Рішення № 102664921, 14.01.2022, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1305/21

Провадж.№ 2/481/74/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

14 січня 2022 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Васильченко Н.О.,

за участю секретаря - Войцеховської О.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Балагурак В.В. звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути заборгованість з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором №б/н від 30.10.2015 року у розмірі 7399,32 гривень 32 копійок та вирішити питання про розподіл судових витрат

Позовна заява мотивована тим, що 30 жовтня 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому збільшився до 5000,00 гривень. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. ОСОБА_4 умови кредитного договору належним чином не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом, яка станом на дату смерті становила 7399,32 грн., з яких 7134,08 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 265,24 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Відповідно до свідоцтва про смерть від 25.09.2019 року позичальник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем останнього є відповідачі, які проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не відмовилися від неї, мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини. Позивачем 14.08.2020 року була направлена претензія кредитора до Новобузької державної нотаріальної контори та 08.09.2020 отримана відповідь, в якій зазначалося, що претензію кредитора переслано до приватного нотаріуса Самойленко С.М., за місцем заведення спадкової справи, та 23.09.2020 року отримана відповідь. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором становить 7399,32 грн., у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача у позовній заяві заявляв клопотання про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була завчасно, належним чином повідомлена про слухання справи, у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України. Заяви про розгляд справи без її участі на адресу суду не подала.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була завчасно, належним чином повідомлена про слухання справи, у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України. Заяви про розгляд справи без її участі на адресу суду не подала.

При таких обставинах суд постановив провести, на підставі вимог ст.281 ЦПК України, заочний розгляд справи.

Оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

30 жовтня 2015 року між АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 укладено договір про надання банківських послуг згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому збільшився до 5000,00 гривень шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Унаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань у ОСОБА_4 виникла заборгованість, розмір якої згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованості складає: загальний залишок заборгованості за тілом кредиту 7134,08 гривень та 265,24 гривень відсотків.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилася спадщина.

16 липня 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направило до Новобузької державної нотаріальної контори претензію кредитора, в якій просило повідомити, чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті позичальника, та про осіб, які вже прийняли спадщину.

Державним нотаріусом Новобузької державної нотаріальної контори 04 вересня 2020 року за вих. № 195/01-16, надано відповідь на претензію, відповідно до якого вбачається, що Новобузькою державною нотаріальною конторою направлено претензію кредитора до приватного нотаріуса Новобузького районного нотаріального округу Самойленка С.М.

Приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Самойленком С.М. 15 вересня 2020 року за вих. № 109/02-14, надано відповідь на претензію.

30 квітня 2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направило на адресу відповідачів претензію про добровільне погашення кредитної заборгованості ОСОБА_4 відповідно до вимог статті 1282 ЦК України.

Зобов`язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 2 статті 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами цивільного законодавства передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а договір відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності із правовою позицією Верховного Суду України по справі №6-63цс13 (постанова від 18 вересня 2013 року), письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Тобто, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Водночас за змістом частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов`язанням її повернення), так і дати її отримання.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно із статтею 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч. 3 ст. 1281 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Таким чином спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які спадкоємець незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину набуває прав володіння, користування на спадкове майно, а з моменту оформлення успадкованого права власності на нерухоме майно у встановленому законом порядку набуває і право розпорядження ним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року № 676/1958/16-ц.

Отже, позивач зобов`язаний довести, що саме відповідачі є спадкоємцями померлого, прийняли після нього спадщину, наявність спадкового майна та його вартість.

Позивач зазначає, що спадкоємцями боржника у порядку ст. 1282 ЦК України, на час відкриття спадщини, є відповідачі по справі, оскільки були зареєстровані зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 3/2020 до майна померлого ОСОБА_4 , до приватного нотаріуса Новобузького районного нотаріального округу Самойленка С.М. відповідачі з заявою про прийняття спадщини не зверталися.

Тобто, відповідачі з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не зверталися, свідоцтва про право на спадщину не отримували.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1,3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з недоведеністю позивачем обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "Приват Банк", адреса місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО