Рішення № 102701232, 12.01.2022, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6090/21 2/335/227/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Якимової О.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Установи «Агенція регіонального розвитку Запорізької області» про стягнення боргу за договором надання безвідсоткового займу, за зустрічним позовом Установи «Агенція регіонального розвитку Запорізької області» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання недійсним договору надання безвідсоткового займу.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Установи «Агенція регіонального розвитку Запорізької області» про стягнення боргу за договором надання безвідсоткового займу.

В обґрунтування вимог зазначав, що 11.07.2017р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір 01/07 - про надання безвідсоткового займу. Відповідно п. 3.1. Договору Заявник передав, а Боржник отримав грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. 17.07.2017 р. Позивачем були внесені грошові кошти на рахунок Відповідача, у розмірі 50 000,00 грн. (підтвердженням чого є банківська квитанція №С2812931101.

Згідно п. 4.3. Договору, грошові кошти передавались на строк до 31.12.2017

31.12.2017 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду до до договору №01/07 - 17 про надання безвідсоткового займу від 11.07.2017 р., та змінено строк надання займу до 30.06.2018 р. Після закінчення строку займу, Відповідач не повернув отримані кошти Позивачу, чим порушив умови договору та норми діючого законодавства.

06.05.2021 р. Позивач направив Відповідачу лист-претензію, з вимогою повернути грошові кошти отримані за Договором. Станом на 31.05.2021 р. грошові кошти повернуті не були, відповіді на претензію від Відповідача не надходило.

Згідно умов п.5.2. Договору, у разі несвоєчасного повернення займу, Відповідач зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на момент прострочення, за кожен день затримки платежу. Відповідно до п.5.3. Договору, у разі затримки повернення займу більш ніж на 10 (десять) банківських днів, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу штраф у розмірі 10% від суми займу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 526, 1049 ЦКУ, позивач просив стягнути з установи «Агенція регіонального розвитку Запорізької області» на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором 01/07 - 17, у розмірі 50000,00 грн., пеню за договором 01/07 - 17, у розмірі 36587,90 грн., штраф за договором 01/07 - 17, у розмірі 5000,00 грн. судові витрати та витрати на правову допомогу.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 09.06.2021 року провадження у справі відкрито, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.08.2021 року до суду надійшла зустрічна позовна заява Установи «Агенція регіонального розвитку Запорізької області» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання недійсним договору надання безвідсоткового займу. Позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що Відповідно до пп. 17 п. 11 розділу IV Положення до компетенції Наглядової ради належить затвердження проектів угод та договорів на суму, що перевищує 75 % балансової вартості активів Агенції. Згідно з бухгалтерською довідкою вих. № 89 від 29.07.2021 року станом на дату укладення Договору балансова вартість активів позивача становила 11 585,00 грн. Відтак, договори на суму, що перевищує 8 688,75 грн. (75 % від балансової вартості активів Агенції) підлягають попередньому узгодженню, затвердженню Наглядовою радою агенції. ОСОБА_4 , перебуваючи на час виникнення спірних правовідносин на посаді директора агенції, не мав права укладати Договір, оскільки сума останнього перевищувала 75 % від балансової вартості активів Агенції, відтак попереднє затвердження цього Договору входило до повноважень і компетенції саме Наглядової ради позивача. Проте, ОСОБА_4 не попередив Наглядову раду про укладення цього Договору, останній взагалі нічого невідомо про укладення такого Договору, що підтверджується Протоколом № 12 від 05.08.2021 року засідання Наглядової ради позивача. За результатами проведеного засідання Наглядова рада позивача ухвалила, зокрема, що спірний Договір не відповідає вимогам Положення.Позивач за цим фактом звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України, що підтверджується самою заявою.

Підтвердженням того, що відповідач достеменно знав про відсутність у третьої особи повноважень на укладення Договору є те, що ОСОБА_1 з 13.09.2016 року є членом Наглядової ради позивача, тобто він ознайомлений з положенням Агенції та як член Наглядової ради повинен розуміти, які правочини можуть вчинятись директором, а які - Наглядовою радою. Таким чином, оскільки позивач не схвалював договір, підтвердженням чого є відповідна заява про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення та протокол засідання Наглядової ради АРРЗО, не приймав договір до виконання позивач вважає, що вказаний договір підлягає визнанню судом недійсним на підставі ст. 203, 215 та 241 ЦК України.

Позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсним договір № 01/07-17 від 11.07.2017 року про надання безвідсоткового займу, що був укладений між гр. ОСОБА_1 та АРРЗО та стягнути витрати на правничу допомогу.

10.08.2021 року від відповідача за первісним позовом також надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Вказав, що договір укладений з позивачем є недійсним з підстав зазначених у зустрічній позовній заяві. Крім того, позивач просить про стягнення штрафу і пені одночасно, що є подвійним стягненням, також вимоги про стягнення пені заявлені з пропуском однорічного строку позовної давності.

Ухвалою суду від 27.08.2021 року поновлено Установі «Агенція регіонального розвитку Запорізької області» строк на подання відзиву та зустрічного позову в цивільній справі. Надано позивачу ОСОБА_1 строк з дня отримання відзиву на позовну заяву 5 днів для подання відповіді на відзив відповідно до вимог ч.3-5 ст. 178 ЦПК України. Зустрічну позовну заяву Установи «Агенція регіонального розвитку Запорізької області» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним договору надання безвідсоткового займу, залишено без руху. Надано Установі «Агенція регіонального розвитку Запорізької області» строк десять днів з часу отримання ухвали, для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме для сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. та надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору в розмірі 2270,00 грн.

31.08.2021 року від позивача за первісним позовом до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити його позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову з огляду на таке. На момент укладення Договору керівником відповідача - директором був ОСОБА_4 , відомості про якого, як керівника, були внесені до ЄДР. При цьому, жодних даних про наявність у керівника відповідача якихось обмежень щодо представництва юридичної особи до ЄДР внесено не було. Також такі обмеження щодо керівника відповідача не були передбачені чинним законодавством. Дійсно, підпунктом 17 пункту 11 розділу IV Положення установи «Агенція регіонального розвитку Запорізької області», затвердженого розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 25.01.2017 р. № 19 (надалі - Положення) до компетенції Наглядової ради Агенції належить, в тому числі, затвердження проектів угод та договорів на суму, що перевищує 75% балансової вартості активів Агенції Однак, при цьому, Положення не містить заборони (обмеження) для директора відповідача на підписання угоди, проекти яких не пройшли затвердження Наглядової ради, і не визначає жодних наслідків у разі укладення директором угод та договорів, проекти яких не були затверджені Наглядовою радою. Необхідності отримання додаткових повноважень для укладення договорів на суму, що перевищує 75% балансової вартості активів відповідача, Положення також не містить. При цьому, відповідно до підпунктів 3 та 5 пункту 9 розділу V Положення до компетенції директора належить:в чинення без доручень дій він імені Агенції без довіреності у межах повноважень, визначених рішеннями Наглядової ради;укладання договорів та інших правочинів від імені Агенції в межах, визначених рішеннями Наглядової ради. Однак, будь-яких рішень щодо визначення меж повноважень директора Агенції стосовно представництва Агенції та щодо укладення правочинів від імені Агенції Наглядовою радою Агенції не приймалося, тобто повноваження директора Агенції із зазначених питань обмеженими не були.Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що на момент укладення Договору (11.07.2017р.) його сума (50 000 грн.) перевищувала 75 % балансової вартості активів відповідача. Відповідач у відзиві, як на підтвердження наявності зазначеного перевищення, посилається на видану ним же довідку від 29.07.2021 року № 89. Однак, зазначена довідка стосується лише вартості необоротних активів відповідача станом на 01.07.2017 р. і не включає у себе вартість оборотних активів відповідача на час укладення Договору і тому братися до уваги не може.

Також безпідставними є посилання відповідача на обізнаність позивача, як члена Наглядової ради відповідача, з наявністю у директора Агенції обмеження повноважень щодо укладення Договору, оскільки:як зазначалося вище, обмеження повноважень щодо укладення директором Агенції Договору ні Положення, ні чинне законодавство не містять, Наглядовою радою рішення про встановлення таких обмежень не приймалося і відомості про наявність таких обмежень у ЄДР на момент укладання Договору були відсутні; позивачу, навіть як члену Наглядової ради відповідача, на момент укладення Договору не була і не могла бути відомою балансова вартість його активів; відсутні будь-які докази того, що під час укладання Договору позивач діяв недобросовісно або нерозумно або про відсутність у мене реального наміру укладення Договору та його виконання. Велика палата Верховного Суду у Постанові від 27.06.2018 р. у справі № 668/13907/13-ц щодо подібних правовідносин для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання,»Однак, обставини справи чітко вказують на реальність як мого наміру так і наміру відповідача на укладення саме договору позики та його виконання. Таким чином, підстави для визнання Договору недійсним, на які посилається відповідач, відсутні. Сума позики, передбачена Договором, у розмірі 50000 грн. була сплачена позивачем на поточний рахунок відповідача 17.07.2017 року, що підтверджується банківською квитанцією №0312931101.Тобто фактично Договір було укладено через 6 днів (17.07.2017 року) з моменту його підписання сторонами, яке відбулося 11.07.2017р., що надавало відповідачеві час на відмову від укладення договору у разі, якщо б він заперечував проти його укладення.Після прийняття від позивача суми позики, відповідач отримані кошти не повернув і використав їх у своїй господарській діяльності, що може бути підтверджено випискою по банківському рахунку Агенції за зазначений період.Крім того, 31.12.2017 р. між мною та Відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою змінено строк надання позики до 30.06.2018 р.Більше того, навіть після отримання претензії від 06.05.2021 р. про повернення суми позики, яке було отримано відповідачем вже після призначення теперішнього керівника - ОСОБА_3 , жодних дій щодо повернення її суми відповідачем вчинено не було.Таким чином, Договір було прийнято відповідачем до виконання і жодних заперечень щодо його укладення від часу укладення і до моменту звернення мною до суду з цим позовом (тобто більше чотирьох років) відповідачем не висловлювалося: протягом всього цього часу відповідач користувався отриманим коштами. Крім того, кошти, отримані від позивача відповідачем, у будь-якому разі не є безповоротними і мають бути повернутими відповідачем незалежно від підстав їх отримання. Жодною нормою чинного законодавства заборона на одночасне застосування пені і штрафу за порушення грошового зобов`язання у договорах, які укладаються між фізичною особою, яка діє не як суб`єкт підприємницької діяльності, та юридичною особою не передбачена, тому включення зазначених положень у Договір є правомірним. Також безпідставним є посилання відповідача на положення Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», оскільки дія обох зазначених нормативних актів поширюється на суб`єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців) і до спірних правовідносин норми цих актів законодавства застосовуватися не можуть.

