Рішення № 102704331, 10.01.2022, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/9340/17

Провадження № 2/947/710/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2022 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків Олени Василівни,

секретаря судового засідання - Бродецької Тетяни Вікторівни,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Досковського Віталія Геннадійовича, відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - Крайнюкова Максима Миколайовича ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), треті особи: приватний нотаріус ОМНО Федорченко Т.М., Одеська міська рада, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

08.08.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус ОМНО Федорченко Т.М., Одеська міська рада (т.1 а.с.5-9), в якому просила:

Визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 12.06.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., р/н 2360.

Визнати за нею право власності на:

-частину домоволодіння АДРЕСА_1 у складі приміщень, позначених на технічному паспорті будинку від 22.06.2006 року.: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м., 3-2 - кухні площею 10,3 кв. м; 3-3 - санвузлу площею 6 кв. м; 3-4 - жилої кімнати площею 13,1 кв. м.

-на Ѕ частину земельної ділянки площею 1,44 га на території Таїровської селищної ради ділянка № 30 поле № 1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визначити наступний порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

-у користування ОСОБА_1 виділити земельну ділянку, межі якої описуються наступним чином: від переднього лівого кута ділянки вздовж передньої межи до кінця фасадної стіни будівлі літ. «А2»; поворот ліворуч; вздовж правої стіни будівлі літ. «А2»; прямо вздовж стіни будинку літ «А» до перетину із стіною між приміщеннями 1-3 та 2-5, ліворуч, вздовж стіни між приміщеннями 1-3 та 2-5 до перетину із стіною між приміщеннями 1-3 та 3-4, праворуч вздовж стіни між приміщеннями 1-3 та 3-4 та правої стіни прибудови літ. «а3», праворуч на 2, 3 м в продовження задньої стіни прибудови літ. «а3», ліворуч по прямій лінії паралельно лівій межі ділянки до перетину з задньою межею, ліворуч вздовж задньої межи до перетину з лівою межею, ліворуч вздовж лівої межи до перетину з передньою межею;

-у користування ОСОБА_2 виділити земельну ділянку межі, якої описуються наступним чином: від переднього правого кута ділянки вздовж передньої межи до переднього лівого кута будівлі літ. «А2»; праворуч вздовж правої стіни будівлі літ. «А2»; прямо вздовж стіни будинку літ «А» до перетину із стіною між приміщеннями 1-3 та 2-5, ліворуч вздовж стіни між приміщеннями 1-3 та 2-5 до перетину із стіною між приміщеннями 1-3 та 3-4, вздовж правої стіни прибудови літ. «а3», праворуч на 2,3 м в продовження задньої стіни прибудови літ. «а3», ліворуч по прямій лінії паралельно лівій межі ділянки до перетину з задньою межею, праворуч вздовж задньої межи до перетину з правою межею, праворуч вздовж лівої межи до перетину з передньою межею.

Ухвалою суду від 14.08.2017 року відкрито провадження у справі.

22.01.2018 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Крайнюков М.М. надав відзив на позов.

Ухвалою від 03.07.2018 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено судовим експертам ТОВ «ОФ «ІнЮг-Експертиза». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 30.10.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу суду від 03.07.2018 року про призначення експертизи відхилено, зазначену ухвалу залишено без змін.

04.02.2019 року з ТОВ ОФ "ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА" повернуто матеріали справи з Повідомленням № 599 про неможливість проведення судової будівельно-технічної експертизи від 01.02.2019 року.

Ухвалою від 05.02.2019 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 16.05.2019 року після усунення недоліків, зазначених у повідомлені експерта, справу направлено до експертної установи для проведення експертизи.

03.02.2020 року з ТОВ ОФ "Інюг-Експертиза" повернуто матеріали справи з висновком № 612 судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи від 21.03.2020 року.

Ухвалою від 17.02.2020 року поновлено провадження у справі.

28.09.2020 року представником позивача адвокатом Досковським В.Г. надано до суду висновок додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи № 626 від 24.09.2020 року, нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , свідоцтва про смерть ОСОБА_6

27.10.2020 року представником позивача адвокатом Досковським В.Г. було подано до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд:

- Визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 12.06.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., р/н 2360.

- Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 24/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень прибудови, позначеної на технічному паспорті будинку від 22.06.2006 року літ. «а2»: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м.

- Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на: 38/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень квартири № 1 , позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 року № № 1-1 - 1-5; приміщення 2-5 квартири № 2 , позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22.06.2006 р; приміщень квартири № 3 , позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 року №№ 3-1 - 3-7; приміщень квартири № 4 , позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 року № № 4-1 - 4- 3 та на 1/6 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка АДРЕСА_7 .

- Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на: 76/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень квартири № 1 , позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 року № № 1-1 - 1-5; приміщення 2-5 квартири № 2 , позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22.06.2006 р; приміщень квартири № 3 , позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 року №№ 3-1 - 3-7; приміщень квартири № 4 , позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 року № № 4-1 - 4- 3; 1/3 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка АДРЕСА_7 .

- В порядку поділу спільного майна виділити ОСОБА_1 в натурі частину домоволодіння АДРЕСА_1 у складі наступних приміщень, позначених на технічному паспорті будинку від 22.06.2006 року.: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-5 - жилої кімнати площею 17,3 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м; 3-2 - кухні площею 10,3 кв. м; 3-3 - санвузлу площею 6 кв. м; 3-4 - жилої кімнати площею 13,1 кв. м; приміщень другого поверху на будинком літ «А», прибудовами «а1», «а3» у складі частини приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 року № 3-5 - коридор, пл. 9,5 кв. м , 3-6 - житлова, пл. 45 кв. м, 3-7 - кладова, пл. 13,6 кв. м, розташованих над приміщеннями 2-5, 3-4.

- Визначити порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до другого варіанту порядку користування земельною ділянкою, визначеного висновком № 626 додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи від 24.09.2020 року (додаток № 2).

Ухвалою від 20.05.2021 року закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 15.06.2021 року позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Досковський В.Г. уточнені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

В судовому засіданні 15.09.2021 року відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Крайнюков М.М. заперечували проти задоволення позову, відповідач ОСОБА_2 була допитана в якості свідка, згідно її письмової згоди. При цьому сторона відповідача визнала право позивача на обов`язкову частку в спадщині.

Третя особа - приватний нотаріус ОМНО Федорченко Т.М. до судового засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином.

Третя особа Одеська міська рада повідомлялась належним чином, до судового засідання представник Одеської міської ради не з`явився.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В позовних вимогах позивач ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько - ОСОБА_4 . Батьки перебували у шлюбі з 31.10.1958 року та під час шлюбу набули у власність домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташовану на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка АДРЕСА_7 . На момент набуття батьками права власності на домоволодіння, що складалося з жилого будинку загальною площею 45,6 кв. м жилою 30,2 кв. м, з надвірними спорудами. В позові ОСОБА_1 зазначає, що до 1992 року позивач разом з батьками зробила реконструкцію в будинку: кухню було переобладнано у жилу кімнату; замість коридору збудовано прибудову літ. «а1», яка складалась з двох приміщень: кухні та кладової; збудовано прибудову літ. «а3», яка складалась з двох приміщень: кухні та санвузлу; збудовано прибудову літ. «а4» яка складалась з одного приміщення - тамбуру площею 2 кв. м; збудовано навіс. До 1992 року позивачем особисто збудовано двоповерхову прибудову літ. «а2», яка складається з п`яти приміщень: коридору, санвузлу, кухні, жилої кімнати на першому поверсі та жилої кімнати на другому поверсі; гараж. Внаслідок зазначеної реконструкції будинок було фактично поділений на три самостійні квартири: квартира № 1 у складі приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 року №№ 1-1 - 1-3 загальною площею 28,6 кв. м, жилою - 12,3 кв. м, знаходилась у користуванні батьків; квартира № 2 у складі приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 року №№ 2-1 - 2-6 загальною площею 60,2 кв. м, жилою - 46,8 кв. м, - у володінні та користуванні позивача; квартира № 3 у складі приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 року №№ 1-1 - 1-4 загальною площею 31,4 кв. м, жилою - 18,3 кв. м, - у користуванні відповідача. Пізніше було добудовано другий поверх над будинком. У 2008 року було побудовано прибудову до будинку між прибудовами літ. «а1», «а3»; у 2010 року - прибудову до будинку між прибудовами літ. «а1», «а2» на місці навісу та гаражу. Окрім того, відповідачем ОСОБА_2 на частині земельної ділянки АДРЕСА_1 », яка знаходиться у її користуванні у 2012, 2014, 2016 року року було збудовано три окремі житлові будинки, які використовуються нею для особистих потреб.

