Рішення № 102694435, 12.01.2022, Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

12.01.2022 Справа №: 518/1081/20 Провадження № 2/518/70/2022

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

12 січня 2022 року

Ширяївський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді Тарасенка М.С.,

секретаря судового засідання Шевчук Г.С.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Ширяївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (ЄДРПОУ 23209139) про визнання батьківства, стягнення аліментів, додаткових витрат та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів, додаткових витрат та моральної шкоди, та уточнивши позовні вимоги остаточно просить суд визнати, що відповідач є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключити з актового запису про народження дитини відомості про ОСОБА_4 , як батька дитини; внести до актового запису про народження дитини відомості про ОСОБА_2 , як батька дитини; стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі, в розмірі 3000 гривень на місяць, починаючи з дня пред`явлення позову і до 09.03.2038 року, тобто до дня повноліття доньки; стягнути з відповідача в рахунок відшкодування Ѕ частини додаткових витрат на дитину (вартість медичних препаратів та засобів догляду за дитиною) 17 940 гривень та 25 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 3 110,80 гривень, витрати на проведення експертизи 7 288,90 гривень, транспортні витрати в сумі 1 400,00 гривень, витрати на отримання професійної правничої допомоги 1200,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на протязі 2018-2019 років навчалась в Уманському національному університеті садівництва, де познайомилась з ОСОБА_2 , між нею та відповідачем виникли почуття та мали місце близькі стосунки, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина ОСОБА_3 , запис про батька якої в Книзі реєстрації народжень внесений у порядку ст. 135 СК України, так як відповідач не визнає своє батьківство.

Після народження дитини відповідач матеріальної допомоги на її утримання не надає, всі лікарські засоби та речі для новонародженої дитини придбані за кошти позивача, від дня народження дитини відповідач жодного разу не спілкувався з позивачкою, у лікарні чи за місцем її проживання не відвідував, станом здоров`я матері та дитини не цікавився, що завдало позивачці моральної шкоди, у зв`язку з чим а захистом своїх прав та прав малолітньої дитини позивачка вимушена звернутись з позовом до суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги про встановлення батьківства відповідача відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнав. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнав частково, згоден сплачувати аліменти у розмірі Ѕ частини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, обґрунтувавши свою позицію тим, що відповідач є студентом першого курсу денної форми навчання та перебуває на повному утриманні своїх батьків. Позовну вимогу про відшкодування додаткових витрат на дитину відповідач визнав частково, не заперечує проти стягнення додаткових витрат в розмірі 7190,50 гривень. В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 25000 гривень відповідач просить відмовити в повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість.

Представник позивача, адвокат Колос В.М., позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилався на обставини зазначені в уточненій позовній заяві, просив суд розглянути справу без його участі.

Представник відповідача, адвокат Іванов І.І., позовні вимоги визнав частково, просив розглянути справу без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Ширяївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) надав заяву про розгляд справи за відсутності представника відділу, заперечень щодо позовної заяви не має.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що в період 2018-2019 років ОСОБА_1 навчалась в Уманському національному університеті садівництва, де познайомилась з ОСОБА_2 , між нею та відповідачем виникли почуття та мали місце близькі стосунки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , батьками дитини вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , відомості про батька вказані зі слів матері в порядку ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України № 00025991599 від 17 березня 2020 року.

На теперішній час малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 1285 про склад сім`ї та проживання від 06.07.2020 року, виданною Ширяївською селищною радою Одеської області.

Згідно висновку експерта КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи №14» від 02.03.2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , може бути біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ймовірність даної події складає 99,9999%, таким чином, батьківство практично доведене.

Ознайомившись із висновком експерта, сторони, під час розгляду справи, не оскаржували результати експертизи та не піддавали висновок сумніву, отже, вказані докази, суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статями 122 та 125 СК України.

Підставою актового запису про народження дитини є заява її матері; запис про батька дитини вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Визнання батьківства це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини.

Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною.

Згідно ч. 1ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до прав щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Враховуючи те, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 за результатами експертизи, складає величину не менше 99,99%, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання батьківства підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 2 Сімейного кодексу України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» за якою, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Виходячи з положень ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище відповідача; відсутність у платника аліментів непрацездатних дружини, батьків, дітей; відсутність іншої дитини.

Також при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги, що відповідач має мінливий дохід, що відповідно до ст. 184 СК України є підставою для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

З врахуванням того, що приймати участь в утриманні дитини повинні двоє батьків, беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 182 СК України, відповідач офіційно не працює, має мінливий заробіток та відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» встановлено у 2022 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 січня становить 2100,00 гривень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та в даному випадку буде доцільно стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини в твердій грошовій сумі у розмірі 2100,00 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду тобто з 03.09.2020 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Також судом встановлено, що у зв`язку з вагітністю та перебуванням у пологовому будинку, а також після виписки з дитиною до дому, позивачем неслись витрати щодо придбання медичних препаратів та засобів для догляду за дитиною.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесений разово, періодично або постійно.

У пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини можуть залучатися батьки, а додаткові витрати це такі, які викликані особливими обставинами: розвитком здібностей дітей, хворобою, каліцтвом тощо.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування, виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Позивачем надані належним чином завірені копії накладних на придбання медичних препаратів та засобів для догляду за дитиною на загальну суму 35 881,00 гривень.

За таких обставин суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 940,00 гривень в рахунок відшкодування додаткових витрат на дитину.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, на підтвердження такої вимоги у позовній заяві відсутнє обґрунтування та не надано доказів, в чому полягає завдана моральна шкода, як вона проявилася у позивача, не обґрунтовано розміру такої моральної шкоди.

Відсутність обґрунтування та ненадання відповідних доказів на підтвердження завданої позивачу моральної шкоди позбавляє суд дійти висновку, що відповідачем дійсно завдано таку моральну шкоду, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову на відповідача.

Позивачкою подано до суду заяву про компенсацію витрат пов`язаних з розглядом справи, відповідно до якої вона просить стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 1200,00 грн., витрати на проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи в сумі 7 288,90 гривень та транспортні витрати в розмірі 1400,00 гривень.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно квитанцій від 01.09.2020 року та від 12.04.2021 року, які містяться в матеріалах справи, позивач сплатила адвокату кошти за надання правової допомоги, в розмірі 1200,00 грн.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. ч. 4-9 ст. 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивач сплатила вартість призначеної та проведеної судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у повному обсязі у розмірі 7 288,90 гривень, відповідно до квитанції № 0.0.2038217357.1 від 03 березня 2021 року.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати позивачки по оплаті вартості експертизи, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, є обґрунтованими та пропорційними.

Суд вважає, що витрати позивача пов`язані з проїздом до м. Одеси та у зворотному напрямку в розмірі 1400,00 гривень, не підлягають задоволенню, оскільки вони не підтверджені достатніми та допустимими доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Зважаючи на вище зазначене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на загальну суму 3110,80 гривень.

Керуючись ст. ст. 84, 125, 128, 180, 181, 182 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 про визнання батьківства, стягнення аліментів, додаткових витрат та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виключити з актового запису № 48 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 17.03.2020 року Ширяївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відомості про ОСОБА_4 , як батька дитини.

Внести до актового запису № 48 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 17.03.2020 року Ширяївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , як батька дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2100 (дві тисячі сто) гривень щомісячно, але не менше, як 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 03.09.2020 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Допустити негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_2 - 17 940 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування додаткових витрат на дитину.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_2 - судовий збір в розмірі 3110,80 гривень; витрати на проведення експертизи 7 288,90 гривень та витрати на отримання професійної правничої допомоги в розмірі 1200,00 гривень, а всього 11 599 гривень 70 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 12 січня 2022 року.

Суддя М. Тарасенко