Вирок № 102696662, 24.01.2022, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 526/1410/19

Номер провадження 1-кп/530/1/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2022 р. Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., секретаря Стрілець Л.Г., Пилипенка Є.С. з участю прокурора Шарайкіна О.В., Маюри С.В., Костенка І.А., Чубенка А.І., захисника-адвоката обвинуваченої Кривов`яз М.С., представника потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 , адвоката Козленка О.М., представника потерпілого Литвиненка Ю.Ю. адвоката Хачатурова Д.К., Черевко А.С., Кисличенка П.В., розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170130000065 від 18.01.2019 року, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Броварки, Гадяцького району, Полтавської області, проживаючої в АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, одруженої, освіта вища, працюючої лікарем стоматологом у ФОП « ОСОБА_4 », раніше не судимої, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 135, ст.286 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 135, ст.286 ч.2 КК України.

Обвинувачення органів досудового розслідування відносно ОСОБА_3 ґрунтується на наступних обставинах.

18.01.2018 року о 02 год 20 хв ОСОБА_3 керувала технічно-справним автомобілем Форд Куга, д.н.з. НОМЕР_1 та рухалася по автодорозі Лохвиця-Гадяч в с. Осняги Гадяцького району Полтавської області, при цьому грубо порушила вимоги Правил дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди за наступних обставин.

У вказаний час водій ОСОБА_3 грубо порушила вимоги п. п. 10.1,11,3,12,3 Правил дорожнього руху України, а саме під час руху, на вище вказаній ділянці автодороги, не врахувала дорожню обстановку, проявила неуважність, не переконалася в безпеці виконання свого маневру, виїхала на зустрічну смугу руху та здійснила наїзд на пішохода, ОСОБА_5 , який рухався в зустрічному напрямку, по правому краю проїзної частини, за напрямком його руху, а саме, в напрямку м. Лохвиця.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід, ОСОБА_5 , згідно висновку судово- медичної експертизи № 11 від 13.02.2018 року отримав тілесні ушкодження, які умовно можливо розділити на дві групи: ПЕРША група: рана в ділянці лівої брови, ближче до її внутрішнього кінця, та в ділянці підборіддя зліва в проекції 1-5 зубів нижньої щелепи зліва,рана в центрі піднижньо щелепної ділянки, рана по задній поверхні статевого члена, ближче до його основи, ділянки осаднення у вигляді паралельних, вертикальних, лінійних саден у лівій щічній ділянці, з розповсюдженням на верхню губу зліва та лівий скат носа та по боковій ділянці шиї зліва, садно шкіри по переднє-зовнішній поверхні, в проекції правого колінного суглобу, садно шкіри по внутрішній поверхні середньої третини лівої гомілки, підшкірний крововилив по боковій поверхні живота справа, в проекції гребня здухвинної кістки по середній пахвинній лінії, на тлі якого смугоподібної форми садно, підшкірний крововилив по тильній поверхні лівої кисті, в проекції 2-4 п`ясних кісток, підшкірний крововилив по передній поверхні верхньої третини правого стегна, крововилив у поверхневі м`язи лівої гомілки, крововилив у поверхневі м`язи по заднє-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, крововилив в глибокі м`язи внутрішньої поверхні лівого стегна , в середній його третині, крововилив в м`які покриви голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в правій скроневій ділянці, крововилив в м`які тканини шиї навколо її магістральних судин справа, крововилив в підшкірно-жирову клітковину по переднє-зовнішній поверхні нижньої третини лівого стегна, крововилив по переднє-внутрішній поверхні верхньої третини лівого стегна з відшаруванням шкіри та підшкірної жирової клітковини від підлеглих тканин на цьому рівні, розрив шийного відділу хребта з пошкодженням передньої та задньої повздовжньої зв`язки на рівні 6,5 шийних хребців, розрив хребта з пошкодженням передньої повздовжньої зв`язки на рівні 12 грудного -1-го поперекового, непрямі переломи 3,5,6,7,8,9,10 ребер зліва, на проміжку від середнє-ключичної до передньої пахвинної лінії, багатоуламкові переломи кісток обличчя та нижньої щелепи, переломи 1-5 зубів нижньої щелепи справа на рівні їх шийок, перелом лівого рогу підязикової кістки, наскрізний, лінійний горизонтальний розрив стінки аорти безпосередньо над аортальним клапаном, що сполучається з серцевою сорочкою, крововилив у порожнину серцевої сорочки, крововилив в клітковину судинного пучка серця, крововилив в ділянці коренів обох леген, механічна фрагменція, спонгіоз з набуханням нейронів в зрізі спинного мозку С3-С5 з частковим порушенням структурного малюнку.

Всі вказані вище тілесні ушкодження ПЕРШОЇ групи за своїми морфологічними характеристиками є прожиттєвими, утворились в короткий проміжок часу, незадовго до настання смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючи частини легкового автомобіля, що могло мати місце при травматизації пішохода легковим автомобілем, що рухався. Причому, слід зазначити, що в момент первинного контакту пішохід міг знаходитись у вертикальному або близькому до такого положенні тіла і міг бути обернений до виступаючих частин автотранспортного засобу своєю лівою передньою поверхнею тіла. В той же час об`єктивних судово-медичних даних які б дозволяли встановити, рухався чи стояв ОСОБА_5 в момент первинного контракту з автотранспортним засобом, при проведенні судово-медичної експертизи її трупа не отримано.

Стосовно живої особи виявлені тілесні ушкодження Першої групи в своїй сукупності, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку, як таких що призвели до смерті ( пункт 2.1.2 "Правил судово- медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року "Про розвиток та вдосконалення судово- медичної служби України"). Друга Група: підшкірний крововилив в ділянці нижнє-зовнішнього квадрату правої сідниці, крововилив в підшкірно-жирову клітковину в проекції нижнє-зовнішнього квадрату правої сідниці, які за своїми морфологічними характеристиками є прожиттєвими, утворились від дії тупого твердого предмету, або при ударі об такий зазначеною анатомічною ділянкою, в строк, близький до 3-4 доби до моменту настання смерті, та не могли утворитись 18.01.2018 року.

Стосовно живої особи виявлені тілесні ушкодження ДРУГОЇ групи в своїй сукупності мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень ( пункт 2.3.5 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року "Про розвиток та вдосконалення судово- медичної служби України"). Між отриманими тілесними ушкодженнями ПЕРШОЇ групи та смертю ОСОБА_5 мається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Згідно висновку експерта № 856 від 16.05.2018 року за результатами проведеної автотехнічної експертизи в даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_3 вбачаються невідповідності з вимогами п. п. 10.1,11.3,12.3 Правил дорожнього руху України.

Невідповідності з вимогами п. п. 10.1,11.3,12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням обставин даної пригоди.

10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

11.3 На дорогах із двухстороннім рухом ,які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках,п ри цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

ОСОБА_3 мала технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання нею вимог п.п. 10.1,11.3,12.3 Правил дорожнього руху України.

Таким чином своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 ч.2 КК України.

Безпосередньо після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, тобто 18.01.2018 року після 02 год 20 хв. ОСОБА_3 усвідомлюючи, що вона скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_5 , тим самим поставивши його в небезпечний для життя стан, маючи можливість для надання допомоги, не виконала свого громадянського обов`язку, що покладав на неї закон і загальновизнані норми моралі: не переконалася, чи потребує потерпілий допомоги, не викликала карету швидкої допомоги, не відвезла потерпілого до найближчого лікувального закладу, а умисно залишила його в небезпеці, зникнувши з місця пригоди, тим самим порушивши вимогу п.п. г) ґ ) п. 2.10 Правил дорожнього руху України, де вказано, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний :

г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і направити потерпілих до лікувального закладу;

ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені у підпункті "г" пункту 2.10 Правил дорожнього руху України, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки у лікувальному закладі ,повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу ( з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди.

Таким чином своїми умисними діями, що виразилися в завідомому залишенні без допомоги ОСОБА_5 , який перебував в небезпечному для життя стані, коли вона сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення ,передбачене ч.1 ст. 135 КК України.

У справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Страсбурзького суду у справі № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

26 грудня 2019 року, під час судового засідання, встановлено наступний порядок та обсяг дослідження доказів, а саме: допит потерпілих, допит свідків, дослідження письмових доказів (згідно реєстру матеріалів досудового розслідування), допит обвинуваченої, доповнення (клопотання) сторін кримінального провадження та судові дебати.

Отже, під час судового розгляду безпосередньо було допитано потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_9 - Литвиненко Ю.Ю.; свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; обвинувачену ОСОБА_3 .

Окрім того, під час судового розгляду сторона обвинувачення надала суду письмові докази, які на думку прокурора підтверджують винуватість ОСОБА_3 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, які були безпосередньо дослідженні судом.

Жодні речові докази по даному кримінальному провадженню стороною обвинувачення в судовому засіданні не були надані та безпосередньо судом не досліджувались (під час досудового розслідування та судового розгляду стороні захисту не відкривались).

В свою чергу, під час судового розгляду сторона захисту надала суду письмові докази, які спростовують доводи сторони обвинувачення щодо винуватості ОСОБА_3 , в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, які були безпосередньо досліджені судом, а також під час долучення стороною обвинувачення письмових доказів заявляла про їх недопустимість та неналежність.

Дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст. 321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку.

Виходячи з аналізу норм частини 1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження до яких, зокрема, відносяться:

- презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;

- змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У своєму рішенні по справі «Пантелеєнко проти України», заява №11901/02, п. 49, Європейський суд з прав людини підкреслює, що вираз «відповідно до закону» значною мірою покладає на національне законодавство і державу обов`язок дотримання матеріальних і процесуальних норм.

В рішенні від 30.06.2008 року у справі №22978/05 «Гефген проти Німеччини» Європейський суд для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

В рішенні від 21.04.2011 року по справі № 42310/04 «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Стороною обвинувачення не було доведено обставин, які зазначені в обвинувальному акті, що виразилось в не підтвердженні їх доказами зважаючи на наступне.

Ст. 19 Конституції України визначає, що кожна особа зобов`язана діяти лише в межах та спосіб передбачений Конституцією та законами України.

В Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України (Справа N 1-31/2011) 20 жовтня 2011 року зазначається, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією (995_004), а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) ( 995_004 ) тощо.

Таким чином, даючи офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України (254к/96-ВР), Конституційний Суд України виходить з того, що обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких Основний Закон України (254к/96-ВР ) допускає такі обмеження.

Конституційний Суд України вважає, що положення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, безпосередньо пов`язане з положенням частини першої цієї статті, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України (254к/96-ВР) "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом" дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При цьому, згідно з вимогами ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).

Відповідно до ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частиною першою ст.23 КПК України встановлено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.23 КПК України).

Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд дослідив, проаналізував всі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, у відповідності критерію доведення ними обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом, що відповідає положенням ч. 2 ст. 17 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_3 , свою вину не визнала та показала, що дійсно це її автомобіль Форд Куга д.н.з. НОМЕР_1 , на неї з приводу цього оказується тиск, хоче надати суду пояснення відносно цієї події, хто в цей час був за кермом автомобіля не знає, вона в цей час за кермом і в салоні автомобіля не перебувала і не може вказати точно що це було, співчуває людям, жалкує що ця подія трапилася з ними, що вони понесли таке горе,більше нічого іншого не може донести з приводу даного злочину який їй інкримінують, послалася ст. 63 КК України, більше ніяких показів надати не може.

Свідок, ОСОБА_10 , в судовому засіданні пояснив, що він з 1987 року працює водієм комунального підприємства "Сервіс", обвинувачену ОСОБА_3 не знає. В середині січня 2018 рок,у перебуваючи на роботі їхав на автомобілі "ЗІЛ 131" по дорозі Лохвиця-Охтирка в сторону Лохвиці, оскільки працює в райавтодорі, то до його обов`язків входить посипка дороги сумішшю та розчищення доріг. На вулиці починав іти сніг. Проїжджаючи побачив, що по обочині з правої сторони в сторону Лохвиці близько 1 кілометра до села Білоченківка та 1,5 метри до закінчення асфальту йшла людина чоловічої статі з нахиленою в низ головою, в темному одязі без світоотражаючих елементів, швидким темпом, яка нікого не зупиняла, та небезпеку чи перешкод для учасників руху не створювала, проїхавши до межі з Лохвицьким районом,близько 17 км, приблизно через півтори години повертався назад, на вулиці мело, "світу білого не видно", дорожнє покриття стало дуже погане "снігова каша", зустрів приблизно 10 автомобілів, запам`ятав що їхало два крази з бортовим прицепом та зелені жигулі, проїжджаючи далі, помітив як зліва шось лежить схоже на брезент або бумагу, і тоді згадав про чоловіка якого зустрічав, подумав, що він десь повинен іти, зателефонував колезі по роботі ОСОБА_13 , який рухався позаду та автомобілі ЗІЛ, щоб він подивився, що то за п`ятно лежить, і останній сказав, що схоже на людину. Приїхавши на територію КП "Сервіс" повідомив диспетчеру ОСОБА_14 , що на узбіччі лежить людина і він викликав поліцію та швидку. Пересівши в інший автомобіль КРАЗ почав чистити дорогу, проїжджаючи повз місце де бачив темне п`ятно перебували працівники поліції та швидка допомога, зупинившись біля них, дізнався, що на узбіччі лежав чоловік, дав свідчення працівникам поліції і поїхав далі.

Свідок, ОСОБА_11 , в судовому засіданні пояснив, що він працює керуючим партнер адвокат АО "Вікус". Обвинувачена ОСОБА_3 йому не відома. Наприкінці січня місяця 2018 року їздив з колегою ОСОБА_12 у Гадяцький район, де колега вів справу по ДТП ст. 286 КК України, кого саме представляв і які обставини з`ясовував він не говорив, попросив поїздити з ним за компанію, оскільки мав з`ясувати обставини по досудовому слідству. Заїхавши в населений пункт їх зустрів невідомий йому чоловік на легковому автомобілі, який провів до житлового будинку і запросив в середину будинку. Мета поїздки йому невідома, їхав з`ясувати обставини по дорученню. В приміщенні будинку перебувала мати загиблого, сестра і діти, один чи два чоловіки, потім дітей сестра відвела в іншу кімнату. Між ОСОБА_15 і цими людьми відбулася розмова в ході якої він дізнався ,що трапилося ДТП. Мати розповідала про обставини ДТП, що загинув її син, потім розмова перейшла до того, що у загиблого залишився син, який навчається в місті Полтава, і ніхто не проти щоб справа по ДТП не набувала розголосу, і було б добре якби винна сторона відшкодувала б шкоду, зокрема придбала двокімнатну квартиру сину в м. Полтаві, але у випадку компенсації гроші неповинні попасти в руки дружині загиблого, оскільки між ними маються неприязні стосунки, квартиру купити конкретно сину загиблого. Крім цього брат загиблого ОСОБА_16 повідомив, що сім`ю винуватців вони знають добре, знають розташування стоматології і якщо хтось робитиме щось неправильно, можуть бути негативні наслідки. Після чого ОСОБА_17 передав кошти чоловіку, яку саме суму, в чиїх інтересах йому невідомо, ніяких прізвищ не вказував, потім ОСОБА_16 , написав розписку і поїхали на місце ДТП . Через рік 30.05.2019 року їздив на допит до слідчого і лише там почув про особу ОСОБА_3 . В м. Гадяч, де знайшли машину Форд Куга не був, договором зі сторонами кримінального провадження не зв`язаний, інші обставини ДТП, крім тих які повідомив брат загиблого не відомі .

Свідок, ОСОБА_12 , в судовому засіданні пояснив, що він працює адвокатом АО "Вікус" ОСОБА_3 не є родичем. Між ним та ОСОБА_3 19.01.2018 року у м. Київ було укладено договір про надання правової допомоги, який припинив свою дію 08.02.2018 року. ОСОБА_3 надала копію техпаспорта на автомобіль Форд Куга, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого, була саме вона. В м. Гадяч вперше потрапив 24.01.2018 року в рамках повноважень з`ясувати долю майна автомобіля Форд Куга, який належить ОСОБА_3 .. Прибувши до відділку поліції м. Гадяч з`ясував, що даним автомобілем займається слідчий ОСОБА_19 , дізнався його номер телефону та зателефонував слідчому, останній сказав почекати біля райвідділку, оскільки він не на місці, чекав тривалий час, в обідню пору побачив, що до райвідділку прибув евакуатор на якому був автомобіль Форд Куга д.н.з. НОМЕР_1 , в салоні ніхто не перебував. Підійшовши до евакуатора, зрозумів, що це саме той автомобіль, який його цікавить, на ньому були видимі пошкодження передньої лівої частини (крило), потім сфотографував даний автомобіль, після цього працівники поліції вивантажили автомобіль на землю, за кермо сів один з поліцейських і загнав машину до гаражного боксу, який знаходиться на території Гадяцького відділку поліції. Відеозйомки не здійснював, а фотографії робив та передав клієнтці під час розірвання договору про правову допомогу. Про обставини ДТП йому стало відомо зі слів слідчого Михайловського, який надав номер телефону матері загиблого та наполягав зустрітися з родичами загиблого. Повернувшись до м. Київ зателефонував по даному номеру, який надав слідчий, поговорим з матір`ю загиблого, потім з братом ОСОБА_16 , який зорієнтував коли і куди їхати та домовився про зустріч. 28.01.2018 року він разом з колегою, ОСОБА_11 , якого попросив з метою безпеки поїхати разом з ним, приїхали до села Петрівка - Роменська, де їх зустрів ОСОБА_20 , брат загиблого, запросив до будинку, в якому знаходились мати загиблого та сестра, всі перебували в емоційному стані. Намагаюсь з`ясувати, що відбулось мати емоційно повідомила, що загинув її син ОСОБА_21 , далі розмову вів ОСОБА_20 , який почав з того, що вони не проста сім`я, можуть спричинити негативні наслідки, знають сім`ю винуватця, у загиблого залишилась дитина було б непогано якби винна сторона купила сину двокімнатну квартиру в м. Полтаві та зазначив низку інших вимог. Вислухавши їх повідомив, що незрозуміло до кого вони висувають дані вимоги, тривають слідчі дії, і в даній ситуації розбереться слідство, зрозумів що сім`я небагата та вирішив надати сім`ї загиблого допомогу на поховання в сумі 10 000 гривень, особистих коштів про що взяв розписку. Після чого разом з ОСОБА_16 поїхали на місце ДТП де останній показав де саме сталося ДТП. ОСОБА_3 йому не повідомляла як саме пошкоджено її автомобіль, що ДТП вчинила саме ОСОБА_3 він не знав. В момент вилучення автомобіля він присутній не був, слідчий ОСОБА_19 повідомив, що поліцейські не можуть закрити гараж, потім він купив замок і під`їхав до гаражного кооперативу та закрив гараж. Вперше побачив ОСОБА_3 19.01.2018 року коли вона приїхала і уклали договір про надання правової допомоги.

Потерпілий, ОСОБА_6 , в судовому засіданні пояснив, що останній раз спілкувався з своїм рідним братом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , близько 10 год вечора, ОСОБА_21 збирався їхати до матері в с. Петрівка Роменська, Гадяцького району і запитував чи він не їхатиме, на що відповів, що не їхатиму. 19.01.2018 року він поїхав відпочивати з друзями на водойму, порибалити і до його зателефонувала мати та повідомила про загибель брата вночі в с. Осняги, після чого ОСОБА_6 приїхав на своєму автомобілі на місце трагедії, тіло брата лежало перед зупинкою з права, через 15 метрів знаходиться с. Осняги, на місці аварії було чітко видно де стояв брат і машина їхала з гори, пересікла сплошну і лівою стороною вдарила, його відкинуло на 3-4 метри від траси і машина зразу пішла на свою сторону. Йому погрузили тіло брата і він відвіз його в м. Лохвиця на експертизу. Через деякий час мати зателефонувала і повідомила, що їй телефонували представники ОСОБА_3 , винуватиці наїзду на брата, щоб зустрітися, стосовно зустрічі не заперечував. Домовившись про зустріч, приїхали два представники, на своєму автомобілі, один з них представився адвокат ОСОБА_12 і повідомили, що ОСОБА_22 не приїхала, бо знаходися в шоковому стані, вона в депресії, незнає що їй робити, потім дали матері ОСОБА_7 10 000 грн., на поховання, він написав розписку, мати ніяких розписок не брала, оскільки не думала, що це так затягнеться процесуально. Після чого, адвокат попросив звозити їх на місце ДТП, сіли в їх автомобіль проїхали на місце трагедії, вони здивувались, як це могло відбутися на другій протилежній стороні на обочині, там знаходилися частки розбитого автомобіля, куски бампера, зеркала, ще вони припустили, що якби не рідний брат то ОСОБА_3 в`їхала б в автобусну зупинку. Зі слів слідчих, які були на місці ДТП вони зразу сказали, що за кермом була людина, яка добре знала місцевість і пішла на грубе порушення ПДР пересікаючи сплошну. Після того, як адвокати поспілкувалися, записали анкетні дані синів загиблого ОСОБА_23 і ОСОБА_24 запевнили, що будуть допомагати і з того дня більше ніяких дій, а пішло все в зворотньому процесі. Після похорон знайшлися свідки, які бачили саме ОСОБА_3 за кермом автомобіля, бачили побитий автомобіль Форд Куга, а через декілька днів знайшли автомобіль в гаражі, компромісу з обвинуваченою не знайшли.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 18.01.2018 року, о 07 год 30 хвилин, позвонив до неї участковий з Гадяча та повідомив про загибель сина ОСОБА_26 , на трасі с. Осняги про те, що потрібна машина для того щоб відвезти тіло на експертизу до м. Лохвиця. Зателефонувала сину ОСОБА_16 , він поїхав у м.Гадяч, забрав другого брата і поїхали на місце ДТП. Погрузили тіло і відвезли в Лохвицю на експертизу. Під час похорон невідомі їй хлопці говорили, що машину знайшли в гаражі, на кирпичному мікрорайоні в м. Гадяч, яка збила ОСОБА_26 . Через 5 днів з Києва зателефонував адвокат, запитав чи можна зустрітися і через кілька днів приїхало два адвокати та повідомили, що жінка, яка вбила вашого сина в депресії та перебуває на лікуванні, поговорили, передали від неї 10 000 грн. на похорон і поїхали.

Потерпілий, ОСОБА_8 , в судовому засіданні пояснив, що на той час коли трапилася подія він перебував в м. Полтава. До його зателефонувала мама та повідомила, що батька більше немає його збила машина, він не повірив в цю інформацію та зателефонував батькові, на дзвінок відповів поліцейський та підтвердив про смерть батька. Зі слів родичів дядька ОСОБА_6 та бабушки ОСОБА_7 дізнався, що саме ОСОБА_3 , збила батька і її представники бабі привезли гроші, суму він не уточняв.З батьком спілкувався за декілька днів до трагедії.

Потерпіла, ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснила, що зранку до неї зателефонувала мама ОСОБА_7 і повідомила про трагічну звістку, смерть брата ОСОБА_5 , який загинув у ДТП, поблизу зупинки с. Осняги, Гадяцького району. Брат ОСОБА_6 разом з іншим братом ОСОБА_27 поїхали своїм автомобілем на місце трагедії та відвезли труп брата до експерта в м. Лохвиця. Через декілька днів після похорону до ОСОБА_28 зателефонував адвокат і попросив про зустріч. Мати зателефонувала ОСОБА_6 , домовилися про зустріч, яка відбулася в с. Петрово-Роменська. Приїхало два адвокати, один з них представився адвокат ОСОБА_12 і показав договір, що представляє захист ОСОБА_3 , потім зайшли до будинку, де знаходилася вона, мати ОСОБА_7 і два брати ОСОБА_6 та ОСОБА_27 , адвокат висловив співчуття від імені ОСОБА_3 та повідомив, що з`явитися особисто вона не змогла, на даний час перебуває в шоці, в неї нервовий стрес, але в подальшому звяжеться і буде допомагати, але вона не відповідала, з ними не спілкувалася, сказала щоб винна особа понесла вищу міру покарання в межах санкції статті.

Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, в силу вимог ч. 6 ст. 22 КПК України, суд дослідив докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту. При цьому, сторони кримінального провадження не заперечували щодо закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Відповідно до положень ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Ч.1 статті 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є, зокрема, «щоб для кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».

В статті 7 КПК України закріплено основоположні, загальні засади здійсненя кримінального провадження, такі як верховенство права, повага до людської гідності, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, диспозитивність, розумність строків та інші.

В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Іншими словами обвинуваченням є офіційна, сформована органами досудового розслідування версія про вчинення діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, вважається невинуватою доти, доки її вину не буде доведено згідно із законом. Аналогічні гарантії містить і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973 року.

Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При цьому, згідно з вимогами ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно тієї особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Прокурор в судових дебатах підтримав висунуте ОСОБА_3 обвинувачення, вважаючи достатнім для підтвердження обвинувачення докази, які досліджувалися в судовому засіданні.

Згідно з положеннями статті 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Статтею 17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р., передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунк 2 статті 6 Конвенції з прав людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20.03.2001 р.

У справах «Грабчук проти України» від 21.09.2005 р., «Шагін проти України» (2010р.) Європейський суд з прав людини встановив, що національні суди визнали заявників винними, спираючись на слабкі докази та припущення про їх причетність до вчинення злочину, чим було порушено принцип презумпції невинуватості.

Принцип правової визначеності є одним з основних принципів європейського права і часто використовується у практиці Європейського суду з прав людини, та охоплює собою три групи вимог, а саме, вимоги до визначеності законодавства, вимоги до визначеності повноважень та вимоги до визначеності судових рішень.

Відповідно до закону, відсутність хоча б однієї із ознак, що характеризують дії особи, як злочин, не утворює складу кримінального правопорушення.

Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» /рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»/. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність /рішення у справі «Вєренцов проти України»/.

Відповідно до статті 11 КК України, вказано: ?Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину?. Саме в ст.11 Загальної частини КК України, визначено таке поняття, як склад злочину. Склад злочину - сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. До складу злочину входять обов`язкові 4 його елементи і ними є: об`єкт злочину, об`єктивна сторона злочину (їх сукупність називають об`єктивними ознаками складу), суб`єкт злочину, суб`єктивна сторона злочину. У своїй єдності ці об`єктивні і суб`єктивні ознаки й утворюють склад злочину. Відсутність навіть однієї із вказаних ознак складу злочину виключає і сам злочин.

Об`єктивна сторона злочину - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його шкідливі наслідки та причинний зв`язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.

Суб`єктивна сторона - це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи на стадії підготовки до злочину та в момент його вчинення. Ознаками суб`єктивної сторони, як елементу складу, є вина, мотив і мета злочину. Обов`язковою (необхідною) і основною ознакою суб`єктивної сторони будь-якого складу злочину є вина особи.

Відповідно до ст. 23 КК виною є "психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності". При відсутності вини особи немає і складу злочину, навіть якщо в результаті її дії (бездіяльності) настали чи мали місце передбачені законом суспільно небезпечні наслідки. У цьому положенні відображається найважливіший принцип кримінального судочинства - принцип суб`єктивного ставлення особи до вчиненого нею діяння, закріплений у ст. 62 Конституції України.

Під час судового розгляду безпосередньо було допитано потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_9 - Литвиненко Ю.Ю.; свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; обвинувачену ОСОБА_3 ..

Окрім того, під час судового розгляду сторона обвинувачення надала суду письмові докази, які на думку прокурора підтверджують винуватість ОСОБА_3 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, які були безпосередньо дослідженні судом.

Жодні речові докази по даному кримінальному провадженню стороною обвинувачення в судовому засіданні не були надані та безпосередньо судом не досліджувались (під час досудового розслідування та судового розгляду стороні захисту не відкривались).

В свою чергу, під час судового розгляду сторона захисту надала суду письмові докази, які спростовують доводи сторони обвинувачення щодо винуватості ОСОБА_3 , в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, які були безпосередньо досліджені судом, а також під час долучення стороною обвинувачення письмових доказів заявляла про їх недопустимість та неналежність.

Будучи безпосередньо допитаним в судовому засіданні від 26.12.2019 року, потерпілий ОСОБА_6 , окрім інших показань, повідомив суду, що «…він 19.01.2018 року поїхав відпочивати з друзями на зимову рибалку і йому зателефонувала мати ОСОБА_7 і повідомила, що старший брат - ОСОБА_5 , загинув вночі 18.01.2018 року в с. Осняги. Після чого він приїхав на своєму автомобілі на місце трагедії, погрузили брата в автомобіль і своїм ходом відвіз його в м. Лохвиця на судмед експертизу. Через деякий час зателефонувала йому мама і сказала, що їй телефонували представники ОСОБА_3 , щоб зустрітись. Число не пам`ятає, оскільки час пройшов. Він відповів матері, що приїде, не заперечує на зустріч. Це був вихідний день чи субота, чи неділя. Приїхали два адвокати з Києва, один з яких представився ОСОБА_29 (згідно матеріалів кримінального провадження - адвокат ОСОБА_12). Адвокати були з Києва на своєму автомобілі. Вони повідомили йому, що ОСОБА_22 сама не приїхала, так як знаходиться в шоковому стані, вона в депресії, не знає що їй робити. Дали вони матері - ОСОБА_7 на поховання 10 000 гривень. Матір не брала ні розписок, нічого. Ніхто не думав, що в подальшому будуть такі процесуальні колізії, так як виросли, жили й працювали, ніколи з такими справами не стикалися. Після чого адвокат попросив його, щоб він їх звозив на місце ДТП, де загинув старший брат ОСОБА_5 .. Сіли в їхній (адвокатів) автомобіль, проїхали, показав їм місце. Коли відбулися похорони, все те якось, зважили, обдумали, обговорили, то знайшлися свідки, які бачили ОСОБА_3 за рулем автомобіля. Воно співпало так, що з 18 на 19 релігіозний празник, бачили побитий автомобіль Форд Куга, на той момент не знали, що за модель, зараз таких автомобілів багато. Через пару днів знайшли його в гаражі, все місто шукало, поліція та МНС безпосередньо приймали участь у вилученні цього автомобіля. Як зараз «потерпіла» каже, це що вона за рулем, він не знає як воно так. І все затягування цієї справи, після гибелі рідного брата, мати перенесла операцію на серці, отримала 2 групу інвалідності. Він думав, що вони знайдуть компроміс вирішення цієї справи, він розуміє, що брата вже не повернути. Але ж потрібно бути людиною, перш за все. Всім ми робимо помилки, всі ми якось, все нехай йде як йде, згідно доказів, зібраних правоохоронною системою.

Відповіді потерпілого ОСОБА_6 на запитання прокурора: у вечері о 22 годині 17.01.2018 (перед загибелю) спілкувався із покійним братом. Від матері 18.01.2018 року вранці стало відомо про загибель брата. Як він приїхав на місце події, тіло було на місці. При ньому був його мобільний телефон, за допомогою якого й подзвонили матері. Коли він приїхав на місце події, то всі слідчі дії були проведені. Слідчого вже не було, коли він приїхав. Взяли покривало, погрузили брата в автомобіль (його) і він повіз його в Лохвицю, і його супроводжував працівник поліції. Брат загинув на місці, яке знаходиться, якщо їхати з Гадяча в сторону Лохвиці, з правої сторони за остановкою, метрів 15, в с. Осняги. Місце, де знаходилось тіло брата перед зупинкою з правої сторони як їхати на Лохвицю (в сторону), близько 15 метрів від зупинки. Це означає, що брат їхав в с. Петрівка Роменська з с. Осняги. Коли він приїхав на місце аварії, то випав сніг і дуже чітко було видно де стояв його брат і як машина рухалась згори на іскось переїхала через сплошну, вдарила лівою стороною автомобіля його брата і його відкинуло на 3 чи на 4 метри від обочини (знаходились шматки від автомобіля) в сторону в поле і машина поза остановкою пішла на Гадяч. Тоді, о 09.00 годин сніг лежав 30-40 см. Дорога була не слизька, посипана. До с. Петрівка Роменська з місця ДТП приблизно 10 км.. Брат заїхав в с. Осняги до друга поздоровив і їхав в село, так як підтримував сільську команду по футболу, хокею, тенісу, вони собирались відзначити. Він заїжджав в с. Осняги до друга ОСОБА_62, якого зараз не має, він на заробітках. Від ОСОБА_62 він пішов близько 24.00 із «17 на 18 число». Алкоголь вони не вживали. Брат йшов на попутку, щоб їхати далі. Адвокат ОСОБА_29 (згідно матеріалів кримінального провадження - адвокат ОСОБА_12 ) сказав, що за кермом була ОСОБА_3 та вона знаходиться в депресії, десь лікується, дату він не пам`ятає, після похорону (3-4 дні пройшло, субота чи неділя). Присутні при розмові з адвокатами були: він, матір - ОСОБА_7 , сестра - ОСОБА_1 , брат - ОСОБА_27 .. Адвокат дав 10 000 гривень, які передала ОСОБА_22 на поховання «покамість, що поки похорон, а через время ми звяжемся». Кошти матір навіть в руки не брала, вони положили їх там на столі і все. Розписку написав в одному екземплярі. ОСОБА_29 (згідно матеріалів кримінального провадження - адвокат ОСОБА_12 ) сказав, що йому потрібно для хазяйки (для клієнта), що він її не собі забрав. Після чого вони поїхали на місце події (ДТП). Запевнили, що будуть допомагати сім`ї всіляко, що двоє дітей, завірили, що будуть перейматися. Покійний ( ОСОБА_5 ) жив із сином ОСОБА_30 (14 років, навчається в Полтавському спортивному інтернаті) і матір`ю ( ОСОБА_7 ), був розлучений. Покійний ОСОБА_5 алкоголь вживав, але не зловживав.

Відповіді потерпілого ОСОБА_6 на запитання захисника: 18.01.2018 року по приїзду на місце події, взяли людину (покійного брата) за курточку, переложили на покривало і в автомобіль, які пошкодження ? Як мені тоді судмедексперт сказав, що ні одної цілої кістки не було і сказав, що удар прийшовся йому під коліна і повністю ліг. Лице востанавлювали по електронному, по фотографії. Він відвіз його в Лохвицю, повертався в Гадяч і брав оці всі документи, привіз фотографії і вони його востанавлювали. Відвозили покійного він і ще його старший рідний брат, супроводжував із поліції. Приїжджав адвокат ОСОБА_29 (згідно матеріалів кримінального провадження - адвокат ОСОБА_12) і ще один адвокат, вони представлялись як представники ОСОБА_3 .. Вони заходили в будинок. В центрі села біля церкви їх зустрів, це була субота чи неділя. Мати їх запросила в хату, сіли на дивані. Він їх особи не встановлював. Окрім того, що адвокат ОСОБА_29 (згідно матеріалів кримінального провадження - адвокат ОСОБА_12) повідомив, що ОСОБА_3 була за кермом, також повідомив ще один свідок «там в матеріалах є дані», звичайний свідок, який йшов по м. Гадяч, бачив автомобіль, який пронісся на шаленій швидкості і поїхав у такий то, такий то район. Він їздив до слідчого і дав свідчення. Після цього вони всі розпочали пошуки і знайшли автомобіль в тому районі.

Відповіді потерпілого ОСОБА_6 на запитання головучого судді: він приїхав на місце пригоди. На вулиці вночі випав сніг 15-20 см, дороги були вже почищені, коли він приїхав. Коли він приїхав на місце пригоди, побачив поліцейський автомобіль з включеними маяками, обгороджене місце, на узбіччі лежало прикрите тіло його брата. Ширина узбіччя 2-3 метра, від асфальтного покриття. У нього водійський стаж більше 30 років. Дорога була почищена, повністю від обочини до обочини, метрів 8. Асфальт було видно в тому місці. Він не звернув уваги чи було видно роздільну смугу. Висота снігового покриву на місці ДТП була приблизно 20 см. Їхав грейдер, об`їхав місце ДТП. Він почув від співробітників поліції, що збили автомобілем «Куга», оскільки на бампері залишився серійний номер, який вилучили, і встановили рік авто і марку. Висновок експерта, свідоцтво про смерть він отримав на руки і там було написані травми перенесені і від чого помер брат, причина смерті: «не помню», не було написано, що «брат був в стані алкогольного сп`яніння». На вулиці було 7-8 градусів морозу. Адвокати (представники) приїжджали на автомобілі «Рено Меган», сірого кольору (асфальт). Представники на вік були до 40 років, були одягненні в костюмах, в дубльонках, без головних уборів, документів у них ніхто не просив і вони не представляли документи. Потім в Полтаві у слідчого він бачив знову адвоката ОСОБА_29 (згідно матеріалів кримінального провадження - адвокат ОСОБА_12), якого зустрів в коридорі. Слідчий сказав, що це адвокат ОСОБА_29 (згідно матеріалів кримінального провадження - адвокат ОСОБА_12 ) - адвокат ОСОБА_59 Г.Г..

Відповіді потерпілого ОСОБА_6 на запитання прокурора: у вечері 17.01.2018 снігу і хуртовини в Гадячі не було. 18.01.2018, то сніг за ніч випав. Висота сніжного покриву біля трупу була на місці події 30 см, місце було огороджено. Слідів крові він не пам`ятає, щоб було видно. Покійний був одягнений в спортивному одязі темно-синього кольору, курточка (тепла із білими вшивками), штани темні з білими вставками, шапка була темного кольору. Дрібні частини бампера, дзеркала поліцейські не брали. До моменту події з ОСОБА_3 він не був знайомий.

Детально аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_6 , суд приходить до висновку, що останній надав суду неправдиві показання, які ґрунтуються на припущеннях, вигаданих фактах та показаннях з чужих слів (адвоката ОСОБА_12). Потерпілий ОСОБА_6 постійно в своїх показаннях посилався на те, що адвокат ОСОБА_29 (згідно матеріалів кримінального провадження - адвокат ОСОБА_12) повідомив, що «за кермом була ОСОБА_3 та вона знаходиться в депресії, десь лікується». Очевидно, що потерпілий ОСОБА_6 , надав суду неправдиві показання, оскільки він не був очевидцем події ДТП, не міг бачити, хто саме, був за кермом автомобіля та є зацікавленою особою, оскільки втратив рідного брата.

Будучи безпосередньо допитаною в судовому засіданні, 18.03.2020 року, потерпіла ОСОБА_7 , окрім інших показань, повідомила суду, що «…вранці о 07.30 годин на її телефон зателефонував участковий ОСОБА_31 із Гадяча і повідомив, що ОСОБА_32 (син) вбитий в Оснягах . Машина убила і бросили. Сказав, щоб шукали машину, щоб відвезти на Лохвицю до експертів. Вона подзвонила ОСОБА_35 (сину), який був на рибалці та повідомила, що ОСОБА_36 вбили. ОСОБА_37 приїхав забрав старшого брата та вони поїхали в Осняги на місце події та вони відвезли його на експертизу в Лохвицю. Він був розбитий геть, зшивали його. На другий день прийшлось ховати його. Багато людей з Гадяча було, казали, що знайшли машину вранці на кирпичному, казали, що люди ці приїдуть проситься, щоб помогти поховать і це все, а вона сиділа як у розбитого корита. Прийшлось поховати на другий день. Ніхто до них не приїхав зовсім, ніхто не подзвонив, ніде нічого не було і вони поховали. Днів через 5 подзвонив із Києва адвокат і запитав чи можна приїхати та побалакати з ними, вона погодилась. Вони приїхали у двох (адвокати), вона запросила їх до хати, довго балакали. Вони посиділи, побалакали і поїхали, дали 10 000 гривень на поховання. Вони поклали і з ОСОБА_35 (син) потребували розписку і все. І як поїхали, то більше ніхто не обращався і ніде нічого. А машина казали була знайдена, відразу на кирпичному, зібрали оте все, запчасті всі підійшли, гараж був не зломлений, відкривали ключем. Не знає де правда, де брехня.

Відповіді потерпілої ОСОБА_7 на запитання прокурора: 07.30 годин 18.01.2018 року до неї зателефонував участковий. Адвокати більше не приїжджали.

