Рішення № 102674116, 12.01.2022, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/23527/21 н/п 2/766/1810/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2022 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Кузьміної О.І.,

з участю секретаря судового засідання Білої А.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонського закладу дошкільної освіти №18 Херсонської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Херсонського закладу дошкільної освіти №18 Херсонської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати, посилаючись на те, що вона працює на посаді практичного психолога в Херсонському закладі дошкільної освіти №18 Херсонської міської ради та 05.11.2021 року її відсторонено від роботи через відсутність щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вказує, що оскільки даний наказ порушує її право на працю, гарантоване Конституцією України, при цьому суперечить приписам статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», вважає його незаконним. Просить визнати незаконним і скасувати наказ Херсонського закладу дошкільної освіти №18 Херсонської міської ради 05.11.2021 року від №159-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати та стягнути з відповідача за весь час вимушеного прогулу з 08.11.2021р. по дату фактичного розрахунку, в розмірі заборгованості по невиплаченій заробітній платі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.12.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні їх відмовити, оскільки оскаржуваний наказ виданий на реалізацію положень статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, яким затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим щепленням, при цьому повністю відповідає приписам цих законодавчих актів. Крім того, оскільки позивач працює з дітьми різного віку та знаходиться в різних місцях закладу, у разі її захворювання на COVID-19 необхідно було б закривати весь заклад.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює з 23.09.2020 року на посаді практичного психолога в Херсонському закладі дошкільної освіти №18 Херсонської міської ради, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Наказом Херсонського закладу дошкільної освіти №18 Херсонської міської ради від 05.11.2021 № 159-к ОСОБА_1 , практичного психолога, відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Трудові відносини в Україні врегульовані КЗпП України (ст. 1). Статтею 21 КЗпП України проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від <…> стану їхнього здоров`я <…>.

Статтею 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 КЗпП України, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на яку відповідач посилається в наказі як на підставу відсторонення позивача від роботи, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» до обов`язкових віднесено щеплення лише проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не є обов`язковим. Нормами цієї статті також передбачено запровадженні інших обов`язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом.

Частинами третьою, четвертою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Аналіз наведених положень Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» дає підстави для висновку, що ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та за умови наявності відповідних епідемічних показань.

Пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу, передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153. Пунктом 3 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції України, включено до розділу ІІ Конституції України і належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

За статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією.

Зокрема, пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції України таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» і наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України (ст. 76 Конституції).

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови Кабінету Міністрів України та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19, тому вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу Херсонського закладу дошкільної освіти №18 Херсонської міської ради від 05.11.2021 року №159-к про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, а також про зобов`язання відповідача виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення – підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 та п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Враховуючи, що позивач, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору у даній справі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в сумі 1816,00грн.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 46 КЗпП України, ст.ст.10, 13, 76, 258, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Херсонського закладу дошкільної освіти №18 Херсонської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати – задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати наказ Херсонського закладу дошкільної освіти №18 Херсонської міської ради від 05.11.2021 року №159-к в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.

Зобов`язати Херсонський заклад дошкільної освіти №18 Херсонської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від 05.11.2021 №159-к.

Стягнути з Херсонського закладу дошкільної освіти №18 Херсонської міської ради (зареєстроване місцезнаходження: 73034, Херсонська обл., місто Херсон, пр.Кутузова, будинок 20, код ЄДРПОУ 24114352) на користь держави судовий збір у сумі 1816 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. І. Кузьміна

Повний текст рішення складено 14.01.2022 року.