Рішення № 102671010, 05.01.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.01.2022 Справа №607/88/21

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

позивачки-відповідачки ОСОБА_1 ,

її представника, адвоката Гнатюк Д. С.,

представника відповідача-позивача ОСОБА_2 ,

представників третіх осіб Мелех О. Р. , Сагат І. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради - управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради проусунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою донькою,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради - управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що між сторонами 19 вересня 2009 року був укладений шлюб, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2015 року, яке набрало законної сили. У шлюбі в сторін народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За вказаним вище рішенням суду донька ОСОБА_6 залишена на вихованні та утриманні у позивачки. На даний час позивачка ОСОБА_1 одружена із ОСОБА_8 , який піклується про неї та її доньку, фінансує усі витрати, матеріально утримує сім`ю, займається вихованням дитини. Донька близька з ним, як з власним татом. Відповідач ОСОБА_5 участі у вихованні дитини не бере. Місце його перебування позивачці не відоме. Вона вважає, що така позиція батька малолітньої доньки шкодить інтересам дитини та не сприяє її всебічному розвитку, порушує право дитини на повний та гармонійний розвиток її особистості та вказує на зловживання відповідачем своїми батьківськими правами. Позивачка стверджує, що відповідач відрікся від виховання доньки, навіть не з`являється для того, щоб побачити ОСОБА_6 . Від своїх законних батьківських обов`язків відмовився, судячи з його байдужого ставлення до власної доньки. Позивачка також зауважила, що дитина практично свого батька не знає. ОСОБА_5 не піклується про доньку. Він не цікавиться станом її здоров`я, зовсім не зацікавлений у розвитку дитини, її навчанні, соціальній адаптації. Таке відношення до власної дитини є неприпустимим.

Дитина з народження хворіє і потребує постійного медичного догляду та оздоровлення. У липні 2017 року з метою якісного відпочинку та оздоровлення дитини позивачка вирішила провести короткий відпочинок на узбережжі Азовського моря (Арабатська Стрілка) в с. Щасливцеве Геніченський район Херсонської області готель «Круїз». Проте, незважаючи на попереднє обговорення питання відпочинку і оздоровлення доньки із дідусем дитини (батьком Відповідача) для передачі інформації батькові дитини (оскільки місце перебування і будь-які контакти батька позивачці невідомі) фінансування для оздоровлення дитини зі сторони батька так і не відбулось. Рішенням суду № 607/5013/17 надано дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини ОСОБА_6 . У 2020 році позивачка знову зверталася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом про надання їй дозволу на виїзд доньки ОСОБА_6 за межі України в країни Шенгенської зони (Італію, Іспанію, Португалію, Грецію), а також Арабську Республіку Єгипет, Туреччину та Ізраїль без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_5 на період з 01 травня 2020 року по 01 травня 2021 року для оздоровлення. 17 березня 2020 року вона отримала рішення суду по справі №607/622/20, яким позов задоволено.

Також ОСОБА_1 посилається на те, що на виконанні у Галицькому відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_5 на утримання однієї дитини ОСОБА_6 . Аліменти боржником самостійно не сплачуються. В примусовому порядку стягнень аліментів з боржника не відбувається з причини не працевлаштування його та умисного ухилення від сплати аліментів. В результаті цього виникла велика заборгованість по сплаті аліментів. Вказані факти грубо порушують права стягувача ОСОБА_1 та дитини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області було змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 на утримання доньки - ОСОБА_6 з 700 грн на 1500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Тернопільський апеляційний суд збільшив розмір аліментів, в інших позовних вимогах відмовив. Постановою Тернопільського апеляційного суду було встановлено факт ухилення ОСОБА_10 від виконання своїх батьківських обов`язків. Також встановлено факт, що ОСОБА_5 тривалий час перебуває за кордоном та сплати аліментів батьком відповідача ОСОБА_5 (дідусем їх доньки), до того ж встановлені обставини, що відповідач не бере участі в необхідних їх доньці додаткових витратах. Тернопільським апеляційним судом у резолютивній частині, а саме п. 3 зазначено: попередити ОСОБА_5 про необхідність зміни ставлення до виховання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на орган опіки і піклування Тернопільської міської ради контроль за виконання ним батьківських обов`язків.

Пройшов час, а ставлення батька до дитини не змінилося. Відповідач за рік не приїхав до доньки, не дзвонив, не приділяв ніякої уваги. Дочка росте, виховується позивачкою і її теперішнім чоловіком, не згадує свого біологічного батька, а ОСОБА_5 не робить нічого для того, щоб донька пам`ятала, що у неї є такий тато, як він. ОСОБА_5 систематично ухиляється від обов`язку по вихованню дитини.

З огляду на зазначене, позивачка просила суд збільшити розмір стягуваних з ОСОБА_5 аліментів на її користь на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_6 з 2500 грн на 4500 грн щомісячно до досягнення нею повноліття; позбавити ОСОБА_5 батьківських прав на дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 06 січня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради - управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.

25 січня 2021 року судом зареєстровано зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою донькою. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з травня 2016 року відповідач-позивач був змушений тимчасово працювати за кордоном в Англії, оскільки його батько ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тяжко хворіє та перебуває на його утриманні. Відповідач-позивач не має можливості на довгий час залишати батька без нагляду та допомоги, оскільки останній хворів: перебував на стаціонарному лікуванні з 15 червня 2020 року по 16 червня 2020 року, встановлено в тканині лімфовузла метастаз плоско клітинного раку; проходив лікування у лікарні «Ассута» у Ізраїлі.

У 2016 році перед від`їздом за кордон в Англію відповідач-позивач останній раз бачився та спілкувався із донькою ОСОБА_6 , яка проживає разом із колишньою дружиною за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 зазначив, що з огляду на тяжку хворобу та потребу постійного догляду його батька, він не мав можливості шукати, де проживає його донька ОСОБА_6 , оскільки за старою адресою ніхто двері не відчиняє, а у телефонному режимі слухавки не піднімають.

У липні 2020 року ОСОБА_5 остаточно повернувся в Україну та проживає за місцем реєстрації. З липня 2016 року він, його батько та брат, неодноразово будучи біля вхідних дверей по АДРЕСА_1 , мали намір побачитися із донькою та поспілкуватися, але вхідні двері так і ніхто не відчинив.

Відповідач-позивач стверджує, що з 2016 року ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_6 . На телефонні дзвінки не відповідає, за місцем реєстрації проживання не проживає, що не дає йому можливості особисто бачитися із донькою, на електронні листи та повідомлення не відповідає, штучно створюючи умови повної ізоляції його від доньки. Неодноразово ОСОБА_5 намагався зустрітися із донькою, але ОСОБА_1 виїхала з місця реєстрації проживання, ОСОБА_5 не може встановити, де фактично проживає його донька. 22 січня 2021 року він приїхав за місцем реєстрації відповідача, АДРЕСА_1 , щоб побачитися з донькою ОСОБА_6 , але дверей до квартири відповідач не відкрила, на телефоні дзвінки не відповідала. Він не зміг побачитися із донькою, колишня дружина в черговий раз створила перешкоди у його спілкуванні та участі у вихованні доньки.

ОСОБА_5 покликається, що вони з донькою проживали 4 роки однією сім`єю, їхні відносини ґрунтувалися на почуттях взаємної любові, які своєю поведінкою, шляхом обмеження участі у спілкуванні з донькою ОСОБА_6 , ОСОБА_12 хоче зруйнувати, і виключити з життя доньки його батька. Він завжди робив все для того, щоб забезпечити належне піклування, та виховання доньки, сплачує аліменти у розмірі 2 500 грн щомісячно, що дозволяє забезпечити доньці належний рівень життя. Весь цей час він намагається налагодити нормальний зв`язок із донькою, брати участь у її вихованні, утриманні, розвитку її здібностей та забезпечувати її всім необхідним для нормального розвитку та становлення. Його права як батька сьогодні є порушеними.

З огляду на вказане, відповідач-позивач ОСОБА_5 просив суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 та встановити йому наступний порядок у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 : кожну суботу з 14 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., кожну неділю з 10 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. за місцем навчання дитини, її проживання, перебування або за місцем проживання, перебування батька з можливістю відвідування протягом цього часу культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, без присутності матері дитини; необмежене спілкування з донькою ОСОБА_6 засобами телефонного, електронного, поштового та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною; по 15 днів під час літніх та зимових канікул на території України за місцем проживання, перебування батька, без присутності матері.

Протокольною ухвалою, постановленою у підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 26 січня 2021 року, судом прийнято до провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою донькою.

28 січня 2021 року відповідач-позивач подав суду відзив на первісну позовну заяву, у якому просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Покликався на те, що позивачем жодним доказом не підтверджено, що дитина з народження хворіє і потребує постійного медичного догляду та оздоровлення. Після розірвання шлюбу з позивачем ОСОБА_5 продовжував надавати своїй доньці матеріальну допомогу, але ніяких розписок з колишньої дружини не брав. Відповідач-позивач покликається, що він щомісячно сплачує аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 . Станом на 21 січня 2021 року заборгованість у ОСОБА_5 по сплаті аліментів відсутня. Зазначив, що у теперішній час він не працевлаштований та постійного заробітку в нього немає, немає можливості працевлаштуватися через здійснення постійного догляду за батьком. Для лікування батька відповідачу-позивачу потрібні немалі кошти, тому сплачувати аліменти в розмірі 4 500 грн щомісячно, він не в змозі. На заперечення позовних вимог про позбавлення батьківських ОСОБА_5 виклав обставини, зазначені у зустрічному позові.

10 лютого 2021 року позивачка подала суду відповідь на відзив на первісну позову заяву, у якій пояснила, що декілька разів на рік донька ОСОБА_6 має ГРВІ та інші супутні хвороби. Через це позивачка із її теперішнім чоловіком намагається кожного року возити діток на море для оздоровлення і кожного разу вона змушена звертатися до суду із позовною заявою про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України без згоди батька. Постановою Тернопільського апеляційного суду було встановлено факт, що ОСОБА_5 тривалий час перебуває за кордоном та сплата аліментів здійснюється його батьком ОСОБА_11 (дідусем доньки ОСОБА_6 ). Також встановлено факт того, що відповідач не бере участі в необхідних їх доньці додаткових витратах. Таким чином, позивачка-відповідачка вважає, що факт сплати аліментів не відповідачем, а його батьком ОСОБА_11 , факт ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків ОСОБА_5 та попередження про необхідність зміни ставлення до виховання доньки ОСОБА_6 , контроль за виконання якого покладено на орган опіки і піклування Тернопільської міської ради, повторному доведенню не підлягає.

За розрахунками ОСОБА_13 щомісячні витрати па дитину складають не менше 8 000 грн. Батьки мають в повній мірі і у рівних долях забезпечувати матеріально дитину. Відтак, розмір щомісячних стягуваних з ОСОБА_5 аліментів не може бути нижчим 4 000 грн.

Позивачка-відповідачка вважає, що батько відповідача знав і знає, де мешкає ОСОБА_1 та її сім`я, оскільки одного разу відвідував дитину у школі, а також брав участь у судових засіданнях. Заперечила щодо твердження ОСОБА_5 про проживання з донькою однією сім`єю 4 роки, оскільки коли дитині було біля 3-х років відповідач поїхав на заробітки і з дитиною бачився рідко, її життям не цікавився.

Ухвалою судді від 11 березня 2021 року матеріали цивільної справи №607/88/21 надіслано Управлінню сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради. Зобов`язано Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради надати письмовий висновок щодо способів участі ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 стосовно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12 березня 2021 року судом зареєстровано відзив на зустрічну позовну заяву, у якому позивачка-відповідачка виклала доводи, зазначені у позовні заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні, яке відбулося 12 жовтня 2021 року, без видалення до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 , її представник, адвокат Гнатюк Д. С. підтримали вимоги первісного позову та просили їх задоволити; у задоволенні зустрічного позову - відмовити з підстав, наведених у заявах по суті, які ними подавалися.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 , його представник, адвокат Янчишин В. Й. в судовому засіданні щодо задоволення первісного позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні. Зустрічний позов підтримали та просили вимоги задоволити в повному обсязі.

Представники третьої особи Мелех О. Р. та Сагат І. В. у судовому засіданні підтримали висновок органу опіки та піклування, в решті позовних вимог покладаються на думку суду.

Допитана у судовому засіданні в процесуальному статусі свідка позивачка-відповідачка ОСОБА_1 суду показала, що спільній дочці сторін ОСОБА_6 зараз 9,5 років. Останній раз вона бачилася з батьком, коли їй було 3,5 років. Спочатку вони спілкувалися по телефону, але дитина не хотіла говорити. 2 місяці тому вони зайшли в магазин, що біля відділення Нової пошти № 9, де відповідач-позивач був продавцем, він ніяк не проявив увагу до дитини. ОСОБА_5 цікавиться дитиною тоді, коли позивачка подає позов до суду про позбавлення батьківських прав або збільшення розміру аліментів. Дитина росте, їй потрібно більше коштів для розвитку. Неодноразово пропадали путівки для відпочинку, бо відповідач-позивач не надавав згоди на виїзд дитини за кордон. Він самоусунувся від виховання дочки. Попередження, надані апеляційним судом не повипливали на ставлення батька до дитини. ОСОБА_6 не проявляє інтересу до батька. Теперішнього чоловіка ОСОБА_1 дочка називає татом. ОСОБА_5 до позивачки-відповідачки не звертався, але писав на «вайбер», що хоче приїхати до дитини. Свідок не дає йому бачитися з дитиною, бо він не батько, дитина все знає і не хоче його бачити. Щодо надання дозволу на виїзд дитини за кордон не зверталася безпосередньо до ОСОБА_5 , подавала позов до суду.

Допитаний у судовому засіданні в процесуальному статусі свідка відповідач-позивач ОСОБА_5 суду показав, що восени 2015 року його колишня дружина ОСОБА_1 його фактично вигнала з дому, що мало місце і до того, а тому він поїхав за кордон, де перебував 5 місяців. З дитиною спілкувався до 2016 року, поки не виїхав за кордон на більш тривалий термін. Після останнього виїзду 4 дні спілкувався з дочкою, а тоді позивачка-відповідачка сказала, що дитині потрібен телефон, що він розцінив як шантаж. Почалися позови про позбавлення батьківських прав, але відповідач-позивач не міг приїхати з Англії, оскільки не мав документів. Він намагався дзвонити ОСОБА_1 , але відповіді не було, вона не відповідала на повідомлення. У 2017 році, коли дізнався, де дитина вчиться, дідусь привіз подарунки для дитини в школу і запитав, чи та пригадує батька. Тоді дитина підтвердила, що пригадує, але мама не дозволяє бачитися з ним. Була можливість приїхати раз на АДРЕСА_2 , але вдома нікого не було, тоді свідок викликав поліцію. Адреси, де проживає позивачка-відповідачка з дитиною свідок не знає, йому відомо тільки, де дитина навчається. В його дружини є магазин на масиві Дружба , де він допомагає, але свідок не звертає уваги хто заходить в магазин, і коли позивачка-відповідачка зайшла в магазин, він її не побачив і вона також не сказала, що прийшла з дитиною. Можливості бачитися з дитиною свідок не мав, бо батько хворів. З Англії повернувся 20 липня 2020 року. ОСОБА_1 написала, що дитина бачитися з батьком не хоче. Щодо надання дозволу на виїзд дитини за кордон ніхто не звертався безпосередньо до свідка. Дитину останній раз бачив, коли їй було 3,5 років. Аліменти сплачує, боргу не має. Про те, чи дитина змінила школу свідку невідомо, його про це не повідомляли.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду показала, що перебуває у шлюбі з відповідачем-позивачем ОСОБА_5 з квітня 2021 року. Їй відомо, що він попередньо перебував у шлюбі та має доньку. Зі слів чоловіка свідку відомо, що йому чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною колишньою дружиною. У січні приїздив на АДРЕСА_2 , для того, щоб побачити дитину, однак ніхто не відчинив дверей. На телефон і «вайбер» не відповідають. Свідок особисто не знайома з дитиною та колишньою дружиною свого чоловіка, всі обставини їй відомі від ОСОБА_5 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що він є чоловіком позивачки-відповідачки з жовтня 2017 року. Познайомився з нею в липні 2015 року, знав, що вона не проживає з чоловіком, але офіційно не розлучена. Спільно почали проживати із грудня 2016 року. Знав, що батько ОСОБА_6 знаходиться за кордоном на заробітках, на початку 2-3 рази в місяць він дзвонив на «вайбер». За рішенням суду ОСОБА_5 не платив аліменти, почав платити, коли вже пройшов рік. Позивачка-відповідачка разом із свідком вирішили відвезти дитину за кордон на відпочинок, тоді звернулися з позовом до суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон. В суд приходив батько ОСОБА_5 , який сказав, що не хоче, щоб дитина їхала за кордон, бо ми мали приїхати до Львова. Після цього звернулися до суду із позовом про позбавлення батьківських прав, а також суд надавав дозвіл на виїзд дитини за кордон. В подальшому, коли дізналися, що відповідач-позивач перебуває в Україні вже протягом 6 місяців та не приходить до дитини, то вирішили звернутися в суд із позовом про позбавлення батьківських прав повторно. З 2015 року ОСОБА_5 участі у вихованні дитини не бере. Одного разу дзвонив його брат та сказав, що хоче передати від батька костюмчик чи інші речі, але дружина відмовилася, сказала, щоб сплатив аліменти. Після минулого засідання ОСОБА_5 написав на «вайбер», що хоче бачитися з дитиною, але він її 6 років не бачив, ніхто на комісії не врахував це. Потрібно залучати психолога і вчителя для того, щоб дитина могла підготуватися до зустрічі. Свідок пояснював, що в нього є син від першого шлюбу, де також колишня дружина чинила йому перешкоди у побаченні з дитиною, але сина викликали на комісію, запитували щодо того чи хоче бачитися з татом, а в даному випадку дитину на комісію не викликали, її інтереси ніхто не враховував.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду показав, що є рідним братом позивача за зустрічним позовом. До 2014 року в сім`ї брата конфліктів не було. Жили за адресою АДРЕСА_2 , номер квартири свідок не пригадує, м. Тернопіль. У 2015 році брат приїздив до батьків у м. Львів, бо дружина виганяла з дому. Причина відома не була. У 2015 році ОСОБА_5 поїхав за кордон в Литву, а потім переїхав у Польщу. Брат мав можливість спілкуватися з дитиною, бачив дитину щонеділі, приїздив, до 2016 року так було. У травні 2016 року брат поїхав за кордон в Англію, де перебував до липня 2020 року. В цей період намагався спілкуватися з дочкою, але на телефон не відповідали, коли приїздив на адресу, де раніше проживали, нікого там не було. Зі слів брата, трубку ніхто не брав. Дочка брата - ОСОБА_6 - є похресницею свідка, до липня 2016 року свідок приїжджав до неї раз у квартал. У липня 2016 року був останній телефонний дзвінок, спочатку підняла позивачка, свідок попросив, щоб дала телефон похресниці, на що вона в грубій формі сказала, що свідка ніхто не хоче бачити, щоб він не приїжджав. Дідусь - батько свідка - приїздив до дитини до школи, номеру свідок не пригадує у м. Тернополі. Коли ОСОБА_5 повернувся в Україну в липні 2020 року він намагався побачитися з дитиною, приїжджав, але ніхто дверей не відчиняв, на «вайбер» не відповідали.

У судовому засіданні 05 січня 2022 року судом було опитано дитину ОСОБА_6 в присутності психолога органу опіки та піклування Сагат І. В. та спеціаліста органу опіки та піклування Мелех О. Р. , яка повідомила, що навчається у 4 класі, любить навчальні предмети: фізичну культуру, математику і англійську мову, проживає з мамою ОСОБА_1 та татом ОСОБА_8 , ще є маленький рідний брат, приїжджає зведений брат. Іншого батька, крім тата ОСОБА_8 , не знає. Тата ОСОБА_5 не бачила, не приходив, не дзвонив, не хотіла б з ним бачитися. Думки не змінить. Мама щось розповідала про нього. Дідуся також не пригадує. Пригадує, що жили разом з татом ОСОБА_5 ще коли вона була в садочку, не хоче з ним бачитися категорично. Від тата ОСОБА_5 ніхто ніколи не приходив та не телефонував, не пригадує. На вихідні їздить до бабусі - маминої мами в м. Тернопіль. Школу відвідує в м. Тернопіль з 8 год. 30 хв. до 16-17 год. (група продовженого дня). Після школи займається додатковими заняттями: танцями - у понеділок та четвер з 16 год. по 17 год. та англійською мовою. В майбутньому хоче стати фотографом або ж стоматологом.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, пояснення ОСОБА_6 , покази свідків, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15 червня 2012 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько: ОСОБА_5 , мати: ОСОБА_23 .

Як слідує із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 20 жовтня 2016 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, ОСОБА_8 та ОСОБА_24 зареєстрували шлюб 20 жовтня 2016 року, актовий запис № 1940.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/5013/17 від 19 червня 2017 року надано дозвіл на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за межі України, а саме: в країни Шенгенської зони Італію, Іспанію, Португалію, Турецьку Республіку, Республіку Ізраїль та Арабську Республіку Єгипет в супроводі матері ОСОБА_1 в період з 01 травня 2017 року по 01 травня 2018 року без згоди батька ОСОБА_5 надано дозвіл ОСОБА_1 на вчинення необхідних дій щодо виготовлення та одержання візових та паспортних документів неповнолітньої дочки ОСОБА_6 без згоди батька ОСОБА_5 .

Постановою Тернопільського апеляційного суду у справі № 607/13501/17 від 11 квітня 2019 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2019 року змінено, збільшено розмір аліментів, визначених судом до стягнення з відповідача з 1 500 грн до 2 500 грн. Попереджено ОСОБА_5 про необхідність зміни ставлення до виховання доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , поклавши на орган опіки і піклування Тернопільської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. В решті - рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 607/13501/17 касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року - без змін.

Згідно відміток у паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 25 січня 2015 року, який дійсний до 26 січня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 27 травня 2016 року перетнув кордон України на виїзд з держави. Відмітки про його повернення до України у цьому паспорті відсутні.

Як слідує із посадкового талону, ОСОБА_6 09 липня 2020 року рейсом W9 4485 прибув до Львова.

З витягу з медичної карти стаціонарного хворого № 3620 від 16 червня 2020 року вбачається, що ОСОБА_11 перебував на стаціонарному лікуванні з 15 червня 2020 року по 16 червня 2020 року із діагнозом ЗНУ головних бронхів, морфологічний висновок: в тканині лімфовузла метастаз плоско клітинного раку.

Згідно результатів обстеження, проведених відділенням променевої діагностики КНП Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги від 05 червня 2020 року, діагноз ОСОБА_26 : с-г правої легені з вторинною медіастинальною, надключичною, абдомінальною лімфаденопатією, раковим лімфангітом/параканкрозною пневмонією правої легені, вторинним ураженням печінки, правого наднирника. Гіперплазія простати.

Квитанціями від 12 листопада 2020 року, 16 грудня 2020 року, 20 січня 2021 року підтверджується факт сплати ОСОБА_5 на рахунок ОСОБА_1 аліментів у розмірі 2 512,56 грн щомісячно.

