Рішення № 102699825, 21.12.2021, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/1070/2021

ЄУН 229/5466/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання Король І.С.,

представниці позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , за участю служби у справах дітей Очеретинської селищної військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2021 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , в якому просить визнати відповідачів та неповнолітню дитину визнання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати такими, що втратили право користування житлом - будинком АДРЕСА_1 . Вказала, що вона є власницею цього будинку, в якому зареєстрована. Також в будинку зареєстровані її донька ОСОБА_4 , її син ОСОБА_2 , її неповнолітній онук ОСОБА_5 . Однак відповідачі і неповнолітній онук позивачки з 2012 року в будинку не проживають, своїх речей в ньому не мають. Знятися з реєстрації в добровільному порядку вони не бажають, перешкод для їх проживання в будинку позивачка не чинить. Вони проживають за іншими адресами. Позивачка просить позов задовольнити.

В судове засідання позивачка не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник позивачки адвокат Посвалюк В.В. позовні вимоги в судовому засіданні підтримала в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена за останнім відомим місцем реєстрації, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що дійсно він та його неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживають у будинку АДРЕСА_1 . Мешкають вони у іншому будинку і планують знятися з реєстрації у будинку позивачки, але на даний час їм нікуди перереєструватися. Будинок, в якому вони мешкають, ще офіційно не оформлений на них. Як тільки вони оформлять право власності на цей будинок, вони знімуться з реєстрації.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню часткового з таких підстав.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 26 грудня 2012 року ОСОБА_3 належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

В цьому будинку зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки Очеретинської селищної військово-цивільної адміністрації №10 від 01.09.2021 ОСОБА_3 проживає в будинку АДРЕСА_1 одна, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку зареєстровані, але не проживають у будинку з 2012 року.

Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. І власник, згідно зі ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм будинком.

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Та обставина, що відповідачі зареєстрований в будинку позивачки, порушує її права як власниці будинку, а саме: позивачка, не отримуючи ніяких доходів відповідачів, оплачує за них комунальні послуги. Крім того, вона не має можливості розпорядитися майном, яке їй належить.

Відповідачі являються членами сім`ї власниці будинку - її донькою та сином, але не проживають будинку понад один рік без поважних причин, а тому вони втратили право на користування цим житлом.

Щодо визнання таким, що втратив право на житло, неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).

Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у будинку позивачки не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом.

Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі, її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин не проживання дитини і наявність у того з батьків, з ким вона фактично проживає, права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Наведені правові висновки узгоджуються з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19).

За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може самостійно визначати місце свого проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірній квартирі не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачкою не надано, хоча це є її процесуальним обов`язком.

Не сплата дитиною коштів за користування житлово-комунальними послугами, також не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки позивачка (за доведеності понесення нею таких витрат одноособово) не позбавлена можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників (батьків) малолітньої дитини.

Принципом 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.

Оцінюючи поважність причин непроживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будинку позивачки, суд вважає, що такі причини не можливо віднести до не поважних, а тому право неповнолітня дитина не втратила право на проживання у будинку позивачки - своєї бабусі. Таким чином, у задоволенні вимоги позивачки в частині визнання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житлом, необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в рівних частинах з кожного.

Керуючись ст..ст. 2, 10, 12, 80, 141, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , за участю служби у справах дітей Очеретинської селищної військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житлом - будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , витрати по сплаті судового збору з кожного по 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

В задоволенні позову в частині визнання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житлом, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2021 року.

Cуддя: С. О. Рагозіна