Ухвалою суду від 07.09.2021 зустрічну позовну заяву Установи «Агенція регіонального розвитку Запорізької області» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання недійсним договору надання безвідсоткового займу прийняти до провадження та об`єднати в одне провадження з первісним позовом. Здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження в розгляд справи в загальному позовному провадженні. Призначено підготовче судове засідання. Встановлені сторонам строки на подання заяв по суті справи.

10.09.2021 року від позивача за первісним позов надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом просить відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відповіді на відзив, а саме того, що обставини справи чітко вказують на реальність як мого наміру так і наміру Агенції на укладення саме договору позики та його виконання. Тобто фактично Договір було укладено через 6 днів (17.07.2017 року) з моменту його підписання сторонами, яке відбулося 11.07.2017р., що надавало Агенції час на відмову від укладення договору у разі, якщо б вона заперечувала проти його укладення. Після прийняття від мене суми позики, Агенція отримані кошти мені не повернула, а використала їх у своїй господарській діяльності, що може бути підтверджено випискою по банківському рахунку Агенції за зазначений період. Крім того, 31.12.2017 р. між позивачем та Агенцією було укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою змінено строк надання позики до 30.06.2018 р.Тобто прийняттям суми позики на свій рахунок (і неповерненням мені отриманих коштів як безпідставно отриманого майна), а також підписанням додаткової угоди про продовження строку дії Договору, Агенцією було вчинено дії, які беззаперечно, враховуючи специфіку правовідносин позики, свідчать про схвалення нею та прийняття до виконання укладеного Договору. Більше того, навіть після отримання від мене претензії від 06.05.2021 р. про повернення суми позики, яке було отримано Агенцією вже після призначення теперішнього керівника - ОСОБА_3 , жодних дій щодо повернення її суми Агенцією вчинено не було. Таким чином, Договір було прийнято Агенцією до виконання і жодних заперечень щодо його укладення часу укладення і до моменту звернення позивачем до суду з цим позовом (тобто більше чотирьох років) Агенцією не висловлювалося і протягом всього цього часу вона користувалася отриманими від позивача коштами. Також слід взяти до уваги, що рішенням Наглядової ради Агенції від 27.03.2018 року (протокол № 6) було без зауважень затверджено звіт директора Агенції - ОСОБА_4 , яким було укладено Договір, щодо роботи Агенції за 2017 рік, у якому було укладено Договір. Отже, доводи Агенції щодо відсутності з її боку схвалення Договору є безпідставними. Таким чином, підстави для визнання Договору недійсним, на які посилається Агенція, відсутні.

Ухвалою суду від 21.09.2021 року клопотання позивача за первісним позовом про забезпечення доказів задоволено. Витребувано від АТ«ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443, адреса: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30) інформацію (виписку) про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 у АТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500, який належав Установі «Агенція регіонального розвитку Запорізької області», код ЄДРПОУ 40833539, за період з 16.07.2017 р. по 31.12.2017 р.

08.10.2021 року від АТ «ТАСКОМБАНК» до суду надійшли витребувані докази.

Ухвалою суду від 18.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Клопотання відповідача за первісним позовом про виклик свідка задоволено. Викликано в якості свідка третю особу ОСОБА_4 .