Відповідно до листа Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові № 3084 від 21 січня 2021 року, на виконанні у Галицькому відділі державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження № 51010258 з примусового виконання виконавчого листа № 607/13962/15-ц від 21 грудня 2015 року, що видав Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області про стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_23 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 700,00 грн щомісячно, починаючи з 18 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття. Станом на 21 січня 2021 року заборгованість у ОСОБА_5 по сплаті аліментів відсутня.

Згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 53/13-01-54-03 від 22 січня 2021 року, інформація про отримання ОСОБА_5 доходів за період з 1 кварталу 2016 року по 3 квартал 2020 року відсутня.

Як вбачається із довідки № 92, виданої 26 січня 2021 року ЛМКП «Айсберг» відділу житлового господарства Галицької райдержадміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_5 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 .

Із трудової книжки серії НОМЕР_4 , виданої 08 квітня 2008 року вбачається, що ОСОБА_5 із 01 квітня 2015 року не працює.

22 січня 2021 року ОСОБА_5 надав письмові пояснення ст. інспектору сектору протидії домашньому насильству ВППП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про те, що йому чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_6.

22 січня 2021 року від ОСОБА_5 прийнято заяву про кримінальне правопорушення та іншу події за фактом того, що 22 січня 2021 року не відбулося побачення з дитиною ОСОБА_6 за місцем її попереднього проживання по АДРЕСА_1

Із довідки про результати розгляду звернення ОСОБА_5 від 19 лютого 2021 року вбачається, що в ході проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_27 в грудні місяці 2015 року розлучився із дружиною ОСОБА_1 , 1991 р.н. Під час шлюбу у них народилась донька ОСОБА_6 2012 р.н., яка після розлучення залишилась проживати із матір`ю. Як пояснила ОСОБА_1 , що після розлучення ОСОБА_5 взагалі не цікавився донькою і не приймав участі у її вихованні, в результаті чого вона зверталась до суду про призначення аліментів і позбавлення його батьківських прав. На підставі викладеного перевірку по даному вважати завершеною.

16 серпня 2021 року на адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити графік побачень ОСОБА_5 з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 650 від 04 серпня 2021 року. Орган опіки і піклування вказав, що вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Попередити ОСОБА_5 змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Орган опіки і піклування рекомендує ОСОБА_5 здійснювати свою участь у вихованні дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до графіку спілкування в такі дні: І-ІІІ неділя місяця з 10.00 год. до 14.00 год.; ІІ-ІV субота місяця з 15.00 год. до 18.00 год. Побачення повинні відбуватися в присутності матері за бажанням дитини.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Щодо позовних вимог про позбавлення батьківських прав, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

За змістом ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 150 СК України батьки мають обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною 1 ст. 164 СК України визначено підстави позбавлення судом батьківських прав матері чи батька дитини, а саме: якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У відповідності до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей)

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16, 18 своєї постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Постановою Тернопільського апеляційного суду № 607/13501/17 від 11 квітня 2019 року досліджено та надано оцінку обставинам перебування відповідача-позивача за кордоном протягом більш як трьох років і не повернення його в Україну протягом усього цього часу. Судом встановлено доведеність факту ухилення ним упродовж останніх трьох років від виконання батьківських обов`язків в контексті позовних вимог про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_6 . Разом з тим, суд врахувавши особу батька, який бажає відновити спілкування з донькою та особу матері, яка не заперечує відносно спілкування батька з дитиною, вважав за необхідне попередити ОСОБА_5 про необхідність зміни ставлення до виховання доньки, поклавши на орган опіки і піклування Тернопільської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отож, в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено, якщо інше не встановлено законом.

