Рішення № 102680479, 11.01.2022, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/75/22

Єдиний унікальний номер 729/491/21

РІШЕННЯ

іменем України

11 січня 2022 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді КРУПИНИ А.О.,

з участю секретарів судового засідання СОКИРКИ Є.В., ОЛІЙНИК Ю.М.,

БОГДАН Н.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката КУБРАКА Ю.І.,

представника відповідача ДАНІШЕВСЬКОГО А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

УСТАНОВИВ:

У травні 2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Бобровицького районного суду з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» про стягнення на його користь безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на суму 66416 грн. 00 коп. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 червня 2013 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки (паю) приватної власності площею 3,7928 га, кадастровий номер 7423810100:02:001:0238 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дана земельна ділянка розташована на території Носівської міської ради Чернігівської області та перейшла позивачеві від його бабусі ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ще за життя, 25 серпня 2006 року, бабуся ОСОБА_6 уклала договір оренди вказаної вище земельної ділянки з товариством з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» та передала її у користування терміном на 10 (десять) років.

Однак, після спливу терміну дії договору оренди відповідач ТОВ «Земля і Воля» продовжило й надалі користуватись земельною ділянкою кадастровий номер 7423810100:02:001:0238 сіяти та збирати зернову культуру на підставі договору оренди землі б/н від 2015 року, який був зареєстрований за № 15633641 в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2016 року.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2019 року договір б/н від 2015 року було визнано недійсним.

01 грудня 2017 року відповідач надав ОСОБА_7 додаткову угоду № 1 до договору оренди землі, зареєстрованого за № 15633641 в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2016 року, про те, що починаючи з 2017 року ТОВ «Земля і Воля» зобов`язується сплатити за користування земельною ділянкою кадастровий номер 7423810100:02:001:0238 18% від нормативно-грошової оцінки, яка станом на 01 грудня 2017 року складає 122992 грн. 61 коп., а в грошовому обчисленні становить 221389 грн.67 коп.

Також, 11 серпня 2020 року зареєстроване раніше в Держаному реєстрі речових прав за ТОВ «Земля і Воля» речове право (право користування земельною ділянкою (пай) приватної власності площею 3,7928 га кадастровий номер 7423810100:02:001:0238) було припинено.

Пізніше, у жовтні 2020 року після збирання врожаю, відповідач передав у користування позивачу вказану вище земельну ділянку.

Однак, за три роки (2018, 2019, 2020) ТОВ «Земля і Воля» за користування земельною ділянкою кадастровий номер 7423810100:02:001:0238 без укладення відповідного договору кошти позивачу не сплатило.

Ухвалою судді Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати було передано для розгляду за підсудністю до Носівського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2021 року було відкрито позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові, просив позов задовольнити. Вказав, що додаткову угоду № 1 до договору оренди землі, зареєстрованого за № 15633641 в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2016 року, яку йому надав відповідач, він не підписував, оскільки на даній земельній ділянці він бажає господарювати самостійно. Таку земельну ділянку йому було фактично передано лише у жовтні 2020 року.

В судовому засіданні представник позивача адвокат КУБРАК Ю.І. позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові, просив позов задовольнити. Додатково зазначив, що при розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати застосовано розмір нормативно-грошової оцінки та відсоток (18) орендної плати, вказаної самим відповідачем у запропонованій ним додатковій угоді № 1 до договору оренди землі, зареєстрованого за № 15633641 в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2016 року. Отже, відповідач таким чином визнав їх правильний розмір. Представник позивача звертався до Носівського ЦНАП про видачу йому довідки про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки позивача за попередні 2018, 2019 та 2020 роки, однак йому було відмовлено. Погодився, що НГО земельної ділянки, яка вказана відповідачем у додатковій угоді № 1 від 01 грудня 2017 року, не замінює витягу про НГО, який видається місцевим органом Держгеокадастру. До райдержадміністрації із заявою про визначення розміру збитків, завданих ОСОБА_7 як власнику землі вони не звертались і такий розмір в порядку постанови КМ України № 284 не визначався. Вказав, що безпідставно збережені відповідачем кошти в розмірі орендної плати фактично є збитками позивача.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив суду, що орендна плата за використання товариством земельних ділянок їх власникам сплачується в залежності від терміну дії договору оренди: понад 7 років - 10 %, понад 10 років – 12 %, понад 20 років - 18 %.Позивачу було запропоновано підписати додаткову угоду № 1 від 01 грудня 2017 року, однак він таку угоду не підписав, а отже вона не є чинною. Зазначений у позові розрахунок безпідставно збережених коштів зроблено свавільно, без урахування чинної методики розрахунку таких збитків, а тому він не є обгрунтованим. Після звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 7423810100:02:001:0238 вказана земельна ділянка в обробітку ТОВ «Земля і Воля» не перебувала, а матеріали справи акту обстеження цієї ділянки не містять. На сьогодні ТОВ «Земля і Воля» вже виділено позивачу в іншому місці вільну рівноцінну земельну ділянку, так як його ділянка знаходиться посеред поля.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсяна всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів.

