Рішення № 102699581, 29.10.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/803/17

2/760/2755/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Кушнір С.І.

за участю секретаря - Федоренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення з житлового приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 16.01.2017 р. звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просить виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування позову посилається на те, що позивачу належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 25 березня 2016 року та Інформаційною довідкою сформованою 30 березня 2016 року за № 56314389.

Зазначає також, що окрім позивача в квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідачі чинять перешкоди позивачу та ОСОБА_4 у користуванні квартирою, не пускають до житлового приміщення, на сплачують рахунки за спожиті комунальні послуги, у добровільному порядку не звільняють помешкання, що підтверджується висновком інспектора ВП № 1 Солом`янського УП ГУ НП України у місті Києві лейтенанта поліції Берестень І.Г. від 21.12.2016 р.

Таким чином, на думку позивача, оскільки відповідачі проживають у квартирі, власником якої є позивач, створюючи при цьому перешкоди у здійсненні власником права користування і розпорядження житлом та порушують його права і законні інтереси, тому просить виселити їх з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

17.01.2017 р. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кізюн Л.І.

28.02.2017 р. ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва Кізюн Л.І. відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа: Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення з житлового приміщення, та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

07.09.2017 р. ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_4 .

04.12.2017 р. ухвалою суду за клопотанням представника позивача замінено неналежного відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_2 .

30.08.2018 р. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 11.06..2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

23.06.2021 р. представником відповідача ОСОБА_3 до суду подано відзив на позов, у якому просить відмовити у його задоволенні.

Заперечуючи щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, посилається на те, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Зазначає, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідченого 25.03.2016 р. приватним нотаріусом КМНО Лосевим В.В., у вказаній квартирі були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Про дану обставину знав продавець ОСОБА_5 , який не є учасником даної справи та покупець Позивач ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована у вказаній квартирі з 29.01.1998 р., тобто вже більше 23 років Відповідач ОСОБА_3 фактично та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважає, що внаслідок виселення її з жилого приміщення, вона втратить право користування житловим приміщенням та фактично буде позбавлена житла. Її право на проживання хоча і втрачено у зв`язку із договором купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_5 продав вказану квартиру ОСОБА_1 , але задоволення цього позову покладе на неї надмірний тягар у вигляді позбавлення права на житло, чим порушить баланс інтересів сторін, оскільки фактично вона стане безхатченком

Посилається на те, що позивач ОСОБА_1 на час укладання договору купівлі-продажу знав, що відповідач ОСОБА_3 має право на користування цією квартирою, а отже, він мав можливість довідатися про її наміри щодо подальшого проживання у квартирі або про її відмову від свого права та готовність знятись з реєстрації в такому випадку.

Вважає, що у даній справі слід надати оцінку співмірності втручання у право відповідача, з урахуванням конкретних обставин справи, а саме, що позивач має місце проживання за іншими адресами, а Відповідач не має іншого житла, у разі задоволення його вимог, стане безхатьком.

Таким чином, вважає, що оскільки позивач, купивши квартиру, знав про проживання в ньому відповідачів - членів сім`ї колишнього власника цього житла, які не мають іншого житла, тому їх право на це майно не може бути захищено, шляхом виселення відповідачів, які внаслідок цього стануть безхатченками, що не є справедливим з урахуванням усіх обставин цієї справи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на підстави, викладені у ньому та надані докази.

В судове засідання відповідачі не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

В судове засідання треті особи не з`явились, про місце, день та час судового розгляду були повідомлені у встановленому порядку.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується вимоги позовної заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 25.03.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 159 та копією інформаційної довідки від 30.03.2016 р. № 56314389.

Відповідно до довідки ЖЕД № 905 від 16.12.2016 р. № 12689 в квартирі

АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16.05.2019 р. у справі № 760/19728/16-ц, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Скасувано арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року в якості забезпечення позову.

Звертаючись до суду з позовом до про виселення з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , позивач, як на підставу своїх вимог, посилається на те, що відповідачі після купівлі ним квартири продовжують проживати у ній, при цьому, будь-яких витрат на утримання житла не несуть, комунальні послуги не сплачують. Сторони спільного господарства не ведуть, сімейних стосунків не мають.