Позивач вважає, що реконструйований внаслідок спільних грошових та трудових затрат членів сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 будинок є об`єктом її з батьками спільної сумісної власності, а її частка у спільній власності дорівнює обсягу проведеної нею особисто реконструкції: приміщень прибудови, позначеної на технічному паспорті будинку від 22.06.2006 року літ. «а2». Після смерті матері залишилось троє спадкоємців першої черги: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен з яких постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому прийняв спадщину.

При цьому ще 16.09.2004 року батько склав заповіт, відповідно до якого заповідав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках належну йому земельну ділянку, площею 1,44 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка АДРЕСА_7 . У вересні 2013 року батько викликав землевпорядника, який за допомогою технічних приладів визначив на місцевості межу розподілу земельної ділянки на дві рівні частини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Всі погодились з запропонованим варіантом, заперечень ні у кого не було.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що до самої смерті батька рішення щодо розподілу будинку та ділянки він не змінював. Після смерті батька позивач дізналася про наявність заповіту виданого батьком на ім`я ОСОБА_2 на усе майно. Позивач вважає, що воля батька не була і не могла бути направлена на позбавлення її прав на спадщину, у зв`язку з чим заповіт, посвідчений 12.06.2013 року має бути визнаний судом недійсним. Також позивач вважає за необхідне здійснити порядок поділу спадкового майна в натурі між спадкоємцями та визначити порядок користування земельною ділянкою.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Крайнюков М.М. зазначив, що ОСОБА_4 після смерті дружини ОСОБА_7 як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, успадкував частину майна в спільній сумісній власності. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не звертались. За життя батьки сторін у справі узгодили, що буде складено заповіт на ім`я ОСОБА_2 . 12.06.2013 року ОСОБА_4 склав заповіт на ім`я ОСОБА_2 . На час складання заповіту ОСОБА_4 керував своїми діями та усвідомлював їх значення. З моменту складання заповіту і до відкриття спадщини минуло більше 3-х років і ОСОБА_4 міг скасувати його або звернутись до правоохоронних органів.

Відповідач ОСОБА_2 стверджує, що після смерті матері - ОСОБА_7 батько ОСОБА_4 проживав разом з ОСОБА_2 , яка за ним доглядала, піклувалась про нього, проводила з ним лікувально-профілактичні заходи, після смерті проводила процедуру поховання. При цьому відповідач визнає, що ОСОБА_1 має право отримати обов`язкову частку у спадщині. Позивач ОСОБА_1 посилається, що здійснювала реконструкцію будинку, проте доказів цього не надала, з 1992 року мала змогу звернутись до ОСОБА_4 з позовом про визнання права власності, але не звернулась, не надала доказів порушеного права, та поновлення строку позовної давності. На підставі викладеного сторона відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 просить залишити без задоволення.

В судовому засіданні 15.06.2021 року ОСОБА_1 надала пояснення, в яких вказала, що коли в 1979 року ОСОБА_1 вийшла заміж, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 дали їм з чоловіком для проживання велику кімнату. Батьки чоловіка добудували батькам ОСОБА_1 кухню і санвузол, таким чином у батьків був окремий вхід. Відповідно до технічного паспорту від 14.05.2019 року спочатку були добудовані приміщення для батьків 3-3, 3-2, які будували свекр зі свекров`ю позивача, щоб вона з чоловіком могла користуватись кухнею, батьки віддали ОСОБА_1 кімнату 2-5 пл. 17 кв.м. Паралельно Ляйбер з чоловіком прибудовували приміщення 2-1, 2-2, 2-4, 2-3, та одночасно будувався другий поверх. Те, що ОСОБА_1 будувала з чоловіком та батьками, позивач просить, щоб було визнано її власністю. Позивач зазначає, що двадцять років тому батько поділив будинок з ділянкою навпіл між нею та відповідачем. На її частині доживали батьки. На виділеній ОСОБА_2 ділянці відповідач збудувала три будиночки. Окрім того ОСОБА_4 за життя розподілив між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов`язки: ОСОБА_1 оформлює на ім`я батька земельний пай, а ОСОБА_2 будинок. Позивач свою частину виконала. Після оформлення документів на землю ОСОБА_4 зробив заповіт на обох дочок в рівних частках. Така ж розмова була і стосовно будинку: як тільки будинок оформиться батько мав подарувати його частину кожній з дочок. Дарування ділянки він зробити не міг, оскільки це було заборонено законом, тому зробив заповіт. ОСОБА_2 затягувала оформлення документів на будинок. ОСОБА_2 постійно видавав дочкам довіреності на оформлення документів. ОСОБА_2 казала, що працює в адміністрації і сама оформить будинок. Стосунки з батьком у ОСОБА_1 були чудові, вона з ним постійно спілкувалась, доглядала його. На похороні після смерті матері батько при всіх родичах сказав, що він все поділив між дочками навпіл. Мати померла у серпні 2013 року, а у вересні 2013 року батько запросив землевпорядника. Він звернувся до онука ОСОБА_11 (син ОСОБА_2 ), той знайшов людину, яка переміряла ділянку і провела межу, яка співпала з раніше визначеною межею. При цьому син ОСОБА_1 перед смертю ОСОБА_4 приїздив до нього, ОСОБА_4 запросив його повертатись жити до своєї половини. Позивач ОСОБА_1 зазначає, що дії батька та заповіт не сходяться. Вважає, що якщо б ОСОБА_4 хотів зробити заповіт лише на ОСОБА_2 , він би обов`язково про це їй сказав. Про наявність заповіту ніхто не знав. Слово «заповіт» ніколи не вимовлялось, завжди мова йшла про довіреності. У ОСОБА_4 була катаракта на обидва віка, він нічого не бачив, не міг читати газети.

В судовому засіданні 15.09.2021 року ОСОБА_2 надала пояснення, в яких вказала, що вона з народження проживала разом з батьками. Коли настала старість, з батьками проживала лише вона та здійснювала догляд та лікування. Ніхто не приймав участі у придбанні ліків, оплаті послуг лікарів. За життя батьки запросили ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і батько сказав, що матір в тяжкому стані, спитав, хто буде їх доглядати. ОСОБА_1 сказала, що їй нічого не потрібно, з 2009 року інтерес до батьків вона не проявляла, ніколи до них не заходила. Батьки викреслили ОСОБА_1 з життя. З 2009 року позивач не проживала вдома, здоров`ям батьків не цікавилась. Будинок і все господарство було оформлено на батька, на матері нічого не було, будівництвом матір не займалась. Будинок дуже старий, батько будував його частинами. Ремонт проводила ОСОБА_2 , яка уклала договір, тому що батькам необхідне було нове опалення, нова електрика. ОСОБА_1 ані грошима, ані іншими способами ніколи не допомагала. Батько видавав разові довіреності на обох дочок. Оформленням паю займались разом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Оформленням будинку та землі під ним займалась ОСОБА_2 . Всі документи по оформленню будинку та земельної ділянки під ним сплачувала ОСОБА_2 , ОСОБА_1 казала, що потім розрахується. Закінчити оформлення землі під будинком до смерті батька не вдалось із-за того, що змінилось законодавство і усі документи відправили на перероблення. Батьки за життя нічого не ділили. Як тільки батько помер, почали зводитись паркани. З приводу оспорюваного заповіту пояснила, що батько сам поїхав до нотаріуса, вона навіть не знала до якого, за погодженням з матір`ю вони прийняли рішення, що все майно буде належати ОСОБА_2 . Про заповіт, за яким все майно переходило до ОСОБА_2 вона дізналася після оформлення заповіту, коли батько озвучив його їй та ОСОБА_1 . За вказаним заповітом відповідач отримала все майно: будинок, прилеглу територію, земельний пай 1,5 га. Належну Ляйбер ј частку в спадщині відповідач ОСОБА_2 не заперечує, визнає за ОСОБА_1 право на частку, яку вона займає. Окрім приміщень ОСОБА_1 користується городом. Про інший заповіт, яким батько заповідав майно їй та Ляйбер в рівних частках, ОСОБА_2 не знає.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій паспорту НОМЕР_3 громадянина України ОСОБА_4 та паспорту НОМЕР_4 громадянки України ОСОБА_7 зазначені особи з 31.10.1958 року перебували в зареєстрованому шлюбі (т. 1 а.с.14, 15).

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що суду надано свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , видане 25.08.1959 року Новоолександрівською сільською радою Ананьєвського району Одеської області (т.1 а.с.16). Батьками вказані: ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що суду надано свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 , видане повторно 09.07.1977 року Новоолександрівською сільською радою Ананьєвського району Одеської області (т.2 а.с.70). Батьками вказані: ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

У зв`язку з укладенням у 1979 року шлюбу із ОСОБА_13 , ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 , а в подальшому після реєстрації розірвання шлюбу із ОСОБА_13 24.09.2013 року та укладенням шлюбу з ОСОБА_15 , ОСОБА_1 , змінила прізвище на ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 17-20).

Під час шлюбу з ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 09.01.1969 року, виданого на підставі рішення виконкому Київської райради № 731 від 08.12.1968 року, було оформлено право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 у складі одного житлового будинку (т. 1 а.с.32).

Також на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 010303, виданого Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області 04.09.1998 року на ім`я ОСОБА_4 була оформлена земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка АДРЕСА_7 .

Відповідно до плану садибної ділянки АДРЕСА_1 , складеному 14.03.1968 року, розташований на зазначеній ділянці будинок складався з двох житлових кімнат пл. 13,1 кв. м., 17,1 кв. м., кухні пл. 11,5 кв. м., коридору пл. 3,9 кв. м. та надвірних споруд (т. 3 а.с.103, 104).

22.04.2004 року ОСОБА_4 видав на ім`я ОСОБА_1 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андрющенко Л.Л., р/н 1159, якою уповноважив ОСОБА_1 , що проживає: АДРЕСА_1 , вести його судові справи в усіх судах загальної юрисдикції з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, з правом пред`явлення позову та ін. (т.1 а.с.30).

16.09.2004 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Н.Ф. було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_4 , р/н 6703, відповідно до якого він заповідав належну йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 010303, виданого Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області 04.09.1998 року, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка АДРЕСА_7 в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с.29).

27.02.2008 року ОСОБА_4 видав на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Селезньовою Г.М., р/н 445, з правом приватизувати на його ім`я майно, одержувати належне йому майно та гроші тощо (т. 1 а.с.31).

Відповідно до технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 , складеного 22.06.2006 року КП «ОМБТІ та РОН» станом на момент інвентаризації домоволодіння складалось з: 1-1 - кухні пл. 9,8 кв.м., 1-2 - кладової пл. 6,5 кв.м., 1-3 жилої кімнати пл. 12,3 кв.м.; 2-1 - коридору пл. 3,9 кв.м., 2-2 санвузлу пл. 3.3 кв.м., 2-3 кухні пл. 6,2 кв.м., 2-4 жилої кімнати площею 5,8 кв.м., 2-5 - жилої кімнати площею 17,3 кв.м., приміщення другого поверху - 2-6 жилої кімнати пл. 23,7 кв.м.; 3-1 - тамбуру пл. 2,0 кв.м., 3-2 - кухні пл. 10,3 кв.м., 3-3 - санвузлу пл. 6,0 кв.м., 3-4 - жилої кімнати пл. 13,1 кв.м., приміщень другого поверху 3-5 коридору пл. 9,5 кв.м., жилої кімнати пл. 45 кв.м., 3-7 кладової пл. 13,6 кв.м.

Листом від 16.02.2007 року № 262/о Управління архітектури та містобудування Одеської міськради повідомило ОСОБА_4 про дозвіл на замовлення технічного висновку про стан конструкцій та можливість подальшої експлуатації реконструйованого жилого будинку літ. «А» а також прибудов літ. «а1», «а2», «а3», «а4» , гаражу літ. «И» та навісу літ. «К».

У 2007 році за замовленням ОСОБА_4 СПД ОСОБА_18 було складено висновок про технічний стан конструкцій та можливість збереження та подальшої експлуатації індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .

У 2010 році КП «Одеський міський землевпорядний центр» було складено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (т.3 а.с.153-199).

У складі технічної документації з землеустрою міститься висновок управління архітектури та містобудування ОМР № 396/08-К, відповідно до якого були погоджені до введення в експлуатацію житловий будинок «А, а1, а2, а3, а4», гараж літ. И, навіс літ. К за адресою АДРЕСА_1 (т.3 а.с.176, 177).

Головне управління МНС України в Одеській області, СЕС м. Одеси, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя своїми листами погодили можливість збереження та подальшої експлуатації індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 (т. 3 а.с.178-180).

03.05.2007 року Управління архітектури та містобудування ОМР надало висновок про можливість передання у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 (т. 3 а.с.199).

12 березня 2012 року ОСОБА_2 було укладено з ТОВ «БІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТ ГРУПП» договір підряду № 12-1203 на виконання ремонтно-будівельних робіт, відповідно до якого підрядник зобов`язався, крім іншого, здійснити роботи по будівництву трьох приміщень, площею 64,9 кв. м., 77 кв. м., 252 кв. м. За поясненнями ОСОБА_2 в судовому засіданні 10.01.2022 року будівництво за цим договором не завершено, розрахунки не проводились.

12.06.2013 року о 10.35 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_4 , р/н 2360, відповідно до якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все його майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день його смерті буде належати йому по закону та на що він за законом матиме право, заповів його дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а.с.28).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 19.01.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О. було заведено спадкову справу № 01/2017 після смерті ОСОБА_4 (т. 2 а.с.27-101).

Також на підставі заяви ОСОБА_1 від 03.05.2017 року Третьою одеською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 397/2017 після смерті ОСОБА_7 (т. 2 а.с.2-25).

Судом досліджено Висновок судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи, складений 23.01.2020 року судовим експертом Голєвим О.А. (т.4 а.с.2-54).

З вказаного висновку вбачається, що на підставі виконаного аналізу матеріалів технічної інвентаризації, а так само виходячи з результатів зовнішнього огляду, досліджуваного домоволодіння, експертизою встановлено, що до будинку АДРЕСА_1 , право власності на який було оформлено на ім`я ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 09.01.1969 року, на момент проведення експертизи були виконані наступні прибудови та перебудови:

-до житлового будинку літ. «А» прибудовані прибудови: літ. а1; а2; а3; а4; а5; у тому числі в складі наступних приміщень: 1-1 кухня 9,8 кв.м.; 1-2 комора 6,5 кв.м.; 2-1 коридор 3,9 кв.м.; 2-2 санузел 3,3 кв.м.; 2-3 кухня 6,2 кв.м.; 2-4 житлова 5,8 кв.м.; 3-1 кухня 10,6 кв.м.; 3-2 кухня 10,3 кв.м.; 3-3 санузел 2,9 кв.м.; 3-3 коридор 2,8 кв.м.; 3-8 санузел 3,0 кв.м.; 4-1 житлова 14,2 кв.м.; 4-2 санузел 2,2 кв.м.; 4-3 кухня 3,4 кв.м.

-над житловим будинком літ. «А» та прибудовами літ. «а1»; «а2»; надбудований другий поверх, у тому числі в складі наступних приміщень: 2-6 житлова 23,7 кв.м.; 3-5 коридор 9,5 кв.м.; 3-6 житлова 45,0 кв.м.; 3-7 комора 13,6 кв.м.

Крім того, в глибині прибудинкової території побудовані житлові та господарські будівлі: літ. «Б» - житловий будинок, «В» - житловий будинок, «Г» - господарська будівля, «Д» - блок санітарних та господарських будівель.

Зведені в період з 1968 по 2019 року прибудови, надбудови до житлового будинку літ. «А», а так само інші споруди на території домоволодіння - на дату проведення експертизи числяться - як об`єкти самовільного будівництва.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи № 612 від 21.03.2020 року добудови (прибудови, перебудови) до будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 в цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та можуть експлуатуватись за цільовим призначенням. Дослідження проводилось виключно для житлового будинку літ. «А», а так само прибудованих та надбудованих до нього будівель.

Також у вказаному висновку зазначено, що виходячи з наданої вихідної технічної та погоджувальної документації, а так само на підставі особистого натурного огляду житлового будинку з прибудовами і надбудовами експерт прийшов до висновку, що добудови (прибудови, перебудови) до будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 в цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та можуть експлуатуватись за цільовим призначенням.

При вирішенні шостого питання експерт прийшов до висновку, що існує технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити ОСОБА_1 у власність частку домоволодіння АДРЕСА_1 у складі наступних приміщень, позначених на технічному паспорті будинку від 22.06.2006 року: 2-1 коридору площею 3,9 кв.м.; 2-2 санвузлу площею 3,3 кв.м.; 2-3 кухні площею 6,2 кв.м.; 2-4 жилої кімнати площею 5,8 кв.м.; 2-5 жилої кімнати 17,3 кв.м.; 2-6 житло кімнати площею 23,7 кв.м.; 3-2 кухні площею 10,3 кв.м.; 3-3 санвузлу площею 6 кв.м.; 3-4 жилої кімнати площею 13,1 кв.м.

На розгляд суду пропонується два варіанти користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 , яке можливо встановити між двома співвласниками, частки яких у праві власності на будинок є рівними. Обидва варіанти порядку користування земельною ділянкою розроблені з урахуванням варіанту розподілу домоволодіння, який розглядався при вирішенні шостого питання, а так само з урахуванням фактичного порядку користування по земельній ділянці, що склався станом на дату проведення експертизи.

Окрім того, судовим експертом Голєвим О.А. 24.09.2020 року складено Висновок №626 додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи (т.4 а.с.193-225).

В зазначеному висновку додаткової експертизи експерт, зокрема, зазначає, що відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва існує технічна можливість виділити співвласнику домоволодіння АДРЕСА_1 у власність, в якості самостійного об`єкту нерухомості частку у житловому будинку літ. «А» у складі наступних приміщень першого поверху, позначених у технічному паспорті будинку від 14.05.2019 року: 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 3-2, 3-3, 3-4, та приміщень другого поверху №№3-7 та 3-7-2(які утворюються після перепланування існуючих приміщень №№3-5, 3-6, 3-7) див. малюнок 4 дослідницької частини).

Розрахунок частки приміщень відповідно до варіанту «а» та «б» третього питання виконувався з урахуванням фактично існуючого на сьогодні складу приміщень житлового будинку літ. «А»

а) Приміщення №№2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-6 у складі приміщень будинку АДРЕСА_1 , позначених у технічному паспорті будинку від 14.05.2019 року, та приміщень, позначених на малюнку 5 в висновку №612 від 23.01.2020 року №№3-1, 3-8, 4-1, 4-2, 4-3, складають частку в розмірі 24/100 (6/25).

З урахуванням фактично сформованого порядку користування, в складі всього домоволодіння АДРЕСА_1 , частка приміщень №№2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, становить 24/100 (6/25).

б) Приміщення №№2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 3-2, 3-3, 3-4, частина приміщень 3-5, 3-6, 3-7, які розташовані над приміщеннями 2-5, 3-4; у складі приміщень будинку АДРЕСА_1 , позначених у технічному паспорті будинку від 14.05.2019 року, та приміщень, позначених на малюнку 5 в висновку №612 від 23.01.2020 року №№3-1, 3-8, 4-1, 4-2, 4-3; складають частку в розмірі: Ѕ.

З урахуванням фактично сформованого порядку користування, в складі всього домоволодіння АДРЕСА_1 частка приміщень №№2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 3-2, 3-3, 3-4, частина приміщень 3-5, 3-6, 3-7, які розташовані над приміщеннями 2-5, 3-4, становить: 49/100.

Частка співвласника, якому пропонується виділити приміщення 2-5, 3-2, 3-3, 3-4, частину приміщень 3-5, 3-6, 3-7, розташованих над приміщеннями 2-5, 3-4, в домоволодінні у складі приміщень будинку АДРЕСА_1 , позначених у технічному паспорті будинку від 14.05.2019 року та на малюнку 5 у висновку №612 від 23.01.2020 року №№1-1, 1-2, 1-3, 2-5, 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, 4-1, 4-2, 4-3, яка визначена у відповіді на 4 питання, становить: 31/100.

Частка у розмірі 31/100 не перевищує часток: а) Ѕ та б) 3/8, тому компенсація - не визначається.

На розгляд суду та учасників справи пропонується два варіанти користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 , яке можливо встановити між двома співвласниками, пропорційно до їхніх часток у домоволодінні, що визначені у відповіді на питання №3б.

В ході судового розгляду справи судом також були допитані свідки: ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 .

В судовому засіданні 15.09.2021 р. свідок ОСОБА_19 , який є сином позивача ОСОБА_1 та відповідно онуком спадкодавця ОСОБА_4 , пояснив суду, що він народився в будинку, постійно там проживав з батьками. В січні 2005 р. поїхав з Одеси. Підтримував гарні стосунки з дідом та бабою, допомагав їм. ОСОБА_1 , доглядала за батьком, готувала йому, давала гроші лікарю. Свідок приїжджав до м.Одеси, допомагав бабусі та дідусю. Дід йому неодноразово і його на той час вагітній дружині казав, приїжджайте додому, що вам їздити по м.Києву і жити в орендованому житлі, у вас є своє житло. Дід постійно спілкувався з мамою, останні два роки мати скаржилась, що їй не дають побути на одинці з дідом - ОСОБА_2 , її невістка, ОСОБА_31 , її син. Про заповіт свідок дізнався, коли приїхав на похорон діда. Дід казав, що у нього дві доньки, два онука, тому все майно ділиться пополам. При його житті була комісія, яка поділила будинок і ділянку пополам, це проводилось у присутності ОСОБА_2 . Був встановлений паркан при житті діда. Ляйбер має постійне місце проживання в будинку АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні 11.10.2021 р. свідок ОСОБА_13 , колишній чоловік позивача ОСОБА_1 , пояснив суду, що вони проживали разом з 1979 р. з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 протягом 25 років, батьки дружини виділили їм кімнату, а після народження сина виділили їм ділянку, де вони з дружиною побудували прибудову. Також до будинку для батьків прибудували ванну кімнату та туалет. Будівельні роботи проводив свідок разом зі своїм батьком, електрику робив двоюрідний брат. Прибудову для своєї сім`ї будував за рахунок коштів своїх батьків, його матір продала коштовності, надала кошти для будівництва житла, свідок на той час працював на залізничній дорозі механіком та мав дохід. Після розлучення вони з ОСОБА_1 зберегли добрі стосунки. Після того, як між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почалися конфлікти на побутові теми, ОСОБА_4 вирішив поділити будинок та ділянку навпіл між доньками. Стосунки з батьком у ОСОБА_1 до смерті батька були добрі.

В судовому засіданні 11.10.2021 р. свідок ОСОБА_20 , яка є родичем свідка ОСОБА_13 пояснила суду, що знає ОСОБА_1 з 1984 р., з 1986 р. знає ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .. ОСОБА_7 , коли приїжджала з онукою до м.Одеси ховатись від Чорнобиля. Приїздила до м.Одеси кожного року аж до 2020 року. Коли почала їздити до м.Одеси у ОСОБА_1 була тільки кімната, а потім почали прибудовувати. ОСОБА_1 з чоловіком спочатку збудували прибудову для батьків, а потім для себе. Будували за свої кошти, а також мати ОСОБА_13 продала коштовності та надала дітям гроші для будівництва, також її чоловік батько ОСОБА_13 допомагав будувати. ОСОБА_4 казав ОСОБА_1 , щоб вона будувала та не боялася, що це все буде згодом її. Свідок ОСОБА_20 вказала, що ОСОБА_4 був гордий тим, що все поділив між дочками. Поділено було у 2013 році. за ініціативою ОСОБА_4 . Свідок вважає, що ОСОБА_4 не міг залишити заповіт на усе майно на ОСОБА_2 , оскільки у нього завжди були гарні стосунки з ОСОБА_1 , вона допомагала батьку. Батьків доглядали обидві доньки.

В судовому засіданні 11.10.2021 р. свідок ОСОБА_21 , яка є дружиною рідного брата спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , суду пояснила, що за життя ОСОБА_4 розділив земельну ділянку навпіл між доньками. У ОСОБА_1 з батьком були гарні відносини. Свідок ОСОБА_21 зазначила, що прибудови до будинку ОСОБА_4 здійснювала ОСОБА_1 та її родина. Вони завжди спілкувались, будували разом. В будинку проживає ОСОБА_1 .

В судовому засіданні 11.10.2021 р. свідок ОСОБА_36 пояснила суду, що знає відповідача ОСОБА_2 двадцять років, проживають на одній вулиці. ОСОБА_1 свідок не знає. Свідок ОСОБА_36 була знайома з ОСОБА_4 , спілкувались по-сусідськи з приводу насіння та рослин. До ОСОБА_2 свідок приходила до будинку, 1-2 рази була в дворі, заходила через одну й ту ж хвіртку, знає, що було дві хвіртки. Останній раз заходила весною 2015 року. При цьому свідок ОСОБА_36 вказала, що паркан з`явився в 2016 році.

В судовому засіданні 29.10.2021 р. свідок ОСОБА_38 , лікар-невропатолог, пояснив суду, що знає ОСОБА_2 з 2010 року як лікар. З 2010 року по 2016 рік лікував ОСОБА_4 на дому, викликали його донька ОСОБА_4 . ОСОБА_2 та онук ОСОБА_11 . Також з 2010 року по 2013 рік допомагав ОСОБА_7 . ОСОБА_4 зустрічав свідка на вулиці, прохід був вільний, парканів свідок не бачив. При цьому, свідок зазначив, що місце проживання ОСОБА_4 не відноситься до його ділянки, як лікаря, тобто він не був офіційним дільничим лікарем.

В судовому засіданні 29.10.2021 р. свідок ОСОБА_24 пояснив суду, що знає ОСОБА_1 з 2000 року, через пару років познайомився з ОСОБА_2 , знав їх батьків, допомагав з заготівлею дров, ремонтував бензопилу, встановлював котел, розводив кролів, допомагав по дому, брав участь у встановленні паркану в 2011-2012 роках. Мати тоді ходила на ходунках. В 2013 році ОСОБА_4 викликав землеміра. Всі були присутні, була видана схема розподілу землеміра. Після цього ОСОБА_1 почала проводити ремонтні роботи: викликали газовика, провели труби. ОСОБА_4 казав, що його території відійде ОСОБА_1 , а її частка - її сину. Свідок зазначив, що приходив щодня до ОСОБА_1 , коли був живий батько. У них дружні стосунки, є довіреність від ОСОБА_1 . Коли батько був в лікарні на Фонтані, ОСОБА_1 його навідувала. Це було після смерті його дружини. ОСОБА_1 виїжджала з м.Одеси на заробітки на 2-3 місяці, але завжди поверталась та постійно живе на АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні 29.10.2021 р. свідок ОСОБА_41 пояснив суду, що познайомився з позивачем ОСОБА_1 , коли вона вийшла заміж за його двоюрідного брата ОСОБА_42 . В той час свідок часто у них бував, останнім часом приїжджав за розсадою. В 2012 році був встановлений паркан. Свідок ОСОБА_41 встановлював навіс та туалет з господарською спорудою. ОСОБА_1 запрошувала на будівництва, її чоловік на той час працював зі свідком. ОСОБА_1 опікувалась батьком, відносини були нормальні, в родині все було добре. Будували на половині ОСОБА_1 , теплиць не було. Позивач ОСОБА_1 постійно жила на АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні 29.10.2021 р. свідок ОСОБА_26 пояснила суду, що є подругою відповідача ОСОБА_2 з дитинства. Свідок зазначила, що ОСОБА_2 залишилась одна з батьками, у неї не вистачало грошей, все йшло на батьків. ОСОБА_1 була в Германії, її син ще раніше виїхав. Свідок ОСОБА_26 пояснила, що в частині будинку ОСОБА_1 не бувала, ходила конкретно до ОСОБА_2 .

В судовому засіданні 29.10.2021 р. свідок ОСОБА_27 пояснила суду, що з дитинства знайома з ОСОБА_2 , з ОСОБА_1 не спілкувалась. Свідок дружить з ОСОБА_2 , приходила міряти тиск. Дід був ходячий, ОСОБА_2 працювала на двох роботах, щоб лікувати. Свідок ОСОБА_27 також зазначила, що при житті діда був заборчик. З ОСОБА_4 тісно спілкувалась мати свідка по городнім справам, а після смерті матері вже свідок стала займатись городом, спілкувалась з ОСОБА_4 . З ОСОБА_1 свідок не дружила, останні 7-8 років її не бачить.

В судовому засіданні 05.11.2021 р. свідок ОСОБА_28 пояснила суду, що знає сторін по справі з 1979 року, коли брат свідка - ОСОБА_42 одружився з ОСОБА_1 . Тоді батьки ОСОБА_1 виділили їм приміщення. Батько свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_42 допомагав при будівництві власним трудом. Жили дружно. Син ОСОБА_1 та ОСОБА_42 - ОСОБА_19 спілкувався з дитиною свідка. Останній раз свідок ОСОБА_28 була в спірному домоволодінні на похоронах матері ОСОБА_7 . На той час паркан вже був, свідок його обходила. ОСОБА_1 живе на АДРЕСА_1 . Вона їздить на роботу за кордон на кілька місяців, потім повертається. ОСОБА_1 допомагала батькам. Свідок ОСОБА_47 займався проблемами господарства на Юліній території. Свідок ОСОБА_41 - двоюрідний брат свідка ОСОБА_28 , електрик, допомагав на ділянці.

В судовому засіданні 05.11.2021 р. свідок ОСОБА_29 , медсестра, пояснила суду, що з 2011 року по 2013 рік ставила крапельниці матері ОСОБА_7 за призначенням лікаря ОСОБА_38 , знає сім`ю тільки ОСОБА_2 . Ліки купувала ОСОБА_2 або її син ОСОБА_11 . На території свідка зустрічали ОСОБА_4 , або ОСОБА_11 , або ОСОБА_2 . Свідок ОСОБА_29 зазначила, що заходила по дорожці, парканів не було. В іншій частині земельної ділянки свідок не була. ОСОБА_1 ніколи не бачила.

В судовому засіданні 05.11.2021 р. свідок ОСОБА_30 суду пояснив, що знайомий з ОСОБА_1 з 2014 року, коли свідок ОСОБА_24 запропонував йому роботу та познайомив з ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_30 працював два тижні: ставив вікна, робив відкоси, каналізацію, міняв мойку, водопровід, збивав плитку в ванній кімнаті. Протягом роботи ОСОБА_4 говорив, що все, що робить ОСОБА_1 , їй залишиться. Жив там тільки ОСОБА_48 . На території було дві ділянки, був паркан. Все оплачувала ОСОБА_1 .

Також в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява рідного брата ОСОБА_4 - ОСОБА_6 . Вказаний свідок не надав свідчення суду в якості свідка у зв`язку зі смертю. Зі змісту нотаріально посвідченної заяви слідує, що ОСОБА_6 мав добрі стосунки з братом та його родиною, у 1960 роках приймав активну участь у будівництві будинку, після того, як ОСОБА_1 вийшла заміж, батьки надали їй велику кімнату, ОСОБА_1 з чоловіком в першій половині 80-х років власними силами та за власні кошти до займаної кімнати прибудували двоповерхову прибудову, добудували для батьків до старого будинку кухню та ванну кімнату. Для уникнення конфліктів між дочками з приводу володіння та користування будинком ОСОБА_4 за життя розподілив будинок між дочками навпіл, а також розмежував порівну земельну ділянку та за допомогою землевпорядника встановив паркан. На похороні дружини ОСОБА_4 казав, що на випадок коли він піде з життя, він вже поділив будинок між доньками навпіл і не хвилюється за стосунки між дітьми з приводу спадщини.

Судом досліджені надані позивачкою відеозаписи розмов ОСОБА_1 з батьком ОСОБА_4 у березні 2016 р., тобто майже через 3 роки після складення оспорюваного заповіту, прийнятих та досліджених судом за клопотанням представника позивачки за відсутності заперечень з боку відповідачки та її представника:

-на першому відео Ляйбер вказувала на те, що коли ОСОБА_2 займається оформленням документів на будинок, вона ( ОСОБА_1 ) не має про це ніякої інформації і, якщо вона цікавиться цим питанням, крім погроз та образ нічого не чує, заявляє про те, що ОСОБА_2 її побила, на що ОСОБА_4 відповів, що він нічого не хоче, він дав документи, сказав: «ви сестри ви і рішайте», вказав що ОСОБА_11 (син ОСОБА_2 ) привів людину, котра переміряла ділянку під будинком, сторони погодились з цим, попросив залишити його в спокої, вказав що видав довіреність напополам на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

-на другому відео на пропозицію ОСОБА_1 батькові зробити довіреність на її сина ОСОБА_19 для того, щоб він міг самостійно оформити право власності на Ѕ частину будинку незалежно від ОСОБА_2 ОСОБА_4 погодився та відповів, що поговорить про це з ОСОБА_2 .

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до ст. 22 КпШС (станом на час оформлення на ім`я ОСОБА_4 права власності на домоволодіння та земельну ділянку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно з ст. 101 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його). У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Згідно з ч. 1 ст. 175 СК України майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Частиною 4 ст. 368 ЦК України визначено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

В той же час відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На підставі ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Згідно з ст. 1278 ЦК України кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Спільна сумісна власність батьків сторін

Відповідно до ст. 22 КпШС, норми якого діяли на час оформлення на ім`я ОСОБА_4 права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташовану на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка АДРЕСА_7 , нажите подружжям за час шлюбу майно визнавалось їхньою спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Отже суд при вирішенні спору виходить з того, що домоволодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка АДРЕСА_7 належали ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Статус самочинного будівництва

Як вбачається з плану садибної ділянки від 14.03.1968 року, технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 , складеного 22.06.2006 року КП «ОМБТІ та РОН», висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи № 612 від 21.03.2020 року, технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 від 10.07.2020 року за період з 1968 року по 21.03.2020 року:

-до житлового будинку літ. «А» прибудовані прибудови: літ. а1; a2; а3; а4; а5, у тому числі в складі наступних приміщень: 1-1 кухня 9,8 м2; 1-2 комора 6,5 м2; 2-1 коридор 3,9 м2; 2-2 санузел 3,3 м; 2-3 кухня 6,2 м2; 2-4 житлова 5,8 м2; 3-1 кухня 10,6 м2; 3-2 кухня 10,3 м2; 3-3 санузел 2,9 м2; 3-3' коридор 2,8 м2; 3-8 санузел 3,0 м2; 4-1 житлова 14,2 м2; 4-2 санузел 2,2 м2; 4-3 кухня 3,4 м2;

-над житловим будинком літ. «А» та прибудовами літ. «а1»; «а2»; надбудований другий поверх, у тому числі в складі наступних приміщень: 2-6 житлова 23,7 м2; 3-5 коридор 9,5 м2; 3-6 житлова 45,0 м2; 3-7 комора 13,6м2.

-в глибині прибудинкової території побудовані житлові та господарські будівлі: літ. «Б» - житловий будинок, «В» - житловий будинок, «Г» - господарська будівля, «Д» - блок санітарних та господарських будівель.

На підставі показань сторін та свідків судом встановлено, що приміщення 3-1 - 3-3 та приміщення прибудови а2 у складі приміщень 2-1 - 2-4, 2-6 були збудовані до 1992 року.

Частиною 1 ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З огляду на викладене, добудови, прибудови до будинку АДРЕСА_1 як такі, що будувались без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, мають ознаки самочинного будівництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.04.2019 року по справі № 921/158/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на земельну ділянку, яка зайнята об`єктом нерухомого майна. Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (п. п. 49, 51, 52 постанови).

У постанові Верховного Суду від 16.10.2019 року по справі № 164/409/17 викладений висновок, згідно з яким стаття 120 ЗК України імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. ЦК України у статті 381 передбачає принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цій об`єкт розташований. Тобто обставини щодо набуття права користування на земельну ділянку при переході права власності на житловий будинок сумнівів не викликають.

Згідно ж вищевказаної ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, згідно з визначенням, наведеним в раніше чинній Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, домоволодіння - це житловий будинок з прилеглою до нього земельною ділянкою та належними йому господарськими спорудами та будівлями.

А в пп. 1 п. 3 розділу ІІ чинної Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна вказано, що до будинків садибного типу належать малоповерхові житлові будинки та домоволодіння, розташовані на присадибних ділянках у межах садибної забудови населених пунктів, одноквартирні житлові будинки, котеджі, особняки, блоковані.

З всього викладеного можна зробити висновок про те, що поняття домоволодіння та садиби є синонімами.

Той факт, що ОСОБА_4 у 1969 року було набуто у власність домоволодіння АДРЕСА_1 , вказує, що у нього виник правовий зв`язок з земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок

Враховуючи викладені вище норми законодавства та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, з моменту набуття права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 виникло безумовне право користування земельною ділянкою, яка входить до складу цього домоволодіння.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За змістом роз`яснень, що містяться в п. 3.2. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за наявності документів про відведення земельних ділянок під забудову може бути задоволено вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво в порядку спадкування. Якщо право звернутися до суду з вимогою про визнання права власності на самочинне будівництво (частини 3, 5 ст. 376 ЦК) належало спадкодавцеві, задоволення судом позову про визнання за спадкоємцем права власності на таке самочинне будівництво є належним способом захисту прав спадкоємців.

За наведених обставин, зважаючи на набуття ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою під забудовою, враховуючи наявність позитивних висновків компетентних органів щодо можливості збереження та подальшої експлуатації реконструйованого будинку АДРЕСА_1 , фактичне використання реконструйованого будинку сторонами для власного проживання, суд вважає за можливе при вирішенні спору, визначенні складу спірного майна, визначенні часток сторін у майні та поділі цього майна виходити з наступного складу домоволодіння АДРЕСА_1 :приміщень, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 року № № 1-1 - 1-5; приміщень, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 22.06.2006 р №№ 2-1 - 2-6; приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 року №№ 3-1 - 3-7; приміщень, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 року №№ 4-1 - 4- 3.

Право ОСОБА_1 на частку в спірному домоволодінні

Стосовно доводів сторони позивача щодо виникнення спільної сумісної власності на домоволодіння в зв`язку з здійсненням нею прибудови суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 101 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його). У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 СК України майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 1 Перехідних положень СК України цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України.

Згідно з п. п. 1, 4 Перехідних положень ЦК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Суд вважає, що до правовідносин щодо виникнення та подальшого здійснення ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на домоволодіння АДРЕСА_1 у зв`язку з прибудовою ОСОБА_1 двоповерхової прибудови, позначеної на технічному паспорті, складеному КП «ОМБТІ та РОН» 22.05.2006 року, літ. «а2» у складі приміщень: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м., які виникли на початку 1980-х років та продовжувались після набрання чинності ЦК України, підлягають застосуванню наведені норми ЦК та СК.

Суд вважає доведеними доводи позивача про те, що вона власними силами та коштами за допомогою свого чоловіка та його родичів з дозволу своїх батьків здійснила прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 у складі: приміщень прибудови, позначеної на технічному паспорті будинку від 22.06.2006 року літ. «а2»: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м.

Про це свідчать як пояснення сторін у справі, так і наведені вище показання свідків: ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_50 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 .

При цьому суд приймає до уваги, що в ході розгляду справи відповідач ОСОБА_2 не заперечувала той факт, що батьки віддали ОСОБА_1 житлову кімнату, де вона мешкала разом з чоловіком та з народженим сином, до якої в подальшому було добудовано двоповерхову прибудову, якою на протязі всього часу з моменту будівництва до теперішнього часу користується ОСОБА_1 , та вказувала на те, що не заперечує, щоб зазначена частина лишалась у ОСОБА_1 . Також ОСОБА_2 не ставить питання про виселення ОСОБА_1 з займаного нею житла.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що після здійснення ОСОБА_1 прибудови до будинку фактично набув статусу об`єкта права спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ).

Таким чином, на підставі положень ст. ст. 357, 370 ЦК України позивач ОСОБА_1 має право на виділ в натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності.

Відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи № 626 від 24.09.2020 року, складеного судовим експертом Голевим О. приміщення №№ 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-6 у складі приміщень будинку АДРЕСА_1 . позначених у технічному паспортi будинку від 14.05.2019 року, та приміщень, позначених на малюнку 5 в висновку № 612 від 23.01.2020року №№ 3-1, 3-8, 4-1, 4-2, 4-3, складають частку в розмірі: 24/100 (6/25).

Тобто частка ОСОБА_1 у спільному майні дорівнює 24/100 часток домоволодіння, а отже за наведених обставин суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права особистої приватної власності на 24/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень прибудови, позначеної на технічному паспорті будинку від 22.06.2006 року літ. «а2»: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м.

Суд відхиляє доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо недоведеності позовних вимог в частині визнання права власності на збудовану ОСОБА_1 прибудову до будинку, оскільки крім викладеного вище з досліджених судом доказів в судовому засіданні вбачається наступне. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів та пояснень відповідача ОСОБА_2 для задоволення потреб її родини ОСОБА_2 у житлі здійснювала прибудову до будинку АДРЕСА_1 , зокрема в глибині прибудинкової території побудувала житлові та господарські будівлі: літ. «Б» - житловий будинок, «В» - житловий будинок, «Г» - господарська будівля.

Судом не встановлено надання батьками переваг жодній з дочок, отже за умови надання ОСОБА_4 у користування ОСОБА_2 та її родини частини будинку та частини земельної ділянки, для особистого користування та здійснення будівництва, надання можливості здійснювати будівництво, суд вважає цілком логічною та очевидною поведінку ОСОБА_4 щодо надання частини будинку, земельної ділянки та можливості збудувати собі житло й іншій дочці - ОСОБА_1 .

При цьому відповідачем ОСОБА_2 протягом судового розгляду справи не надано суду письмових доказів щодо надання згоди батьками на будівництво для потреб її сім`ї інших споруд, як житлових, так і надвірних, а саме трьох будинків літ. «Б», «В», «Г».

Стороною відповідача ОСОБА_2 суду надано Договір підряду №12-1203 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 12.03.2012 року щодо ремонтно-будівельних робіт (поточного ремонту) по комплексному пристосуванню (будівництво, переобладнанню, переплануванню) трьох приміщень площею 64,9 кв.м., 77 кв.м., 252 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , однак вказаний документ так само не містить інформацію, що на такі дії є письмова згода власника домоволодіння ОСОБА_4 .

З огляду на те, що за життя ОСОБА_7 та ОСОБА_4 між сторонами не було спорів щодо порядку користування домоволодінням, права ОСОБА_1 на прибудову «а2» ніким не оспорювались, позивач після оформлення права власності на реконструйований будинок на ім`я ОСОБА_4 правомірно очікувала оформлення на її ім`я Ѕ частини будинку, до складу якої мала увійти зроблена нею прибудова «а2», про наявність заповіту, складеного ОСОБА_4 12.06.2013 року на ім`я ОСОБА_2 вона не знала, про порушення своїх прав дізналась після смерті батька, суд вважає, що позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з вимогою про визнання за нею права приватної власності на 24/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень прибудови, позначеної на технічному паспорті будинку від 22.06.2006 року літ. «а2»: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м. В зв`язку з вказаним суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо пропуску строку позовної давності, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Склад спадщини та частки спадкоємців після смерті ОСОБА_7 .

Виходячи з того, що частка ОСОБА_1 у домоволодінні АДРЕСА_1 у складі: приміщень прибудови, позначеної на технічному паспорті будинку від 22.06.2006 року літ. «а2»: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м. дорівнює 24/100 частин домоволодіння, до складу спадщини після смерті ОСОБА_7 входить 38/100 ((100/100 - 24/100)/2) частин домоволодіння у складі приміщень позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 року № № 1-1 - 1-5; приміщення 2-5, позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22.06.2006 р; приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 року №№ 3-1 - 3-7; приміщень, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 року № № 4-1 - 4- 3.

Також до складу спадщини після смерті ОСОБА_7 входить Ѕ частка земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка АДРЕСА_7 .

Оскільки за життя ОСОБА_7 не лишала заповіту, то після її смерті залишилось троє спадкоємців першої черги: чоловік ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_52 , які були зареєстровані та проживали разом з ОСОБА_7 на час її смерті, а отже вони прийняли спадщину.

Таким чином кожен з спадкоємців ОСОБА_7 отримав у спадщину по 1/3 частині спадкового майна.

За наведених підстав підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на:

38/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень квартири № 1 , позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 року № № 1-1 - 1-5; приміщення 2-5 квартири № 2 , позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22.06.2006 р; приміщень квартири № 3 , позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 року №№ 3-1 - 3-7; приміщень квартири № 4 , позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 року № № 4-1 - 4- 3;

1/6 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка АДРЕСА_7 .

Склад спадщини після смерті ОСОБА_7 , визнання недійсним заповіту та частки сторін у спадщині

Виходячи з викладеного вище суд приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_4 з урахуванням його частки у спільній власності на домовлолодіння (38/100) та частки домоволодіння отриманої у спадщину після смерті дружини ОСОБА_7 (38/300) залишилась спадщина у складі 38/75 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень квартири № 1 , позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 року № № 1-1 - 1-5; приміщення 2-5 квартири № 2 , позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22.06.2006 р; приміщень квартири № 3 , позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 року №№ 3-1 - 3-7; приміщень квартири № 4 , позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 року № № 4-1 - 4- 3.

Крім того, до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 з урахуванням його частки у спільній власності на земельну ділянку (1/2) та частки земельної ділянки, отриманої у спадщину після смерті дружини ОСОБА_7 (1/6) залишилась спадщина у складі 2/3 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка АДРЕСА_7 .

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не відповідало його волі; у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

З огляду на досліджені судом докази: пояснення сторін, показання свідків, зміст відеозаписів за участю ОСОБА_4 , фотографій ділянки, суд вважає доведеними доводи позивача про те, що видання ОСОБА_4 12.06.2013 року заповіту на ім`я ОСОБА_2 на усе належне йому майно, не відповідало внутрішній волі ОСОБА_4 , оскільки фактично домоволодіння АДРЕСА_1 було поділене в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще за життя ОСОБА_4 .

Дослідивши матеріали справи, зокрема відеозаписи, суд приходить до висновку, що волевиявлення ОСОБА_4 не відповідало його волі, оскільки промова батька сторін щодо спадкового майна, користування ним, оформлення документів, в тому числі і довіреностей від його імені більш за все свідчить про залежність рішення батька від думки відповідача. Так, на конкретне питання ОСОБА_1 щодо оформлення довіреності на онука ОСОБА_19 батько сторін ОСОБА_4 не відмовив та й не погодився, він сказав, що з`ясує думку відповідача.

Відеозапис фіксує і відповідь батька: «ви - сестри, ви і вирішуйте», що ще раз переконує суд про бажання батька злагоди та рівності між дочками.

Таким чином, суд вважає, що складений та посвідчений заповіт на одну дочку не свідчить про добровільний прояв волі батька сторін.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 здійснювала оформлення документів щодо приватизації земельної ділянки під будинком та оформлення реконструкції будинку, для чого їй видавались ОСОБА_4 довіреності, та ОСОБА_4 мав намір після оформлення документів передати кожній з дочок у власність по Ѕ частині домоволодіння відповідно до проведеного в натурі поділу.

При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача ОСОБА_2 та її представника про те, що ОСОБА_1 не надавала догляду та допомоги своїм батькам, у зв`язку з чим вони вирішили позбавити її спадщини, оскільки такі твердження з боку сторони відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: показаннями свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_41 , ОСОБА_30 , квитанціями про грошові перекази на ім`я ОСОБА_4 , документами на придбання будматеріалів та обладнання для проведення ремонту у приміщенні санвузлу, який знаходився у користуванні ОСОБА_4 .