Як достовірно установлено судом та не заперечується сторонами у справі, згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 07 червня 2013 року приватним нотаріусом Носівської районної державної нотаріальної контори ЧУЄНКО Л.А. та зареєстрованого у реєстрі за № 295/2012 р. ОСОБА_3 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_9 . Спадщина складається з земельної ділянки, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Носівської міської ради Чернігівської області загальною площею 3,7928 га, кадастровий номер 7423810100:02:001:0238, зареєстрована Носівським відділенням Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 16 березня 2006 року (а.с. 10).

З Витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 4545346, дата формування 07.06.2013 12:02616) вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, розташованої за адресою Чернігівська обл., Носівський р., м. Носівка, кадастровий номер 7423810100:02:001:0238, дата державної реєстрації земельної ділянки:16.03.2006 (а.с. 11).

01 грудня 2017 року відповідач надав позивачу додаткову угоду № 1 до договору оренди землі, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 15633641 від 21.07.2016 р., за змістом якої починаючи з 20107 року відповідач зобов`язується сплатити за користування земельною ділянкою (паєм) площею 3,7928 га, кадастровий номер 7423810100:02:001:0238 в розмірі 18,0% від нормативно-грошової оцінки землі, яка станом на 1 грудня 2017 року складала 122992 грн. 61 коп., що в грошовому обчисленні становило 22138 грн. 67 коп. (а.с.14). Однак така додаткова угода позивачем підписана не була.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2019 року в справі № 741/400/18, яке набуло законної сили 03 січня 2020 року, позов ОСОБА_2 було задоволено та визнано недійсним договір оренди землі б/н за 2015 рік, укладений між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , та товариством з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля», код ЄДРПОУ 30866306, місцезнаходження: м. Бобровиця Чернігівської області, вул. Чернігівська, 34, та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 липня 2016 року за № 15633641, об`єктом оренди якого є земельна ділянка площею 3,7928 га, кадастровий номер 74238810100:02:001:0238, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Носівської міської ради Чернігівської області (а.с. 15-16).

Як слідує з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу 220560203), 11.08.2020 17:10:59 на підставі рішення суду, номер 741/400/18, виданий 03.12.2019, видавник: голова Носівського районного суду Чернігівської області О.В. КИРЕЄВ скасовано право оренди земельної ділянки серія та номер: б/н, виданий 30.12.2015, видавник товариство з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля», із заявою про земельна ділянка площею 3,7928 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 16.03.2006, кадастровий номер 74238810100:02:001:0238, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; адреса: Чернігівська обл., Носівський р., м. Носівка (а.с. 18).

У лютому 2021 року позивач звертався до ТОВ «Земля і Воля» із письмовою заявою про добровільну сплату нарахованої суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою (пай) приватної власності площею 3,7928 га, кадастровий номер 74238810100:02:001:0238, за період з 01.01.2018 по 11.08.2020 р. у розмірі 66416,01 грн. (а.с.20-21), однак відповіді так і не отримав.

Не погоджуючись із фактом безпідставного зберігання відповідачем коштів у розмірі орендної плати як наслідок використання його земельної ділянки без сплати за використання такої ділянки, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Положеннями статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Під реституцією слід розуміти повернення становища сторін недійсного правочину у початковий стан. Реституція є наслідком недійсного правочину.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд зазначає, що правила частини першої, другої статті 216 ЦК України щодо наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, а також відшкодування збитків та моральної шкоди, якщо такі були завдані, є загальною нормою, яка підлягає застосуванню у випадку, коли у законі не передбачено спеціальних положень про особливі умови їх застосування або про особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За загальним правилом у випадку недійсності договорів оренди недійсними двостороння реституція є неможливою внаслідок неможливості повернення отриманого виконання за договором в частині здійсненого користування майном.

