Рішення № 102693045, 12.01.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17156/21

Провадження № 2/522/129/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Суворової О.В.

за участю секретаря судового засідання – Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні і спілкуванні,-

ВСТАНОВИВ:

07.09.2021 р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні і спілкуванні, відповідно до якої просить зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає в АДРЕСА_2 в прийнятті участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зустрічах та особистому спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , у їх спільному відпочинку і у відвідуванні дитиною - ОСОБА_3 місця проживання батька - ОСОБА_1 без присутності матері - ОСОБА_2 чи інших родичів. Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом встановлення графіку зустрічей (побачень), спільного відпочинку, зокрема:

-у перші та треті вихідні дні місяця ( субота та неділя), для відпочинку, оздоровлення та екскурсії дитини без присутності матері чи інших родичів;

-у свята: Дні народження (самої дитини, батька ), Новий рік, Різдво, Великдень, День Конституції, День Незалежності тощо, безперешкодне відвідування дитини за місцем її фактичного перебування чи проживання, в тому числі й з правом виходити на прогулянку, сумісний відпочинок, відвідувати заклади культури, торговельні, розважальні та інші заклади з урахуванням необхідності розвитку дитини, місця для відпочинку та оздоровлення дитини;

-у період хвороби безперешкодне відвідування дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем його фактичного перебування чи проживання;

-у разі хвороби дитини, якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу погоджену з батьком дату, враховуючи інтереси сина, його стан здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини;

-щоденне безперешкодне спілкування з дитиною - ОСОБА_3 усіма можливими засобами зв`язку, он-лайн, по телефону, за допомогою соціальних мереж та сучасних програм спілкування.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.11.2016 року. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року шлюб було розірвано. Від шлюбних відносин мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з матір`ю. На підставі судового наказу № 522/9070/20, виданого 12.06.2020 року Приморським районним судом м. Одеси, з позивача стягуються аліменти. Однак , як зазначено в позові , після розлучення відповідачка фактично позбавила його можливості спілкуватись, бачитись та приймати участь у вихованні сина, чинить перешкоди у спілкуванні, не дає можливості бачитись та спілкуватись з дитиною. Під час приїзду до сина силою забирає його, провокує його та ображає, чим порушує його та їх спільного сина немайнові права, що змусило позивача звернутись до суду.

Ухвалою суду від 08.09.2021 року позовна заява позивача ОСОБА_1 залишена без руху, позивачу надано 10-денний строк для усунення недоліків позову.

На виконання ухвали до суду 14.09.2021 року надійшла заява позивача ОСОБА_1 разом з квитанцією про сплату судового збору, тому недоліки позову були усунені.

29.09.2021 року до суду надійшла відповідь з Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, щодо місця реєстрації відповідачки .

Згідно відповіді на вказаний запит, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 01.10.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі, призначено підготовче судове засідання на 13.10.2021 року.

16.11.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні вимоги щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною .

13.10.2021 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Розенбойм Ю.О. звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим підготовче судове засідання відкладене на 16.11.2021 року.

Ухвалою суду від 13.10.2021 року суд витребував з органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради висновок щодо визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 та відклав підготовче судове засідання на 16.11.2021 року.

16.11.2021 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Розенбойм Ю.О. звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи, а також до суду надійшов відзив проти позову, у зв`язку з чим підготовче судове засідання відкладене на 08.12.2021 року.

08.12.2021 року позивач звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи в зв`язку з не надходження витребуваного висновку з органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 08.12.2021 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні і спілкуванні, та справу призначено до судового розгляду по суті на 12 січня 2022 року.

В судовому засіданні 12.01.2022 року позивач позов підтримав та просив його позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові. З висновком органу опіки та піклування погодився .

Відповідач та її представник в судовому засіданні позов в частині вимоги про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною не визнали та просили відмовити у її задоволенні, з висновком органу опіки та піклування погодились .

