Постанова № 102701318, 24.01.2022, Приазовський районний суд Запорізької області

Провадження № 1-кс/325/20/2022

Справа № 325/1142/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року смт. Приазовське

Слідчий суддя Приазовського районного суду Запорізької області Васильцова Г.А., за участю секретаря судового засідання Міняйло А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засідання смт. Приазовське клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Дмитра Валерійовича про скасування арешту майна,

в с т а н о в и в:

20 січня 2022 року Ковальов Д.В. звернувся до суду з клопотанням, в якому просить скасувати арешт автомобіля «Mitsubishi Pajero» з реєстраційним номером НОМЕР_1 номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору.

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді 04 червня 2019 року був накладений арешт на автомобіль, володільцем якого є ОСОБА_1 .. Кримінальне провадження було внесене до ЄРДР 31.05.2019 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, незаконного перешкоджання виконанню рішення суду працівниками бази відпочинку «ЕЛЬДОРАДО» по вулиці Набережна, 2 в с.Приморський Посад Приазовського району Запорізької області. Ухвалою суду від 27.06.2019 року арешт було скасовано та накладено знову ухвалою суду від 30 липня 2019 року за повторним клопотанням слідчого в частині заборони відчудження та розпорядження майном, без позбавлення права користування. 31.10.2019 та 12.12.2019 слідчими суддями попередні заяви про скасування арешту майна залишені без задоволення. Зазначає, що арешт майна є тимчасовим заходом та повинен бути співмірним з порушенням прав на арештоване майне. На сьогодні жодній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не повідомлено, будь-які слідчі дії з арештованим майном чи за участю власника майна також не проводяться. Зазначив, що майно перебуває під арештом протягом двох з половиною років і жодного прогресу у кримінальному провадженні за цей час не досягнуто. А тому, розслідування кримінального провадження не може вважатися ефективним, що є грубим порушенням прав ОСОБА_1 як власника арештованого майна, що суперечить ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.

Представник володільця майна ОСОБА_1 - адвокат Ковальов Д.В. в судове засіданні не з`явився, надав суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Прокурор Дущак Г.С. в судове засідання не прибув, звернувся до суду із заявою про розгляд клопотання за його відсутності, заперечує проти скасування арешту, пояснюючи тим, що арештоване майно є речовим доказом по справі.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв`язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з частиною 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 1 статті 174 КПК України регламентовано, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із наданих заявником копій ухвал слідчих суддів встановлено, що 30.07.2019 слідчим суддею Приазовського районного суду Запорізької області винесена ухвала про накладення арешту шляхом заборони на відчуження та розпорядження вказаним автомобілем.

Арешт автомобіля в частині заборони відчуження та розпорядження на автомобіль «Mitsubishi Pajero» з реєстраційним номером НОМЕР_1 номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору, накладений з метою забезпечення збереження речових доказів, що відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

В силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв`язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.

Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Отже, накладення арешту на об`єкт права власності є позбавленням його власника можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.

Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що обмеження права будь-якої особи (фізичної або юридичної) розпорядження належним їй майном без достатніх підстав є протиправним.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

З огляду на приписи п.18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

Як вбачається з матеріалів клопотання на даний час жодній особі не вручено підозру у кримінальному провадженні № 12019080330000232 від 31.05.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України, в рамках якого прийнято рішення про арешт майна.

Необхідність подальшого арешту зазначеного майна прокурор не обґрунтував.

Продовження застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, може призвести до порушення прав і законних інтересів власника майна, що суперечить положенням ст. 41 Конституції України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950р.), учасником яких є України.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої влади й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при внесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист прав власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.)

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом ведення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр» проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Враховуючи викладене, дотримуючись вимог ст. 41 Конституції України, слідчий суддя дійшов до висновку, що на час розгляду вказаного клопотання відпала необхідність в застосуванні арешту вказаного майна, в зв`язку з чим клопотання слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в:

Клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Дмитра Валерійовича про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт автомобіля «Mitsubishi Pajero» з реєстраційним номером НОМЕР_1 номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору, накладений ухвалою слідчого судді Приазовського районного суду від 30.07.2019 року у кримінальному провадженні № 12019080330000232 від 31.05.2019 року за ч. 1 ст. 382 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Г.А. Васильцова