У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до частин першої та другої зазначеної вище статті ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Водночас, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений, зокрема, у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Отже, судом встановлено, що ТОВ «Земля і Воля» не будучи власником земельної ділянки з кадастровим номером 74238810100:02:001:0238, загальною площею 3,7928 га, поза волею ОСОБА_1 фактично використовувало дану земельну ділянку з державною реєстрацією цього речового права, при цьому не сплачуючи орендну плату за використання вказаної земельної ділянки за 2018, 2019 та 2020 роки, а отже зобов`язаний повернути кошти, які мав заплатити власникові земельної ділянки, яким є позивач ОСОБА_4 .

Водночас, вирішуючи питання про суму коштів, які повинен відповідач сплатити за користування земельною ділянкою, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 , із змінами (надалі - Порядок № 284).

Так, пунктом 1 Порядку 284 встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям

земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (пункт 2 Порядку № 284).

Пунктом 3 Порядку 284 визначено, що відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Цим же пунктом надано визначення неодержаного доходу як доходу, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості) (пункт 4 Постанови). Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (пункт 1).

Разом з цим, на думку суду, норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі, не встановлюють обов`язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до вимог вказаної вище Методики, адже розмір безпідставно збережених коштів може бути встановлений з розумним ступенем достовірності і без застосування Методики.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував фактичний розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 66416 грн., що був визначений самостійно на підставі наведеного ним арифметичного розрахунку виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2018 рік у розмірі 122992 грн. 61 коп., з яких розмір безпідставно збережених коштів становить 22138 грн. 67 коп., тобто 18 відсотків, за 2019 рік у розмірі 122992 грн. 61 коп., з яких розмір безпідставно збережених коштів становить 22138 грн.67 коп., тобто 18 відсотків, та за 2020 рік у розмірі 122992 грн. 61 коп., з яких розмір безпідставно збережених коштів складає 22138 грн.67 коп., що становить 18 %.

Визначаючи відсоток (18), який було застосовано при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати позивач керувався виключно умовами додаткової угоди від 01 грудня 2017 року № 1 до договору оренди землі, зареєстрованого за № 15633641 в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2016 року, яка ним не підписана.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки

Крім того, згідно з абзацом першим пункту 289.1 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Близький за змістом правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц, та Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 639/5391/19.

За таких обставин, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель.

Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а винятково на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі № 922/4073/19, від 24 вересня 2020 року у справі № 922/3616/19, від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 922/1276/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2082/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18).

Суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутня технічна документація, оформлена як витяг технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 74238810100:02:001:0238, зокрема, за 2018, 2019, 2020 роки.

Водночас, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 викладено висновки, згідно з якими обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про відсутність яких, у свою чергу, вказано судом під час розгляду даної справи.

При цьому, із наведених вище норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Тому будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема, на підставі додаткової угоди до договору оренди землі, яка не підписана стороною угоди), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку безпідставно збережених коштів у розміру орендної плати є необґрунтованими.

Відсутність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, фактично позбавляє суд можливості перевірити наданий позивачем розрахунок коштів.

Разом з цим, суд не погоджується з відсотковою ставкою 18, яка була застосована при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, адже додаткова угода від 01 грудня 2017 року № 1 до договору оренди землі, зареєстрованого за № 15633641 в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2016 року, позивачем не підписана, відтак не є чинною. Більше того, вказана ставка не є сталою для всіх орендодавців земельних ділянок товариства, а залежить від терміну дії договору оренди (понад 7 років, понад 10 років, понад 20 років), тобто є диференційованою.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача, що починаючи з часу судового розгляду справи № 741/400/18 товариство не використовувало земельну ділянку позивача з кадастровим номером 74238810100:02:001:0238, загальною площею 3,7928 га, та не проводило на ній жодних польових робіт, відповідно і не сплачувалась і орендна плата за оспорюваним договором, оскільки лише 11 серпня 2020 року було припинено речове право ТОВ «Земля і Воля» на право користування земельною ділянкою (пай) приватної власності площею 3,7928 га кадастровий номер 7423810100:02:001:0238. При цьому, саме після реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, виникає, змінюється чи припиняється відповідне право.

Крім того, суд позбавлений можливості самостійно розрахувати заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 200, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 79, 79-1, 125, 156, 157 ЗК України, ст. ст. 22, 83, 84, 1212, 1214 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_11 до товариства з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля», код ЄДРПОУ 30866306, місце знаходження: 17400, м. Бобровиця Чернігівської області, вул. Чернігівська, буд. 34.

Повний текст судового рішення складено 17 січня 2022 року.

Суддя А.О. КРУПИНА