Ухвала суду № 102670699, 14.01.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.01.2022 Справа №607/24166/21

14 січня 2022 року м.Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., при вирішенні питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агата Стальконструкція» про визнання бездіяльність протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Агата Стальконструкція», в якому просив: визнати бездіяльність протиправною, зобов`язати відповідача зареєструвати надходження, що надійшло відповідачу 12 березня 2021 року о 01 год. 00 хв. на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та надати підтвердження про його реєстрацію, задовольнивши питання, вимоги звернень та запити; стягнути моральну шкоду, виходячи з розміру середньої зарплати по Україні в цілому за кожен місяць правопорушень.

Одночасно позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, у якому, серед іншого, вказував на незадовільне матеріальне становище та те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків його річного доходу за попередній рік, на підтвердження чого надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2020 рік від 30.04.2021 року.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк до десяти днів з дня вручення ухвали суду, для усунення недоліків, а саме: надати належним чином оформлену позову заяву із зазначенням ціни позову, сплатити судовий збір у розмірі 1% ціни позову щодо вимоги майнового характеру та у розмірі 908 грн. за вимогу немайнового характеру, і надати оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору; або ж надати суду докази, які підтверджують наявність у позивача пільг щодо сплати судового збору, передбачені вимогами ст. 5 Закону України «Про судовий збір» або ж наявність підстав для звільнення останнього від сплати судового збору в силу вимог ст. 8 вказаного Закону.

Також роз`яснено, що у випадку виконання позивачем вищевказаних вимог ухвали у визначений термін, позовна заява буде вважатись поданою у день первісного подання її до суду. Інакше заява вважається неподаною та повертається позивачу.

Копія ухвали судді від 31 грудня 2021 року про залишення позовної заяви без руху надсилалась позивачу за адресою його проживання, зазначеною у позовній заяві АДРЕСА_1 .

Крім того, позивачу було достовірно відомо про наявність ухвали судді від 31 грудня 2021 року через систему «Електронний суд».

11 січня 2022 року на виконання вимог зазначеної ухвали позивачем подано заяву про усунення недоліків. У поданій заяві позивач просив зазначити чи перевищує розмір судового збору 5% його річного доходу.

Вирішуючи питання наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої та частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який вирішуючи це питання враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Таким чином, стаття 136 ЦПК України, передбачає право суду, а не обов`язок відстрочити, розстрочити, зменшити розмір, або звільнити від оплати судових витрат, враховуючи майновий стан сторони.

У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге, покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Практика ЄСПЛ стосовно сплати судового збору аналогічна: судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним». Разом з тим, на думку ЄСПЛ, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

У пункті 29 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Верховний Суд в ухвалі від 15.09.2020 у справі № 640/20109/19 зазначив: «Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява №73547/01)».

У цій же справі Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, вказав, що надані позивачем відомості з Державного реєстру - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній рік не свідчать про відсутність у заявника інших джерел доходів, доводи про скрутний майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені.

У даному випадку позивачем до клопотання про звільнення від сплати судового збору додані лише відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Такі відомості містять виключно інформацію, що наявна в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, яка підтверджує відсутність у позивача лише оподатковуваних доходів за цей період.

Згідно з вимогами пункту 2 розділу І Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, Державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З вказаного випливає, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників не охоплюють виплати, які не підлягають оподаткуванню. Отож, такі відомості, самі по собі, не є достатнім доказом майнового стану особи.

Доказів відсутності інших джерел доходів за попередній рік (інформації про розмір пенсійних та інших соціальних виплат і допомог), та, відповідно, скрутного майнового стану, що зумовили неможливість сплати судового збору, в матеріалах позовної заяви немає, що свідчить про необґрунтованість указаного клопотання. При цьому суд повинен враховувати майновий стан сторони в цілому, а не лише відсутність окремих джерел доходу, в даному випадку тих, що підлягають оподаткуванню.

Норма, що передбачає повноваження суду на звільнення особи від сплати судового збору не є імперативною, це є правом, а не обов`язком суду. Водночас сплата судового збору є обов`язком позивача, а тому зловживання правом на звільнення від його сплати є неприпустимим.

В ухвалі суду від 31 грудня 2021 року зазначено, що надані позивачем відомості з Державного реєстру - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній рік, самі по собі, не свідчать про відсутність у заявника інших джерел доходів, відтак доводи про скрутний майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не виконано вимог ухвали судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 грудня 2021 року, зокрема: не надано належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням ціни позову; не сплачено судовий збір у розмірі 1% ціни позову щодо вимоги майнового характеру і у розмірі 908 грн. за вимогу немайнового характеру та не надано оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору; не надано суду докази, які підтверджують наявність у позивача пільг щодо сплати судового збору, передбачені вимогами ст. 5 Закону України «Про судовий збір» або ж наявність підстав для звільнення останнього від сплати судового збору в силу вимог ст. 8 вказаного Закону.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведені вимоги Закону, а також те, що протягом наданого судом строку вимоги ухвали суду не виконані та недоліки заяви не усунуті, вважаю, що подана заява підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Оцінка доводів позивача, зазначених у дисциплінарній скарзі, не відноситься до компетенції судді.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 260, 261, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агата Стальконструкція» про визнання бездіяльність протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди повернути позивачу, на підставі вимог ч. 3 ст.185 ЦПК України.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала складена 14 січня 2022 року.

Суддя І.М. Черніцька