Рішення № 102675783, 10.01.2022, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Номер провадження 2-а/676/6/22

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м УК Р А Ї Н И

05 січня 2022 року. м. Кам`янець- Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді - Семенюк В.В.

за участю секретаря судового засідання – Стецюк-Стебницької Н.С.

справа № 676/5724/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №024920 від 22.09.2021 року за ч.1 ст. 132-1 КУпАП.

Ухвалою суду від 29.09.2021 року прийнято адміністративний позов та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 04.11.2021 року замінено по справі первісного відповідача Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області на належного відповідача Управління патрульної поліції в Хмельницькій області.

Представник позивача, уточнивши позовні вимоги, вказує що 22.09.2021 року о 14 годині 20 хвилин ОСОБА_1 було зупинено, під час руху на автомобілі КАМАЗ 6520, державний номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Н-03 Житомир-Чернівці, інспектором ДР УПП в Хмельницькій області Зенюком Р.В. за порушення ПДР, за те, що той, керуючи транспортним засобом, перевозив вантаж із навантаженням на здвоєну вісь 28 510 кг, що на 12 510 кг. більше допустимого навантаження. Позивач надав інспектору документи на вантаж, а саме: товарно-транспортну накладну № 30 від 22.09.2021 року, відповідно до якої, вага вантажу складала 22.4 тони , що є нормативно допустим для даного транспортного засобу. Однак, не дивлячись на це інспектор виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії, НК №024920 від 22.09.2021 року за порушення ч.1 ст. 132-1 КУпАП, якою передбачено штраф у розмірі 510,00 грн.., в якій зазначив, що він допустив порушення п.п.22.5 Правил дорожнього руху України.

Позивач не погоджується із вищевказаною постановою, вважає, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена з порушенням законодавства.

Крім того, вважає, що інспектор не мав права на місці вчинення адміністративного правопорушення виносити вищевказану оскаржувану постанову, тому просить суд скасувати постанову, як незаконну.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Рисюк П. В. подав відзив на позов, в якому вказує що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Вказав, що інспектор, вбачаючи у діях позивача ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 132-1 КУпАП, притягнув водія до адміністративної відповідальності, застосувавши до останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. в межах санкції відповідної статті.

Згідно визначення зазначеного в п.3 Правил, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.

Згідно талону здійснення ГВК № 187 від 22.09.2021 року, зазначеного в п.8 оскаржуваної постанови, який в розумінні ст. 251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на транспортний засіб позивача наявне перевищення ваги на здвоєну вісь на 12 540кг., оскільки навантаження становить Вісь2+Вісь3= 28 510 кг., при дозволеному 16 000 кг.. При цьому водій не мав при собі дозволу на участь у русі транспортного засобу, габаритні або вагові параметри якого перевищують нормативні, чим порушив п.4 та п.25 Правил та відповідно до п.22.5 ПДР України.

Відтак, встановивши всі фактичні обставини справи, інспектор виніс в порядку встановленому КупАП та Інструкцією постанову щодо скоєного правопорушення, у фабулі якої в вину поставлено порушення п.22.5 ПДР України.

Зазначає, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за не виконання вимог п.22.5 ПДР України, де у відповідності п.1 Інструкції, саме на підрозділи патрульної поліції покладено обов`язок забезпечувати безпеку дорожнього руху та здійснювати провадження про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Представник позивача Мельник А.І. подав до суду пояснення по справі після ознайомленням із відзивом представника відповідача, в якому вказав, що у відзиві відповідач вказав, що накладення адміністративного стягнення відбулося правомірно, однак будь-яких доказів, крім належним чином завіреної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та чеку зважування не надав. Також, з наданих відповідачем документів (доказів) відсутні будь-які фактичні дані, щодо характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-зважувального контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувалася похибка під час зважування вантажу. Відповідно до наданої представником позивачу товарно-транспортної накладної вантажем зазначено пісок, який є сипучою речовиною.

Згідно п.2.2 пункту 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) – процес визначення за допомогою вимірювального обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводиться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби – транспортні засоби, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та /або великогабаритним , якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до пункту 9 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі та визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених обладнанням по кожній осі окремо, а також підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей. Методика про яку йдеться в пункті 2 Порядку № 879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не затверджено.

