Рішення № 102672921, 19.01.2022, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/4404/21

Провадження № 2/661/88/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Червоненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Петрової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Каховка Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву адвоката Ільїної Тетяни Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Публічного акціонерного товариста «Комерційний банк «Надра», третя особа – приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу Крамчанін Сергій Алімович про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в :

Представник позивача адвокат Ільїна Т.А. звернулася до суду з позовом, в якому просить припинити іпотеку, зареєстровану в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №35941790 від 12.10.2004 року та зняти заборону на нерухоме майно, зареєстровану в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №35941822 від 12.10.2004 року та № 35941851 від 15.09.2006 року, здійснені реєстратором: приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Крамчаніним С.А. на підставі договору іпотеки від 12.10.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №6041 та договору зміни до договору іпотеки від 15.09.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №4061, щодо будинку АДРЕСА_1 .

23.12.2021 року на адресу суду від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «КБ «Надра» з ринку Л. Музичук надійшов відзив в якому зазначено, що за даними облікових систем ПАТ «КБ «НАДРА» відсутня інформація за договором - анкетою №0000300027 по ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Крім того, за даними облікових систем ПАТ «КБ «НАДРА», за кредитним договором від 24.05.2007 року №09/ЕК/2007-980, укладеним між ПАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відсутня заборгованість, кредит погашено 15.05.2009 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник відповідача до суду не з`явився, про дату та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа - приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу Крамчанін С.А. до суду не з`явився, про дату та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подавав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу, серії АВЕ № 464714 від 15.11.1999 року, посвідченого державним нотаріусом Тихомировим Л.В., зареєстрований за № 2-1993, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано в КП «Каховське БТІ» за реєстровим № 256.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 204186992 від 16.03.2020 року житловий будинок на праві власності належить ОСОБА_1 , право власності зареєстровано за № 2054284565107, номер запису про право власності 25941729.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору Іпотеки від 12.10.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Крамчаніним С.А. за реєстровим № 6041, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , залишається предметом іпотеки за вказаним договором до повного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором-анкетою № 00003000027 від 21.07.2003 року.

З інформації, наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема Державному реєстрі Іпотек, стосовно житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що вищезазначене нерухоме майно перебуває в іпотеці, запис № 35941790, підстава договір про зміни до договору іпотеки № 4061 від 15.09.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Крамчаніним С.А., іпотекодержатель ВАТ КБ «Надра», боржник ОСОБА_1 ..

Також, відповідно до записів Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що відносно вказаного нерухомого майна наявні записи про обтяження за №35941822 від 12.10.2004 та № 35941851 від 15.09.2006 року, підстава договір іпотеки №6041 від 12.10.2004 року та про зміну до договору іпотеки №4061 від 15.09.2006 року, посвідчені приватним нотаріусом Крамчаніним С.А., особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_1 ..

Нарізі ПАТ КБ «Надра» знаходиться в стані ліквідації, повноваження під час здійснення ліквідації здійснюються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Відповідно до пп. 3, 4 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з абзацом дванадцятим частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч.4 ст.3 Закону України «Про іпотеку»).

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним, знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

За положеннями частини першої статті 593 ЦК України припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12 - 15, 20 ЦК України), слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена.

Вказаний правовий висновок висловив Верховний Суд України у постанові від 04 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14.

Суд вважає, що дана справа має бути розглянула з точки зору дотримання справедливого балансу при втручанні в право власності позивача в контексті ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальний стандарт «справедливого балансу» - стандарт захисту від втручання в право власності в рамках ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачений в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції».

Поняття загального балансу ЄСПЛ розповсюджує на всю Конвецію між користуванням індивідуальними правами або захистом загальних інтересів. Другим джерелом є матеріально- правовий зміст закону, в розумінні Стразбургзких інститутів, в які входять захист від свавільних і непропорційних негативних наслідків. Втручання в право власності повинно бути визначене в чітко встановленому правовому джерелі в внутрішньодерджавній правовій системі. В прецедентному праві Європейського Суду оцінюються всі випадки втручання в право власності під єдиним принципом справедливого балансу.

Втручання повинно відповідати вимогам законності. Вимоги законності виходять з принципу «верховенства права» - одного із основоположних принципів демократичного суспільства, який міститься у всіх статтях Конвенції.

В обох контекстах слід приймати до уваги досягнення справедливого балансу між конкуруючими інтересами.

Недотримання принципу пропорційності (співмірності) буде порушенням ст. 1 Першого Протоколу щодо права особи на мирне володіння своїм майном.

В даній же справі вимоги «справедливого балансу» щодо втручання в право власності позивача не дотримані, оскільки фактично право власності позивача офіційно обмежено, а будь-яких документів з приводу підстав такого обмеження позивачу не надано, як не надано їх і суду.

Відсутність справедливого балансу (співмірності) між конкуруючими інтересами держави і позивача є порушенням ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відтак підставою для задоволення позову і припинення іпотеки, зареєстрованої в Державному реєстрі Іпотек за №35941790 від 12.10.2004 року та зняття обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №35941822 від 12.10.2004 року та № 35941851 від 15.09.2006 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Припинити іпотеку щодо будинку АДРЕСА_1 , зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме в Державному реєстрі Іпотек за №35941790 від 12.10.2004 року, здійснену на підставі договору про зміни до договору іпотеки № 4061 від 15.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального Крамчаніним С.А..

Зняти заборону на відчуження нерухомого майна щодо будинку АДРЕСА_1 , зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №35941822 від 12.10.2004 року та № 35941851 від 15.09.2006 року, здійснені на підставі договорів іпотеки та №6041 від 12.10.2004 року та про зміни до договору іпотеки №4061 від 15.09.2006 року, посвідчених приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Крамчаніним С.А..

На рішення суду може бути подана апеляція безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д. В. Червоненко