Ухвала суду № 102689363, 17.01.2022, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/774/22

Провадження № 2/947/1467/22

УХВАЛА

17.01.2022 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Матвієвої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову до подання до суду позовної заяви до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС», про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2022 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову до подання до суду позовної заяви до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС», про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, яка була скерована заявником через засоби поштового зв`язку 31.12.2021 року, в якій заявник просить суд накласти арешт та встановити заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно, іншим суб`єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії стосовно нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванні заяви заявник посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебувають у шлюбі з 06.06.1997 року, в період якого 16.03.2005 року ними була придбана квартира АДРЕСА_2 , однак зареєстрована за ОСОБА_4 .

В силу ст. 60 СК України, вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Заявник стверджує, що 05.05.2021 року були проведені електронні торги з реалізації вищевказаної квартири, за наслідком чого переможцем яких є ОСОБА_3 , якою зареєстровано право власності на вказане майно.

ОСОБА_1 стверджує, що вважає вказані торги такими, що проведені з порушенням законодавства, оскільки не було отримано його згоди на відчуження майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, а також з підстав того, що торги були проведені з порушення законодавства та за значно заниженою вартістю майна.

Оскільки підготовка позову до суду потребує часу, а нерухоме майно може бути відчужене новим власником на користь третіх осіб в будь-який час, що підтверджується виписками з сайту в мережі Інтернет стосовно його продажу, заявник просить суд вжити заходи забезпечення до подання до суду позовної заяви у заявлений спосіб.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаною завою було розподілено судді Калініченко Л.В.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви – за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Перевіряючи чи підсудна справа цьому суду, судом встановлено наступне.

Так, заявник має намір подати до суду позовну заяву стосовно оспорювання електронних торгів з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 .

Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги посилання заявника про намір пред`явити майбутній позов стосовно нерухомого майна, яке розташоване в Київському районі міста Одеси, у відповідності до правил підсудності встановлених ч.1 ст. 30 ЦПК України, суддя дійшов до висновку про обґрунтованість тверджень та підсудність справи за пред`явленою заявою Київському районному суду міста Одеси.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Судом було встановлено, що подана заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, за наслідком чого ухвалою судді від 12.01.2022 року була призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.01.2022 року з викликом заявника.

У судове засідання заявник по справі не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

У відповідності до ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням викладених роз`яснень Верховного Суду України, судом встановлено, що між сторонами виник спір стосовно нерухомого майна – квартири АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності ОСОБА_4 та наразі право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 18.05.2021 року за №914.

Заявником в цій заяві зазначено про намір подання позову з визнання вказаних електронних торгів, на яких було реалізовано спірне майно, недійсним, за наслідком чого суд доходить до висновку, що заявлені вимоги заявника про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони вчинення будь-яких дій, спрямованих на відчуження спірного майна, співмірними із заявленими позовними вимогами, стосується майбутнього позову, суд вбачає імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у випадку не задоволення судом заяви заявника, оскільки до подання до суду позову та розгляду його судом, спірне нерухоме майно може бути відчужено відповідачем на користь третіх осіб.

З урахуванням вказаного вище роз`яснення Пленуму Верховного суду України, суд вважає, що тимчасове обмеження права розпоряджатися квартирою АДРЕСА_2 , без обмеження права володіння та користування нею, не зашкодить істотним чином правам та охоронюваним законом інтересів відповідачів під час розгляду справи судом.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову – це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Відповідно до ч.4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття зустрічних заходів забезпечення позову відповідно до ст. 154 ЦПК України.

Суд роз`яснює, що відповідачі у відповідності до вимог статті 154 ЦПК України, після застосування судом заходів забезпечення позовуне позбавлені права на подання до суду відповідного клопотання про зустрічне забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову до подання до суду позовної заяви– задовольнити.

Вжити заходи забезпечення до подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС», про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме:

- Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2361042051101);

- Заборонити органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти реєстраційні дії, в тому числі будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав та обтяжень на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2361042051101).

Копію ухвали направити для виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6).

Копію ухвали суду скерувати для відома сторонам по справі.

Зобов`язати ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня постановлення ухвали суду про забезпечення позову подати до суду позов до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС», про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, з одночасним повідомленням суду про вжиті такі дії.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неподання такого позову у встановлений законом строк, вжиті заходи забезпечення позову будуть скасовані.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Головуючий Калініченко Л. В.