Відповідачі чинять позивачу перешкоди в користуванні квартирою, не пускають до житлового приміщення. Дана обставина підтверджується висновком інспектора Солом`янського УП ГУ НП України у м.Києві від 21.12.2016 року.

Таким чином, позивач вважає, що проживання відповідачів з ним в однокімнатній квартирі є неможливим та суперечить його інтересам.

Згідно довідок про зняття з реєстрації місця проживання від 25.04.2017 року за № 1694/1 та № 1695/1 відповідачів знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення суду від 17.01.2017 у справі 826/10011/16.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Враховуючи, що дані спірні житлові правовідносини є цивільно-правовими, то вони мають регулюватися саме нормами ЦК України, який є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше у часі, ніж що ЖК УРСР, що був прийнятий 30.06.1983 року і не відображає усіх реалій сьогодення, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм ЦК України.

Так, положеннями ч. 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Водночас, відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Право користування житловим приміщенням, в силу ст.ст. 401-405 ЦК України, може бути встановлено за домовленістю з його власником та зберігається не тільки за членами сім`ї (в тому числі колишніми) власника жилого приміщення, а й за членом його сім`ї, у разі зміни самого власника. При цьому припинення цього права можливо лише у випадках, передбачених ст. 406 ЦК України.

За правилом п.4 ч.1 ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. При цьому припинення сімейних відносин не припиняє житлового сервітуту.

В той же час за правилом ч. 2 ст. 406 ЦК сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

До таких обставин можливо віднести: систематичне руйнування чи псування колишніми членами сім`ї власника належного останньому житлового приміщення або використовування житла не за призначенням; систематичне порушення колишніми членами сім`ї власника житлового приміщення правил співжиття та етичних норм, що робить неможливим для власника проживання з ними у одній квартирі чи в одному будинку; невиконання колишніми членами сім`ї власника угоди про плату за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі); необхідність для власника у використанні належного йому жилого приміщення в будинку (квартирі) для проживання членів його сім`ї за умови неможливості спільного проживання з колишніми членами сім`ї.

Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Враховуючи наведене, якщо користувач житлового приміщення, який зареєстрований та проживає у цьому житловому приміщенні, внаслідок певних обставин створює власнику перешкоди у здійсненні права власності, то права власника можуть бути поновлені шляхом задоволення його позовних вимог про припинення права на користування квартирою (припинення сервітуту) на підставі ч. 2 ст. 406 ЦК України (за наявності обставин, які мають істотне значення).

Як визначив Верховний Суд (постанова ВП/ВС у справі № 447/455/17 від 13.10.2020 року), при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені ст. 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.

Отже, в даному спорі припинення права користування відповідачами спірним житлом відповідає пропорційності в розумінні положень ст. 8 Конвенції, з огляду на те, що відповідачі, які не є членами сім`ї позивача, проживають в однокімнатній квартирі позивача, а позивач при цьому позбавлений можливості забезпечити собі належні житлові умови.

К рім того, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07.05.2019 р. у справі № 760/28649/18, яке набрало законної сили, встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у період з 2012 року до 17.09.2018 року. Даним рішенням встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживали в цей період в квартирі АДРЕСА_3 .

За таких обставин, встановивши, що права позивача порушені у контексті ст. 8 Конвенції, суд вважаючи за необхідне дотримуватися балансу захисту права сторін, зазначає, що відповідачі втратили право на користування житлом, оскільки інтереси позивача, як власника житла та як користувача цим житлом відповідно, перевищують інтереси члена сім`ї колишнього власника, у якого припинилися правові підстави користування чужим майном та який забезпечений іншим житловим приміщенням.

Таким чином, припинення права користування житловим приміщенням відповідача має бути підтверджено у судовому порядку, виходячи з того, що це право пов`язане із захистом права власності та права користування відповідно до ст.ст. 391, 396 ЦК України, за змістом яких позивач як власник майна та користувач цим майном має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпоряджання цим майном.

З урахуванням задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір по 320 грн. з кожного, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 317, 319, 386, 391, 396, 405, 406 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення з житлового приміщення задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь держави судовий збір по 320 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кушнір С.І.