Рішення № 102680649, 17.01.2022, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/125/22

Єдиний унікальний № 742/3226/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Бездідько В.М., при секретарі Голушко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про захист прав споживачів,

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним вище позовом, в якому просить визнати договір позики, укладений між ним, ОСОБА_1 , та ТОВ «МІЛОАН» недійсним.

Позивач в обґрунтування вимог позову посилається на те, що спірний договір позики позивач не підписував, відповідачем не надано інформацію про умови позики, паспорт споживчого кредиту, в договорі не вказана ціна та сукупна вартість кредиту, а розмір нарахованих відсотків є надто великим.

Ухвалою від 09.09.2021 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

05.11.2021 до суду надійшов відзив на позов в якому представник відповідача просив у позові відмовити. Зазначив, що зміст спірного договору повністю відповідає та не суперечить нормам чинного законодавства, позивачем отримано кредитні кошти, що підтверджується відповідним платіжним доручення про переказ та зарахування грошових коштів.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «МІЛОАН» здійснює свою діяльність на підставі Ліцензії з надання фінансових кредитів, яка видана 10.11.2016 року, згідно розпорядження №2843 Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с.31-32).

Згідно п. 6.1 Кредитного договору №2685247 від 16.01.2021, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2. Кредитного договору, розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер НОМЕР_1 (вартість відправки SMS-повідомлення для Позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей Кредитний договір надається Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству (а.с.45-48).

Для вчинення оспорюваного кредитного договору сторонами вчинено ряд дій, що відображено в хронології дій (а.с.53). Тобто, позивачем заповнена на сайті товариства анкета заява на кредит (а.с.44), пропозиція укладення кредитного договору, разом зі всіма істотними умовами, розміщена в особистому електронному кабінеті позивача та містить посилання необхідність підписання її одноразовим ідентифікатором (а.с.35,52), відповідачем надіслано позивачу одноразовий ідентифікатор для підписання позивачем кредитного договору, після чого зазначений кредитний договір підписано позивачем вказаним одноразовим ідентифікатором (а.с.52-53). Після чого, грошові кошти у розмірі 4000 гривень були перераховані на картку позивача, що підтверджується платіжним дорученням №37653325 (а.с.51).

Крім того, відповідач заповнюючи анкету – заяву та підписуючи кредитний договір одноразовим ідентифікатором, надав своє фото позивачу під час оформлення кредитного договору (а.с.117-118).

Отже встановлено, що сторони вчинили ряд дій в ITC відповідача, зокрема відповідачем направлено позивачу оферту, з якою погодився позивач і підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором. Отже кредитний договір № 2685247 від 16.01.2021 року укладений у письмовій формі та підписаний позивачем одноразовим ідентифікатором.

Згідно п. 1.3 кредитного договору № 2685247 від 16.01.2021 року кредит надається строком на 15 днів з 16.01.2021 року. Як вбачається з додатку 2 до кредитного договору (паспорт споживчого кредиту) позивачем підписано окрім самого договору ще й паспорт споживчого кредиту (а.с.49 зворот-50).

Пунктом 4.1. кредитного договору визначено, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), за наявності вимоги Кредитодавця зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань Позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом. Таким чином, розмір пені повністю відповідає вимогам законодавства.

Пунктом 2.2.3. кредитного договору визначено, що Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Отже, позивач підписуючи кредитний договір погодився з розміром процентів та умовами їх нарахування.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. (6). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Крім того, п.2 ч. 1 ст. 12 закону України ««Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 закону України ««Про електронну комерцію» у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 2 ст. 12 закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» перед укладенням договору про надання фінансових послуг сЬінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов 'язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім ’я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; і) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем; що застосовуються відповідно до законодавства.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як встановлено в судовому засіданні 16.01.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір про споживчий кредит в електронній формі, позивачеві надано інформацію щодо умов кредитування, строків повернення, нарахування неустойки та відсотків, того ж дня позивач отримав кошти в сумі 4000,00 грн. В лютому, квітні та травні 2021 позивач згідно спірного договору різними сумами повертав отримані кошти, що підтверджується меморіальними ордерами (а.с.105-113).

Отже, зі змісту оскаржуваного кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позивач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору про споживчий кредит №2685247 вимогам законодавства та про несправедливість його умов, без їх доведення в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, і спростовуються самим змістом договору, суд не вбачає підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Доводи позивача про те, що кредитний договір № 2685247 було укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», так як його було введено в оману, оскільки йому не було надано інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору, судом також не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідач надав позивачу вичерпну інформацію, необхідну для укладання договору щодо фінансової послуги, що є предметом договору, відповідно до вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Інформація, що була надана позивачу, забезпечила правильне розуміння ним суті фінансової послуги, що має надаватись, без нав`язування її придбання відповідачем, про що також зазначено у п. 5.1 даного договору. Позивач підписанням договору підтвердив, що відповідач надав позичальнику інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій відповідача з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладання відповідного договору, в тому числі і урахуванням обрання певного типу кредиту. Відповідно до умов п.5.1. договору позики позивач підписанням вказаного договору підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів, текст яких розміщено на сайті відповідача. Отже, позивачу було надано в повному обсязі інформацію, передбачену ст. 12 Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», підтвердженням чого є факт підписання позивачем кредитного договору.

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що перед укладенням договору він не був ознайомлений з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки, звернувшись до ТОВ «Мілоан» з заявкою на отримання кредиту та, підписавши договір, останній засвідчив той факт, що він обізнаний з Правилами, які включають в себе і умови кредитування.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Разом з тим, умови оскаржуваного договору не суперечать вказаним положенням законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, приймаючи до уваги вимоги позивача про визнання договору укладеного між ним та ТОВ «Мілоан» недійсним, виходячи із принципу диспозитивності, закріпленого ст. 13 ЦПК України, про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, надходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Позивач при подачі заяви звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 92, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про захист прав споживачів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Суддя Володимир БЕЗДІДЬКО