Ухвала суду № 102695869, 22.01.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1081/22

Провадження № 1-кс/344/499/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2022 року м.Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Шамотайло О.В., за участю секретаря Максимів Н.С., прокурора Яковишина С.З., захисника Чмихова Ю.А., підозрюваного ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 620 221 400 400 000 05 від 20.01.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з вказаним клопотанням в обґрунтування якого покликався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3, приблизно о 18 годині 24 хвилини, у темну пору доби, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Renault Duster, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючися ділянкою автодороги Н09 «Мукачево-Львів» по вул. Грушевського у с. Лоєва Надвірнянського району Івано-Франківської області, у напрямку м. Мукачево на ділянці дороги із затяжним поворотом ліворуч, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, не справився з керуванням, виїхав за межі проїзної частини дороги праворуч на узбіччя, де вчинив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після наїзду на пішохода водій маючи можливість для надання допомоги, не виконав свого громадянського обов`язку, що покладений на нього законом і загальновизнаними нормами моралі: не переконався, чи потребує потерпіла допомоги, не вжив можливих заходів для надання їй домедичної допомоги, не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та не відвіз потерпілу до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, а залишив її у небезпечному для життя стані та з місця події автомобілем скрився, а малолітня потерпіла внаслідок отриманих ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_3, близько 23.00 год, померла у Надвірнянській ЦРЛ.

Матеріалами клопотання зазначається, що 21.01.2022 о 13 год. 40 хв., ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України був затриманий працівниками правоохоронного органу.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, підозрюваного та його захисника, які, заперечували з приводу задоволення клопотання і просили застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, слідчим суддею встановлено наступне.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органи досудового розслідування обґрунтовано підозрюють ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Івано-Франківська, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого на посаді директора ДП «Надвірнянське лісове господарство», одруженого, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, депутата Яремчанської міської ради VIII Демократичного скликання, раніше не судимого, у причетності до інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного та неупередженого спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити вказане правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 § 1 (c) Конвенції, передбачає наявність обставин, або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».

Можлива причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого злочину підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду автомобіля марки Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 від 20-21 січня 2022 року; протоколом огляду місця події від 20.01.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 20.01.2022; заявою ОСОБА_3 про видачу особистих речей ОСОБА_2 , серед яких наявне пальто червоного кольору; витягом із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ст. 9 Міжнародного пакту про грома¬дянські і політичні права 1966 p., ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основопо¬ложних свобод 1950 р. та відповідних положень низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Застосування до неї як до підозрюваного чи обвинуваченого запо¬біжних заходів є істотним обмеженням цього права, а тому можливе лише у винятко¬вих випадках, за наявності передбачених законом підстав і в передбаченому законом порядку.

Слідчий суддя враховує те, що інкримінований підозрюваному злочини, відноситься до категорії тяжких злочинів за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Частиною 1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Застосування запобіжних заходів можливо при наявності ризиків, що є не визначеними подіями, яка по суті, представляють собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність встановленого на досудовому розслідуванні ризику, передбаченого у п.1 ч.1 ст.177 КПК України (з огляду на місце фактичного скоєння ДТП, яке спричинило загибель малолітньої потерпілої та місце фактичного затримання підозрюваного, а також відстань і проміжок в часі між цими подіями) і вказаний ризик на даний час існує, не зменшився і не відпав.

Посилання сторони захисту в обґрунтування застосування менш суворого запобіжного заходу в основному зводяться до оцінки зібраних доказів та правової кваліфікації інкримінованого підозрюваному кримінально-каранного діяння, а також характеристиці підозрюваного, однак наведені доводи не дають достатніх підстав слідчому судді на даному етапі досудового розслідування для застосування підозрюваному м`якшого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

ОСОБА_1 інкримінується тяжкий злочин, вчинений під час керування джерелом підвищеної небезпеки, який спричинив загибель малолітньої дитини, і після вчинення якого, хоч і з необережності, однак водій, що не заперечується сторонами, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди незважаючи на наявні пошкодження свого транспортного засобу, а не вжив заходів по з`ясуванню обставин події та виклику співробітників поліції та швидкої медичної допомоги на місце ДТП. Слідчий суддя враховує, що надалі, підозрюваний не чинив перешкод досудовому розслідуванню і після повідомлення йому в телефонному режимі про усі обставини події добровільно з`явився до співробітників правоохоронних органів, хоча і зробив це під тягарем наявних щодо його причетності до даного злочину даних, а не з власної ініціативи.

Наведені вище дані у своїй сукупності підтверджують можливу наявність ризиків і є достатніми підставами вважати про можливість підозрюваного ухилятись від слідства та суду.

Отож вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість інкримінованого злочину, міцність соціальних зв`язків підозрюваного та характеризуючи його особу дані, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризику, передбачених ст. 177 КПК України і приходить до переконання, що клопотання слід задовольнити.

Щодо можливості застосування відносно підозрюваного менш суворих запобіжних заходів, то слід вказати таке.

Запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, як про те клопоче сторона захисту на даному етапі досудового розслідування на думку слідчого судді не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та нівелювати встановлені ризики, а відтак і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, і хоча домашній арешт накладатиме на підозрюваного менше обмежень та менший рівень страждання та труднощів, ніж звичайне тримання під вартою в установі виконання покарань, він усе одно становить собою позбавлення свободи у розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основопо¬ложних свобод відповідно до практики ЄСПЛ.

Застосування ж інших запобіжних заходів також буде недоцільним з огляду на таке.

Обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання на думку слідчого судді в даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики, обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки також на думку слідчого судді, в даному випадку буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов`язання є те, що реалізація особистої поруки перед¬бачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого, ніж інші за¬побіжні заходи, зокрема особисте зобов`язання, окрім того відповідних заяв про взяття особи на поруку до слідчого судді та органу досудового розслідування не поступало.

Слідчий суддя при вирішенні даного клопотання враховує в сукупності всі наявні обставини даного провадження і не зважає лише на суворість можливого покарання, яке є релевантною обставиною в оцінці ризику, а опирається також і на необхідність захисту суспільних інтересів, які незважаючи на презумпцію невинуватості, мають превалююче та переважне значення та констатує, що інших обставин, котрі давали б підстави для обрання м`якшого запобіжного заходу підозрюваному, або які не виправдовують таке подальше тримання підозрюваного під вартою стороною захисту не наведено і слідчим суддею в процесі судового розгляду не встановлено.

Вирішуючи дане питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує і превентивний характер такого запобіжного заходу.

Зважаючи на те, що відповідно до п. 2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини і слідчий суддя вважає за необхідне таким правом скористатися та не визначати підозрюваному заставу, як альтернативний запобіжний захід, що обґрунтовується наступним.

Жодних переконливих даних які б свідчили про існування на даний час підстав для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави слідчому судді не надано, тобто даних які б спростовували наявні обставини інкримінованого йому правопорушення.

Інкримінований підозрюваному злочин потяг за собою тяжкі наслідки у вигляді загибелі малолітньої дитини і хоча з матеріалів справи вбачається, що злочин вчинено з необережності, особою раніше не судимою, яка заявляє про своє бажання співпрацювати зі слідством задля об`єктивного встановлення істини у справі, однак матеріали справи на даному етапі не підтверджують такі заяви.

В той же час вбачається, що підозрюваний не надав малолітній потерпілій жодної невідкладної першої домедичної допомоги і до медичного закладу для надання їй відповідної фахової допомоги доставити не намагався, не вжив заходів по з`ясуванню обставин події та виклику співробітників поліції та швидкої медичної допомоги на місце ДТП, а натомість з місця скоєння пригоди скрився, малолітня ж постраждала внаслідок ДТП від отриманих травм в подальшому померла в лікарні, що у своїй сукупності дозволяє ствердно констатувати про неможливість визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, адже жодним чином у випадку сплати застави і відповідно звільнення підозрюваного з- під варти, не гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти наявним ризикам, а також забезпечити дієвість даного провадження. Окрім того, враховуючи наявний суспільний резонанс цієї події, на думку слідчого судді цей запобіжний захід покликаний гарантувати і власну безпеку підозрюваного від можливих протиправних посягань і самосуду.

Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, шкоду завдану злочином, міцність соціальних зв`язків підозрюваного та характеризуючи його особу дані, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і приходить до переконання, що поза розумним сумнівом клопотання слід задовольнити.

Згідно до матеріалів клопотання 21 січня 2022 року о 13 год. 40 хв. ОСОБА_1 фактично був затриманий і обмежений у свободі пересування, а тому строки належить обчислювати саме з цієї дати.

Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на строк 50 днів - до 11 березня 2022 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під варту в залі суду, а тримання його здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Строк дії ухвали до 11 березня 2022 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.В. Шамотайло