Відповіді потерпілої ОСОБА_7 на запитання захисника: на місце події не виїздила. На місце виїжджали ОСОБА_37 і ОСОБА_38 (сини). Участковий ОСОБА_31 повідомив про обставини події сказав, що вбили «врачі зубні» бросили і не надали допомогу на трасі Осняги . На похороні всі підходили і казали, зараз вони будуть до вас дзвонити і проситись. Вона думає, що покійний вночі прямував до неї додому. Їй невідомо де він був того дня (ночі). В колі сім`ї не з`ясовували обставини того, де перебував покійний тієї ночі. Кирпичний це там де «вони» жили чи гараж кажуть там був, відкривали ключем гараж, багато туди виїжджали, там кирпичний завод в м. Гадяч. Всі балакають, що машина була знайдена на кирпичному, вперше про це стало відомо на похороні, хлопці приїжджали з Гадяча і дуже багато людей було, конкретно вона не може повідомити хто повідомив про знайдений автомобіль. Хлопці, яких не знає, на похороні повідомляли, що приїде і буде вибачатись. Приїздили два адвокати через 4-5 днів, вона не пам`ятає як їх звати. Зустріч проходила у хаті. Під час бесіди були присутні: вона, ОСОБА_6 (син), ОСОБА_1 (дочка) і ОСОБА_27 (син). Розмова була з адвокатами, які представились від ОСОБА_3 , яка у депресії, лічиться, побалакали. Ніхто з адвокатів не повідомляв хто був за кермом автомобіля і адвокати сказали, що вони ще й самі її не бачили. Вони повідомили, що не бачили ОСОБА_3 , а спілкувались із нею по телефону і вона так сказала по телефону, щоб дали ці гроші, а вона їм їх потім віддасть. Адвокат сказав, що дав свої гроші, в присутності іншого адвоката. Договір, що вони надають правову допомогу ОСОБА_3 не надавали. Розписку писав ОСОБА_6 , вона її не читала. Казали люди на похороні, що за кермом автомобіля була жінка, а хто саме ці свідки, не відомо. Свідок був, який зустрічався на кругу, але вже не має його (помер недавно). Вона припустила зі слухів людей, що жінка була за кермом.

Відповіді потерпілої ОСОБА_7 на запитання представника потерпілого: …за те що вбили дитину і бросили дали 10 000 гривень. Люди балакали, що в автомобілі сиділи троє чоловіків. Адвокати представились від ОСОБА_3 ..

Відповіді потерпілої ОСОБА_7 на запитання судді: ніхто не приїжджав і не пропонував кошти (тільки 10 000 гривень дали і все). Проживає із інвалідом ІІІ групи сином меншим - ОСОБА_27 . Стоїть на обліку в лікаря психіатра.

Детально аналізуючи показання потерпілої ОСОБА_7 , суд приходить до висновку, що остання надала суду неправдиві показання, які ґрунтуються на припущеннях, вигаданих фактах, які вигідні останній як зацікавленій особі, оскільки вона втратила рідного сина.

В той же час, потерпіла ОСОБА_7 ствердно підтвердила, що: «Ніхто з адвокатів не повідомляв хто був за кермом автомобіля», що в свою чергу прямо спростовує показання інших потерпілих ( ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ).

Будучи безпосередньо допитаною в судовому засіданні, 12.05.2020 року, потерпіла ОСОБА_1 , окрім інших показань, повідомила суду, що «…в день смерті її брата ОСОБА_5 , подзвонила матір - ОСОБА_7 .. Брат загинув в ДТП. Потім вони всі між собою здзвонилися. Брати ОСОБА_6 разом із ОСОБА_27 їздили на місце трагедії, де було здійснено вбивство, відвозили труп брата в лікарню в Лохвицю до експерта і готувалися до похорону. Після похорону зі сторони обвинуваченої так і не відкликнулися, аж пізніше, десь як поминки починалися, зателефонував адвокат і попросив про зустріч, домовилися про зустріч, яка відбулася в с. Петрівка Роменська. Брат ОСОБА_6 зустрів їх і привіз до будинку. Вона також зустрічала на подвір`ї адвоката ОСОБА_29 (згідно матеріалів кримінального провадження - адвокат ОСОБА_12 ) і його помічник був. Адвокат показав їй договір про те, що представляє захист «ОСОБА_60». Вона запропонувала зайти до будинку, де були присутні: вона, матір, брат ОСОБА_6 та брат ОСОБА_27 .. Обговорювали ситуацію, адвокат приніс їм співчуття до загибелі брата і від імені ОСОБА_59 також співчував їм що таке сталося. Він говорив, що ОСОБА_61 визнає свою вину і всіляко буде співпрацювати, допомагати їм у всьому, на що вони повірили цим словам, але з`явитись на даний час не змогла, оскільки була в шоці, вона лікувалася, нервовий стрес пережила. Всі люди, все розуміємо, але надалі як це виявилося вона не відповідала не зв`язувалася із ними. Хочемо, щоб винна особа понесла покарання».

Відповіді потерпілої ОСОБА_1 на запитання прокурора: мати ( ОСОБА_7 ) повідомляла, що з місця пригоди телефонувала поліція із телефону покійного брата. Місце ДТП в с. Осняги, Гадяцького району, неподалік від зупинки.

Відповіді потерпілої ОСОБА_1 на запитання захисника: їй конкретно невідомо, куди тієї ночі (18.01.2018 року) прямував її брат, але вона думає, він спортсмен, її брат, займався спортом, в футбол грав, то він регулярно на стадіонах бігав, можливо прямував до мами. ДТП трапилась в нічний час близько 01.00 години. На місце події не виїжджала. Була присутня при переговорах з адвокатом ОСОБА_29, який надав договір, зі змістом вона не ознайомлювалась. Пред`явив своє посвідчення, інший був помічник. Адвокат з помічником постійно були поруч і були в будинку. При розмові були: вона, матір, брат ОСОБА_6 та брат ОСОБА_27 . ОСОБА_29 (згідно матеріалів кримінального провадження - адвокат ОСОБА_12 ) повідомив, що за кермом була ОСОБА_3 .. Кошти від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_29 (згідно матеріалів кримінального провадження - адвокат ОСОБА_12 ) передав 10 000 гривень, як початкову компенсацію на похорон, обіцяли допомагати. Брат - ОСОБА_6 писав розписку, а мама розписувалась. Покійний брат алкоголем не зловживав.

Детально аналізуючи показання потерпілої ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що остання надала суду неправдиві показання, які ґрунтуються на припущеннях, вигаданих фактах та показаннях з чужих слів (адвоката ОСОБА_12). Потерпіла ОСОБА_6 постійно в своїх показаннях посилалася на те що адвокат ОСОБА_29 (згідно матеріалів кримінального провадження - адвокат ОСОБА_12) повідомив, що «за кермом була ОСОБА_3 ». Очевидно, що потерпіла ОСОБА_1 , надала суду неправдиві показання, оскільки не була очевидцем події ДТП, не могла бачити, хто саме був за кермом автомобіля та є зацікавленою особою, оскільки, втратила рідного брата.

В той же час, показання потерпілої ОСОБА_1 , прямо суперечать показанням потерпілої ОСОБА_7 , яка підтвердила, що: «Ніхто з адвокатів не повідомляв хто був за кермом автомобіля», що в свою чергу прямо спростовує показання потерпілих ( ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ).

Будучи безпосередньо допитаним в судовому засіданні, 26.05.2020 року, потерпілий ОСОБА_8 , окрім інших показань, повідомив суду, що «…на той момент він проживав у Полтаві, подзвонили і сказали, що папка більше не має. Зі слів родичів дядька - ОСОБА_6 , бабушки - ОСОБА_7 узнав, що «ОСОБА_63» збила батька і не остонавлювалася, привезли бабушці якісь там гроши там всунули, вона в стресовій ситуації їх взяла. Вроді начинали дєйствія совєршать, вроді як понімають що вони натворили. Дальше, уже 2 роки пройшло, у них вопще нічого людського не має, збили папка як вроді так і нада. Його там не було, більше нічого сказати не може».

Відповіді потерпілого ОСОБА_8 на запитання прокурора: дати, коли сталося вже не пам`ятає, 2 роки пройшло. Мама зателефонувала. Приїжджав на похорон. Безпосередньо до нього ніхто зі сторони обвинувачення не приїжджав і не розмовляв.

Відповіді потерпілого ОСОБА_8 на запитання захисника: за кермом була «ОСОБА_63», висновок зробив це із того, що спеціально обучені люди проводили розслідування, а зараз вона сидить на скам`є подсудімих. Мама зателефонувала і сказала, що папка збила машин і його більше не має. Звідки і куди прямував 18.01.2018 року покійний батько не відомо. Звідки він йшов не цікавився, він й сам любить гулять і батько покійний також любив погулять (пройтись пішки). З батьком до події спілкувався за декілька днів, нічого батько не повідомляв, щоб йому хтось погрожував. Відносини із батьком були хороші. Покійний батько в межах розумного міг розслабитись (алкоголем).

Детально аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_8 , суд приходить до висновку, що останній надав суду неправдиві показання, які ґрунтуються на припущеннях, вигаданих фактах та показаннях з чужих слів. Очевидно, що потерпілий ОСОБА_8 , надав суду неправдиві показання, оскільки, не був очевидцем події ДТП, не міг бачити, хто саме був за кермом автомобіля та є зацікавленою особою, оскільки, втратив рідного батька.

Будучи безпосередньо допитаним в судовому засіданні, 18.11.2020 року, представник потерпілого ОСОБА_9 - Литвиненко Юрій Юрійович , окрім інших показань, повідомив суду, що «…з самого ранку було повідомлено, що вітчима, батька мого меншого брата збила машина. Повідомила покійна мати - ОСОБА_41 і сказали, що на даний момент відомо, що збила жінка. Точна дата події ДТП йому не відома. Хто повідомляв його покійній матері про ДТП, він не знає».

Детально аналізуючи показання представника потерпілого Литвиненка Ю.Ю. , суд приходить до висновку, що останній надав суду неправдиві показання, які ґрунтуються на припущеннях, вигаданих фактах та показаннях з чужих слів. Очевидно, що представник потерпілого Литвиненко Ю.Ю. , надав суду неправдиві показання, оскільки, не був очевидцем події ДТП, не міг бачити, хто саме був за кермом автомобіля та є зацікавленою особою, оскільки втратив вітчима.

Будучи безпосередньо допитаним в судовому засіданні, 22.04.2021 року, свідок ОСОБА_10 , окрім інших показань, повідомив суду, що будучи на роботі (Автодор), їхав на автомобілі ЗІЛ-131 по дорозі Лохвиця - Охтирка, в сторону Лохвиці, розчищав та посипав піском автодрогу. Починався сніг, була середина січня 2018 року точної години не пам`ятає, побачив по обочині з правої сторони йшла людина чоловічої статі, нагнувшись біля ферми (200 метрів), менше 1 кілометра до с. Біленченківка Гадяцького району. Одягнений був в одяг темно-сірого кольору, світловідблискуючих елементів на одязі чоловіка не було. Інших людей, які б йшли по дорозі, не було. Він поїхав робити свою роботу. Рухався із швидкістю 30-35 км. Потім через годину, півтори години, повертався назад, йшов сильний сніг (замітало). На зустріч їхало з десяток машин, серед яких було два КРАЗа, жигулі. Автомобіля марки Форд Куга, н.з. НОМЕР_1 , точно не бачив. Потім, їхав і побачив зліва в полі щось лежить, він подумав, або брезент зірвало, або бумагу якусь, а потім йому стукнуло щось, де ж подівся той чоловік. Він не зупинявся, та не підходив до вказаного місця. Позаду ще одна робоча машина (снігоприбиральна) мала їхати, він подзвонив колезі по роботі на ім`я ОСОБА_42 , та він зупинився, подивився і сказав, що таке як людина лежить, але побоявся підходити. На узбіччі дороги сніговий покрив був 15-20 см. Тіло знаходилось приблизно 3 метри від краю дороги, на узбіччі, та тіло прикидало снігом. Не бачив уламків автомобіля, одягу, тощо. Обвинувачену ОСОБА_3 на цьому місці не бачив. Потім поліцію викликав черговий по роботі ОСОБА_43 . Про обставини ДТП йому нічого не відомо.

Будучи безпосередньо допитаним в судовому засіданні, 22.04.2021 року, свідок ОСОБА_11 , окрім інших показань, повідомив суду, що ОСОБА_3 йому не відома. Свідком ДТП не був, однак про обставини ДТП йому відомо зі слів брата загиблого на ім`я ОСОБА_16 . Вкінці зими, а саме, в кінці січня 2018 року він їздив, а саме йому запропонував колега адвокат ОСОБА_12 поїхати із ним по справі про ДТП, оскільки він ( ОСОБА_12 ) мав з`ясувати обставини по досудовому слідству, тому вони поїхали в Гадяцький район, до невідомих йому людей. Їх зустрів чоловік, та було запрошено до житлового будинку в середину. Стосовно мети поїздки, йому нічого невідомо, колега ОСОБА_12 попросив поїхати разом із ним. Вони зайшли до будинку, в приміщенні перебувала матір загиблого, сестра загиблого (періодично заходила і виходила з приміщення), а також був присутній один чи два чоловіка. Потім ОСОБА_12 поговорив із цими людьми, в ході чого він дізнався що трапилося ДТП. Пам`ятає, що ОСОБА_12 передав якісь кошти, суму не зазначив, писався якийсь документ за кошти. Після чого вони залишили вказаний житловий будинок і поїхали на в`їзд в село, де на місці події брат покійного на ім`я ОСОБА_16 розказував про обставини ДТП. ОСОБА_12 не говорив при зустрічі із родичами покійного, кого саме він представляє та надає правову допомогу. Він їхав із ОСОБА_12 за компанію, тому що ОСОБА_12 сказав, що більш за все буде емоційна розмова, щоб не самому їхати, оскільки можуть бути різні обставини. Мати покійного розповідала про обставини ДТП в якій загинув її син, потім розмова перейшла в те русло, що у загиблого залишився син, який навчається в Полтаві і було б добре, якщо б винна сторона компенсувала шкоду, зокрема сину було б непогано придбати двохкімнатну квартиру в Полтаві. Як повідомили родичі в розмові, сім`ю винуватців вони знають добре, повідомили розташування стоматології (стоматологій), і після чого брат сказав, що він не проста людина, що вони не прості люди, і наслідки будуть негативні, якщо хтось буде робити щось не правильно. Потім ОСОБА_12 передав кошти, яку суму він не знає. Точно може сказати, що в будинку ОСОБА_12 не представлявся від кого він приїхав конкретно, а сказав що він приїхав від сім`ї. Мови про те, чиї інтереси ОСОБА_12 представляє, від кого гроші не було. ОСОБА_12 приїхав від сім`ї, не вказуючи прізвище і будь-які інші обставини, жодних документів і прізвищ ОСОБА_12 не називав, це він пам`ятає точно. Гроші були передані братові на ім`я ОСОБА_16 . Більше нікуди він не їздив. ОСОБА_12 точно не повідомляв родичам покійного, хто був за кермом автомобіля в момент ДТП, а також не повідомляв кому він надає правову допомогу, документи не надавав. Прізвище ОСОБА_3 під час розмови з родичами загиблого не звучало, він це пам`ятає стовідсотково. Брат покійного, ОСОБА_16 , точно нічого не казав і не стверджував, хто саме був за кермом автомобіля, що збив його покійного брата, мова взагалі не йшла про конкретно якусь особу, яка була за кермом. Брат покійного ОСОБА_16 сказав (погрожував) в ході розмови, що їм відомо що вони не прості люди (багата сім`я), якщо будуть якісь неправильні дії по кримінальній справі, то вони (сім`я загиблого) те ж не прості люди та знають де знаходиться стоматологія і може статися всяке.

Будучи безпосередньо допитаним в судовому засіданні, 22.04.2021 року, свідок ОСОБА_12 , окрім інших показань, повідомив суду, що надавав правову допомогу ОСОБА_3 , та зможе надати відповіді на запитання в тих межах, в яких йому надала дозвіл клієнт ОСОБА_3 , згідно заяви про розголошення адвокатської таємниці від 22.04.2021 року. Між ним та ОСОБА_3 , був укладений Договір про надання правової допомоги від 19 січня 2018 року в місті Києві і він припинив свою дію 08 лютого 2018 року, строк дії договору не був вказаний, розірвано за взаємною згодою сторін. Вперше він приїхав в місто Гадяч 24 січня 2018 року, з метою з`ясування долі майна ОСОБА_3 , насамперед її автомобіля, а тому він прибув до Гадяцького відділку поліції для з`ясування долі майна. Він прибув зранку до Гадяцького відділу поліції, з`ясував що даною справою займається слідчий на прізвище ОСОБА_19 , з`ясував його номер телефону, зателефонував слідчому, та останній попросив його зачекати біля відділку поліції, оскільки він не на робочому місці. Приблизно в обід, до Гадяцького ВП під`їхав евакуатор (лафет), на якому знаходився автомобіль марки «Форд Куга», н.з. НОМЕР_1 . Даний автомобіль супроводжував слідчий і ще декілька осіб. Саме в цей момент він вперше побачив вказаний автомобіль у м. Гадяч. Він побачив пошкодження на вказаному ТЗ, коли його привезли, а саме, пошкодження передньої частини автомобіля, ліва водійська сторона була побита. Він сфотографував його на свій мобільний телефон. Після того, як він побачив, що автомобіль марки «Форд Куга», н.з. НОМЕР_1 , привезли до Гадяцького ВП, потім вивантажили на землю і після чого працівники поліції, хтось із них сів за кермо і загнали автомобіль в гаражний бокс Гадяцького ВП. Автомобіль взагалі не був опечатаний. Вказаний момент він також сфотографував на свій мобільний телефон, та всі фотографії (два фотознімки) автомобіля марки «Форд Куга», н.з. НОМЕР_1 , які він зробив біля Гадяцького ВП, були в подальшому передані ОСОБА_3 , під час розірвання Договору про надання правової допомоги. Після того, як вже почали вказаний автомобіль знімати з евакуатора, то до салону автомобіля сів працівник поліції, і саме він, заганяв автомобіль до гаражного боксу. Вказаний працівник поліції не був у рукавичках. Вперше йому стало відомо про обставини ДТП від слідчого Михайловського О.В., який надав йому номер мобільного телефону матері загиблого - ОСОБА_7 і наполегливо запропонував зв`язатись із нею, якщо він хоче щось дізнатись у сім`ї загиблого самостійно. Він потім, коли вже приїхав до Києва, то з власної ініціативи зателефонував матері загиблого - ОСОБА_7 і домовився про зустріч, та запланував виїзд до сім`ї загиблого. Після того, як він зв`язався телефоном із матір`ю загиблого, то потім взяв слухавку чоловік, на ім`я ОСОБА_16 , який представився братом загиблого, та саме він зоорієнтував його, куди саме потрібно їхати (маршрут, куди саме, час і дата). Потім 28 січня 2018 року, він поїхав до сім`ї ОСОБА_44 . З метою безпеки, оскільки він розумів, що там куди він їхав, є певний емоційний стан, тому він попросив колегу ОСОБА_45 , з`їздити з ним, саме з точки зору безпеки. Приїхали вони до села Петрівка Роменська, в першій половині дня (ближче до ранку), їх зустрів ОСОБА_20 (так представився, документи він його не перевіряв), запросив до будинку, де мати і сестра загиблого, а також ще хтось був, але він вже точно не пам`ятає. Він намагався з`ясувати, що відбулось, мати покійного дуже емоційно, зі сльозами повідомила, що загинув її син ОСОБА_21 , залишився син. Потім загалом всю розмову вів ОСОБА_20 , який почав з того, що вони дуже не проста сім`я, що вони можуть окрім законних методів ще й задіяти негативні певні наслідки, вони знають сім`ю його клієнтів, що у них є майно, яке може згоріти. Потім пішли розмови, що вони хочуть двокімнатну квартиру в Полтаві, та ще була ціла низка вимог. У нього були зауваження, з приводу того, що взагалі незрозуміло до кого ці вимоги. Він їх не перебивав, а просто слухав та казав їм, що слідство розбереться. Коли він побачив, що це дійсно небагата сім`я та що таке горе сталося, то вирішив особисто надати фінансову допомогу (свої особисті кошти) на поховання та передав ОСОБА_46 на поховання гроші в сумі 10000 гривень, про що взяв розписку, що ОСОБА_47 у нього отримав вказані кошти. ОСОБА_48 багато, що говорив, в тому числі, що знає хто був за кермом в момент ДТП, але джерело своєї обізнаності він не зазначав, але конкретно, що це була за особа ОСОБА_47 не говорив. Після передачі ним коштів і коли він отримав розписку, то ОСОБА_47 , запропонував показати місце ДТП, та вони поїхали на вказане місце, після чого вони поїхали до м. Києва. ОСОБА_3 жодного разу йому не повідомляла, за яких обставин було пошкоджено її автомобіль, та остання не повідомляла йому чому її автомобіль знаходиться у місті Гадяч. ОСОБА_3 не повідомляла йому, де вона перебувала в момент ДТП за участі її автомобіля. ОСОБА_3 не повідомляла йому, хто саме перебував за кермом її автомобіля в момент ДТП за участі її автомобіля. Він не повідомляв сім`ї загиблого жодним чином, що ДТП вчинила, ОСОБА_3 , оскільки обставин ДТП він взагалі не знав. Він не повідомляв сім`ї загиблого, що ОСОБА_3 після ДТП перебувала на лікуванні, оскільки йому з цього приводу нічого не відомо. Всі обставини ДТП йому відомі зі слів ОСОБА_49 , який привіз на місце ДТП та розповідав як це було, а саме, що на тому місці знайшли його загиблого брата, чистили дорогу і знайшли. Кошти в сумі 10000 гривень ОСОБА_3 , йому не надавала, оскільки це були його особисті кошти та ОСОБА_3 не повертала вказані кошти йому.

Будучи безпосередньо допитаною в судовому засіданні, 27.08.2021 року, обвинувачена ОСОБА_3 , окрім інших показань, повідомила суду, що так, це дійсно її автомобіль («Форд Куга», н.з. НОМЕР_1 ). З приводу цього на неї здійснюється тиск. Вона не знає хто в той час (момент ДТП) був за кермом її автомобіля та в салоні автомобіля її не було. Вона співчуває людям, що вони понесли таке горе. З приводу даної події вона більше нічого пояснити не може. Вона не вчиняла злочину, що їй інкримінують та звинувачують. Більше їй нічого не відомо.

Що ж стосується показань свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , то слід наголосити, що свідки надали суду чіткі, послідовні та правдиві показання, які жодним чином не підтверджують причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Що ж стосується показань потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_9 - Литвиненко Ю.Ю. , то їхні показання ґрунтуються на показаннях з чужих слів, оскільки вони не були учасниками (свідками) ДТП, а також є зацікавленими особами.

В той же час, їхні (потерпілих) показання прямо суперечать показанням свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які безпосередньо в судовому засіданні надали показання і спростували показання потерпілих.

Так, показання із чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень ч. 2 ст. 97 КПК України.

Тобто законність та обґрунтованість судового рішення має визначатися в такому разі підтвердженням показань із чужих слів сукупністю інших належних, допустимих і достовірних доказів.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці щодо визнання показання із чужих слів допустим доказом також звертав увагу на те, що показання із чужих слів не можуть бути вирішальними та єдиними під час винесення судового рішення, а мають бути підтверджені іншими допустимими доказами (п. 55 рішення у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Заява № 17444/04) від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 22 квітня 2021 року по справі № 732/760/19 (провадження № 51-245км20).

Прокурор в судовому засіданні долучив до судової справи матеріали досудового розслідування в 3-х томах, у тому вигляді та об`ємі, які було надано стороною обвинувачення під час виконання вимог ст.290 КПК України (том № 1 на 264 арк.; том № 2 на 233 арк.; том № 3 на 225 арк.).

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобовязаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.Положенняпро Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини 3 даної статті, здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.

Відповідно до ч. 5 вказаної статті до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, імя, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, імя, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Під час судового засідання було встановлено, що слідчий Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області Михайловський О.В. проводив 05 березня 2018 року слідчу дію - огляд автомобіля, без повноважень та на основі вилучених під час огляду предметів було проведено ряд експертиз, а тому дана слідча дія та частина доказів, а саме Висновки експертів мають визнаватись судом як недопустимими доказами («Принцип плодів отруєного дерева»), зважаючи на наступне.

Так, як вбачається згідно з матеріалів кримінального провадження та реєстру матеріалів досудового розслідування, відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170130000065 від 18.01.2018 року, слідчим Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області Михайловським О.В., якому було доручено здійснювати досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, згідно постанови про створення слідчої групи від 18.01.2018 року (т.1 а.с.17).

В подальшому, а саме, 22.02.2018 року заступник прокурора Полтавської області Плескач О., прийняв рішення, а саме, постанову про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування - СУ ГУНП в Полтавській області (т.1 а.с.6), у зв`язку із «…тривалим неефективним досудовим розслідуванням…».

Згідно зі ст. 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Також за змістом пунктів 8, 17 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу керівник органу досудового розслідування і слідчий є самостійними суб`єктами, повноваження яких визначені в окремих статтях КПК - 39 та 40. Положення ст. 110 КПК не містять імперативних приписів про те, що керівник органу досудового розслідування приймає своє рішення у формі постанов. Повноваження керівника органу досудового розслідування визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, у формі письмового «доручення», яке містить ті самі реквізити, що й постанова, зокрема: посада особи керівника органу досудового розслідування, час і місце складання доручення, підстави для його винесення (статті 39, 214 КПК), номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, попередню правову кваліфікацію та вказівки щодо проведення якісного, ефективного і оперативного досудового розслідування, не суперечить вимогам ст. 39 КПК і є достатнім документом для наділення такого слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні. Прийняття рішення саме у такій письмовій формі, а не у формі постанови не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою і що отримані під час такого розслідування докази є недопустимими на цих підставах.

Отже, рішення про визначення уповноважених осіб, які здійснюватимуть повноваження слідчих у конкретному кримінальному провадженні, повинно прийматись або у формі постанови, або у формі доручення, з якою мають бути ознайомлені учасники кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

2. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит.

Зокрема ЄСПЛ в своїй практиці зазначає, що при вирішенні питання, чи було провадження в цілому справедливим, до уваги повинно братися, чи була забезпечена реалізація права на захист. Так, при вирішенні цього питання до уваги повинно братися, чи мав обвинувачений можливість спростовувати справжність доказів та заперечувати проти їх використання. Крім того, до уваги повинна братися якість доказів, включаючи обставини, за яких ці докази було отримано, зокрема сумніви в достовірності цих доказів (« Dusko Ivanovski v . the FYRM », п. 42; «»; « Bykov v . Russia », п. 91; « lee Davies v Belgium », п. 42).

У рішенні від 30 червня 2008 р. по справі «Гефген проти Німеччини» (скарга № 22978/05) Європейський суд з прав людини вперше застосував вироблену Верховним Судом США доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

26.02.2018 року постановою про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування від 22.02.2018 року разом із матеріалами кримінального провадження № 12018170130000065 від 18.01.2018 року, отримано СУ ГУНП в Полтавській області, що підтверджується супровідним листом з відміткою про отримання за вх. №1474/115/24/2018 від 26.02.2018 року (т.1 а.с. 5).

Цього ж дня, а саме, 26.02.2018 року надано доручення про проведення досудового розслідування слідчому СУ ГУНП в Полтавській області Повалій С.В. (т.1 а.с.3), та останній 26.02.2018 року повідомив про початок досудового розслідування (т.1 а.с.4).