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі та просить його задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. Вказав, що ним було передано у позику 11.07.2017 року особисті грошові кошти у розмірі 50000 грн. Однак у встановлений договором строк Агенція так гроші йому і не повернула. Ті обставини, що гроші перераховані на розрахунковий рахунок Агенції не спростовано нею. Також вказав, що правочин узгоджувався з наглядовою радою директором, однак на теперішній час склад наглядової ради змінився, як і змінився керівник, а тому безпідставні твердження АРРЗО про непогодження договору із попереднім складом наглядової ради.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення первісного позову заперечує на підставах , що викладені у відзиві та просить задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.01.2022 директор ОСОБА_3 пояснив, що повністю підтримає зустрічним позов, у задоволені позову ОСОБА_1 просить відмовити. Він як директор, Наглядова рада. Ці гроші пішли не на потребу Агенції. Подібні договори повинні бути погоджені Наглядовою радою. АРРЗО є неприбутковою організацією, на рахунку Агенції 0 гривень. Він став директором Агенції 02.02.2021 року. ОСОБА_1 повідомляв про цей договір до подання позову. Те, що кошти надійшли на рахунок Агенції він не заперечує. Аудит фінансової діяльності за попередній період Агенції не проводився. Під кожний правочин рішення Наглядової ради не ухвалюється, однак за цим правочином ухвалено рішення у серпні 2021. На питання ОСОБА_1 ОСОБА_3 склад Наглядової ради змінилися 3 людини. Вони не проти повертати позику, але за рахунок чого? На рахунках було 0 коли він прийшов в Агенцію. Він не знає ознаки неприбуткової організації. Господарську діяльність зараз веде, надає послуги за договорами отримує.

У судовому засіданні допитаний в якості свідка за клопотанням позивача за зустрічним позовом третя особа ОСОБА_4 пояснив, що з моменту з 2016 року засновниками фінансування агенції не фінансувалося зовсім, у зв`язку із чим він вимушений за свій власний рахунок фінансувати Агенцію деякий час, про що повідомлялося членам Наглядової ради і на засіданнях і на особистих зустрічах. Склалася така ситуація, яка потребувала негайного вирішення, оскільки постійно фінансувати Агенцію за свій власний кошт він не міг, його кошти закінчилися, про що він також повідомив Наглядову раду, шляхів вирішення цієї ситуації не віднайшлося, пане ОСОБА_1 висловив пропозиції щодо такого вирішення ситуації шляхом укладення договору безвідсоткового займу. Про що було повідомлено членів Наглядові Ради по телефону, майже не було можливості терміново зібрати Наглядову раду. Згода була отримана телефоном, договір був підписаний. Кожного року вони маючи згоду ОСОБА_1 угоду продовжили. Визнання договору недійсним, це дивна річ в цьому питанні. Всі члени наглядової ради знали про це, він у 2017 році звітував на раді за 2017 рік, звіт був прийнятий, підписаний протокол, претензій жодної не було. Договір є чинним і підстав для його визнання недійсним немає, він не мав жодної заборони на укладення договору. Пояснив, що він був директором з серпня 2016 року, у жовтні 2017 року він став виконуючим обов`язки, був директором до 12 травня 2020 року. У Положенні не має обмежень директора на укладення договорів. Він діяв в межах повноважень, які є у Положенні. Заборон на підписання угод немає в Положенні. Як би були питання по будь-якому договорі ці питання би піднімалися, і кожний рік він звітував перед Наглядовою радою і жодного питання до нього не було, так було і в 2018 році його звіт було затверджено. Відсутність фінансування і ситуації була критична, про цю ситуацію він повідомив кожного члена Наглядової ради, її потрібно було вирішувати щоб не було податкової заборгованості взяти позику. Пане ОСОБА_1 запропонував такий вихід, всіх повідомив, суть повідомив, заперечень не було. Так і було. Повідомляв телефоном ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Інших шляхів фінансування і не було. Після надходження коштів він розпоряджався, сума у 43000грн.була знята чековою книжкою у банку, як погашення авансової заборгованості, своїх коштів які він направив на сплату податкових зобов`язань Агенції. На питання представника позивача ОСОБА_4 пояснив, що авансова заборгованість оформлена належним чином, і зафіксована кредиторська заборгованість перед ним. Решта коштів позики залишилися на рахунку і деякий час з них витрачалися кошти на податкові зобов`язання , комунікаційні послуги і на господарську діяльність Агенції. На момент прийняття на роботу обмеження щодо повноважень директора у ЄДРПОУ не було. Він мав як директор вирішувати цю проблему і без угоди про позику у 2017 році діяльність Агенції би зупинилася, зросла податкова заборгованість Агенції, що є неприпустимо. Він скільки міг фінансував Агенцію, не отримуючи за це ні копійки доки вони не почали реалізовувати міжнародні проекти. Модель підписання всіх господарських угод була одна, погодження, якщо потрібно і ця угода не єдина, і наразі деякі угоди реалізовуються. Наприклад, стосовно угоди на 300000 євро рішення Наглядової ради письмового не було. Він сподівався за рахунок надання послуг за договорами та з отриманих коштів вони і розраховували виплачувати борг ОСОБА_1 . Склад Наглядової ради змінився більше ніж на половину.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні по справі докази, у їх сукупності, суд доходить наступного висновку.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (частина перша статті 207 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Судом встановлено, що між 11.07.2017р. між ОСОБА_1 та Установою «Агенція регіонального розвитку Запорізької області»(надалі- АРРЗО) в особі директора ОСОБА_4 був укладений договір 01/07 - 17 про надання безвідсоткового займу.

Предметом договору є надання Кредитором Отримувачу зворотного безвідсоткового займу, та обов`язок Отримувача повернути його у термін визначений цим Договором.(п.1.1Договору).

Відповідно п. 3.1. Договору Заявник передав, а Боржник отримав грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн.

Згідно до п. 4.1. Договору Кредитор зобов`язується надати Отримувачу Займ у розмірі передбаченому п.3.1 Договору шляхом внесення зазначеної сум грошових коштів на поточний рахунок Отримувача у строк до 19.07.2017 року. Датою надання Займу є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Отримувача.

17.07.2017 р. Позивачем були внесені грошові кошти на рахунок Відповідача, у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується банківською квитанцією №С2812931101.

Факт надходження грошових коштів на рахунок АРРЗО також підтверджується випискою з банківського рахунку про рух коштів по рахунках НОМЕР_1 , що належить Установі «Агенція регіонального розвитку Запорізької області, наданою АТ «Таскомбанк» за ухвалою суду про витребування доказів, згідно до якої на розрахунковий рахунок АРРЗО 17.07.2017 року зараховано грошові кошти у розмірі 50000,00 грн. Грошові кошти на вказаному рахунку згідно виписки витрачалися за призначеннями: погашення заборгованості за РКО (щомісячна абонентська плата за пакетне обслуговування), за оформлення грошової книжки, закупка товарів та послуг -43000,00 грн., 31.07.2017 - щомісячна абонентська плата, 03.08.2017 - сплата за телекомунікаційні послуги, ПДФО за 2 півр, ЄСВ за 2 півр.,та т.п.

Згідно п. 4.3. Договору, грошові кошти передавались на строк до 31.12.2017р.

31.12.2017 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду до договору №01/07 - 17 про надання безвідсоткового займу від 11.07.2017 р., та змінено строк надання займу до 30.06.2018 р.

06.05.2021 р. Позивач направив Відповідачу лист-претензію, з вимогою повернути грошові кошти отримані за Договором. Станом на 31.05.2021 р. грошові кошти повернуті не були, відповіді на претензію від Відповідача не надходило, що не спростовано АРЗЗО у судовому засіданні.

До того ж, АРЗЗО, зокрема директор АРЗЗО ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечує факт отримання грошових коштів на рахунок АРЗЗО у вказаний час та розмірі та не заперечує факту неповернення вказаних грошових коштів з моменту отримання вимоги.

Факт підписання угоди та отримання на рахунок АРЗЗО також підтвердив і ОСОБА_4 допитаний в якості свідка.

Згідно п.п. 4.4. Договору датою повернення Займу є дата зарахування останньої частини грошових коштів на поточний рахунок Кредитора.

Відповідно до п.2.2.2 Договору При отриманні всієї суми Займу (або частини) Отримувач зобов`язаний надати Кредитору, письмове підтвердження про отримання коштів у день зарахування коштів на рахунок Отримувача.

Пунктом 2.2.3 Договору передбачено, що Отримувач зобов`язаний повернути Кредитору Займ у строки, встановлені у даному договорі.

В порушення умов Договору, АРЗЗО не повернув позику у встановлений Договором строк ні за адресою Кредитора, ні на банківський рахунок, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За. ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що строк повернення коштів настав 30.06.2018 року, однак у матеріалах справи відсутні докази того, що зобов`язання було виконано чи частково, чи у повному обсязі.

Враховуючи умови договору, оцінюючи подані докази в сукупності суд вважає, що позивачем надано докази, що підтверджують укладення договору позики та неналежне виконання відповідачем умов договору позики.

Тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 50000,00 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно умов п.5.2. Договору, у разі несвоєчасного повернення займу, Відповідач зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на момент прострочення, за кожен день затримки платежу.

Відповідно до п.5.3. Договору, у разі затримки повернення займу більш ніж на 10 (десять) банківських днів, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу штраф у розмірі 10% від суми займу.

Згідно розрахунку заборгованості за договором наданим позивачем, визначена сума боргу 50000,00 грн., пеня 36587,90 грн., штраф 5000,00 грн.

Отже, перевіривши наданий позивачем ОСОБА_1 розрахунок заборгованості, суд визнає його правильним, а також враховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, а також не надано альтернативного розрахунку, та не надано даних щодо погашення заборгованості.

Разом із тим, АРЗЗО під час судового розгляду заявлено про застосування до вимог про стягнення пені строків позовної давності.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною другою статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в 1 рік.

З огляду на наведене враховуючи ті обставини, що згідно розрахунку позову пеня нарахована з липня 2017 року, а з позовом до суду позивач звернувся 08.06.2021 року і відповідачем АРЗЗО заявлено про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне стягнути пеню за один рік, згідно розрахунку позивача за формулою [Пеня] = [Сума боргу] 2 [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів [Кількість днів], виходячи із меж заявлених вимог у розмірі 6328,05 грн.

Відповідно до частин 2, 3 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

АРЗЗО допустив наявність строком більше, ніж на 10 (десять) банківських днів поспіль прострочених зобов`язань за Договором, що є підставою для сплати Позивачу штрафу в розмірі 5000,00грн.

При цьому аналіз п. 5.3 Договору, який передбачає стягнення штрафу та п. 5.2 Договору, що передбачає стягнення пені - дає змогу зробити висновок про те, що встановлена цими пунктами Договору відповідальність застосовується до різних порушень умов даного Договору а тому заявлені Позивачем вимоги про стягнення штрафу та пені є законними та обґрунтованими, а доводи відзиву АРЗОО щодо подвійної відповідальності спростовуються умовами укладеного між сторонами договору. Чинним законодавством заборона на одночасне застосування пені і штрафу за порушення грошового зобов`язання у договорах, які укладаються між фізичною особою, яка діє не як суб`єкт підприємницької діяльності, та юридичною особою не передбачена, тому включення зазначених положень у Договір є правомірним, а твердження в цій частині відзиву АРЗЗО не заслуговують на увагу.

Також безпідставним є посилання АРЗЗО на положення Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», оскільки дія обох зазначених нормативних актів поширюється на суб`єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців) і до спірних правовідносин норми цих актів законодавства застосовуватися не можуть.

Так само не є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 і обставини, на які посилався директор АРРЗО у судовому засіданні, зокрема, неприбутковість організації, відсутність грошових коштів для повернення ОСОБА_1 і т.п., оскільки ці обставини не виключають обов`язку виконання належним чином взятих юридичною особою зобов`язань за договором.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і законним, з урахуванням вищенаведеного та тих обставин, що відповідачем АРЗОО подано заява про застосування позовної давності до пені, судом застосовується позовна давність до вимог про стягнення пені, у зв`язку з чим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині пені поза межами однорічного строку звернення до суду із позовом у зв`язку зі спливом строку позовної давності, в решті частині заборгованість, а саме сума боргу за договором 01/07-17 від 11.07.2017 у розмірі 50000,00 грн., пеня за договором 01/07-17 від 11.07.2017 у розмірі 6328,05 грн., штраф за договором 01/07-17 від 11.07.2017 у розмірі 5000,00 грн, підлягає стягненню з АРЗЗО, а тому позов ОСОБА_1 суд задовольняє частково.

Проте доводи АРЗЗО у розрізі даного спору суд до уваги прийняти не може, як підставу для задоволення зустрічного позову, з огляду на наступне.

Загальними засадами цивільного законодавства, серед іншого, визначено свободу договору (ст. ст. 3, 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину ( частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (ст. 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. ст. 627, 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами по справі договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, підставами позову у даній справі є, на думку позивача, перевищення повноважень директора АРРЗО Шамілова К.І. при підписанні оспорюваного договору від 11.07.2017 року, оскільки ОСОБА_4 не мав достатніх повноважень на укладенню вказаного вище Договору, що підтверджується Положенням АРРЗО затвердженим Розпорядженням № 711 від 09.12.2016 року голови Запорізької обласної державної адміністрації, отже, такий підлягає визнанню недійсним. Також на думку позивача за зустрічним позовом, третя особа, перебуваючи на час виникнення спірних правовідносин на посаді директора агенції, не мав права укладати Договір, оскільки сума останнього перевищувала 75 % від балансової вартості активів Агенції, відтак попереднє затвердження цього Договору входило до повноважень і компетенції саме Наглядової ради позивача. ОСОБА_4 не попередив Наглядову раду про укладення цього Договору, останній взагалі нічого невідомо про укладення такого Договору, що підтверджується Протоколом № 12 від 05.08.2021 року засідання Наглядової ради позивача.

Однак при цьому відповідачем у даному позові зазначається інша особа, яка згідно зі змістом позовної заяви не має обов`язку відповідати перед позивачем, а вимоги позивача не стосуються неправомірних дій відповідача при укладенні спірного договору.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів недійсними» загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої ст. 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Тобто, виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних випадків.

Оскільки в силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, відповідно обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Частиною 2 статті 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин. який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

За змістом ч.ч. 1 -3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Так, з матеріалів справи встановлено і не оспорюється сторонами, що на момент укладення Договору 11.07.2017 року керівником АРРЗО був директор Шамілов Кирило Володимирович, відомості про якого, як керівника, були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. При цьому, жодних даних про наявність у керівника відповідача якихось обмежень щодо представництва юридичної особи до ЄДР внесено не було. Також такі обмеження щодо керівника відповідача не були передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Підпунктом 17 пункту 11 розділу IV Положення установи «Агенція регіонального розвитку Запорізької області», затвердженого розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 09.12.2016 р. № 711 до компетенції Наглядової ради Агенції належить, в тому числі, затвердження проектів угод та договорів на суму, що перевищує 75% балансової вартості активів Агенції

Однак, при цьому, Положення не містить заборони (обмеження) для директора відповідача підписувати угоди, проекти яких не пройшли затвердження Наглядової ради, і не визначає жодних наслідків у сазі уведення директором угод та договорів, проекти яких не були затверджені Наглядовою радою. Необхідності отримання додаткових повноважень для укладення договорів на суму, що перевищує 75% балансової вартості активів відповідача, Положення також не містить.

При цьому, відповідно до підпунктів 3 та 5 пункту 9 розділу V Положення до компетенції директора належить вчинення без доручень дій він імені Агенції без довіреності у межах повноважень, визначених рішеннями Наглядової ради; укладання договорів та інших правочинів від імені Агенції в межах, визначених рішеннями Наглядової ради.

Однак, позивачем за зустрічним позовом жодних рішень які б визначали межі повноважень директора Агенції стосовно представництва Агенції та щодо укладення правочинів від імені Агенції Наглядовою радою Агенції до матеріалів справи долучено не було, а відтак позивачем не доведено жодним належним доказом наявність обмежень повноваження директора Агенції із зазначених питань.

Тому, зазначена норма підпункту 17 пункту 11 розділу IV Положення не може розцінюватися як обмеження повноважень директора Агенції щодо укладання правочинів і, зокрема, Договору.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що на момент укладення Договору 11.07.2017р. його сума (50 000 грн.) перевищувала 75 % балансової вартості активів відповідача. АРРЗО на підтвердження наявності зазначеного перевищення, посилається на видану ним же довідку від 29.07.2021 року № 89, згідно до якої станом на 11.07.2017 року вартість необоротних активів АРРЗО становить 11585,00 грн.

Разом із тим, вказана довідка №89 видана директором ОСОБА_3 стосується лише вартості необоротних активів АРРЗО станом на 01.07.2017 р. і не включає у себе вартість оборотних активів відповідача на час укладення Договору і тому судом визнається неналежним доказом.

З огляду на відсутність доказів про розмір балансової вартості активів АРЗЗО, підстав вважати, що сума оспорюваної угоди перевищує 75% балансової вартості активів Агенції і потребувала затвердження проекту угоди Наглядовою радою згідно з пп.17 п.11 розділу VІ Положення, немає. З огляду на вказане доводи зустрічного позову в цій частині є недоведеними.

Окрім того, будь-які докази того, що під час укладання Договору ОСОБА_1 діяв недобросовісно або нерозумно або про відсутність у нього реального наміру укладення Договору та його виконання позивачем до матеріалів справи долучено не було.

Велика палата Верховного Суду у Постанові від 27.06.2018 р. у справі № 668/13907/13-ц щодо подібних правовідносин висловила таку правову позицію:«З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період Ті чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17.

Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.» Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій. які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/1163/17, від 25.04.2018 у справі №910/9915/17, від 10.04.2018 у справі №910/11079/17.

Разом із тим, обставини справи, навпаки свідчать про реальність наміру на укладення договору та його виконання. Сума позики, передбачена Договором, у розмірі 50000 грн. була сплачена ОСОБА_1 на поточний рахунок відповідача 17.07.2017 року, фактично Договір було укладено через 6 днів 17.07.2017 року з моменту його підписання сторонами, яке відбулося 11.07.2017р., що надавало відповідачеві час на відмову від укладення договору у разі, якщо б він заперечував проти його укладення.

Після прийняття суми позики, відповідач отримані кошти не повернув і використав їх у своїй господарській діяльності, що підтверджено випискою по банківському рахунку АРРЗО за зазначений період. Крім того, 31.12.2017 р. між ОСОБА_1 та Відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою змінено строк надання позики до 30.06.2018 р.

Тобто прийняттям суми позики на свій рахунок із неповерненням отриманих коштів як безпідставно отриманого майна, а також підписанням додаткової угоди про продовження строку дії Договору, відповідачем було вчинено дії, які беззаперечно, враховуючи специфіку правовідносин позики, свідчать про схвалення ним та прийняття до виконання укладеного Договору. Також, дії позивача з прийняття грошових коштів на рахунок та подальше їх неповернення відповідачу, обертання коштів на власну господарську діяльність дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено.

Більше того, навіть після отримання претензії від 06.05.2021 р. про повернення суми позики, яке було отримано відповідачем вже після призначення теперішнього керівника - ОСОБА_3 , жодних дій щодо повернення суми відповідачем вчинено не було.

До того ж, протокол №12 засідання наглядової ради Установи «Агенція регіонального розвитку» від 05.08.2021 року, згідно до якого 05.08.2021 наглядова рада ухвалила визнати договір безвідсоткового займу №01/07-17 від 11.07.2017 року укладений між Агенцією та громадянином ОСОБА_1 , таким що не відповідає Положенню про Агенцію регіонального розвитку Запорізької області, долучений АРРЗО в обґрунтування зустрічного позову не може свідчити про несхвалення цього договору на момент його укладення, або його не схвалення протягом більше ніж 4 роки з дня укладення, з огляду на те, що вказані збори наглядової ради скликано майже через 2 місяці після звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про стягнення боргу та через чотири роки після укладення оспорюваного договору, майже три роки після настання строку виконання зобов`язання, прийняття АРРЗО від ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок його власних грошових коштів у розмірі 50000,00 грн. та витрачання цих коштів на потреби Установи.

Тим більше, доводи про те, що Наглядова рада не була обізнана з укладенням такого договору, в світлі тих обставин, що з часу укладення спірної угоди її персональний склад суттєво змінився та з огляду на недоведення факту необхідності затвердження проекту оспорюванної угоди рішенням Наглядової ради, взагалі не має правового значення.

Так само, звернення до правоохоронних органів 30.07.2021 року АРРЗО із заявою про вчинення правопорушення ОСОБА_4 після отримання позовної заяви про стягнення заборгованості не може свідчити про несхвалення АРРЗО протягом більше ніж 4 років оспорюваного правочину.

Таким чином, Договір було прийнято відповідачем до виконання і жодних заперечень щодо його укладення від часу укладення і до моменту звернення мною до суду з цим позовом (тобто більше чотирьох років) відповідачем не висловлювалося: протягом всього цього часу АРРЗО користувався отриманими від позивача коштами.

До того ж, рішенням Наглядової ради АРРЗО від 27.03.2018 року, протокол № 6, було без зауважень затверджено звіт директора відповідача - ОСОБА_4 , яким було укладено Договір, щодо роботи відповідача за 2017 рік, у якому було укладено Договір. Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності з його боку схвалення Договору є безпідставними

Крім того, кошти, отримані від ОСОБА_1 відповідачем, у будь-якому разі не є безповоротними і мають бути повернутими відповідачем незалежно від підстав їх отримання. При цьому факт отримання грошових коштів у розмірі 50000 грн. АРЗЗО визнано у судовому засіданні директором АРРЗО ОСОБА_3

Позивач за зустрічним позовом не надав до матеріалів справи будь-яких доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Надані АРРЗО суду докази, а саме пояснення свідка ОСОБА_4 не доводять обставин зустрічного позову щодо недійсності правочину, а навпаки, спростовують його.

Частина 2 ст. 241 ЦК України визначає, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Про прийняття відповідачем спірного договору до виконання, як це передбачено ч. 1 ст. 241 ЦК України, свідчить відсутність даних про намагання відповідача розірвати договір чи визнати його недійсним в судовому порядку з часу його укладання, що підтверджує схвалення оспорюваного правочину відповідачем протягом тривалого часу.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані принципи щодо обов`язковості доведення тих чи інших обставин є обов`язковими при з`ясуванні обставин справи по суті.

Договір укладений сторонами на підставі положень про представництво з дотриманням вимог закону, необхідних для чинності правочину, а належних і допустимих доказі протилежного позивачем не надано.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АРРЗО про визнання договору недійсним з підстав, зазначених в позові є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Отже, проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи обставини, встановлені в ході розгляду справи, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову АРРЗО слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з АРРЗО на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Установи «Агенція регіонального розвитку Запорізької області» про стягнення боргу за договором надання безвідсоткового займу, задовольнити частково.

Стягнути з Установи «Агенція регіонального розвитку Запорізької області» на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором 01/07-17 від 11.07.2017 у розмірі 50000,00 грн., пеню за договором 01/07-17 від 11.07.2017 у розмірі 6328,05 грн., штраф за договором 01/07-17 від 11.07.2017 у розмірі 5000,00 грн, витрати по сплаті судового збору 613,28 грн., а всього стягнути 61941,33 грн. (шістдесят одна тисяча дев`ятсот сорок одна гривня 33 копійки.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 відмовити.

У задоволені зустрічного позову Установи «Агенція регіонального розвитку Запорізької області» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання недійсним договору надання безвідсоткового займу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .;

- відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: Установа «Агенція регіонального розвитку Запорізької області» ЄДРПОУ 40833539, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 164.

-третя особа за зустрічним позовом : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 12.01.2022 року. Повне рішення складено 21.01.2022 року.

Суддя: Ю.В. Апаллонова