Рішення № 102692267, 20.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/997/21

Провадження № 2/522/2264/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,

за участю секретаря – Лахматової С.В.

представника позивача – Фірсова Д.Ю.,

представника відповідача – адвоката Тарасенко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 18.10.2018 у розмірі 201794,21 грн. станом на 15.11.2020, а також просить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3026,91 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 18.10.2018. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 15.01.2020, отримав картку типу: Преміальна картка World Black Edition (кредитний ліміт до 200 000 грн). В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно п.2.1.1.2.12 Сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язувався сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 74,4 % - для преміальних карток: Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite,VISA Signature. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 15.11.2020 має заборгованість у розмірі – 244503,05 грн., яка складається з наступного: 201794,21 грн. - заборгованість за кредитом, в т.ч. 201794,21 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 42708,84 грн. – заборгованість за простроченими відсотками. Разом з тим, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 201794,21 грн., яка складається з: 201794,21 грн. - заборгованість за тілом кредиту.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20.04.2021 від представника відповідача адвоката Панченко О.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У відзиві посилається на те, що згідно із розрахунком, який був наданий позивачем, заборгованість по тілу кредиту складає 201794,21 гривень, з яких погашено 115745,48 гривень тіла кредиту, тому, заборгованість за тілом кредиту складає 86048,73 гривень, а не 201794,21 гривень, які просить стягнути позивач. Зазначає, що позивач вказує, що відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 15.01.2020 отримав картку типу преміальна картка World Black Edition, однак, до позовної заяви виписка з рахунку відповідача не додається, фотографія відповідача із карткою World Black Edition не додається. Крім того, картка, яка була отримана відповідачем в період з 08.10.2018 по 2020 рік включно - в довідці про отримання відповідачем картки відсутня. Також позивач посилається на порушення відповідачем пунктів договору (Умови та правила надання кредитних послуг), якого він суду не надав. Жодна обставина, на яку посилається позивач не доведена (а.с. 100 - 102 т.1).

13.05.2021 від позивача до суду надійшла письмова відповідь на відзив, в якій зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 13.06.2014 року. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. З анкети-заяви від 13.06.2014 вбачається, шо відповідач висловив згоду про укладення договору та виявив бажання оформити на своє ім`я Кредитну картку та особистим підписом засвідчив, що вказана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. У подальшому відповідач підписав паспорт споживчого кредиту від 15.01.2020. Отримання картки підтверджується випискою по рахунку, які додаються до позовної заяви. Інформація щодо встановлення та зміни розміру кредитного ліміту підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку яка додається до позову. Також до матеріалів позовної заяви долучено “Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт “World Black Edition” з якої вбачається, шо на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,1% (37.2% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Зазначає, що банком надані докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору, наявність невиконаних кредитних зобов`язань. В розрахунку заборгованості станом на 15.11.2020 відображено та враховано всі фінансові зобов`язання відповідача за мовами договору, а також здійсненні ним платежі на його виконання. Із виписки вбачається, шо відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи (а.с. 112 – 117 т. 1).

01.06.2021 до суду надійшла заява АТ КБ «ПриватБанк» про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою банк просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 13.06.2014 в розмірі 244503,05 гривень, яка складається з: 201794,21 грн. – заборгованість за тілом кредиту в т.ч. 201794,21 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 42708,84 грн. - заборгованість за простроченими відсотками), а також понесені судові витрати (а. с.169 т. 1).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 07 липня 2021 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про збільшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання позов не визнав та просив у позові відмовити посилаючись на те, що дії банку підпадають під нікчемність правочину, оскільки порушують встановлений кодексом порядок. Юридична особа не може застосовувати публічний договір. Зазначив, що паспорта споживчого кредиту не містять конкретних умов виконання, розбіг кредитного ліміту від 50 тис. до 800 тис. грн. Кредитного договору у тому вигляді, яким він має бути немає. На сайті банку договору по обслуговуванню карток не існує. Також зазначила, що з розрахунку 2018 року вбачається, що відповідачем було погашено 115 тис. грн., тому різниця між розміром заборгованості та сплаченою сумою становить 86 тис. грн. Також пояснила, що позивачем не було повідомлено який рахунок відкрито для надання послуг, звідки надходили кошти, як вони перераховувалися, чи потрібно було оподатковувати ці кошти.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2018 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. У вказаній заяві відповідач підтвердив, що він ознайомлений та згодний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, а також надає згоду, що вказана Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами становлять між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (а.с. 11).

На підставі цієї заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок з наданням платіжної картки.

З Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що 15.01.2020 збільшено кредитний ліміт до розміру 200000,00 грн., який 06.08.2020 зменшено до 0,00 грн. (а.с.9).

Як вбачається з паспорту споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 15.01.2020, строк договору становить 240 місяців; процентна ставка поза межами пільгового періоду для картки World Black Edition (до 200000,00 грн.) становить 37,2% річних; процентна ставка, що застосовується в разі невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту становить 74,4 % (а.с. 13 – 14).

Відповідно до виписки по рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 , відповідач активно користувався кредитними коштами.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався кредитним лімітом (карткою) та вчиняв дії щодо часткової сплати заборгованості за кредитним договором протягом періоду кредитування.

Зокрема, із виписки по особовому рахунку чітко прослідковується, що відповідач користувався кредитними коштами, отримував їх через банкомати, здійснював перекази на погашення заборгованості тощо.

Доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За пунктом 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Наведене узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження 61-47244св18) та від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19).

Таким чином, суд вважає, що наданий банком розрахунок є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з випискою по рахунку відповідача свідчить про отримання останнім кредитних коштів.

Разом з тим, з наданого банком розрахунку заборгованості станом на 15.11.2020 вбачається, що з загального розміру заборгованості за тілом кредиту у сумі 201794,21 грн., відповідачем погашено заборгованість за тілом кредита у сумі - 115745,48 грн. (а.с.6-8).

Згідно із статтею 81 ЦПК України к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів.

В свою чергу, відповідач (позичальник) свої зобов`язання за договором кредиту належним чином не виконав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту підлягають частковому задоволенню у розмірі 86048,73 гривень з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості за тілом кредита у сумі 115745,48 гривень.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені ним при зверненні до суду, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 651, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 18.10.2018 у розмірі 86048,73 (вісімдесят шість тисяч сорок вісім грн. 73 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д) судовий збір в розмірі 1290,73 (одна тисяча двісті дев`яносто грн. 73 коп.) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.І. Ковтун