Рішення № 102666923, 11.01.2022, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/8541/21

Провадження №2/592/276/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого - судді Катрич О.М.,

за участю секретаря судового засідання Дядечко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Огорілко Юрія Миколайовича до Сумської міської ради, третя особа: АТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, –

ВСТАНОВИВ:

Позивачка через представника звернулася до суду з позовом та вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

03.07.2020 ОСОБА_1 було подано заяву про прийняття спадщини. Вона є єдиним спадкоємцем померлого, інші спадкоємців за заповітом чи за законом відсутні.

20.11.2020 ОСОБА_1 під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах відмовилась від прийняття спадщини за законом після померлого чоловіка.

На момент смерті ОСОБА_2 вищевказана квартира перебувала у заставі, згідно кредитного договору № SUC0G100130074 від 17.05.2007, заборгованість за яким не була погашена.

У зв`язку з важким матеріальним становищем після смерті чоловіка ОСОБА_1 не володіла коштами для погашення даної заборгованості, і в разі прийняття спадщини, не змогла б здійснювати виплати по кредитному договору, у зв`язку з чим вимушена була відмовитися від спадщини. Проте, у зв`язку з тим, що АТ КБ «ПриватБанк» повідомив позивача про можливість закриття кредитного договору, зникли обставини, що перешкоджали позивачу реалізувати право на прийняття спадщини. Таким чином, відмова від прийняття спадщини викликана загрозою банкрутства у випадку прийняття спадщини, була вчинена внаслідок тяжких обставин і на вкрай невигідних для позивача умовах, а волевиявлення позивача не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Тому просить суд визнати недійсною заяву ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини за законом після померлого чоловіка - ОСОБА_2 та визначити додатковий строк для подачі заяви до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини, терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.

Сторони в судове засідання не з`явилися, представник позивачки надав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. (а.с. 79)

Представник відповідача надав відзив, у якому зазначає, що позивач вказує про повідомлення його АТ КБ « Приватбанком» щодо можливості «закриття кредитного договору». Проте не надає жодних доказів на підтвердження цього та взагалі не розкриває зміст використаного формулювання «закриття договору», зважаючи на відсутність такого поняття у чинному законодавстві України. Відповідно до загальних засад зобов`язальних правовідносин, визначених статтями 509, 526-528, 546-548, 572-575, 586, 589, 593, 598-608 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою та іпотекою, як різновидом застави. У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення. Право застави припиняється, у тому числі у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. У свою чергу, зобов`язання може бути припинено: виконанням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю його виконання та у інших визначених законом випадках. Між тим, у позовній заяві взагалі не розкриваються питання забезпечення зобов`язання по кредитному договору договором іпотеки та можливого припинення зобов`язань за у рамках правового поля. Адже обтяження на майно встановлено саме на підставі договору іпотеки. (а.с. 29-31)

Третя особа - АТ КБ «ПриватБанк» про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмових пояснень по суті заявлених вимог не надали.

Ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 (а.с.9, 10)

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входила квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відносно якої ОСОБА_2 17.05.2007 уклав з ЗАТ КБ «ПриватБанк» два кредитні договори № SUC0G100130074, відповідно до яких ОСОБА_2 були надані кредитні кошти у строк з 17.05.2020 по 15.05.2037 р. включно у розмірі 5300,00 (п. 7.1. першого договору) та 28355,00 доларів (п. 7.1. другого договору) на наступні цілі: на купівлю квартири, на сплату страхових платежів, на плату початкового внеску (п. 7.1. Договорів) а.с. 17-22.

Пунктом 7.3. другого Договору передбачено, що забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані банку з метою забезпечення зобов`язань за даним Договором (а.с.22).

У свою чергу, 17.05.2007 між ОСОБА_2 та ЗАТ «ІНГОССТРАХ» на виконання Договору застави від 17.05.2007, укладеного між ЗАТ КБ Приват Банк та ОСОБА_2 , було укладено договір страхування майна № SUC0G042148, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п. 5.1.1. зазначеного Договору) а.с. 23.

На момент смерті ОСОБА_2 , квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала у заставі, згідно кредитного договору № SUC0G100130074 від 17.05.2007. Заборгованість, передбачена зазначеним договором, не була погашена.

Як убачається з копії спадкової справи, наданої на запит суду приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В., 03.07.2020 ОСОБА_1 було подано заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка- ОСОБА_2 . Однак пізніше, 20.11.2020 року позивачка- ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини. (а.с.53-68).

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

20.11.2020 ОСОБА_1 відмовилась від прийняття спадщини за законом після померлого чоловіка, шляхом подання відповідної заяви приватному нотаріусу Сумського міського нотаріального округу Нагорній Н.В. (а.с. 66).

Представник позивачки зазначає, що вказана заява була подана у зв`язку з важким матеріальним становищем після смерті чоловіка позивачки, вона не володіла коштами для погашення заборгованості за кредитом, тому, в разі прийняття спадщини, не змогла б здійснювати виплати по кредитному договору.

Посилається на те, що правочин, вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому має бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Зазначає, що тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Проте, у зв`язку з тим, що ПриватБанк повідомив позивача про можливість закриття кредитного договору, зникли обставини, що перешкоджали позивачу реалізувати право на прийняття спадщини. Таким чином, відмова від прийняття спадщини викликана загрозою банкрутства у випадку прийняття спадщини, була вчинена внаслідок тяжких обставин і на вкрай невигідних для позивача умовах, а тому волевиявлення позивача не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Так, відповідно до змісту ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини (згідно з ч. 2 ст. 1272 ЦК України). Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (ч. 2 ст. 1274 ЦК України).

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст.ст. 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, підписуючи заяву про відмову від спадщини позивачка свідомо позбавила себе права на спадщину. При цьому, відмовляючись від спадщини, вона усвідомлювала значення своїх дій, розуміла обставини, що мають істотне значення. Нотаріус роз`яснив зміст норм ст. 225, 229-231, 233, 1273, 1274, 1275 ЦК України, зокрема те, що її відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, але вона може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Суду не було надано належних доказів на підтвердження важкого майнового стану позивачки на час відмови від спадщини, і що вона від неї відмовилася під впливом тяжкої для неї обставин і на вкрай невигідних умовах. Не надано жодних підтверджуючих доказів щодо того, що на даний час ці обставини зникли, якщо вони були. У позові не розкрито зміст використаного формулювання «закриття кредитного договору», зважаючи на відсутність такого поняття у чинному законодавстві України, не надано будь-яких повідомлень, здійснених на адресу ОСОБА_1 банком щодо кредиту, спадщини, спрощення боргу тощо. Третя особа жодних письмових пояснень з цього приводу не надала.

Таким чином позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Огорілко Юрія Миколайовича відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Катрич