Рішення № 102676371, 12.01.2022, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/114/2022

Справа № 679/1556/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2022 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області

в складі головуючого: судді Стасюка Р.М.,

секретаря судового засідання Дмітрієвої О.В.,

представник позивача - орган опіки та піклування Нетішинської міської ради Карназей А.І.

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Крилович В.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішин цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Нетішинської міської ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року орган опіки та піклування Нетішинської міської ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька малолітнього ОСОБА_2 записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Малолітній ОСОБА_2 від жовтня 2012 року перебував на обліку служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах. У лютому 2018 року відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини та у зв`язку із зникненням підстав для перебування на обліку малолітнього, як дитини, яка перебуває в складних життєвих обставинах, наказом служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 07 лютого 2018 року №15 «Про зняття з обліку дітей» малолітнього ОСОБА_2 було знято з обліку служби у справах дітей.

В жовтні 2020 року малолітнього ОСОБА_2 знову було поставлено на облік служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради як дитину, яка перебуває в складних життєвих обставинах, на підставі наказу начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 08 жовтня 2020 року №86 «Про постановку на облік служби у справах дітей ОСОБА_2 як дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах» та згідно рішення комісії з питань захисту прав дитини, у зв`язку з ухиленням матері ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків.

У позові позивач зазначає, що службою у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради постійно проводилися індивідуально-профілактичні заходи впливу на ОСОБА_1 щодо попередження вилучення дитини з сім`ї через зловживання нею алкогольними напоями та неналежним доглядом за малолітнім, обстежувалися умови проживання дитини, велася роз`яснювальна робота щодо створення нею належних умов для проживання сина, цільового використання державної соціальної допомоги, працевлаштування матері, тощо.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 04 серпня 2020 року розглядалося питання про виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_2 . За результатами розгляду матір було попереджено про відповідальність за неналежне виконання нею батьківських обов`язків, взято малолітнього на контроль служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради та рекомендовано Нетішинському територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) взяти сім`ю під соціальний супровід.

За результатами оцінки потреб Нетішинським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) сім`ї надавались послуги соціального супроводу, відповідно до наказу про надання безоплатних соціальних послуг від 04 серпня 2020 року № 234-в.

Відповідно до наказу про надання безоплатних соціальних послуг від 10 серпня 2021 року за №210-в надання послуг соціального супроводу було припинено у зв`язку із мінімізацією складних життєвих обставин, але працівниками Нетішинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) і надалі надавались послуги інформування та консультування сім`ї.

Окрім того, за повідомленнями (у липні 2020 року) мешканців під`їзду будинку АДРЕСА_1 , в якому проживає малолітній ОСОБА_2 зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , мати малолітнього часто зловживає спиртними напоями та в стані алкогольного сп1яніння веде себе агресивно, тощо.

Відповідно до інформації Нетішинського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області мати малолітнього, ОСОБА_1 , притягувалась до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини (ч. 1 ст. 1184 КУпАП) від 10 липня 2020 року.

За повідомленням соціального педагога Нетішинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 малолітній ОСОБА_2 29 листопада 2021 року не ночував вдома, у зв`язку з тим, що його мати ОСОБА_1 уже декілька днів зловживає спиртними напоями та агресивно веде себе з малолітнім сином.

Також позивач у позові зазначає, що відповідно до акта проведення рівня оцінки безпеки дитини від 29 листопада 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 створила умови, які загрожують життю та здоров`ю малолітнього ОСОБА_2 : в помешканні відсутні продукти харчування та приготовлена їжа, брудно, присутній різкий запах алкоголю, паління цигарок, блювотиння, квартира потребує прибирання та провітрювання, мати вела себе агресивно по відношенню до малолітнього сина, висловлювалась нецензурною лайкою, мала ознаки вживання алкогольних напоїв, малолітній просив про допомогу, надав згоду на його відібрання від матері.

Рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 29 листопада 2021 року №549/2021 «Про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_2 у його матері ОСОБА_1 » малолітнього ОСОБА_2 відібрано у його матері ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 30 листопада 2021 року №99 «Про постановку на первинний облік служби у справах дітей малолітнього ОСОБА_2 як дитини, яка залишилася без батьківського піклування» малолітній ОСОБА_2 був поставлений на облік служби у справах дітей як дитина, яка залишилася без батьківського піклування.

Відповідно до наказу служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 30 листопада 2021 року №100 «Про тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_2 » малолітній ОСОБА_2 тимчасово прилаштований в сім`ю рідної тітки ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі наведеного, посилаючись на приписи ст. ст. 150, 155, 164, 170 Сімейного кодексу України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», позивач просить відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від його матері ОСОБА_1 , без позбавлення її батьківських прав. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його особистий рахунок у розмірі п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісяця, починаючи із дня пред`явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову не надала.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10.12.2021 року вказана позовна зава прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав зазначених у ньому.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала, не заперечувала щодо відібрання від неї дитини.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради в судовому засіданні вказала, що позов є обґрунтованим та підставним, а тому підлягає до задоволення.

Суд, заслухавши учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 1статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України (далі СК України).

Відповідно до ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав у випадках, передбачених п. п. 2-5 ч.1 ст. 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Позбавлення батьківських справ завжди є результатом протиправної, винної поведінки. Відібрання ж дитини не пов`язується з протиправною поведінкою: загроза життю та здоров`ю дитини може бути результатом психічної хвороби, відкритої форми туберкульозу чи інших небезпечних хвороб, скрутних житлових умов тощо.

Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінить як небезпечні для неї. Оцінювання умов проживання дитини є виключно компетенцією суду.

Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або начальному закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.

Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

На переконання суду, відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків (ч. 2 ст. 170 СК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №402-III сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 1ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідно до ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 02 серпня 2006 року №69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосується.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нетішинського міського управління юстиції Хмельницької області.

Відомості про батька малолітнього ОСОБА_2 записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, що стверджується листом начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 20.01.2017 року 349/15.13.4-36.

Наказами начальника служби у справах дітей №38 від 03 жовтня 2012 року, №86 від 08 жовтня 2020 року та №99 від 30 листопада 2021 року малолітнього ОСОБА_2 було поставлено на облік, як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах у зв`язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов`язків.

Наказом начальника служби у справах дітей №15 від 07 лютого 2018 року та №98 від 30 листопада 2021 року малолітній ОСОБА_2 був знятий з такого обліку.

За даними інформації Нетішинського територіального центру соціального обслуговування №05/29-389 від 17 вересня 2021 року сім`ї ОСОБА_1 надавалася послуга соціального супроводу з метою подолання складних життєвих наслідків таких обставин. Фахівці із соціальної роботи систематично відвідували отримувача соціальної послуги за місцем проживання. З матір`ю дитини проводилася бесіди, надавалася психологічна підтримка, здійснювалася соціально-профілактична робота, спрямована на запобігання потраплянню у складні життєві обставини.

06 серпня 2020 року відповідачу було винесено службою у справах дітей попередження щодо не вчинення протиправних дій щодо дитини, рекомендовано, зокрема, не ухилятися від виховання сина, перестати зловживати спиртними напоями, тримати помешкання в належному стані та дотримуватися санітарних норм проживання, працевлаштуватися, сприяти соціальним працівникам у соціальному супроводженні. У разі продовження ухилення від виконання батьківських обов`язків буде порушено справу про притягнення до адміністративної відповідальності.

10 липня 2020 року згідно листа заступника начальника Нетішинського ВП ГУНП в Хмельницькій області Григоріва-Бріт О.М. притягувалася до адміністративної відповідальності за не виконання батьками обов`язків щодо виховання дітей ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Згідно даних акта проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_4 у помешканні останній проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 малолітній повідомив класного керівника ОСОБА_5 про небезпеку та просив допомогти. Мати дитини вже декілька днів вживає алкогольні напої та приводить додому сторонніх осіб асоціальної поведінки, тому дитина була змушена піти на ночівлю до знайомого тітки.

Крім того, ОСОБА_1 на час відвідування мала ознаки алкогольного сп`яніння та перебувала в занедбаному стані, поводила себе агресивно, висловлювалася нецензурною лайкою на дитину. Помешкання потребує ремонту, генерального прибирання, присутній різкий запах алкоголю, паління цигарок, блювотиння, а тому як результат проведення оцінки рівня безпеки дітей визначений як дуже небезпечний.

З актів обстеження житлово-побутових умов дитини від 10 квітня 2018, 01 липня 2020 року, 10 липня 2020 року11 вересня 2020 року, та 18 листопада 2021 року за місцем реєстрації дитини убачається, що житло має задовільні санітарно- гігієнічні умови, проте умови для дитини створені, зокрема останній має особисту кімнату, яка потребує генерального прибирання, місце для сну та навчання.

Рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 29 листопада 2021 року №549/2021 «Про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_2 у його матері ОСОБА_1 » малолітнього ОСОБА_2 відібрано у його матері ОСОБА_1 .

Згідно даних наказу № 100 від 30 листопада 2021 року «Про тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_2 тимчасово влаштували в сім`ю рідної тітки ОСОБА_3 , жителики АДРЕСА_2 .

Отже, як вбачається із наявних у справі доказів відповідач весь цей час не проявляла зацікавленість, інтерес та переживання щодо життя її малолітньої дитини, не змінила своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, не створила відповідні умови для проживання дитини в квартирі.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідач на даний час бажає брати участь у вихованні дитини.

Аналіз зазначених норм права та вищевикладені обставини свідчать про те, що позивач довів факт існування виняткових обставин, які безпосередньо загрожують життю та здоров`ю малолітніх дітей, що є підставою для відібрання дитини.

Відібрання дітей у батьків, хоч і є радикальним заходом для забезпечення належного виконання батьками їх обов`язків щодо виховання дітей, однак в даному випадку він може бути застосований у зв`язку із недопущенням порушення прав малолітніх дітей.

Суд зважає на те, що позивачем надано суду достатні докази того, що відібранню дитини передували застосування до відповідача альтернативних, більш м`яких заходів впливу, які мали попереджувальний вплив на неї, зокрема, попередження та звернення до органів поліції про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Факт того, що дитина може бути поміщена в середовище, яке більш сприятливе для його виховання, виправдовує, в даному випадку, примусове відібрання дітей від батьків. На переконання суду, ненадійність зазначеної вище ситуації, не можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

За вказаних обставин, аналізуючи підстави заявлених позовних вимог, надані сторонами докази, норми права у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача про відібрання дитини у відповідача.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 170 Сімейного кодексу України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

У відповідності зі ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин першої, другої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яке буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи інтереси малолітньої дитини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів у зв`язку з обґрунтованістю та доведеністю. Зокрема, суд вважає, що відповідач ухиляються від виконання своїх обов`язків стосовно виховання малолітнього сина, не проявляє батьківської турботи, не бажає належно виховувати сина, що в свою чергу свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню малолітньої дитини. Тому позовні вимоги позивача про стягнення аліментів з відповідача на дитину також підлягають до задоволення.

У відповідності зі ст. 430 п. 1 ч.1 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.

Суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати у відповідності зі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов органу опіки та піклування Нетішинської міської ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволити повністю.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від його матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав.

Передати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під опіку ограну опіки та піклування Нетішинської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на сина ОСОБА_2 , на його особистий рахунок у розмірі п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 07 грудня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Уповноважену особу органу опіки та піклування Нетішинської міської ради (місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Шевченка,1) зобов`язати у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду відкрити особистий рахунок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для перерахування аліментів у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

На підставі п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити дане рішення до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: орган опіки та піклування Нетішинської міської ради, місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Шевченка,1, ЄДРПОУ 25939741.

Відповідач:

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Шевченка,1, ЄДРПОУ 25939741.

Повне судове рішення складено 14.01.2022 року.

Суддя Р.М.Стасюк