Вирок № 102697461, 17.01.2022, Шевченківський районний суд Харківської області

17.01.2022

ВИРОК

Іменем України

17 січня 2022 року смт Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Тордія Е.Н. секретар судових засідань - Сергієнко В.С.

номер справи №1-кп/637/15/22, (637/1202/21)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розташованому в смт Шевченкове Харківської області кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 листопада 2021 року за №12021221100001175, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт Шевченкове Харківської області, громадянина України, розлученого, такого що має середню спеціальну освіту, не працюючого, зареєстрованого: по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.126-1 Кримінального кодексу України,-

участь у справі приймали: прокурор - Маслич О.О.

обвинувачений - ОСОБА_2

потерпіла - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст обвинувачення та встановлені обставини.

ОСОБА_2 в період часу з 20 липня 2021 року по 26 листопада 2021 року, діючи умисно, в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому поводженню, а також в порушення вимог Закону України « Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, систематично, шляхом словесних образ у вигляді нецензурної лайки, дестабілізації нормальної обстановки у родині, вчиняв насильство щодо своєї дружини ОСОБА_3 , що привело до психологічних страждань, погіршення якості життя, втраті позитивних емоцій, наявності негативних переживань у потерпілої.

Системність дій обвинуваченого ОСОБА_4 виражена у наявності постанови Шевченківського районного суду Харківської області про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 20 липня 2021 року, постанови Шевченківського районного суду Харківської області за ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 18 листопада 2021 року, та тим, що 13 грудня 2021 року до Шевченківського районного суду Харківської області спрямовано обвинувальний акт за ст. 126-1 Кримінального кодесу України.

Дії ОСОБА_2 органами досудового розслідування кваліфіковані - як умисне, систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.

Позиція учасників судового провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю і показав, що через сімейні негаразди, а також вживання алкоголю, у нього виникали сварки зі своєю дружиною. Відсутність роботи, через це перебування у схвильованому стані привели, до сварок, через які неодноразово викликалась поліція, і складались протоколи про адміністративне правопорушення.

На теперішній час він повністю усвідомлює свою протиправну поведінку, перестав вживати алкогольні напої та допомагає своїй дружині. Просить це врахувати при винесенні рішення щодо нього. Не заперечував проти зібраних по справі доказів, прохав їх не досліджувати та розглядати справу, згідно положень ч. 3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України.

Потерпіла ОСОБА_3 , в судовому засіданні, зазначила, що викладені в обвинувальному акті відомості правдиві. Враховуючи зазначені обставини вона звернулась до суду щодо розірвання шлюбу , але прохала суд суворо не карати обвинувачуваного, вважає що він може виправитися без ізоляції від суспільства. Претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_2 не має.

Прокурор, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї провини не заперечувала проти розгляду справи за правилами ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України.

За положеннями ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, переконавшись в тім, що обвинувачений розуміє фактичні обставини справи, в його добровільній та істинній позиції, а також те, що в подальшому він не в змозі буде оспорювати фактичні обставини справи в апеляційній інстанції, зібрані по справі докази не досліджував.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що прокурор та обвинувачений не оспорюють фактичні обставини провадження, не заперечували проти зібраних по справі доказів та просили їх не досліджувати розгляд справи проводиться, згідно положень ч. 3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України.

З врахуванням наведеного, суд, допитавши ОСОБА_2 , потерпілу ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні умисного, систематичного вчинення психологічного насильства щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров`я, погіршення якості життя потерпілої особи, доведена повністю, а його дії за ст.126-1 Кримінального кодексу України кваліфіковано вірно.

Мотиви суду та правові норми застосовані судом.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерела права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_2 суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 Кримінального кодексу України відповідно до вимог ст.12 Кримінального кодексу України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, розлучений за рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2021 року,офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога , психіатра не перебуває.

Згідно висновку досудової доповіді ризики вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, не становлять великої небезпеки для суспільства, та його виправлення можливе без ізоляції від суспільств за умовах здійснення нагляду з боку органу пробації та застосування соціально - виховних заходів що необхідні для виправлення та запобігання вчинення нових правопорушень .

Обставиною що пом`якшує покарання ОСОБА_2 згідно ч.1 п.1 ст.66 Кримінального кодексу України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжуєть покарання ОСОБА_2 згідно ст.67 Кримінального кодексу України, судовим слідством не встановлено.

Згідно ст.50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Враховуючи, викладене суд вважає, що ОСОБА_2 має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, але враховуючи ставлення обвинуваченого до скоєного злочину, позицію потерпілої, стосовно призначення покарання ОСОБА_2 , його щире каяття, відсутність матеріальної та моральної шкоди, суд вважає можливим ОСОБА_2 від призначеного покарання звільнити з випробуванням, так його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення обов`язкового контролю за подальшою його поведінкою, та з покладанням на нього обов`язків передбачених ст.76 Кримінального кодексу України.

Позовні вимоги по справі не заявлені. Речові докази, судові витрати, заходи забезпечення кримінального провадження по справі відсутні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.373, 374, 392, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати винним: ОСОБА_1 за ст. 126-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді 2 ( двох ) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням, строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

?Додатково на ОСОБА_2 покласти відповідно до ч. 3 ст. 76 Кримінального кодексу України обов`язок : не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

?

Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 не обиралася.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: