Рішення № 102671081, 20.01.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2022 Справа №607/19923/21 20 січня 2022 рокуСправа № 607/19923/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Бублінської О.Ю., представника відповідача Кондрат Лілії Романівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред`явив до суд позов до відповідача Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП в Тернопільській області ДПП), у якому просить поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4904603 від 15 жовтня 2021 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді попередження, скасувати її і закрити провадження у справі. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що копію спірної постанови отримав 28 жовтня 2021 року, а тому строк на її оскарження пропустив із поважних причин. Вказану постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки описаного у ній порушення він не вчиняв.

Представник відповідача подала відзив на позов, у якому посилається на безпідставність позовних вимог. Зазначає, що відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, який розглядав справу про адміністративне правопорушення підтверджується факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху (далі ПДР), де зафіксовано, як останній визнає, що справді здійснював транспортним засобом рух заднім ходом на перехресті.

У судове засідання ні позивач, ні його представник – адвокат Заплітна І.А. не з`явились. Кожен із них подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Окрім цього, ОСОБА_1 у своїй заяві вказує, що визнання факту вчинення ним адміністративного правопорушення, на який посилається представник відповідача у відзиві, не слід брати до уваги, оскільки його висловлювання під час розгляду справи про адміністративне правопорушення пов`язані із тим, що він не зорієнтувався у ситуації та не зрозумів поставленого поліцейськими питання. Також позивач зазначає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність свого рішення /постанови КАС ВС від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/14 та від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17/.

Представник відповідача у судовому засідання проти позовних вимог заперечила та просила відмовити у їх задоволенні з мотивів, викладених у відзиві. Наголошувала на тому, що позивач визнав факт порушення ПДР на місці події.

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4904603 від 15 жовтня 2021 року, цього дня, тобто 15 жовтня 2021 року о 01 год. 47 хв. вул. 15-го Квітня, 16А у м. Тернополі, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 211540, р.н. НОМЕР_1 , на перехресті, здійснив рух заднім ходом, чим порушив п. 10.10 ПДР – інші порушення ПДР, порушення правил руху транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах та ін.

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді попередження.

Статтею 289 КУпАП визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Позивач заперечив факт отримання копії вказаної постанови. Вручення копії цього документа ОСОБА_1 не зафіксовано на записі із нагрудної камери поліцейського, який розглядав справу про адміністративне правопорушення, чи у будь-якому іншому документів. Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не спростовано у належний спосіб посилань позивача на невручення копії спірної постанови безпосередньо після її винесення.

Водночас, як убачається із фотокопії клопотання від 28 жовтня 2021 року, цього дня представник ОСОБА_1 – адвокат Заплітна І.А., ознайомилась із матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 607/19171/21, яке перебуває у провадженні судді Дзюбановського Ю.І., та отримала фотокопії документів, які у ньому містяться.

З огляду на таку обставину суд бере до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що копію спірної постанови він отримав 28 жовтня 2021 року після ознайомлення його представника із матеріалами вказаної справи про адміністративне правопорушення, де містилась її копія.

Даний позов ОСОБА_1 подав до суду 02 листопада 2021 року.

Таким чином, а також із метою виконання базових завдань адміністративного судочинства, тобто ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження зазначеної постанови із поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. (ч. 1 ст. 252 КУпАП)

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 10.10 ПДР визначено, що забороняється рух транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях, на в`їздах і виїздах з них, а також на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю.

Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цієї вимоги закону представник відповідача надала відеозапис з нагрудної камери працівника поліції.

На цих записах не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 автомобілем за описаних у спірній постанові обставин, в тому числі і руху заднім ходом на перехресті. На одному записі не зафіксовано жодної інформації, яка б мала значення для справи. Інший розпочинається із того моменту, коли автомобіль знаходиться у нерухомому стані, а поліцейський розмовляє із ОСОБА_1 .

Першим із питань, яке поліцейський задав ОСОБА_1 полягало у тому, чому він рухався заднім ходом «на світлофорі». У відповідь позивач зазначав – «Неправильно включив».

З такого діалогу неможливо встановити, чи справді, зазначаючи про рух заднім ходом на світлофорі, поліцейський мав на увазі перехрестя, що у подальшому знайшло своє відображення у спірній постанові. У цьому контексті варто зазначити, що у цій постанові не вказано на якому саме перехрестям відбулось порушення ПДР, котре поставлено в вину позивачу.

Інших доказів, які б підтверджували рух автомобіля ВАЗ 211540, р.н. НОМЕР_1 , заднім ходом перехрестям та яким саме, відповідачем не надано, а тому правомірності спірної постанови не доведено.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

З огляду на такі норми національного та міжнародного законодавства суд вважає, що на справи про адміністративні правопорушення поширюються загальні принципи кримінального провадження, одним із яких є свобода від самовикриття (п. 11 ч. 1 ст. 7 КПК України).

З наданих матеріалів та пояснень представника відповідача вбачається, що висновки поліцейського, які зафіксовані у спірній постанові ґрунтувалась виключно на поясненнях особи, щодо якої вона складена.

Однак надаючи таким поясненням вирішального значення поліцейський не звернув уваги не те, що їх слід сприймати критично, адже особа, щодо якої здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення має імунітет від самовикриття, що дає їй можливість посилатися на факти, які можуть і не відповідати фактичним обставинам справи.

Пояснення такої особи повинні бути перевірені шляхом дослідження інших доказів та надання їм правової оцінки у комплексному взаємозв`язку, як того вимагає ст. 252 КУпАП.

У даній справі позивач заперечує те, що на місці події підтвердив поліцейському факт руху заднім ходом на перехресті. Вказує, що не вірно зрозумів питання працівника поліції та не зорієнтувався в ситуації.

З огляду на відступіть доказів, які спростовували б такі твердження позивача, суд бере їх до уваги.

Аналогічна правова позиція щодо значення пояснень особи, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ухвалених 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17 (п. 47) та 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17 (п. 32).

Згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно частини 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі – закриттю.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4904603 від 15 жовтня 2021 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді попередження, – скасувати.

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за статтею 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – провадженням закрити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції 454 гривні сплаченого судового збору при зверненні із позовом до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 20 січня 2022 року.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка