Рішення № 102672229, 19.01.2022, Каланчацький районний суд Херсонської області

Справа № 657/990/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2022 року Каланчацький районний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Ковальчук О.В.,

за участю секретаря Мєшкової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Каланчак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі договору про надання правової допомоги діє адвокат Кушнеренко Тамара Валеріївна, до Каланчацької селищної ради Херсонської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту перебування на утриманні та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в якому,з урахуванням уточнених позовних вимог, просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідним онуком ОСОБА_3 , 1913 року народження, та перебував на її утриманні не менше одного року до дня її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, який розташовано по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром 6,7 умовних кадастрових гектарів, колишнього КСП «Каланчацький», що посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХС №0136554, який зареєстровано 31 жовтня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 552.

Мотивуючи свої вимоги представник позивача вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Каланчацьким райвідділом реєстрації актів цивільного стану Херсонської області, України, актовий запис № 141. Після її смерті матері залишилася спадщина, яка складається з житлового будинок з господарськими спорудами та побудовами, який розташовано по АДРЕСА_1 , та права на земельну частку (пай), розміром 6,7 умовних кадастрових гектарів, колишнього КСП «Каланчацький», що посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХС №0136554, який зареєстровано 31 жовтня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 552. Вказаний вище будинок, спадкодавець заповіла позивачу на підставі заповіту від 01 серпня 1990 року, який посвідчено державним нотаріусом Каланчацької державної нотаріальної контори Херсонської області та зареєстровано в реєстрі за № 880. Право ж на земельну частку пай не охоплено заповітом та підлягає успадкуванню на підставі закону. Позивач будучи спадкоємцем, як за заповітом, так і за законом, не може належним чином оформити свої спадкові права, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок та відсутністю можливості доведення своїх родинних відносин з спадкодавцем в позасудовому порядку. За викладених обставин, державним нотаріусом Каланчацької нотаріальної контори 15 червня 2021 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Факт того, що позивач ОСОБА_1 є двоюрідним онуком спадкодавця ОСОБА_3 та перебував на її утриманні не менше одного року до дня її смерті можуть підтвердити свідки. За викладених обставин, виключним способом захисту прав позивача є звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 28 липня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду. Будь-які інші процесуальні дії судом не здійснювалися.

Представник позивача ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні з підстав викладених у позові.

Представник відповідача Каланчацької селищної ради Херсонської області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про визнання заявлених позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з можливих способів захисту цивільних та інтересів є визнання права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Каланчацьким райвідділом реєстрації актів цивільного стану Херсонської області, України, актовий запис № 141.

Після її смерті матері залишилася спадщина, яка складається з житлового будинок з господарськими спорудами та побудовами, який розташовано по АДРЕСА_1 , та права на земельну частку (пай), розміром 6,7 умовних кадастрових гектарів, колишнього КСП «Каланчацький», що посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХС №0136554, який зареєстровано 31 жовтня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 552.

Вказаний вище будинок, спадкодавець заповіла позивачу на підставі заповіту від 01 серпня 1990 року, який посвідчено державним нотаріусом Каланчацької державної нотаріальної контори Херсонської області та зареєстровано в реєстрі за № 880.

Право ж на земельну частку пай не охоплено заповітом та підлягає успадкуванню на підставі закону.

Позивач будучи спадкоємцем, як за заповітом, так і за законом, не може належним чином оформити свої спадкові права, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок та відсутністю можливості доведення своїх родинних відносин з спадкодавцем в позасудовому порядку. За викладених обставин, державним нотаріусом Каланчацької нотаріальної контори 15 червня 2021 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Суд зазначає, що відповідно до ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, що мають юридичне значення, в тому числі встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року, зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. При наявності спору розгляд справи здійснюється в позовному провадженні.

Встановлення факту родинних відносин між позивачем та спадкодавецим і факту перебування на утриманні спадкодавця, надає позивачу можливість реалізувати його право на спадщину.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 зазначив, що дійсно позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідним онуком ОСОБА_3 , 1913 року народження, та перебував на її утриманні не менше одного року до дня її смерті, оскільки був студентом та не мав можливості утримувати себе самостійно.

Свідок ОСОБА_5 надала суду аналогічні пояснення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи на підставі показів свідків, судом достеменно встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідним онуком ОСОБА_3 , 1913 року народження, та перебував на її утриманні не менше одного року до дня її смерті, тому вимоги про встановлення вказаних фактів підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вирішуючи даний спір, суд виходить з положень п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в якому встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01.01.2004 року.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Стаття 525 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року визначено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Враховуючи те, що днем смерті ОСОБА_3 є ІНФОРМАЦІЯ_2 , то саме ця дата є днем відкриття спадщини.

Таким чином, до даних спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Згідно ст. 534 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

В ході розгляду справи, встановлено, що житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, який розташовано по АДРЕСА_1 , спадкодавець заповіла позивачу на підставі заповіту від 01 серпня 1990 року, який посвідчено державним нотаріусом Каланчацької державної нотаріальної контори Херсонської області та зареєстровано в реєстрі за № 880.

Право ж на земельну частку (пай) не охоплено заповітом та підлягає успадкуванню на підставі закону.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідним онуком ОСОБА_3 , 1913 року народження, та перебував на її утриманні не менше одного року до дня її смерті, а отже є спадкоємцем за законом в силу положень ст. 553 ЦК УРСР в редакції 1963 року, як особа, що перебувала на утриманні спадкодавця не менше одного року.

Судом встановлено, що за життя спадкодавцю ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай), розміром 6,7 умовних кадастрових гектарів, колишнього КСП «Каланчацький», що посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХС №0136554, який зареєстровано 31 жовтня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 552.

Згідно з п.17 розділу X "Перехідні положення" ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Аналогічні положення містяться в роз`ясненнях п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України.

Як було встановлено в ході розгляду справи, позивач ОСОБА_1 являючись спадкодавцем майна покійної ОСОБА_3 , як за заповітом, так і за законом, не може належним чином оформити свої спадкові права, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок та відсутністю можливості доведення своїх родинних відносин з спадкодавцем в позасудовому порядку. За викладених обставин, державним нотаріусом Каланчацької нотаріальної контори 15 червня 2021 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Згідно з п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) видача нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачена. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов одержання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі, вимога про визнання права на спадщину в судовому поряду не розглядається, однак, коли нотаріус відмовляє в оформленні відповідного свідоцтва на певний об`єкт спадкування, то особа може звернутися до суду для вирішення даного питання за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право позивача на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання підлягає вирішенню в судовому порядку.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що позивач надав суду достатньо доказів, які підтверджують позов, а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі договору про надання правової допомоги діє адвокат Кушнеренко Тамара Валеріївна, до Каланчацької селищної ради Херсонської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту перебування на утриманні та визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідним онуком ОСОБА_3 , 1913 року народження, та перебував на її утриманні не менше одного року до дня її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, який розташовано по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром 6,7 умовних кадастрових гектарів, колишнього КСП «Каланчацький», що посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХС №0136554, який зареєстровано 31 жовтня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 552.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає в АДРЕСА_2 .

Відповідач: Каланчацька селищна рада Херсонської області, ЄДРПОУ 04401003, юридична адреса: смт. Каланчак вул. Херсонська, 1.

Суддя: Ковальчук О. В.