Рішення № 102702604, 10.01.2022, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/43/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2022 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - судді Данилів О.М.

при секретарі Паньків М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України про стягнення компенсації у розмірі трьох відсотків річних та індексу інфляційних втрат,-

В С Т А Н О В И В :

6 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в Бережанський районний суд із позовом до Державної Казначейської служби України про стягнення компенсації у розмірі трьох відсотків річних та індексу інфляційних втрат.

У поданому позові зазначив, що рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області, постановленим 02 вересня 2019 року у цивільній справі № 593/548/19, було частково задоволено його позов до прокуратури Тернопільської області, Державної Казначейської служби України, Міністерства фінансів України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та на виконання вказаного рішення із врахуванням постанови Тернопільського апеляційного суду від 12.11.2019 року йому було видано виконавчий лист, який своєчасно був звернутий до виконання.

Для виконання вищевказаного виконавчого листа від 11.12.2019 року ним було подано до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області письмову заяву із проханням стягнути із державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на його картковий рахунок компенсацію на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у сумі 593 122 грн. 40 коп. І хоч вказана заява 9 червня 2020 року була належним чином зареєстрована у канцелярії Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, однак, незважаючи на норми діючого законодавства, компенсація на відшкодування моральної шкоди за вищевказаним рішенням суду виплачена йому була лише 14 липня 2021 року.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

А так як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, несвоєчасно, а саме: із затримкою в 1 календарний рік та 1 місяць (13 місяців), виплатив вказану суму компенсації чим порушив імперативну норму ч.1 ст. 5 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тому просив суд відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України із відповідача, який прострочив виконання грошового зобов"язання, стягнути інфляційні втрати, які від несплаченої суми становлять 57 419грн. 70коп. та три проценти річних, що в грошовому виразі становить 19 500 грн..

В судове засідання позивач та його представник не з"явилися, подали суду заяву про проведення розгляду справи у їх відсутності, заявлені позовні вимоги підтримують, просять їх задоволити в повному обсязі.

Відповідач Державна Казначейська служба України із заявленим ОСОБА_1 позовом не погодилася, надіслала суду відзив на позов, у якому зазначила, що механізм виконання рішень про відшкодування з державного бюджету шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, регламентований пунктами 35-40 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, які передбачають безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 3504030. Питання виконання рішення Бережанського районного суду по справі № 593/548/19, тобто виплата присудженої ОСОБА_1 компенсації у розмірі 593 122,40 грн. залежало від визначеного у законі про Державний бюджет України на відповідний рік обсягу коштів за Бюджетною програмою КПКВК 3504030. Казначейство у відповідності до п. 39 Порядку неодноразово зверталося до Міністерства Фінансів із пропозицією щодо необхідності внесення змін до Закону Про державний бюджет України в частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030, тобто казначество у повному обсязі вчиняло дії щодо виконання вищевказаного рішення суду, які безпосередньо визначені законом, що свідчить про відсутність бездіяльності Казначейства. Крім цього, у поданому відзиві відповідач зазначив, що поданий позивачем виконавчий лист по справі № 593/548/19, яким передбачено право особи на відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, виконувався Казначейством відповідно до пунктів 35-40 Порядку безпосередньо за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030, тобто за рахунок коштів державного бюджету, а не за рахунок коштів державного органу.

Просили суд звернути увагу на те, що Порядок не передбачає строку для виконання рішень суду про стягнення відшкодування шкоди з державного бюджету та нарахування 3% річних, інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення.

Крім цього, законодавством визначено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Таким чином, правовідносини, які склалися, не підпадають під дію Закону про гарантії, зокрема, в частині тримісячного строку на перерахування коштів, тому посилання позивача на нібито порушення строку перерахування коштів є незаконними та необгрунтованими.

Оскільки законодавство, яке визначає механізм відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, не передбачає виконання судових рішень про відшкодування шкоди з Державного бюджету України саме в тримісячний строк, то у позивача відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних за несвоєчасне виконання рішення.

А так як позиція Казначейства узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 по справі № 826/17656/16, а тому, враховуючи зазначене, просили позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, не повідомив суд про причину своєї неявки, а так як останній, будучи належним чином повідомленим про день і час розгляду справи, не надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, а тому враховуючи зазначене, суд вирішив розглянути вищевказану справу у його відсутності по наявних у ній матеріалах.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, ознайомишись із поданими сторонами доказами, взявши до уваги наданий відповідачем відзив та долучені до нього документи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виконання рішення судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок).

Пунктом 35 Порядку передбачено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема: шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Відповідно до п. 36 Порядку у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Орган прокуратури та орган державної влади, зазначені у пункті 36 цього Порядку, подають протягом 15 робочих днів органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача.

Після закінчення такого строку орган Казначейства надсилає протягом п`яти робочих днів до Казначейства зазначені документи (відомості).

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 Порядку в Казначействі відкривається відповідний рахунок (пункт 38 Порядку).

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Статтею 95 Конституції України встановлено правило, за яким виключно Законом «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Крім цього, пунктом 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України закріплено принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями. Зокрема, у Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік передбачено спеціальну бюджетну програму КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. їх посадових і службових осіб» (далі - КПКВК 3504030).

Відповідно до пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що на виконання рішення Бережанського районного суду, постановленого 02 вересня 2019 року у цивільній справі № 593/548/19 із

врахуванням постанови Тернопільського апеляційного суду від 12.11.2019 року Бережанським районним судом позивачу ОСОБА_1 11.12.2019 року було видано виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку 593 122грн. 40коп. компенсації на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Із наявних у матеріалах справи документів видно, що позивач 9 червня 2020 року подав вищевказаний виконавчий лист для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області та у своїй письмовій заяві, адресованій начальнику Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, просив стягнути із державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на його картковий рахунок № НОМЕР_1 зазначену у рішенні суду компенсацію спричиненої йому моральної шкоди.

І хоч позивач у поданому позові посилається на те, що відповідач як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, несвоєчасно, а саме: із затримкою в 13 місяців, виплатив йому вказану суму компенсації, чим порушив ч.І ст. 5 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тому просив суд відповідно до ст. 509 та ч. 2 ст. 625 ЦК України із відповідача, який просторочив виконання грошового зобов"язання, стягнути у його користь інфляційні втрати, які від несплаченої суми становлять 57 419грн. 70коп. та три проценти річних, що в грошовому виразі становить 19 500 грн., однак суд вважає, що вказані вимоги позивача є безпідставними оскільки, як встановлено судом під час розгляду справи, питання виконання рішення суду по справі № 593/548/19 залежало не від державного казначейства, а від визначеного у законі про Державний бюджет України на відповідний рік обсягу коштів за Бюджетною програмою КПКВК 3504030.

Із матеріалів справи видно, що Казначейство вчиняло у повному обсязі дії щодо виконання рішення суду, які безпосередньо визначені законом, що свідчить про відсутність бездіяльності Казначейства.

Відповідно до норм Порядку Казначейством неодноразово направлялися до Міністерства фінансів України листи із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030, на які отримувало відповіді про те, що «питання збільшення бюджетних призначень Казначейству для виконання судових рішень може бути розглянуто у разі внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та виходячи з можливостей дохідної частини державного бюджету», що підтверджується долученими відповідачем до справи копіями листів.

Судом також встановлено, що 14.07.2021року відповідно до норм вищевказаного законодавства, у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та у порядку черговості надходження виконавчого документа Казначейство здійснило перерахування коштів на користь позивача в розмірі 593 122,40 грн. згідно з виконавчим листом по справі № 593/548/19 за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504030.

Суд звертає увагу на те, що постановою Верховного Суду від 30.04.2020 по справі № 804/2076/17 встановлена наступна позиція: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

А так як судом встановлено, що відповідач з метою виконання рішення суду у відповідності до п. 39 Порядку № 845 подавав Міністерству фінансів України свої пропозицій про необхідність внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030, тому суд вважає, що він належним чином використовував надані йому повноваження для своєчасного виконання судового рішення

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону про гарантії у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень, на які поширюється дія Закону про гарантії, регламентований пунктами 33, 47-52 Порядку, які передбачають безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів (КПКВК 3504040).

В той же час Порядком передбачено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами).

Механізм виконання рішень про відшкодування з державного бюджету шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, регламентований пунктами 35-40 Порядку, які передбачають безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 3504030.

Поданий позивачем виконавчий лист по справі № 593/548/19, яким передбачено право особи на відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, виконувався Казначейством відповідно до пунктів 35-40 Порядку безпосередньо за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030, тобто за рахунок коштів державного бюджету, а не за рахунок коштів державного органу.

Порядком не передбачено строку для виконання рішень суду про стягнення відшкодування шкоди з державного бюджету та нарахування 3% річних, інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення, однак законодавством визначено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Таким чином, вказані правовідносини не підпадають під дію Закону про гарантії, зокрема, в частині тримісячного строку на перерахування коштів, тому посилання позивача на порушення строку перерахування коштів є необгрунтованими.

Законодавство, яке визначає механізм відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, не передбачає виконання судових рішень про відшкодування шкоди з Державного бюджету України саме в тримісячний строк, тому суд вважає, що у позивача відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2020 по справі № 826/17656/16.

Вивчивши матеріали справи із врахуванням правових висновків, зроблених Верховним судом у подібних правовідносинах, суд прийшов до висновку, що посилання позивача на ст. ст. 11, 509, 625 ЦК України є помилковим та необгрунтованим, оскільки дані статті визначають загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширюють свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальність боржника за порушення грошового зобов`язання у виді інфляційних нарахувань і компенсації в розмірі трьох відсотків річних може виникати тільки у договірних правовідносинах і не стосується правовідносин, що виникають у зв`язку із заподіянням шкоди та її подальшого відшкодування. Судове рішення про стягнення моральної шкоди покладає на боржника зобов`язання її виплатити. Однак таке зобов`язання має іншу правову природу, аніж договірні відносини, адже судове рішення про стягнення шкоди і є підставою для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності. З огляду на наведене, і враховуючи Правові висновки Верховного суду, викладені у Постановах від 12.02.2020 по справі № 826/17656/16 та від 30 квітня 2020 року у справі № 804/2076/17 провадження №К/9901/53148/18, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1, ч.2 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 7 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А так як позивач ОСОБА_1 відповідно до п.4 ч.1 ст. 5 Закону України " Про судовий збір " звільнений від сплати судового збору, тому при винесенні вказаного рішення судові витрати по справі у відповідності до ч. 7 ст. 141 ЦПК України слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 19, 95 Конституції України; ст. ст. 7, 25 Бюджетного Кодексу України; Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845; ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-82, 89, 141, 263-265, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 625 ЦК України, Правовими висновками, зробленими Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 12 лютого 2020 року у справі № 826/17656/16 провадження № К/9901/32906/18 та від 30 квітня 2020 року у справі № 804/2076/17 провадження №К/9901/53148/18, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення із Державної казначейської служби України, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь трьох відсотків річних, що становить 19 500 грн. та інфляційні втрати у розмірі 57 419 грн.70 коп. залишити без задоволення.

Судові витрати по справі у відповідності до ст. 141 ЦПК України компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду у відповідності до ч.6 ст. 259 ЦПК України складено 19 січня 2022 року.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Данилів О.М.