Дослідженими у даній справі доказами встановлено, що відповідач-позивач ОСОБА_5 перебував з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано у 2015 році та фактично мав можливість спілкуватися із малолітньою дочкою ОСОБА_6 до виїзду за кордон у травні 2016 року. В подальшому спілкування батька і доньки припинилося, що в судовому засіданні також підтвердила малолітня дитина ОСОБА_6 ОСОБА_5 не заперечує, що впродовж часу свого перебування він не спілкувався з дитиною, однак наполягає на тому, що це було пов`язано із тим, що він перебував за кордоном та не міг повернутися в Україну до липня 2020 року, а відтак його намагання зв`язатися з мамою їх спільної дитини по телефону чи за допомогою відеозв`язку були марними. ОСОБА_1 не відповідала на його прохання поспілкуватися з дочкою. Позивачка-відповідачка такі обставини підтвердила, посилалася на те, що дитина не бажала говорити з батьком, а відтак їх спілкування припинилося. Малолітня ОСОБА_6 також в своїх поясненнях, які надавала суду категорично заперечує можливість спілкування з батьком, пояснює, що в неї є тато ОСОБА_20 , що вказує на те, що між батьком і донькою було втрачено тісний родинний зв`язок, однак такий не є безповоротним процесом за умови, що батько не тільки буде мати намір спілкуватися та приймати активну участь у вихованні, розвитку здібностей малолітньої ОСОБА_6 , а буде вчиняти реальні дії, які відновлять існуючий між ним та його дитиною бар`єр відстороненості, який спричинила тривала відсутність відповідача-позивача у житті дочки. Після свого приїзду в Україну ОСОБА_5 здійснював догляд за важкохворим батьком та намагався зв`язатися із ОСОБА_1 для можливості бачитися із дочкою, однак, як було встановлено в судовому засіданні за попереднім місцем проживання колишня дружина відповідача-позивача з дочкою не проживають, а своє нове місце проживання ОСОБА_1 . ОСОБА_5 не повідомляла, що мало наслідком його звернення в правоохоронні органи. На даний час між сторонами продовжує існувати спір, що вбачається із суті заявлених первісного та зустрічного позову. Матеріальну допомогу на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в добровільному порядку відповідач-позивач не надає, але на виконання постанови Тернопільського апеляційного суду № 607/13501/17 від 11 квітня 2019 року сплачує аліменти. Станом на 21 січня 2021 року заборгованості немає. Такі свої дії ОСОБА_5 пояснює небажанням ОСОБА_1 отримувати речі, які надавалися його батьком та братом від його імені, а також існуючими перешкодами в побаченнях з дитиною.

У постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментах сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Щодо решти встановлених судом обставин, то такі в контексті позовних вимог про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав суд вважає неспівмірними із його винною поведінкою та доходить висновку про відсутність у діях відповідача-позивача ознак свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

Відповідно до вимог ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналіз вищевказаних норм законів дає підстави вважати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, а також спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

У своїй практиці Європейський суд звертає увагу на те, що оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Частинами 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів про позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Судом встановлено, що питання позбавлення відповідача батьківських прав було предметом розгляду органу опіки та піклування.

Згідно з висновком органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити графік побачень ОСОБА_5 з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 650 від 04 серпня 2021 року, орган опіки та піклування вважає недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Попереджено ОСОБА_5 змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Заперечуючи проти позову, відповідач-позивач ОСОБА_5 посилається на ті обставини, що йому чинилися перешкоди в зустрічах з донькою . Зокрема, після його повернення в Україну він намагався контактувати з матір`ю дитини, але вона не відповідала, за попереднім місцем проживання з дитиною була відсутня, з приводу чого він звертався у правоохоронні органи. Він жодного разу не перешкоджав дитині у виїзді за кордон, ОСОБА_1 не зверталася до нього з цього приводу. Після чергового звернення колишньої дружини до суду він вирішив у встановлений судом спосіб отримати можливість бачитися з дочкою ОСОБА_6 , оскільки сторони через неприязнь між ними не можуть врегулювати питання побачення дитини з батьком мирним шляхом. Відтак, відповідач-позивач звернувся до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою донькою.

В той же час позивачкою-відповідачкою не надано належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_5 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки.

Відповідач-позивач відкрито висловлює бажання спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, недостатнє спілкування з дитиною частково залежало від позиції ОСОБА_1 , а тому вважає, що не заслуговує на крайній захід в виді позбавлення його батьківських прав, щодо доньки.

За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, за наявності конфлікту між колишнім подружжям, а також зваживши на те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 .

Досліджені в справі докази та встановлені в судовому засіданні обставини дають підстави вважати, що відповідач ОСОБА_5 дійсно не в повній мірі виконує свої батьківські обов`язки, але такі обставини не дають достатніх підстав вважати, що має місце ухилення відповідача-позивача від виконання своїх обов`язків.

Вбачається недостатнє виконання відповідачем-позивачем своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_6 , яке не може бути оцінено судом як обґрунтована підстава для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав, однак такі обставини є необхідними для того, щоб орган опіки та піклування вжив заходів та надав допомогу сторонам в даній справі у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов`язків в обсязі та в порядку, встановлених СК України та іншими нормативно-правовими актами.

Встановивши дані обставини, враховуючи недоведеність в судовому засіданні винної поведінки ОСОБА_5 , відсутність свідомого нехтування ним своїми обов`язками по вихованню малолітньої доньки, а також право малолітньої ОСОБА_6 на спілкування з біологічним батьком, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача ОСОБА_5 батьківських прав щодо доньки буде суперечити правам та інтересам не тільки відповідача, а і самої малолітньої дитини.

Разом з цим, суд вважає за доцільне попередити про необхідність змінити ставлення до виховання доньки, поклавши контроль за виконанням ним батьківських обов`язків на органи опіки та піклування.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про позбавлення батьківських прав не підлягають задоволенню

При вирішенні позовної вимоги ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, суд встановив наступне.

За змістом статей 150, 180 - СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року 3 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом не встановлено, що у сторін відбулися зміни, що обумовлюють можливість збільшення визначеного розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дочки з ОСОБА_5 .

Тернопільським апеляційним судом у постанові № 607/13501/17 від 11 квітня 2019 року надано оцінку збільшенню прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, а також обставинам перебування ОСОБА_5 за кордоном - в Англії та збільшено розмір аліментів до 2 500 грн. Призначені судом аліменти відповідач-позивач сплачує, що сторонами не заперечується.

Позивачкою ОСОБА_1 суду не надано достатніх доказів зміни матеріального становища, сімейного стану чи стану здоров`я сторін, що могло б бути підставою для зміни розміру аліментів, відтак суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про збільшення розміру аліментів.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою донькою судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (ст. 159 СК України).

Судом, за вищенаведених обставин встановлено, що між сторонами існують відкриті неприязні стосунки, дитина ОСОБА_6 на протязі тривалого часу проживає з мамою ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_8 , якого вважає батьком. Водночас ОСОБА_5 через ці обставини не може бути позбавлений спілкування з дочкою.

Відповідач-позивач ОСОБА_5 просив суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 та встановити йому наступний порядок у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 : кожну суботу з 14 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., кожну неділю з 10 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. за місцем навчання дитини, її проживання, перебування або за місцем проживання, перебування батька з можливістю відвідування протягом цього часу культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, без присутності матері дитини; необмежене спілкування з донькою ОСОБА_6 засобами телефонного, електронного, поштового та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною; по 15 днів під час літніх та зимових канікул на території України за місцем проживання, перебування батька, без присутності матері.

Висновком органу опіки та піклування рекомендовано ОСОБА_5 здійснювати свою участь у вихованні дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до графіку спілкування в такі дні: І-ІІІ неділя місяця з 10.00 год. до 14.00 год.; ІІ-ІV субота місяця з 15.00 год. до 18.00 год. Побачення повинні відбуватися в присутності матері за бажанням дитини.

Частиною 2 статті 159 СК України передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_6 у навчальні дні: понеділок - п`ятниця - у позаурочний час займається додатковими заняттями - танцями та англійською мовою, відвідує групу продовженого дня, а відтак суд вважає за доцільне визначити дні для зустрічей батька з донькою у вихідні.

Разом з тим, із пояснень учасників справи, показів свідків та обставин, досліджених у судових засіданнях, судом встановлено, що дитина не знає свого батька ОСОБА_5 , пригадує його ще коли ходила в садочок, може не впізнати його, з огляду на те, що ОСОБА_5 в судове засідання 05 січня 2022 року, коли була запрошена для пояснень малолітня ОСОБА_6 , не з`явився, дитина не знає характеру біологічного батька, його психологічних якостей, сама категорично заперечує зустрічі з ним, внаслідок чого дитина не може на початковому етапі виконання рішення суду встановлювати зв`язок із батьком без присутності матері.

З огляду на зазначене, досліджені матеріали справи та встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про доцільність зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою донькою задовольнити частково. Визначити спосіб участі батька ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надання йому можливості бачитися з дочкою в присутності матері ОСОБА_1 та за бажанням дитини у такі дні: перша і третя субота кожного місяця з 11-00 години до 14-00 години, друга і четверта неділя кожного місяця з 15-00 години до 18-00 години. Місце побачення батька з дитиною встановити в громадських місцях культурно-розважального характеру (парк, кінотеатр, та інших громадських місцях), що призначені для повноцінного відпочинку дитини та відповідають віку та стану здоров`я дитини. Зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати батькові ОСОБА_5 брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В силу ст. 141 ЦПК України, понесені витрати зі сплати судового збору, покладаються на сторони.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В АЛ И В :

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради - управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав- відмовити.

Попередити ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на орган опіки та піклування - управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради проусунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітньою донькою - задовольнити частково.

Визначити спосіб участі батька ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надання йому можливості бачитися з дочкою в присутності матері ОСОБА_1 та за бажанням дитини у такі дні: перша і третя субота кожного місяця з 11-00 години до 14-00 години, друга і четверта неділя кожного місяця з 15-00 години до 18-00 години.

Місце побачення батька з дитиною встановити в громадських місцях культурно-розважального характеру (парк, кінотеатр, та інших громадських місцях), що призначені для повноцінного відпочинку дитини та відповідають віку та стану здоров`я дитини.

Зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати батькові ОСОБА_5 брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_5 ,адреса місця проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ: 43459222, адреса місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль, 46001.

Повний текст рішення суду складено 17 січня 2021 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська