Рішення № 102695054, 12.01.2022, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1173/21

Провадження № 2/175/371/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2022 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бойко О.М.,

при секретарі судового засідання - Кучеренко О.Ю.,

за участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області, третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби про стягнення шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області, третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби про стягнення шкоди. В позові позивач просить стягнути з Державного бюджету України через Державне казначейство України в особі Головного Управління в Дніпропетровській області на його користь 50640 гривень.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає про те, що в 2017 році належний йому автомобіль «OPEL VECTRA», д/н НОМЕР_1 був вилучений у м. Запоріжжя співробітниками національної поліції в Запорізькій області ніби-то на підставі постанови про арешт майна виданої Дніпропетровським ВДВС.

Вилучений автомобіль ніби-то поставлено на спеціальний майданчик за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним листом від 07.11.2017 року М-342/08/012017 року, копію якого додає до матеріалів справи. Разом з тим, позивач зазначає про те, що відповідно до відповіді Південно-східного міжрегіонального управління юстиції від 04.03.2021 року, жодних виконавчих проваджень, де він є боржником, на виконанні не перебуває. Одночасно відповідно до відповіді ГУ НП в Запорізькій області від 16.03.2021 року належний йому автомобіль «OPEL VECTRA» д/н НОМЕР_1 був утилізований шляхом реалізації на металобрухт.

Таким чином, в наслідок незаконних дій співробітників Управління поліції в Запорізькій області, які вилучили автомобіль та не повернули його позивачу, на думку останнього, йому була спричинена шкода в розмірі вартості автомобіля, що складає 50640,00 грн., яку він просить стягнути з Державного бюджету України через Державне казначейство України в особі Головного Управління в Дніпропетровській області на свою користь.

У судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 повністю підтримав пред`явлені вимоги за уточненим позовом та просив суд їх задовольнити, стягнувши з Державного бюджету України, через Державне Казначейство України в особі Головного Управління в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 50640 (п`ятдесят тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. завданої майнової шкоди та 1000,00 грн. вартості висновку експерта.

Представник відповідача, Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області, у судове засідання надав письмовий відзив на позовну заяву, у якому повністю заперечував проти пред`явленого позову, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, тому просив суд відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у судове засідання також не з`явився, але надали письмове пояснення, згідно якого зазначив про наявність відносно позивача зведеного виконавчого провадження №49609494, яке було закрито з підстави відсутності у боржника майна та жодних сум з нього стягнуто не було.

Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, дійшов до наступного висновку.

Так, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ст. 82 ЦПК України).

Так у судовому засіданні встановлено, що 2017 році належний позивачу ОСОБА_1 автомобіль «OPEL VECTRA», д/н НОМЕР_1 був вилучений у нього в м. Запоріжжя співробітниками національної поліції в Запорізькій області на підставі постанови про арешт майна виданої Дніпропетровським ВДВС. Вилучений автомобіль було поставлено на спеціальний майданчик за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним листом від 07.11.2017 року М-342/08/012017 року, копію якого наявна в матеріалах справи. Крім того, відповідно до відповіді ГУ НП в Запорізькій області від 16.03.2021 року, належний позивачу автомобіль «OPEL VECTRA», д/н НОМЕР_1 був утилізований шляхом реалізації на металобрухт.

Таким чином, в наслідок вищевказаних дій співробітників поліції в Запорізькій області, які вилучили автомобіль та не повернули його позивачу, останньому була спричинена шкода матеріальна шкода, розмір якої становить вартість автомобіля, що згідно експертної оцінки, на момент вилучення, складає 50640,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з Державного бюджету України через Державне Казначейство України в особі Головного Управління в Дніпропетровській області.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 , підставою для відшкодування завданої йому шкоди, зазначав неналежне виконання своїх службових обов`язків співробітниками національної поліції в Запорізькій області, що виразилося у вилученні у нього автомобіля та подальшої його утилізації на металобрухт, що спричинило йому матеріальну шкоду у розмірі 50640,00 грн., яку, згідно умов уточненої позовної заяви, він просить стягнути з Державного бюджету України саме через Державне Казначейство України в особі Головного Управління в Дніпропетровській області, проте жодними належними доказами не обґрунтовує чим Державне Казначейство України в особі саме Головного управління в Дніпропетровській області порушило його права і чому саме з них слід стягнути суму збитків, а також взагалі не залучає їх до участі у справі.

Таким чином, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем обраний невірний спосіб захисту, оскільки ним пред`явлено позов лише до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області, проте стягнення грошової суми просить здійснити з Державного бюджету України саме через Державне Казначейство України в особі Головного Управління в Дніпропетровській області, яких жодним чином не залучає до участі у справі, оскільки прийняття рішення по даній справі, безпосередньо вплине на їх матеріальні права та обов`язки, як органу, що є розпорядником державних коштів.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивачем неправильно визначено спосіб захисту порушеного права чи інтересу, у той же час, суд вважає, що позивач не позбавлений можливості захистити своє порушене право, визначивши вірний спосіб захисту його прав, який передбачено чинним законодавством.

Разом з тим, відповідно до ст.49 ЦПК України, суд позбавлений процесуальної можливості самостійно змінювати предмет чи підставу позовних вимог.

Отже, невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених особою вимог.

З урахуванням того, що позивач був звільнений від сплати судового збору, на підставі ч.6 ст. 141 ЦПК України судовий збір слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 137, 141, 259, 263-265, ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області, третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби про стягнення шкоди - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Держави.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко