Рішення № 102699829, 10.01.2022, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/42/2022

ЄУН 229/3770/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання Король І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття осіб з місця реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача - адвокат Саєнко О.М. звернувся до суду з позовом від імені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому просить зняти з місця реєстрації у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та її неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В позові вказано, що вищевказана квартира належить ОСОБА_4 (дружині позивача), ОСОБА_1 (позивачу), ОСОБА_5 (доньці позивача), ОСОБА_2 (доньці позивача). ОСОБА_2 разом з і своєю донькою ОСОБА_3 виїхала у 2014 році з смт Верхньоторецьке на постійне місце проживання до Російської Федерації, повертатися назад не планує. За цей період відповідачка комунальні послуги за квартиру не оплачує, в утриманні житла участі не бере, її особистих речей та речей її доньки в квартирі немає. Позивач вимушений звертатися до суду з позовом про зняття відповідачки та її доньки з реєстраційного обліку в цій квартирі, оскільки вирішити це питання в позасудовому порядку неможливо.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена. Надала суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 03 лютого 2021 року, виданого приватним нотаріусом Дорменок Ю.М. в смт Очеретине Ясинуватського району Донецької області, ОСОБА_2 належить 1/6 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України встановлює, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

У зв`язку із цим, відповідно до статті 16 ЦК України вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні спору про житлові права.

За таких обставин заявлена позивачем вимога про зняття з реєстраційного обліку місця проживання відповідачки у вказаній квартирі не може бути задоволена у розумінні статті 16 ЦК України, оскільки поняття «зняття з реєстрації» нерозривно пов`язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила таке користування, виселення із займаного приміщення та інше), вимог про що позивачем не заявлено.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частина перша статті 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частини другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловживала.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що позов про зняття з реєстраційного обліку відповідачки без зазначення, яким чином вона порушує право позивача на володіння своїм майном, не підлягає задоволенню, оскільки зазначений позов спрямований на одержання судового захисту права, яким особа зловживала. Відповідачка ОСОБА_2 є законним володільцем частини спірної квартири, підстав для позбавлення її власності немає.

Щодо зняття з реєстраційного обліку у квартирі неповнолітньої доньки відповідачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).

Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є підставою для зняття з реєстрації у цій квартирі.

Окрім цього, матері дитини - ОСОБА_2 належить частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , що дає законні підстави для реєстрації її доньки у цій квартирі.

За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Принципом 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття осіб з місця реєстрації не підлягає задоволенню.

Керуючись ст..ст. 2, 10, 12, 80, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття осіб з місця реєстрації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 січня 2022 року.

Cуддя: С. О. Рагозіна