Суд, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини по справі, надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.11.2016 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/9449/20 від 20 серпня 2020 року шлюб між ними розірвано (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 від батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 21.12.2016 року, реєстрація – Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.13).

Також судом встановлено, що сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, при цьому дитина проживає із матір`ю – ОСОБА_2 .

Висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 30.12.2021 року №01-11/2470/2 вирішено визначити способи участі гр. ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною: І та III тижня у суботу з 10.00 год. - до неділі 20.00 год., літні канікули, зимові канікули, святкові дні та дні народження за попередньою домовленістю між батьками. Усі зустрічі повинні проводитись, враховуючи розпорядок дня дитини, та за умови забезпечення батьком ОСОБА_1 необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини .

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Тобто, права та обов`язки матері та батька щодо дитини є рівними навіть тоді, коли вони не є подружжям. На обсяг батьківських прав та обов`язків не впливає та обставина, що один із батьків проживає окремо від дитини.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ст. 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34 , 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Конвенція про права дитини у пункті 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Крім того, ч. 3 ст. 9 Конвенції проголошує правило про те, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

З наведених вище норм діючого законодавства можна зробити висновок, що сторони по справі зобов`язані здійснювати свої батьківські обов`язки щодо дітей, мають право на спілкування з дітьми, їх виховання.

Інтереси дитини захищаються передусім, і не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Слід звернути увагу на положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи вище викладене, суд вважає недоцільним визначати порядок спілкування та побачень з дитиною, як цього просив позивач, а дійшов висновку, що доцільним буде з урахуванням Висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 30.12.2021 року №01-11/2470/2 вих, визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною: І та III тижня у суботу з 10:00 год. - до неділі 20:00 год., літні канікули, зимові канікули, святкові дні та дні народження за попередньою домовленістю між батьками. Усі зустрічі повинні проводитись, враховуючи розпорядок дня дитини, та за умови забезпечення батьком ОСОБА_1 необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.

Відповідно до положень ч.1 ст.3, ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно Принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов`язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім`ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім`ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди йому в прийнятті участі у вихованні дитини, у зустрічах та особистому спілкуванні з дитиною, у їх спільному відпочинку і у відвідуванні дитиною місця проживання батька без присутності матері чи інших родичів, суд приходе до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

В обґрунтування вищевказаної вимоги позивач зазначає, що одразу після розлучення відповідач фактично позбавила можливості його спілкуватись, бачитись та приймати участь у вихованні сина. Відповідач чинить перешкоди у спілкуванні, не дає йому можливості бачитись і спілкуватись з дитиною. Під час його приїзду до сина силою забирала останнього, провокує позивача та ображає.

Як вбачається із вищевказаного висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради у присутності спеціалістів Служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі ОСОБА_2 повідомила, що вона розлучилася з батьком ОСОБА_4 у 2020 році. ОСОБА_2 також повідомила, що з дитиною останній раз батько бачився 09.03.2021 року, з того часу він не приймає участі у вихованні сина, окрім сплати аліментів. Мати у зустрічах батька з сином не перешкоджає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до суду будь-яких належних та допустимих письмових, речових чи електронних доказів, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу в прийнятті участі у вихованні дитини.

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 з покликанням на належні, допустимі та достовірні докази не доведено, що ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу в прийнятті участі у вихованні дитини, у зустрічах та особистому спілкуванні з дитиною, у їх спільному відпочинку і у відвідуванні дитиною місця проживання батька без присутності матері чи інших родичів, у зв`язку з чим дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 76, 77, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (ЄДРПОУ: 26303264, адреса: м. Одеса, вул. Канатна,134) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні і спілкуванні - задовольнити частково.

Визначити способи участі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною: І та III тижня у суботу з 10:00 год. - до неділі 20:00 год., літні канікули, зимові канікули, святкові дні та дні народження за попередньою домовленістю між батьками. Усі зустрічі повинні проводитись, враховуючи розпорядок дня дитини, та за умови забезпечення батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 21.01.2022 року.

Суддя О.В.Суворова