Так, згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.03.2021 року у кримінальному провадженні № 12018170130000065 від 18.01.2018 року, зазначено, що «Орган досудового розслідування: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, Слідчий: Забара Ю.А., Повалій С.П.» (т.1 а.с.2). Відповідно слідчий Михайловський О.В. - відсутній.

В той же час, в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про створення слідчої групи у вказаному кримінальному провадженні, після зміни органу досудового розслідування, а саме, визначення підслідності за СУ ГУНП в Полтавській області, згідно постанови про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування від 22.02.2018 року.

Аналізуючи всі матеріали кримінального провадження в сукупності, вбачається, що при визначенні підслідності за новим органом досудового розслідування, а саме: СУ ГУНП в Полтавській області, повноваження слідчого Михайловського О.В., який був слідчим Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області припинились 22.02.2018 року та відповідно, останній вже 05.03.2018 провів слідчу дію - огляд автомобіля марки Форд Куга, н.з. НОМЕР_1 , що знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання транспортних засобів Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області, що в м. Гадяч, по вул. Гетьманській, 10, без відповідних процесуальних повноважень.

Отже, процесуальне рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має прийматися у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови.

При цьому таке процесуальне рішення необхідно долучати до матеріалів досудового розслідування для підтвердження наявності повноважень слідчих, які здійснюють досудове розслідування.

Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року по справі № 724/86/20 (провадження № 51-1353кмо21).

Стороною обвинувачення в обґрунтування своїх доводів, для доведеності вини ОСОБА_3 , надано в судовому засіданні та долучено судом наступні докази, на яких сторона захисту звертає увагу суду, а саме:

?Рапорт від 18.01.2018 року (т.1. а.с.21-22)

Вказаний доказ носить інформаційний характер, не підписаний уповноваженою службовою особою, та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди від 18.08.2018 року (т.1 а.с.23-33), Протокол огляду трупа від 18.01.2018 року (т.1 а.с.34-35) та Матеріали роботи по ОМП (т.1 а.с.37-55).

Аналізуючи дані докази, суд бере до уваги те, що вказані слідчі дії сфальсифіковані, оскільки в протоколі огляду ДТП зазначено, що огляд проводився слідчим Пристенський Д.В. 18.01.2018 року в період із 06.30 годин по 09.30 годин, місце проведення: автодорога Гадяч-Лохвиця, за участі понятих: ОСОБА_50 та ОСОБА_51 . В той же час, протокол огляду трупа проводився 18.01.2018 року в період із 07.15 годин по 08.35 годин, місце проведення: с. Осняги, Гадяцького району, за участі понятих: ОСОБА_50 та ОСОБА_51 .

Отже, вбачається, що одні й ті самі поняті ( ОСОБА_50 та ОСОБА_51 ), що вписані в протоколи як присутні під час проведення двох слідчих дій, за участі різних слідчих та за різним місцем проведення слідчих дій, що свідчить про відсутність понятих під час проведення вказаних слідчих дій, оскільки, їх участь в двох слідчих діях в один і той же час виключається.

В протоколі огляду ДТП та протоколі огляду трупа відсутня чітка ідентифікація марки технічних засобів, які використовувались під час огляду (фототехнічні засоби, фотоапарати, відеокамери, тощо).

Відсутні будь-які записи в протоколах про підстави для проведення огляду ДТП та огляду трупа. Оскільки, в КПК України чітко визначено підстави для проведення огляду, якщо огляд проведено в рамках кримінального провадження № № 12018170130000065 від 18.01.2018 року, то огляди є передчасними, оскільки відомості до ЄРДР внесені лише 18.01.2018 року о 08:34:32.

Окрім того, в протоколі огляду трупа зафіксовано слідчим, що було похмуро, без опадів, в той же час в протоколі огляду ДТП зафіксовано, що був дощ і температура повітря -1, що є дуже дивним за умови проведення слідчих дій фактично в один і той же час.

В протоколі огляду трупа зафіксовано, що огляд проводився за участі спеціаліста ОСОБА_52 , але долученіМатеріали роботи по ОМП (т.1 а.с.37-55), за підписом інспектора криміналіста Воронцова Р.В., який не брав участі взагалі під час проведення 18.01.2018 року огляду ДТП та огляду трупа, що підтверджується вказаними протоколами.

Фототаблиця як невід`ємний додаток до протоколу огляду місця події, який мав би пояснювати зміст самого протоколу, не відповідає вимогам ч.3 ст.105 КПК, згідно якої додатки до протоколів мають бути належним чином виготовлені, однак всупереч вимогам чинного законодавства жоден із фотознімків не підписаний, тобто дані фотознімки в хаотичному порядку роздруковані і незрозуміло, що кожен із фотознімків підтверджує або ж пояснює, відсутня інформація хто склав дану фото таблицю (відсутня будь-яка інформація в кінці фототаблиці). Також і Схема відеоспостереження (карти Google) - відсутня інформація хто склав дану Схему, а також План-схема до протоколу ОМП є недопустимими доказами, які складені неповноважною особою - інспектором криміналістом Воронцов Р.В., який взагалі не брав участі під час проведення 18.01.2018 року огляду ДТП та огляду трупа.

Отже, дані докази, а саме: Протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди від 18.01.2018, Протокол огляду трупа від 18.01.2018 року та Матеріали роботи по ОМП (із всіма додатками) є недопустимими доказами.

В той же час, вказані докази жодним чином не підтверджують причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Рішення № 285-3 від 27.11.2008 року про присвоєння поштової адреси гаражам гаражного товариства « Автомобіліст » по вул. Гагаріна, 43-А (т.1 а.с.95-104)

Даний доказ носить інформаційний характер. У вказаному рішенні йде мова про невідому особу « ОСОБА_53 », за яким рахується гараж із поштовою адресою АДРЕСА_3 . Вказаний доказ жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Рапорт від 18.01.2018 року (т.1 а.с.167).

Вказаний доказ носить інформаційний характер та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень. В той же час, оперативний працівник аналізує неіснуюче «відео з камер відеоспостереження», які в матеріалах кримінального провадження відсутні та відповідно до ст.290 КПК України стороні захисту не відкривались.

?Протокол огляду від 19.01.2018 року з додатками (т.1 а.с.170-171).

Аналізуючи даний доказ сторона захисту акцентує увагу суду на те, що слідчий Михайловський О.В. провів 19.01.2018 року в період часу з 15.28 годин по 16.36 годин, слідчу дію - огляд гаражного приміщення № НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Автомобіліст», що розташований за адресою: вул. Гагріна, 43-А в м. Гадяч.

Даний протокол є фіксацією неправомірних дій працівників поліції, а саме, слідчого Михайловського О.В., оскільки фактично було здійснено проникнення до гаражного приміщення № НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Автомобіліст». На момент проникнення до вказаного приміщення у слідчого були відсутні правові підстави для проведення у приміщенні будь-яких слідчих дій, оскільки ухвала слідчого судді була відсутня.

Однак у відповідності до ч.3 ст.233 КПК України, яка чітко закріплює, слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, в даному випадку у слідчого реальної необхідності для проведення невідкладних слідчих дій не було, та останній діяв в порушення ч.3 ст.233 КПК України, провівши слідчу дію без власника та користувача (без будь-яких повідомлень про проведення слідчих дій), чим порушив право приватної власності.

В протоколі огляду, а саме, в графі правові підстави для проведення огляду, слідчий поставив прочерк, що вкотре вказує, що на момент проникнення до гаражного приміщення правових підстав не було, а тому слідчий провів слідчі дії всупереч КПК України.

Відеозапис як невід`ємний додаток до протоколу огляду, стороні захисту у відповідності до ст.290 КПК України не відкривався, та відповідно в суді не долучався і безпосередньо не досліджувався судом.

Отже, даний доказ, а саме: протокол огляду від 19.01.2018 є недопустимим доказом.

В той же час, вказаний доказ жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Реєстраційна картка ТЗ (т.1 а.с.169).

Даний доказ підтверджує, що автомобіль марки, Форд Куга, н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований ОСОБА_3 , та остання є власником згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ.

В той же час, вказаний доказ жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Протокол обшуку від 24.01.2018 року (т.1 а.с.184-186).

Аналізуючи даний доказ сторона захисту акцентує увагу суду на те, що слідчий Михайловський О.В. провів 24.01.2018 року в період часу з 10.40 годин по 11.36 годин, слідчу дію - обшук гаражного приміщення № НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Автомобіліст», що розташований за адресою: вул. Гагаріна, 43-А в м. Гадяч.

Даний протокол є фіксацією неправомірних дій працівників поліції, а саме, слідчого Михайловського О.В., оскільки фактично було здійснено повторне проникнення до гаражного приміщення № НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Автомобіліст». Оскільки, вперше, слідчий Михайловський О.В., проник до вказаного гаражного приміщення 19.01.2018 року (без будь-яких правових підстав), що підтверджується протоколом огляду від 19.01.2018 року (т.1. а.с.170-171). А тому невідомо залишається для сторони захисту, що відбувалось в період часу із 19.01.2018 року по 24.01.2018 року, що у слідчого Михайловського О.В. виникла потреба в повторному проникненні до гаражного приміщення № НОМЕР_2 .

Дійсно правова підстава у вказаному протоколі зазначена, а саме, ухвала слідчого судді Гадяцького районного суд Полтавської області від 22.01.2018 року, але, це фактично повторне (друге) проникнення до гаражного приміщення № НОМЕР_2 та об`єктивно не зрозуміло яким чином взагалі було вилучено автомобіль марки, Форд Куга, н.з. НОМЕР_1 , оскільки дана інформація (хід проведення обшуку) взагалі відсутня у самому протоколі обшуку.

Обшук було проведено без повідомлення користувача (власника), та без участі останнього (останніх).

На момент проникнення до вказаного приміщення у слідчого були відсутні правові підстави для проведення у приміщенні будь-яких слідчих дій, оскільки ухвала слідчого судді була відсутня.

Відеозапис, як невід`ємний додаток до протоколу обшуку, стороні захисту у відповідності до ст.290 КПК України не відкривався, та відповідно, в суді не долучався і безпосередньо не досліджувався судом.

В той же час, вказаний доказ, жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Протокол огляду від 05.03.2018 року (т.1 а.с.190).

Аналізуючи даний доказ сторона захисту акцентує увагу суду на те, що слідчий Михайловський О.В., 05.03.2018 року в період часу з 14.10 годин по 14.45 годин, провів слідчу дію - огляд автомобіля марки, Форд Куга, н.з. НОМЕР_1 , що знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання транспортних засобів Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області, що в м. Гадяч, по вул. Гетьманській, 10.

Сторона захисту в судовому засідання заявляла, про те що аналізуючи матеріали кримінального провадження та реєстр матеріалів досудового розслідування, слідчий Михайловський О.В., станом на 05.03.2018 року, не мав повноважень проводити слідчі у дії у кримінальному провадженні, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження 26.02.2018 року кримінальне провадження № 12018170130000065 від 18.01.2018 року, передано для подальшого розслідування до СУ ГУНП в Полтавській області із Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області, на підставі постанови заступника прокурора Полтавської області Плескач О.Ю. про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування від 22.02.2018 року (т.1 а.с.6), у зв`язку із «тривалим неефективним досудовим розслідуванням» та відповідно доручено проведення досудового розслідування слідчому СУ ГУНП в Полтавській області Повалій С.П., згідно доручення від 26.02.2018 року (т.1 а.с.3).

Отже, змінився орган досудового розслідування та згідно матеріалів кримінального провадження, подальше розслідування доручено іншому слідчому Повалій С.В..

Вказаним протоколом зафіксовано, що слідчий Михайловський О.В., без повноважень, без будь-яких правових підстав (відсутні будь-які рішення: постанови, ухвали, тощо), проник до автомобіля марки, Форд Куга, н.з. НОМЕР_1 , та провів слідчі дії, зокрема й вилучено змиви з керма та важеля перемикання передач автомобіля.

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року по справі № 724/86/20 (провадження № 51-1353кмо21).

Відеозапис як невід`ємний додаток до протоколу огляду, стороні захисту у відповідності до ст.290 КПК України не відкривався, та відповідно в суді не долучався і безпосередньо не досліджувався судом.

Отже, даний доказ, а саме: протокол огляду від 05.03.2018 є недопустимим доказом, оскільки, слідча дія огляд проведена не уповноваженою особою - слідчим Михайловським О.В., станом на 05.03.2018 року.

Постанова про приєднання речових доказів від 19.01.2018 року (т.1 а.с.191), Постанова про приєднання речових доказів від 24.01.2018 року (т.1 а.с.192) та Квитанції (т.1 а.с.193-194).

Вказані докази носять інформаційний характер, є недопустимими доказами та жодним чином не підтверджують причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час, стороною обвинувачення, стороні захисту у відповідності до ст.290 КПК України (підтверджується протоколом надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 27.06.2019 року) не відкривались жодні речові докази, в суді жодні речові докази не долучались стороною обвинувачення та безпосередньо не досліджувались.

?Рапорт і лист (т.1 а.с.195-197).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Протоколи тимчасових доступів від 15.05.2018 року (т.1 а.с.211-214, т.1 а.с.221-224, т.1 а.с.230-237, т.1 а.с.238-241).

У вказаних протоколах зафіксовано, що інформація згідно даних протоколів міститься на компакт-дисках «DVD-R» та не зафіксовано, що дана інформація має будь-яку приналежність до ОСОБА_3 ..

Стороною обвинувачення, стороні захисту у відповідності до ст.290 КПК України, (підтверджується протоколом надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 27.06.2019 року) не відкривались жодні компакт-диски з будь-якою інформацією, в матеріалах кримінального провадження відсутні, в суді жодні компакт диски не долучались стороною обвинувачення та безпосередньо не досліджувались.

В той же час, в матеріалах кримінального провадження відсутня інформація щодо приналежності конкретного номеру телефону ОСОБА_3 , та жодні докази про достовірно встановленні факти про те, що ОСОБА_3 , яким не будь номером телефону ( Лайф , Київстар , МТС ( Водафон ) користувалась, матеріали справи не містять.

Отже, вказані вище докази жодних фактичних обставин у кримінальному провадженні не підтверджують, а тому є неналежними доказами.

?Рапорт від 05.07.2018 року (т.1 а.с.242).

У вказаному рапорті оперативний працівник зазначив, що в ході проведення ОРМ по матеріалах досудового розслідування було здійснено ряд розшукових заходів, в ході яких було встановлено, що гр. ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , користується мобільним терміналом з абонентським номером НОМЕР_3 .

В той же час, хто така гр. ОСОБА_56 , стороні захисту невідомо.

Жодних доказів приналежності ОСОБА_3 абонентського номеру НОМЕР_3 , матеріали кримінального провадження не містять та відповідно стороні захисту не відкривались.

Вказаний доказ носить інформаційний характер, є неналежним доказом, та в будь-якому випадку жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Протокол тимчасового доступу від 06.07.2018 року (т.1 а.с.247-250).

У вказаному протоколі зафіксовано, що інформація згідно даного протоколу міститься на компакт-диску «DVD-R» та не зафіксовано, що дана інформація має будь-яку приналежність до ОСОБА_3 ..

Стороною обвинувачення, стороні захисту, у відповідності до ст.290 КПК України, (підтверджується протоколом надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 27.06.2019 року) не відкривались жодні компакт-диски з будь-якою інформацією, в матеріалах кримінального провадження відсутні, в суді жодні компакт диски не долучались стороною обвинувачення та безпосередньо не досліджувались.

В той же час, в матеріалах кримінального провадження відсутня інформація щодо приналежності конкретного номеру телефону ОСОБА_3 , та жодні докази про достовірно встановленні факти про те, що ОСОБА_3 , яким не будь номером телефону ( Лайф , Київстар , МТС ( Водафон ) користувалась, матеріали справи не містять.

Отже, вказаний доказ жодних фактичних обставин у кримінальному провадженні не підтверджує, а тому є неналежними доказами.

?Доручення від 22.05.2018 року ОТЗ (т.1 а.с.251-253), Відповідь від 19.07.2018 року (т.1 а.с. 258), Доручення від 07.08.2018 року (т.1 а.с. 259-260) та Відповідь від 19.08.2018 року (т.1 а.с.261-264).

Вказані докази носять інформаційний характер, є неналежними доказами та жодним чином не підтверджують причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Копія лікарського свідоцтва про смерть від 18.01.2018 року (т.2 а.с. 52);

Вказаний доказ носить інформаційний характер та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Копія свідоцтва про смерть від 19.01.2018 року (т.2 а.с.54).

Вказаний доказ носить інформаційний характер та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Копія картки виїзду ШМД (т.2 а.с.91-92).

Вказаний доказ носить інформаційний характер та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Протокол обшуку від 11.12.2018 року (т.2 а.с.154-163).

Обшук було проведено 11.12.2018 року в період часу з 11.45 годин 15.04 годин, у квартирі АДРЕСА_4 у ОСОБА_57 . В ході обшуку було вилучено: жіночий шарф, жіночі туфлі, чотири зубні щітки, два станка для гоління, сім гребінців для розчісування волосся, жіноча помада.

Слід наголосити на тому, що вказаною вище адресою проживає не тільки ОСОБА_3 , а й ніші особи жіночої статті, та слідчими жодним чином не встановлено, кому саме належать вказані вище вилучені речі.

Вказаний доказ носить інформаційний характер, є неналежним доказом та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Постанова про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 05.03.2018 року (т.2 а.с. 174).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, є недопустимими доказами та жодним чином не підтверджують причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Окрім того, слідчий Повалій С.В. визнав 05.03.2018 року речовим доказом 7 змивів з керма та важеля перемикання передач та 2 контрольних змиви, які поміщені в 9 паперових конвертів. Згідно постанови вказані речі були вилученні 11.12.2018 року, то слідчий Повалій С.В. наперед знав, що через 9 місяців буде вилучено речі, які в майбутньому він вирішив визнати речовими доказами, що свідчить про фальсифікацію доказів.

В той же час, стороною обвинувачення, стороні захисту у відповідності до ст.290 КПК України (підтверджується протоколом надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 27.06.2019 року) не відкривались жодні речові докази, в суді жодні речові докази не долучались стороною обвинувачення та безпосередньо не досліджувались.

?Протокол отримання зразків для експертизи від 11.12.2018 року (т.2 а.с.179-180).

Слід наголосити на тому, що у вказаному протоколі зафіксовано наступне зауваження: «Під час примусового відібрання зразків букального епітелію у гр. ОСОБА_3 , не було залучено слідчим медичного працівника, що прямо суперечить ухвалі слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави, зокрема резолютивній частині».

Так, дійсно згідно резолютивної частини ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12.11.2018 року у справі № 554/1500/18 зазначено, що: «Для відібрання вище вказаних біологічних зразків залучити працівників медичних закладів, які мають відповідні навики».

А тому, слідчий Повалій С.В. фактично на свій розсуд виконав ухвалу, без залучення відповідних спеціалістів - медичних працівників.

Враховуючи рішення Європейського Суду (справа «Яллох проти Німеччини») доцільно зауважити на тому, що біологічні зразки у особи можуть бути отримані поза її згодою лише тоді, коли метою відібрання таких зразків не є отримання доказів обвинувачення особи, яка надає такі зразки.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 25.12.1993 у справі «Функе проти Франції» зазначив, що не можливо здійснення по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою доказів, які згодом буде покладено в основу її обвинувачення.

За практикою Європейського суду з прав людини фізична недоторканість особи охоплюється поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 Конвенції (рішення від 26 березня 1985 року у справі «Х та Y проти Нідерландів») і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов`язкове медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у це право.

Також оскільки під біологічними зразками для проведення експертизи розуміють різного роду виділення (слина, сперма, клітини епітелію, кров, зразки кісткового мозку, органів тощо), відібрання біологічних зразків у вигляді крові, потребує відповідної у особи кваліфікації та належних умов для відібрання біологічних зразків.

За приписами ст. 22 КПУ України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, як протокол, так і результати вказаної слідчоїдії є недопустимими доказами.

Протокол огляду (речей трупа) від 12.03.2018 року (т.2 а.с. 181-183)

Вказаний доказ носить інформаційний характер та жодним чином не підтверджують причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Постанова про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 12.12.2018 року (т.2 а.с. 184).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, є недопустимим доказом та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Окрім того, враховуючи те, що слідчий Повалій С.В., порушив процедуру відібрання букального епітелію, що зафіксовано в протоколі від 11.12.2018 року (т.2 а.с.179-180), який є недопустимим доказом, а тому в даному випадку діє принцип плодів отруєного дерева.

В той же час, стороною обвинувачення, стороні захисту у відповідності до ст.290 КПК України (підтверджується протоколом надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 27.06.2019 року) не відкривались жодні речові докази, в суді жодні речові докази не долучались стороною обвинувачення та безпосередньо не досліджувались.

?Висновок експерта № 11 від 13.02.2018 року (т.2 а.с.187-194).

Вказаний доказ носить інформаційний характер та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Постанова про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 12.12.2018 року (т.2 а.с. 195).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, є недопустимим доказом та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час стороною обвинувачення, стороні захисту у відповідності до ст.290 КПК України (підтверджується протоколом надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 27.06.2019 року) не відкривались жодні речові докази, в суді жодні речові докази не долучались стороною обвинувачення та безпосередньо не досліджувались.

?Висновок експерта № 16 від 13.03.2018 року (т.2 а.с. 200-205).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час, вказаний доказ є недопустимим доказом, оскільки згідно попередньо проаналізованих матеріалів, а саме Протоколу огляду від 19.01.2018 року з додатками (т.1 а.с.170-171) та Протоколу обшуку від 24.01.2018 року (т.1 а.с.184-186), слідчий фактично двічі проводив слідчі дії з проникненням до гаражного приміщення НОМЕР_2.

?Висновок експерта № 15 від 12.03.2018 року (т.2 а.с.209-213).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час, вказаний доказ є недопустимим доказом, оскільки згідно попередньо проаналізованих матеріалів, а саме Протоколу огляду від 19.01.2018 року з додатками (т.1 а.с.170-171) та Протоколу обшуку від 24.01.2018 року (т.1 а.с.184-186), слідчий фактично двічі проводив слідчі дії з проникненням до гаражного приміщення НОМЕР_2.

?Висновок експерта № 14 від 06.03.2018 року (т.2 а.с.217-219).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час, вказаний доказ є недопустимим доказом, оскільки згідно попередньо проаналізованих матеріалів, а саме Протоколу огляду від 19.01.2018 року з додатками (т.1 а.с.170-171) та Протоколу обшуку від 24.01.2018 року (т.1 а.с.184-186), слідчий фактично двічі проводив слідчі дії з проникненням до гаражного приміщення НОМЕР_2.

?Постанова про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 09.07.2018 року (т.2 а.с. 200).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, є недопустимим доказом та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час стороною обвинувачення, стороні захисту у відповідності до ст.290 КПК України (підтверджується протоколом надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 27.06.2019 року) не відкривались жодні речові докази, в суді жодні речові докази не долучались стороною обвинувачення та безпосередньо не досліджувались.

?Висновок експерта № 17 від 28.03.2018 року (т.2 а.с.224-232).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час, вказаний доказ є недопустимим доказом, оскільки згідно попередньо проаналізованих матеріалів, а саме Протоколу огляду від 19.01.2018 року з додатками (т.1 а.с.170-171) та Протоколу обшуку від 24.01.2018 року (т.1 а.с.184-186), слідчий фактично двічі проводив слідчі дії з проникненням до гаражного приміщення НОМЕР_2.

?Постанова про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 12.03.2019 року (т.2 а.с.233).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, є недопустимим доказом та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час стороною обвинувачення, стороні захисту у відповідності до ст.290 КПК України (підтверджується протоколом надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 27.06.2019 року) не відкривались жодні речові докази, в суді жодні речові докази не долучались стороною обвинувачення та безпосередньо не досліджувались.

?Висновок експерта № 310 від 04.05.2018 року (т.3 а.с.3-9).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час, вказаний доказ є недопустимим доказом, оскільки згідно попередньо проаналізованих матеріалів, а саме Протоколу огляду від 05.03.2018 року (т.1 а.с.190), слідчий Михайловський О.В., діючи без повноважень (не уповноваженою особою) станом на 05.03.2018 року, провів слідчу дію - огляд автомобіля марки Форд Куга, н.з. НОМЕР_1 , в ході якого вилучив змиви з керма та важеля перемикання передач автомобіля, які отримані в поза процесуальний спосіб визначений КПК України та відповідно надані експерту для проведення даної експертизи.

А тому, в даному випадку діє «Принцип плодів отруєного дерева», у зв`язку із чим даний доказ, а саме висновок експерта є недопустимим доказом.

?Висновок експерта № 309 від 04.05.2018 року (т.3 а.с. 12-17).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час, вказаний доказ є недопустимим доказом, оскільки згідно попередньо проаналізованих матеріалів, а саме Протоколу огляду від 05.03.2018 року (т.1 а.с.190), слідчий Михайловський О.В., діючи без повноважень (не уповноваженою особою) станом на 05.03.2018 року, провів слідчу дію - огляд автомобіля марки Форд Куга, н.з. НОМЕР_1 , в ході якого вилучив змиви з керма та важеля перемикання передач автомобіля, які отримані в поза процесуальний спосіб визначений КПК України та відповідно надані експерту для проведення даної експертизи.

А тому, в даному випадку діє «Принцип плодів отруєного дерева», у зв`язку із чим даний доказ, а саме висновок експерта є недопустимим доказом.

?Висновок експерта № 308 від 03.05.2018 року (т.3 а.с. 20-25).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час, вказаний доказ є недопустимим доказом, оскільки згідно попередньо проаналізованих матеріалів, а саме Протоколу огляду від 05.03.2018 року (т.1 а.с.190), слідчий Михайловський О.В., діючи без повноважень (не уповноваженою особою) станом на 05.03.2018 року, провів слідчу дію - огляд автомобіля марки Форд Куга, н.з. НОМЕР_1 , в ході якого вилучив змиви з керма та важеля перемикання передач автомобіля, які отримані в поза процесуальний спосіб визначений КПК України та відповідно надані експерту для проведення даної експертизи.

А тому, в даному випадку діє «Принцип плодів отруєного дерева», у зв`язку із чим даний доказ, а саме висновок експерта є недопустимим доказом.

?Висновок експерта № 314 від 03.05.2018 року (т.3 а.с.29-34).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час, вказаний доказ є недопустимим доказом, оскільки згідно попередньо проаналізованих матеріалів, а саме Протоколу огляду від 05.03.2018 року (т.1 а.с.190), слідчий Михайловський О.В., діючи без повноважень (не уповноваженою особою) станом на 05.03.2018 року, провів слідчу дію - огляд автомобіля марки. Форд Куга, н.з. НОМЕР_1 , в ході якого вилучив змиви з керма та важеля перемикання передач автомобіля, які отримані в поза процесуальний спосіб визначений КПК України та відповідно надані експерту для проведення даної експертизи.

А тому, в даному випадку діє «Принцип плодів отруєного дерева», у зв`язку із чим даний доказ, а саме висновок експерта є недопустимим доказом.

?Висновок експерта № 313 від 04.05.2018 року (т.3 а.с. 38-43).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час, вказаний доказ є недопустимим доказом, оскільки згідно попередньо проаналізованих матеріалів, а саме Протоколу огляду від 05.03.2018 року (т.1 а.с.190), слідчий Михайловський О.В., діючи без повноважень (не уповноваженою особою) станом на 05.03.2018 року, провів слідчу дію - огляд автомобіля марки Форд Куга, н.з. НОМЕР_1 , в ході якого вилучив змиви з керма та важеля перемикання передач автомобіля, які отримані в поза процесуальний спосіб визначений КПК України та відповідно надані експерту для проведення даної експертизи.

А тому, в даному випадку діє «Принцип плодів отруєного дерева», у зв`язку із чим даний доказ, а саме висновок експерта є недопустимим доказом.

?Висновок експерта № 312 від 04.05.2018 року (т.3 а.с.47-51).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час, вказаний доказ є недопустимим доказом, оскільки згідно попередньо проаналізованих матеріалів, а саме Протоколу огляду від 05.03.2018 року (т.1 а.с.190), слідчий Михайловський О.В., діючи без повноважень (не уповноваженою особою) станом на 05.03.2018 року, провів слідчу дію - огляд автомобіля марки Форд Куга, н.з. НОМЕР_1 , в ході якого вилучив змиви з керма та важеля перемикання передач автомобіля, які отримані в поза процесуальний спосіб визначений КПК України та відповідно надані експерту для проведення даної експертизи.

А тому, в даному випадку діє «Принцип плодів отруєного дерева», у зв`язку із чим даний доказ, а саме висновок експерта є недопустимим доказом.

?Висновок експерта № 311 від 03.05.2018 року (т.3 а.с.55-60).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В той же час, вказаний доказ є недопустимим доказом, оскільки згідно попередньо проаналізованих матеріалів, а саме Протоколу огляду від 05.03.2018 року (т.1 а.с.190), слідчий Михайловський О.В., діючи без повноважень (не уповноваженою особою) станом на 05.03.2018 року, провів слідчу дію - огляд автомобіля марки, Форд Куга, н.з. НОМЕР_1 , в ході якого вилучив змиви з керма та важеля перемикання передач автомобіля, які отримані в поза процесуальний спосіб визначений КПК України та відповідно надані експерту для проведення даної експертизи.

А тому, в даному випадку діє «Принцип плодів отруєного дерева», у зв`язку із чим даний доказ, а саме висновок експерта є недопустимим доказом.

?Висновок експерта № 1173 від 15.02.2019 року (т.3 а.с.64-78).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Більш того, згідно п.3. та п.6 Висновку зазначено про: «…змішані генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на змиві керма автомобіля…, …Генетичні ознаки особи, яка домінує серед змішаних генетичних ознак клітин з ядрами, виявлених на змиві, виявлених на змиві важеля перемикання передач автомобіля…», що свідчить про те, що автомобілем марки Форд Куга, н.з. НОМЕР_1 , керували інші особи.

В той же час, вказаний доказ ґрунтуються на попередньо проаналізованих Висновку експерта № 308 від 03.05.2018 року, Висновку експерта № 310 від 04.05.2018 року, Висновку експерта № 311 від 03.05.2018 року, Висновку експерта № 314 від 03.05.2018 року, Висновку експерта № 313 від 04.05.2018 року, які в свою чергу є недопустимими доказами (за вказаних вище обставин, вказаних сторою захисту під час їх правового аналізу).

А тому, в даному випадку діє «Принцип плодів отруєного дерева», у зв`язку із чим даний доказ, а саме висновок експерта є недопустимим доказом.

?Висновок експерта № 44 від 29.01.2018 року (т.3 а.с. 90-93).

Вказаний доказ носить інформаційний характер та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В то же час, за експертом були зроблені висновки, на основі наданих слідчим недопустимих доказів, про які сторона захисту наголошувала, а саме Протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди від 18.08.2018 року (т.1 а.с.23-33), Протокол огляду трупа від 18.01.2018 року (т.1 а.с.34-35) та Матеріали роботи по ОМП (т.1 а.с.37-55).

А тому, в даному випадку діє «Принцип плодів отруєного дерева», у зв`язку із чим даний доказ, а саме висновок експерта є недопустимим доказом.

?Протокол проведення слідчого експерименту від 19.01.2018 року (т.3 а.с.94-98).

Вказаний доказ носить інформаційний характер та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Висновок експерта № 43 від 29.01.2018 року (т.3 а.с.102-108).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, висновки ґрунтуються на припущеннях та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В то же час, за експертом були зроблені висновки, на основі наданих слідчим недопустимих доказів, про які сторона захисту наголошувала, а саме Протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди від 18.08.2018 року (т.1 а.с.23-33), Протокол огляду трупа від 18.01.2018 року (т.1 а.с.34-35) та Матеріали роботи по ОМП (т.1 а.с.37-55).

А тому, в даному випадку діє «Принцип плодів отруєного дерева», у зв`язку із чим даний доказ, а саме висновок експерта є недопустимим та неналежним доказом.

?Висновок судової авто технічної експертизи № 856 від 16.05.2018 року (т.3 а.с.114-119).

Вказаний доказ носить інформаційний характер, висновки ґрунтуються на припущеннях та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В то же час, за експертом були зроблені висновки, на основі наданих слідчим недопустимих доказів, про які сторона захисту наголошувала, а саме Протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди від 18.08.2018 року (т.1 а.с.23-33), Протокол огляду трупа від 18.01.2018 року (т.1 а.с.34-35) та Матеріали роботи по ОМП (т.1 а.с.37-55).

А тому, в даному випадку діє «Принцип плодів отруєного дерева», у зв`язку із чим даний доказ, а саме висновок експерта є недопустимим та неналежним доказом.

?Рапорт (т.3 а.с.140) та Заява від 09.04.2019 року (т.3 а.с.141).

Вказані докази носять інформаційний характер та жодним чином не підтверджує причетність ОСОБА_3 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

?Протокол надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 27.06.2019 року.

Вказаний доказ підтверджує, що стороні захисту стороною обвинувачення були відкриті матеріали досудового розслідування (письмові докази) в 3-х томах, а саме: том № 1 на 264 арк.; том № 2 на 233 арк.; том № 3 на 225 арк..

З речовими доказами сторона захисту не ознайомлювалась, оскільки жодних речових доказів для ознайомлення стороною обвинувачення не було надано. У відповідності до ч.3 ст.290 КПК України, будь-які інші докази (документи), не відкривались стороні захисту, окрім тих які надані згідно описів до трьох томів.

Жодні речові докази, як зазначалось вище, сторона обвинувачення стороні захисту не відкрила під час виконання вимог ст.290 КПК України, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

За правилами частин 1, 2 і 3 ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язані надати стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в розпорядженні сторони обвинувачення, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості підозрюваного, або сприяти пом`якшенню покарання. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Відповідно до ч. 6 ст. 290 КПК України, сторона захисту за запитом прокурора зобов`язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.

Згідно з ч. 9 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Разом з тим, ознайомлення з цими матеріалами для кожної сторони не є обов`язковим. Будь-яка сторона кримінального провадження може відмовитись від ознайомлення з наданими матеріалами, проте така відмова має бути письмово підтверджена, щоб у судовому засіданні суд мав можливість переконатися, що відповідною стороною були виконані вимоги частин 1, 2, 3 та 6 ст. 290 КПК України, а сторона, якій надавалися ці докази, добровільно відмовилась від ознайомлення з ними з власної волі.

Письмове підтвердження про відмову протилежної сторони від ознайомлення з наданими матеріалами є законною підставою для суду допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Якщо сторона кримінального провадження не надасть суду письмового підтвердження доступу до цих матеріалів іншій стороні, суд, відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК, не може допустити відомості, що містяться в цих матеріалах, як докази у кримінальному провадженні.

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 16 вересня 2021 року по справі № 522/1714/16-к (провадження № 51-40км18).

Що стосуються інших письмових доказів, що були надані стороною обвинувачення в судовому засідання в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_3 , за ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України, то здійснивши їх аналіз в сукупності, суд прийшов до висновку, що жодного факту як доказ винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні вони не доводять.

Окрім того, стороною захисту надано в суді (окрім інших доказів), які були безпосередньо дослідженні судом, а саме: Фотознімок (кольоровий) автомобіля марки Ford Kuga, н.з. НОМЕР_1 , що розміщений на евакуаторі біля Гадяцького відділення поліції, на 1 аркуші; Фотознімок (кольоровий) автомобіля марки Ford Kuga, н.з. НОМЕР_1 , що розміщений в гаражному боксі в Гадяцькому відділенні поліції (в салоні якого знаходиться один чоловік, а також біля автомобіля стоїть ще один чоловік), на 1 аркуші. Вказані вище фотознімки були зроблені 24.01.2018 року свідком ОСОБА_12 , та останній підтвердив дану інформацію безпосередньо під час його допиту в суді та повідомив, що чоловіки, які зображені на фотознімку (в салоні та біля автомобіля) були без рукавичок.

Доказ визнається допустимим, лише якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (стаття 86 КПК).

Крім того, статтею 87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 16 березня 2017 року № 5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. Водночас відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

При цьому суд зауважує, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який, згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.

Частина дванадцята статті 290 КПК фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов`язку щодо відкриття матеріалів. Вона полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, невідкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їхню доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.

Так, на необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, як гарантії справедливого судового розгляду, йдеться у рішенні Європейського суду «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства» від 27 жовтня 2004 року, в якому зазначено, що, відповідно до вимоги справедливості, передбаченої статтею 6 Конвенції, прокуратура мала ознайомити захист з усіма доказами у справі як на користь, так і проти обвинуваченого, і те, що у вказаній справі цього не було зроблено, призвело до недоліків судового розгляду.

Також, відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитися від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок. Це право (і, відповідно, обов`язок держави) було підтверджено у справі «Джасперс проти Сполученого Королівства» від16 лютого 2000 року. Таке правило стосується й матеріалів, які можуть викликати сумнів щодо доказів, наданих обвинувачем.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винність особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення.

В п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року, зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом, оскільки це суперечить вимогам ст. 62 Конституції України, яка визначає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами. Для визнання доказів такими, що отримані незаконним шляхом, достатньо будь-якого одного із зазначених порушень їх отримання.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" (пункт 4) звертається увага судів на те, що "згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв`язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевірити, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.

Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, зазначено про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Національне законодавство України повністю узгоджується і з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, що сформульована зокрема у п. 43 рішення від 14.02.2008 в справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом». При цьому розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом кримінального провадження, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом кримінального провадження. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд вважає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які вказують на те, що ОСОБА_3 не причетна до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні, безпосередньо, всебічно, судом було досліджено всі обставини кримінального провадження та з точки зору належності, допустимості та достовірності, в сукупності наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки більша частина з них здобута з порушенням норм процесуального законодавства, а інші, як самі по собі, так і в сукупності, прямо чи не прямо не підтверджують причетність ОСОБА_3 до діяння, про яке зазначено в обвинувальному акті.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частинами першої статті 284 цього Кодексу.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Такий висновок Верховного Суду України та Верховного Суду в повній мірі узгоджується з позицією Конституційного Суду України, який у своєму Рішенні № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року (справа № 1?31/2011) даючи Конституційне тлумачення положень статті 62 Конституції України вказав, що положення статті 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно ? розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135?XII від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі ? Закон № 2135?XII), особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України, прямо передбачено, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально?процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Перевірка щодо законності отримання доказів без аналізу правових підстав їх отримання, безумовно, позбавляє суд ухвалити законне і справедливе рішення, а обвинуваченого та його захисника здійснювати захист у повному обсязі.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_3 інкримінованого їй суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд, при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

В Україні діє принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідност. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до положень ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 1ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що (серед іншіх) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 284 КПК України у разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, кримінальне провадження закривається.

Враховуючи вище викладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, приймаючи до уваги, що стороною обвинувачення не надані інші докази, які беззаперечно можуть довести вину обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні нею кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, суд вважає, що пред`явлене обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а тому кримінальне провадження щодо неї необхідно закрити з підстав, встановлених п.3 ч.1 ст. 284 КПК України, а особу необхідно виправдати.

Згідно ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 17.04.2018 р. про накладення арешту на майно, та повернути вилучене майно власнику.

Долю речових доказів, які зазначено в реєстрі матеріалів досудового розслідування та не зазначено їх знаходження, необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України, а судові витрати за проведення судових експертиз віднести на рахунок держави, з огляду на недоведеність обвинувачення.

Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 17, 91, 337, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по пред`явленому обвинуваченню у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 135, ст.286 ч.2 КК України, визнати невинуватою та виправдати у зв`язку з недоведеністю наявності в діях обвинуваченої складу цих злочинів.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 135, ст.286 ч.2 КК України закрити в зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення її винуватості в суді.

Скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 17.04.2018 р. про накладення арешту на майно, та повернути вилучене майно власнику, ОСОБА_3 ..

Речові докази: диски та флешкарти з відеозаписами, сліди рук - зберігати при матеріалах кримінального провадження. Закордонний паспорт, інше майно, вилучені в обвинуваченої - повернути їй за належністю. Картку банка, телефон, ботинки, куртку, футболку, два светра, двоє штанів, труси, які належали ОСОБА_5 - повернути потерпілим. Змиви - знищити.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Копію вироку негайно вручити ОСОБА_3 та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок може бути оскаржений через Зіньківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р.Должко