У контексті наведеного потрібно також враховувати, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником Державної служби автомобільних доріг України, атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію №02-84-08.

Разом з тим, вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного суду у справі №816/2329/13-а, постанова від 12.04.2018 року, у справі № 826/442/13-а, постанова від 16.01.2018 року, у справі №821/597/17 постанова від 12.06.2018 року. Представник позивача вважає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відбулося з порушенням чинного законодавства, а тому постанова підлягає скасуванню.

Представник позивача Мельник А.І. в судове засідання не з`явився, просить суд слухання справи проводити у його відсутності, позов підтримує повністю.

Відповідач Управління патрульної поліції в Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, звернувся із заявою про розгляд справи у його відсутності.

Суд розглядає справу у відсутності учасників справи, на підставі наявних у справі доказів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії НК № 024920 від 22.09.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 22.09.2021 року о 14 годині 20 хвилин керував вантажним транспортним засобом - автомобілем КАМАЗ, державний номерний знак № НОМЕР_2 , на автодорозі Н-03 Житомир-Чернівці, 271 км, який перевозив вантаж з навантаженням на здвоєну вісь 28 510 кг., що на 12 510 кг. більше допустимого навантаження, чим порушив п.22.5 Правил дорожнього руху, тобто здійснював керування транспортним засобом, габаритні або вагові параметри якого перевищують нормативні, в зв`язку з чим, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-1 КУпАП. За наслідками розгляду адміністративної справи на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн..

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п.1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється .

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Згідно ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

За приписами частин 2 та 4 ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог 283 КУпАП.

В свою чергу, згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті (протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції), уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Зазначені норми права вказують на те , що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч.1 ст.132-1 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами , встановленими розділом IV КУпАП.

Таким чином , за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення , не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення , надання особі строку для підготовки до розгляду справи , розгляд будь-яких клопотань , у т.ч. щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у справі

№ 753/4366/17 від 17.05.2018 року.

В ст.7 КУпАП вказано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Диспозиція ч.1 ст. 132-1 КупАП передбачає Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 280 КупАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні..

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватись відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у ст. 251 Кодексу.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Орган (посадова особа), а поліцейський, який виносив оскаржувану постанову є саме такою особою, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, одним із принципів, яким має відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень має уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, має бути мотивованим.

Тому, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб`єкт владних повноважень, яким є поліцейський, зобов`язаний системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.

За приписами ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положенням ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» надано право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Отже, інформація з відеокамери може оцінюватись, як доказ в розумінні ст.251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

В той час, відповідачами не надано суду будь-яких належних і допустимих доказів по справі, щодо порушення ОСОБА_1 ПДР, в тому числі і відеозапису проведення замірів навантаження на осі автотранспорту, відстані між осями і інше.

Суд не приймає до уваги, наданий відповідачем чек здійснення ГВК №187 від 22.09.2021 року о 13 год.53 хв., хоча адмінправопорушення зафіксоване 22.09.2021 року о 14 год.20хв., оскільки відсутня відеофіксація вказаних у чеку замірів та інспектором не дотримано вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото, відеозапису, затвердженого наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року.

Тому, зважаючи на те, що відповідачами не надано суду достатньо належних та допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування.

Таким чином, відповідач неправомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності і наклав на нього штраф за ч.1 ст.132-1 КУпАП, що є прямим порушенням принципу законності, встановленого ст.7 КУпАП, а тому винесена постанова підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_1 - задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 72-77, 241-245, 286 КАС України, ст. ст. ч.1.ст.132-1,

251, 276, 283, 284, 287-289 КУпАП України, ЗУ "Про національну поліцію", суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч.1 ст.132-1 КУпАП про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 024920 від 22.09.2021 року та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 024920 від 22.09.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч.1 ст.132-1 КУпАП, а провадження по адміністративній справі – закрити.

В решті позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його складення через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд до Сьомого апеляційного адміністративного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення -10 січня 2022 року.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду: Семенюк В.В