Доводи сторони ОСОБА_2 щодо того, що ОСОБА_1 проживала за кордоном та не доглядала батька ОСОБА_4 суд не приймає до уваги. Так, дійсно, позивач ОСОБА_1 виїжджала за кордон, про що в матеріалах справи наявна відповідь Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України за період 2015-2017 роки /т.2 а.с.121/, однак з вказаної відповіді вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала регулярні виїзди за кордон та в`їзди в Україну. Зазначені відомості свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 не проживала постійно за кордоном, та час перебування за кордоном не є більшим, ніж час відсутності позивача за місцем постійного проживання. Вказані обставини підтверджені також і свідками, допитаними в судовому засіданні.

За таких обставин заповіт від імені ОСОБА_4 , посвідчений 12.06.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., р/н 2360 підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 1257 ЦК України.

У зв`язку з визнанням недійсним заповіту, частки кожного з спадкоємців у спадщині після смерті ОСОБА_4 є рівними, а отже є законними та підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 права власності на: 76/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень квартири № 1 , позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 року № № 1-1 - 1-5; приміщення 2-5 квартири № 2 , позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22.06.2006 р; приміщень квартири № 3 , позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 року №№ 3-1 - 3-7; приміщень квартири № 4 , позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 року № № 4-1 - 4- 3; 1/3 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка АДРЕСА_7.

Вимоги щодо поділу спадщини та визначення порядку користування земельною ділянкою

В позовних вимогах в редакції уточненої позовної заяви позивач, крім іншого, просила в порядку поділу спільного майна виділити їй в натурі ту частину домоволодіння АДРЕСА_1 (яка фактично була виділена їй за життя батьків): у складі наступних приміщень, позначених на технічному паспорті будинку від 22.06.2006 року.: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-5 - жилої кімнати площею 17,3 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м; 3-2 - кухні площею 10,3 кв. м; 3-3 - санвузлу площею 6 кв. м; 3-4 - жилої кімнати площею 13,1 кв. м; приміщень другого поверху на будинком літ «А», прибудовами «а1», «а3» у складі частини приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 року № 3-5 - коридор, пл. 9,5 кв. м , 3-6 - житлова, пл. 45 кв. м, 3-7 - кладова, пл. 13,6 кв. м, розташованих над приміщеннями 2-5, 3-4.

Відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи № 626 від 24.09.2020 року, приміщення №№ 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 3-2, 3-3, 3-4, частина приміщень 3-5, 3-6, 3-7, які розташовані над приміщеннями 2-5, 3-43 у складі приміщень будинку АДРЕСА_1 , позначених у технічному паспорті будинку від 14.05.2019 року, та приміщень, позначених на малюнку 5 в висновку № 612 від 23.01.2020 року № 3-1, 3- 8,4-1, 4-2, 4-3;B складають частку в розмірі: 1/2.

З урахуванням фактично сформованого порядку користування, в складі всього домоволодіння АДРЕСА_1 , частка приміщень №№ 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 3-2, 3-3, 3-4, частина приміщень 3-5, 3-6, 3-7, які розташовані над приміщеннями 2- 5, 3-4, становить: 49/100.

Враховуючи те, що з огляду на викладені вище висновки суду частка ОСОБА_1 в домоволодінні АДРЕСА_1 дорівнює 186/300(24/100 (або 72/300) + 38/300 + 76/300), тобто є більшою ніж 49/50, а приміщення, які ОСОБА_1 просить виділити їй у власність не порушують порядку користування приміщеннями, що склався, суд вважає за можливе виділити в натурі ОСОБА_1 частину домоволодіння АДРЕСА_1 (яка фактично була виділена їй за життя батьків): у складі наступних приміщень, позначених на технічному паспорті будинку від 22.06.2006 року.: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-5 - жилої кімнати площею 17,3 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м; 3-2 - кухні площею 10,3 кв. м; 3-3 - санвузлу площею 6 кв. м; 3-4 - жилої кімнати площею 13,1 кв. м; приміщень другого поверху на будинком літ «А», прибудовами «а1», «а3» у складі частини приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 року № 3-5 - коридор, пл. 9,5 кв. м , 3-6 - житлова, пл. 45 кв. м, 3-7 - кладова, пл. 13,6 кв. м, розташованих над приміщеннями 2-5, 3-4.

На підставі ст. 1218, 1225 ЦК України, ст. 120 ЗК України до спадкоємців в порядку спадкування перейшло право користування земельною ділянкою на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи № 626 від 24.09.2020 року на розгляд суду експертом було запропоновано два варіанти користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 , яке можливо встановити між двома співвласниками, пропорційно до їхніх часток у домоволодінні, що визначені у відповіді на питання № 3б.

При першому варіанті порядку користування в особисте користування ОСОБА_53 пропонується виділити земельну ділянку площею 344 м, що становить частку 49/100 від загальної площі земельної ділянки;в особисте користування ОСОБА_2 пропонується виділити земельну ділянку площею 358 м2, що становить частку 51/100 від загальної площі земельної ділянки. Графічно перший варіант порядку користування земельною ділянкою відображений на плані додатку № 1.

Другий варіант порядку користування пропонується з відступом від ідеальних часток співвласників, але який максимально наближений до фактично сформованого порядку користування з урахуванням варіанту виділу частини домоволодіння ОСОБА_1 , розглянутому при вирішенні питання № 3б. При цьому варіанті порядку користування в особисте користування ОСОБА_1 виділяється земельна ділянка площею 316 м2, що менше ідеальної частки 49/100 на 28 кв.м.; в особисте користування ОСОБА_2 виділяється земельна ділянка площею 386 кв.м., що більше від ідеальної частки 51/100 на 28 кв.м. Графічно другий варіант порядку користування земельною ділянкою відображений на плані додатку №2.

Оскільки відповідно до позовних вимог в редакції уточненої позовної заяви ОСОБА_1 просила визначити порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до другого варіанту порядку користування земельною ділянкою, визначеного висновком № 626 додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи від 24.09.2020 року (додаток № 2), приймаючи до уваги, що при цьому варіанті буде збережено порядок користування земельної ділянки що склався між сторонами, суд вважає за доцільне зазначену позовну вимогу задовольнити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 357, 358, 367, 368, 370, 376, 1218, 1223, 1225, 1226, 1257, 1258, 1261, 1268, 1278 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про власність», ст. 120 ЗК України, ст. 175 СК України, ст. ст. 22, 24 КЗпШ України, ст. 71 Закону України «Про нотаріат», -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 )треті особи: приватний нотаріус ОМНО Федорченко Т.М., Одеська міська рада, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою - задовольнити.

Визнати недійсним заповіт від 12.06.2013 року, складений від імені ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., р/н 2360.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) право особистої приватної власності на 24/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень прибудови, позначеної на технічному паспорті будинку від 22.06.2006 р. літ. «а2»: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 38/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень квартири № 1 , позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 р. № № 1-1 - 1-5; приміщення 2-5 квартири № 2 , позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22.06.2006 р; приміщень квартири № 3 , позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 р. №№ 3-1 - 3-7; приміщень квартири № 4 , позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 р. № № 4-1 - 4- 3 та на 1/6 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка АДРЕСА_7.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на: 76/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень квартири № 1 , позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 р. № № 1-1 - 1-5; приміщення 2-5 квартири № 2 , позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22.06.2006 р; приміщень квартири № 3 , позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 р. №№ 3-1 - 3-7; приміщень квартири № 4 , позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10.07.2020 р. № № 4-1 - 4- 3; 1/3 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка АДРЕСА_7.

В порядку поділу спільного майна виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в натурі частину домоволодіння АДРЕСА_1 у складі наступних приміщень, позначених на технічному паспорті будинку від 22.06.2006 р.: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-5 - жилої кімнати площею 17,3 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м; 3-2 - кухні площею 10,3 кв. м; 3-3 - санвузлу площею 6 кв. м; 3-4 - жилої кімнати площею 13,1 кв. м;приміщень другого поверху на будинком літ «А», прибудовами «а1», «а3» у складі частини приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22.06.2006 р. № 3-5 - коридор, пл. 9,5 кв. м , 3-6 - житлова, пл. 45 кв. м, 3-7 - кладова, пл. 13,6 кв. м, розташованих над приміщеннями 2-5, 3-4.

Визначити порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до другого варіанту порядку користування земельною ділянкою, визначеного висновком № 626 додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи від 24.09.2020 р. (додаток № 2).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 20.01.2022 року.

Суддя Васильків О.В.