі задоволення вимог позивача щодо припинення трудових відносин, він має бути звільненим за прогул, або на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, суд розцінює критично, оскільки такі рішенням могли прийматися загальними зборами товариства, а за відсутності таких рішень, трудові відносини не можуть визнаватися припиненими судом з цих підстав.

Суд приходить до висновку, що за встановлених обставин справи, ОСОБА_1 подаючи заяву про його звільнення учасникам загальних зборів, дотримався визначеної законодавством процедури, завчасно попередив учасників загальних зборів про своє бажання звільнитися, шляхом направленням їм заяви, включив це питання до порядку денного загальних зборів, що мали відбутися 25.03.2021, але не відбулися через неявку учасників (відсутність кворуму), зокрема ОСОБА_3 частка якого в статутному капіталі складає 71,43 %.

А тому, суд приходить до висновку, що уповноважені на звільнення директора товариства учасники товариства, які входячи до загальних зборів товариства уповноважені на звільнення генерального директора, в даному випадку проігнорували повідомлення позивача про його звільнення і не розглянули по суті протягом передбачених законодавством строків, не виконали покладених на них Статутом обов`язків прийняти участь у зборах та вирішити питання про звільнення генерального директора, прийняття в нього документації та печатки, а також по створенню нового виконавчого органу.

З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності Товариства, відповідачем в особі ТОВ «ПМ» були порушені трудові права позивача, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд. Таке порушення права позивача є триваючим та може бути захищене судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; зміна правовідношення; припинення правовідношення (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом зазначеної правової норми право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує безумовний обов`язок роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави в установлені законом строки.

У постанові від 03.07.2019 року, в справі №61-11768св 18, Верховний Суд виклав позицію зазначивши, що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб. Аналогічні висновки викладені в постанові ВС від 17.02.2021 у справі № 390/1449/19.

Твердження представника третьої особи про те, що вказаний позов подано до неналежного відповідача ТОВ «ПМ», вважаючи, що відповідачами мали б бути засновники товариства, суд розцінює критично, оскільки ОСОБА_1 пред`явив вимоги про припинення трудових відносин до ТОВ «ПМ», оскільки саме з вказаною юридичною особою він мав трудові відносини, будучи призначеним на посаду генерального директора ТОВ «ПМ» згідно наказу № 1 від 19.05.2014, що слідує з запису в трудовій книжці (а.с. 163). Законом не передбачено існування трудових відносин фізичної особи з засновниками товариства, або його вищим органом - загальними зборами, хоч саме до повноважень загальних зборів, до яких входять учасники, й належить прийняття на посаду директора та його звільнення. Саме до таких висновків дійшов ВС у постанові від 17.02.2021 у справі № 390/1449/19 та інших вище вказаних постановах.

Твердження представника ОСОБА_3 , що останній не будучи залученим до участі у справі в якості відповідача не міг реалізувати свої процесуальні права, суд розцінює критично, оскільки будучи залученим до участі у справі в якості третьої особи, останній мав право подати заяви по суті справи, що ним реалізовано та надати докази на заперечення проти позову.

За таких обстави суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання трудових відносин припиненими є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відомостей про ОСОБА_1 як керівника ТОВ «ПМ», суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державний реєстратор, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Всі реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі проводяться відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Зазначеним законом передбачено порядок проведення кожної реєстраційної дії та перелік документів, який надається державному реєстратору для її проведення.

Статтею 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Частиною 4 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено перелік документів, що подається заявником для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема має бути надано документ про сплату адміністративного збору, тощо.

Ухвалене судове рішення у даній справі щодо задоволення позовної вимоги про визнання трудових відносин між сторонами у справі припиненими з 25.03.2021 року тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі. Водночас, враховуючи обов`язок засновників (учасників) юридичної особи щодо обрання нового виконавчого органу, визначену відповідальність за відповідність установчих документів законодавству (в тому числі згідно п. 19.3 статуту), а також виключну компетенцію саме суб`єкта державної реєстрації приймати рішення щодо проведення реєстраційних дій залежно від виконання вимог щодо подання необхідних документів, ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вимога позивача щодо зобов`язання центру надання адміністративних послуг виключити запис про нього як про керівника ТОВ «ПМ» є передчасною та задоволенню не підлягає.

Суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС № 758/1861/18 від 24 грудня 2019 року.

Право позивача про виключення відомостей про нього як керівника ТОВ «ПМ» має бути реалізоване ним в порядку визначеному законом, зокрема шляхом реалізації ним корпоративних прав, як учасника товариства, відповідно до вимог закону та статуту.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263- 265, 274, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлівські мінерали», Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в особі Центру надання адміністративних послуг Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання виключення даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Павлівські мінерали» (ЄДРПОУ 39217130, юридична адреса: Дніпропетровська область, Криворізький район, смт Христофорівка, вул. Трудова, буд. 19) з 25 березня 2021 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлівські мінерали» на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21.01.2022 року.

Суддя М.В.Березюк