Рішення № 102701846, 21.01.2022, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4314/21

РІШЕННЯ

іменем України

"21" січня 2022 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в якому вказував, що 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 75489, про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал» (як правонаступника прав та обов`язків АТ «Альфа-Банк») заборгованості за кредитним договором №592069580 від 11 листопада 2018 року, що утворилася за період з 29 січня 2019 року по 25 травня 2021 року, в загальному розмірі 15 089,09 грн., в тому числі 90,71 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 10 595,26 грн. заборгованості за відсотками, 530,70 грн. заборгованості за комісією, 3 872,42 грн. неустойки за порушення зобов`язань, а також плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 650 грн.

Проте вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, тобто без перевірки нотаріусом безспірності вимог стягувача, зокрема без врахування того, що відповідач не повідомляв позивача про наявність та розмір боргу, не надавав останньому документи на підтвердження вказаної заборгованості. Також зміст виконавчого напису не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому відсутні інформація щодо процентної ставки за кредитом, розміру та порядку нарахування неустойки за невиконання умов договору, періоду нарахування заборгованості, що унеможливлює перевірку законності та обґрунтованості вимог стягувача.

Крім цього, позивач вказував, що примусове виконання оспорюваного виконавчого напису здійснюється з порушенням передбачених ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» вимог щодо місця такого виконання.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просив про визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

29 грудня 2021 року від представника відповідача Їжаковського О.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з безспірністю підтвердженої виконавчим написом заборгованості та повною відповідністю оспорюваного виконавчого напису вимогам закону.

Також представник відповідача надіслав на адресу суду окреме клопотання, в якому просив відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з відсутністю належних доказів оплати цих витрат.

Ухвалою суду від 21 січня 2021 року приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. виключено з числа третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору у зв`язку з припиненням нотаріальної діяльності.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з`явилися, проте останній надіслав на електронну адресу суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача - ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Третя особа без самостійних вимог - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А.Д. в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд вважав можливим провести розгляд справи за відсутності учасників судового провадження, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Згідно матеріалів справи, 19 серпня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про комплексне банківське обслуговування б/н, відповідно до якого банк відкрив на користь позивача окремий рахунок з встановленням на ньому кредитного ліміту з максимально можливим розміром у 70 000 грн. та максимально можливим строком користування коштами протягом 70 місяців, а ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно частинами повертати кредит, сплачувати проценти за користування коштами у розмірі 0,01 % річних, щомісячну комісію за розрахунково-касове обслуговування, починаючи з п`ятого по тридцять сьомий місяці користування коштами, у розмірі 3 %, комісії за надання додаткових послуг, а в разі порушення умов договору - сплачувати узгоджену сторонами неустойку.

12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 75489, про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал» (як правонаступника прав та обов`язків АТ «Альфа-Банк») заборгованості за кредитним договором №592069580 від 11 листопада 2018 року, що утворилася за період з 29 січня 2019 року по 25 травня 2021 року, в загальному розмірі 15 089,09 грн., в тому числі 90,71 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 10 595,26 грн. заборгованості за відсотками, 530,70 грн. заборгованості за комісією, 3 872,42 грн. неустойки за порушення зобов`язань, а також плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 650 грн.

Вказаний виконавчий напис знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д.

Аналізуючи доводи та заперечення сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5 (далі - Порядок).

Зокрема, згідно п.п. 1.1, 2.1, 2.2 глави 16 розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про: стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п. 3.1 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку (п. 3.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (п. 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (п. 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника. У цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій (п.п. 5.1, 5.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса (п.п. 7.1, 7.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (п. 7.6 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За результатами аналізу норм вищенаведених нормативних актів можна дійти висновків, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням встановленого законом порядку, а саме без врахування того, що заборгованість не є безспірною, оскільки:

- реквізити зазначеного у нотаріальному написі кредитного договору, а саме дата укладення та номер договору (кредитний договір від 11 листопада 2018 року №592069580) не відповідають наявній у матеріалах справи інформації щодо реквізитів фактично укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» кредитного договору (договір комплексного банківського обслуговування від 19 серпня 2016 року б/н);

- підтверджений у написі до стягнення розмір заборгованості за процентами за користування кредитом не відповідає розміру заборгованості за кредитом, періоду нарахування відсотків та узгодженої сторонами договору процентної ставки (кредит є фактично безпроцентним);

- кредитним договором передбачено стягнення банком з позичальника комісії за розрахунково-касове обслуговування, а оспорюваним виконавчим написом підтверджено право відповідача на стягнення заборгованості за комісією, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону, чинного на час укладення кредитного договору) про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, оскільки умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц);

- оспорюваним виконавчим написом підтверджено право відповідача на стягнення неустойки, хоча матеріали справи не містять доказів щодо узгодження сторонами кредитного договору умов щодо неустойки (зокрема її розміру).

Інші зазначені у позові обставини не мають визначального значення для вирішення спору та не знайшли свого належного підтвердження.

За встановлених судом обставин, оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.

Понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 75489, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №592069580 від 11 листопада 2018 року (укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк»), що утворилася за період з 29 січня 2019 року по 25 травня 2021 року, в загальному розмірі 15 089 (п`ятнадцять тисяч вісімдесят дев`ять) гривень 09 копійок, в тому числі:

- 90 (дев`яносто) гривень 71 копійка простроченої заборгованості за кредитом;

- 10 595 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 26 копійок заборгованості за відсотками;

- 530 (п`ятсот тридцять) гривень 70 копійок заборгованості за комісією;

- 3 872 (три тисячі вісімсот сімдесят дві) гривні 42 копійки неустойки за порушення зобов`язань, а також плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 650 (шістсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б; код ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв