Ухвала суду № 102686727, 18.01.2022, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/266/21

провадження № 2/492/34/22

УХВАЛА

про надання строку для усунення недоліків позовної заяви

18 січня 2022 року м.Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання - Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання м.Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Арцизької міської ради Одеської області, Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: директора Главанського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Ромашка» Арцизької міської ради Одеської області Саракову Людмилу Миколаївну про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду до відповідача із зазначеним позовом, позовні вимоги якого в подальшому збільшила та просила суд поновити її на посаді вихователя Кам`янського закладу дошкільної освіти ясла-садок «Колосок» Арцизької міської ради і стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі, посилаючись на те, що її було звільнено з посади вихователя на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із реорганізацією незаконно. Також, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі.

Всі учасники справи про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, однак до суду не з`явилися, клопотання про розгляд справи у їх відсутність не подавали, про причини неявки суд не повідомляли.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При підготовці до розгляду справи суд прийшов до висновку, що зазначена позовна заява подана з порушенням ст. ст. 175, 177 ЦПК України, тобто встановлені обставини, які не дають суду підстави прийняти рішення у справі, а які дають підстави для надання позивачці строку для усунення недоліків позовної заяви, без усунення яких не можливо прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Всупереч вищевказаним вимогам законодавства у позовній заяві не зазначено ціни позову, не зазначено суму, яку просить стягнути позивачка.

Відповідно до вимог п. п. 5, 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, однак позивачка в позовній заяві не зазначає суми, яку просить стягнути з відповідача на користь позивачки; обґрунтованого розрахунку суми до стягнення.

Суд звертає увагу на те, що від змісту позовної заяви залежить позиція відповідачів, які як і позивачка мають право на судовий захист, а для реалізації цього права мають бути обізнані з тим, які вимоги до них заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однак, позивачкою, всупереч вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додані документи, що підтверджують сплату судового збору, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилається на положення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Проте, слід зазначити, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є стягненням заробітної плати.

За змістом ст. ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плати за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ у всіх судових інстанціях.

У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року в справі № 910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного Суду України, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники позивачі звільняються від сплати судового збору.

Вказаний правовий висновок є обов`язковим для врахування судом до спірних правовідносин у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Тобто, заробітна плата, яку просить стягнути позивачка, за своєю суттю є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Разом з цим, позовна заява містить позовну вимогу про стягнення з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу, проте дана позовна вимога є неконкретизованою, не містить суми, яку саме позивач просить стягнути з відповідача та не наведений її розрахунок.

Позивачкою в позовній заяві заявлено дві вимоги: про поновлення на роботі – вимога немайнового характеру; про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу – вимога майнового характеру.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при відсутності у позовній заяві та матеріалах, доданих до позову, відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивачка має сплатити судовий збір на загальних підставах та надати документи, що підтверджують сплату судового збору у відповідних розмірах за вимогу майнового характеру про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Отже, перелічене вище дає суду підстави зробити однозначний висновок, що позовна заява подана позивачкою з порушенням ст. ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема вищезазначених недоліків, що унеможливлює вирішення питання про подальший розгляд справи і ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Суд вважає за необхідне попередити позивачку, що у випадку невиконання вимог, встановлених статями 175, 177 ЦПК України, і не усунення зазначених недоліків позовної заяви у встановлений законом п`ятиденний строк з дня отримання копії наявної ухвали, судом будуть застосовані наслідки, передбачені ч. 13 ст. 187, п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, тобто позовна заява буде залишена без розгляду.

Крім того, в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз`яснено, що якщо порушення правил статей 175, 177 ЦПК України виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України.

Спосіб усунення недоліків позовної заяви полягає в поданні позовної заяви у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в наявній ухвалі суду з наданням її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи.

Також, вважаю за необхідне роз`яснити позивачці, що термін «зазначення доказів» слід розуміти як робити якусь позначку; позначати, записувати з метою указати, пишучи, указувати, висловлювати думку, звертати увагу на що-небудь, та в жодному разі не слід розуміти як «надання доказів», оскільки надання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, про що також зазначив Пленум Верховного суду України в своїй Постанові від 12 червня 2009 року № 2.

Керуючись ст. 187 ЦПК України, суддя, –

постановив:

Надати ОСОБА_2 строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати 5 (п`яти) днів з дня отримання копії наявної ухвали.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви у встановлений 5 (п`яти) денний строк з дня отримання її копії і роз`яснити, що інакше позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.